09 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/3711/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ермес-Менеджмент"
на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ермес-Менеджмент"
до 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області, 2) Садівничого товариства "Тополька-1"
про усунення перешкод у користуванні правом власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ермес-Менеджмент" (далі - ТОВ "Ермес-Менеджмент", позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - Управління Держгеокадастру) та Садівничого товариства "Тополька-1" (далі - СТ "Тополька-1", відповідач-2), в якому просило:
- скасувати наказ Управління Держгеокадастру від 07.08.2013 № КИ/3220881700:05:003/00004164 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність СТ "Тополька-1";
- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 20.09.2013 індексний номер 9701537 видане СТ "Тополька-1" на земельну ділянку площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, цільове призначення - землі загального користування, розташовану на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області;
- скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції (з відкриттям розділу) індексний номер 60557665 від 20.09.2013 про державну реєстрацію за СТ "Тополька-1", код ЄДРПОУ 26146847, права власності на земельну ділянку площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, цільове призначення - землі загального користування, розташовану на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Позов обґрунтовано тим, що земельна ділянка площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539, набута позивачем у власність ще у 2009 році і відповідне право було зареєстровано в установленому порядку. На думку позивача, виділення відповідачем-1 відповідачу-2 за спірним наказом у 2013 році земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:2538 за рахунок частини земельної ділянки позивача є незаконним. Водночас рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо припинення права власності в зазначених частинах земельної ділянки, що належать позивачу, не приймалося.
Господарський суд Київської області рішенням від 18.01.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, позов задовольнив.
Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 касаційну скаргу СТ "Тополька-1" задовольнив частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2023 скасував, справу передав на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
За результатами нового розгляду справи Господарський суд Київської області рішенням від 16.09.2025, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 03.12.2025, відмовив у задоволенні позову.
Суди виходили, зокрема, з того, що розпорядження Бориспільської РДА від 28.07.2009 № 2509 про передачу земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 прийнято з перевищенням повноважень і з порушенням вимог земельного законодавства.
Суд апеляційної інстанції наголосив, що виходячи з того, що в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539 площею 0,9503 га, набутої громадянкою ОСОБА_1 та в подальшому проданої позивачеві та поділеної ним, як громадянка ОСОБА_1 так і позивач, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ця ділянка частково належить до земель водного фонду, набуття приватної власності на які є неможливим. Колегія суддів дійшла висновку, що право позивача на означену ним у позові земельну ділянку не підлягає захисту, оскільки є набутим із порушенням вимог закону та на підстави актів органів влади, виданих із перевищенням повноважень, адже набуття права власності на земельну ділянку, з якої виділена ділянка, право на яку просить захистити позивач, є відповідно до вимог закону неможливим.
ТОВ "Ермес-Менеджмент" через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025, у якій просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень у випадках, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити:
пункт 1 - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Скаржник у касаційній скарзі вказує, що відповідно до статті 287, статті 310 ГПК України - "судове рішення оскаржується з підстав: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.".
Водночас, зазначаючи наведене, скаржник більшою мірою викладає фактичні обставини справи, зазначає про процесуальні порушення під час ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови, висловлює незгоду з оскаржуваними судовими рішеннями, однак не зазначає підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) з вказівкою на конкретні випадки касаційного оскарження, які визначені у частині другій вказаної статті, з їх обґрунтуванням відповідно до вказаних вище критеріїв.
Крім того, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, не вказує, який висновок Суд має сформувати щодо застосування норм права, та щодо яких саме норм права відсутній висновок Верховного Суду з огляду на подібність правовідносин.
Верховний Суд наголошує, що скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1- 4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому разі буде порушено принцип правової визначеності.
Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу касаційного оскарження судових рішень.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що аргументи щодо невстановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та недослідження судами доказів у справі мають узгоджуватися з межами розгляду справи судом касаційної інстанції, що визначені у статті 300 ГПК України.
За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху.
Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги ТОВ "Ермес-Менеджмент" необхідно виконати вимоги частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України і узгодити доводи касаційної скарги з підставами касаційного оскарження судових рішень у виключних випадках, встановлених частиною другою статті 287 ГПК України з урахуванням вказаного у цій ухвалі зазначити відповідні випадки касаційного оскарження, визначені у конкретних пунктах частини другої статті 287 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ермес-Менеджмент" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 у справі № 911/3711/20 залишити без руху.
2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 911/3711/20 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Рогач