09 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 921/361/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Почаївської Свято-Успенської Лаври
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2025
у справі за позовом керівника Кременецької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Тернопільської обласної (державної) військової адміністрації
до 1) Почаївської міської ради, 2) Релігійної організації "Почаївська Свято-Успенська лавра",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, 2) Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області,
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації на земельні ділянки, повернення на користь держави земельної ділянки,
та за зустрічним позовом Почаївської Свято-Успенської Лаври
до 1) Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, 2) Тернопільської обласної (державної) військової адміністрації
про усунення порушення прав Почаївської Свято-Успенської Лаври шляхом визнання за нею існуючого права постійного користування земельною ділянкою площею 12,3912 га за кадастровим номером 6123410500:02:001:1252 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 378258361234),
Керівник Кременецької окружної прокуратури Тернопільської області звернувся до суду з позовом, заявленим в інтересах держави, в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України і Тернопільської обласної (державної) військової адміністрації до Почаївської міської ради та Релігійної організації "Почаївська Свято-Успенська лавра" про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення шляхом:
- визнання незаконним та скасування рішення Почаївської міської ради від 04.03.2010 № 1445 "Про затвердження технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель для виготовлення документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками для обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності Почаївській Свято-Успенській Лаврі у м. Почаїв по вулиці Возз'єднання, 8";
- визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 31.03.2010 серії ЯЯ № 297263, що зареєстрований за № 031065100001, та виданий на підставі рішення Почаївської міської ради від 04.03.2010 № 1445 Почаївській Свято-Успенській Лаврі;
- скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 12,3912 га із кадастровим номером 6123410500:02:001:1252 з припиненням речових прав Почаївської територіальної громади в особі Почаївської міської ради та Почаївської Свято-Успенської Лаври;
- скасування державної реєстрації права комунальної власності зареєстрованої за Почаївською міською радою Кременецького району Тернопільської області від 05.06.2014 за № 13585527 на земельну ділянку за кадастровим номером 6123410500:02:001:1252 площею 12,3912 га для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій із цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови в межах населеного пункту міста Почаїв Кременецького району Тернопільської області, з одночасним припиненням речового права на неї;
- скасування державної реєстрації права постійного користування, зареєстрованого за Почаївською Свято-Успенською Лаврою від 05.06.2014 за № 13587121 на земельну ділянку за кадастровим номером 6123410500:02:001:1252 площею 12,3912 га для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій із цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови в межах населеного пункту міста Почаїв Кременецького району Тернопільської області, з одночасним припиненням речового права на неї;
- повернення на користь держави в особі Тернопільської обласної (державної) військової адміністрації земельної ділянки за кадастровим номером 6123410500:02:001:1252 площею 12,3912 га, на якій знаходиться комплекс споруд Почаївської Лаври пам'ятки архітектури національного значення, власником якого є держава в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, наданої для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій із цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови в межах населеного пункту міста Почаїв Кременецького району Тернопільської області, з незаконного користування та розпорядження Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області та користування Почаївської Свято-Успенської Лаври.
Водночас Почаївська Свято-Успенська Лавра звернулася до суду із зустрічним позовом до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України і Тернопільської обласної (державної) військової адміністрації про усунення порушення прав Почаївської Свято-Успенської Лаври шляхом визнання за нею існуючого права постійного користування земельною ділянкою площею 12,3912 га за кадастровим номером 6123410500:02:001:1252 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 378258361234), який прийнято та об'єднано в одне провадження разом з первісним.
Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 29.07.2025, зокрема, зупинив провадження у справі № 921/361/25 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі № 922/264/24.
Західний апеляційний господарський суд постановою від 24.12.2025 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 29.07.2025 про зупинення провадження у справі № 921/361/25 скасував, справу передав на розгляд Господарському суду Тернопільської області.
Колегія суддів виходила, зокрема, з того, що у спірному випадку правовідносини справах № 921/361/25 та № 922/264/24 не є подібними. У справі № 921/361/25 прокурор звернувся з негаторним позовом щодо земельної ділянки, на якій знаходиться пам'ятка архітектури, а не пам'ятка археології, на що не було звернуто уваги місцевим господарським судом.
Суд апеляційної інстанції також вказав, що в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції відсутнє обґрунтування щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України. Суд першої інстанції не здійснив порівняння спірних правовідносин в обох справах на предмет їх подібності.
Почаївська Свято-Успенська Лавра (далі - скаржник) через підсистему "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2025, ухваленою за результатами перегляду ухвали Господарського суду Тернопільської області від 29.07.2025, у якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 29.07.2025.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
За приписами частини першої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження; 36) про відмову у задоволенні заяви про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення; 37) про прийняття або відмову у прийнятті звіту боржника про виконання судового рішення.
Предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2025, ухвалена за результатами перегляду ухвали Господарського суду Тернопільської області від 29.07.2025 про зупинення провадження у цій справі до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі № 922/264/24.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 255 ГПК України ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі може бути оскаржена саме в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Водночас ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі після її перегляду в апеляційному порядку не належить до переліку судових рішень, на які згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Релігійної організації "Почаївська Свято-Успенська лавра", оскільки вона подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Разом з цим Верховний Суд зауважує, що практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).
Колегія суддів звертає увагу на те, що вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які після їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду", що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, положеннями Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Керуючись статтями 234, 235, 255, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 921/361/25 за касаційною скаргою Релігійної організації "Почаївська Свято-Успенська лавра" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський