?
09 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 902/122/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Краснова Є. В.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про відвід суддів Картере В. І., Жукова С. В. від розгляду справи
за заявою ОСОБА_2
про неплатоспроможність
03.03.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 08.07.2025, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 17.07.2025 та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 у справі № 902/122/25, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення; передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції; у разі відсутності підстав для передачі справи на новий розгляд - ухвалити нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ОСОБА_1 до боржника у розмірі 1 400 000 грн. основного боргу та 4 844,80 грн. судового збору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у цій справі визначено колегію суддів у складі: Огородніка К. М. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.
04.03.2026 через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід суддів Картере В. І., Жукова С. В. від розгляду справи № 902/122/25.
Заявлений відвід мотивовано пунктом 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Зокрема, заяву про відвід обґрунтовано тим, що судді Картере В. І. та Жуков С. В. розглядали касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2025, на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 08.07.2025 та на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 17.07.2025 у цій справі. За результатами розгляду касаційної скарги було прийнято постанову Верховного Суду від 04.12.2025, якою касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 у справі № 902/122/25 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 .
Зазначені обставини, на думку заявника, викликають сумніви в об'єктивності та неупередженості суддів Картере В. І. та Жукова С. В.
Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2026 заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Картере В. І., Жукова С. В. від розгляду справи № 902/122/25 визнано необґрунтованою, передано матеріали справи на автоматичний розподіл для визначення судді з розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід в порядку, встановленому частиною першою статті 32 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2026 заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Картере В. І., Жукова С. В. від розгляду справи № 902/122/25 передано на розгляд судді Краснову Є. В.
Розглянувши зазначену заяву, Суд не вбачає підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до положень частин другої та третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення у справі "Білуха проти України" (Belukha v. Ukraine) від 09.11.2006).
Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" (Bulut v. Austria) від 22.02.1996). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (Belukha v. Ukraine) від 09.11.2006).
ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про неупередженість та необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Не є підставами для відводу судді (суддів) заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом цієї чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень у інших справах.
Таким чином, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Імперативними положеннями частини четвертої статті 35 ГПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
Доводи ОСОБА_1 щодо наявності підстав для відводу суддів Картере В. І., Жукова С. В. зводяться виключно до незгоди сторони з ухваленим рішенням, а саме, з постановою Верховного Суду від 04.12.2025 у справі № 902/122/25 та позицією, що була висловлена суддями при розгляді справи, що відповідно до вимог частини четвертої статті 35 ГПК України не може бути підставою для відводу.
Інших обставин, які викликають у заявника сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів Картере В. І., Жукова С. В., у заяві не вказано.
Враховуючи зазначене, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Картере В. І., Жукова С. В. від розгляду справи № 902/122/25, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, наведені у заяві про відвід суддів, не можуть бути віднесені до обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів Верховного Суду Картере В. І., Жукова С. В. у розгляді цієї справи та могли б бути підставою для відводу у розумінні статей 35, 36 ГПК України, у зв'язку із чим Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначеної заяви.
На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 36, 38, 39, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Картере В. І., Жукова С. В. від розгляду справи № 902/122/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Краснов Є. В.