09 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 903/799/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Рейс"
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 (головуючий суддя - Петухов М.Г., судді: Олексюк Г.Є., Філіпова Т.Л.)
у справі №903/799/25
за позовом фізичної особи-підприємця Григоренка Олександра Володимировича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Рейс"
про стягнення 251 727,70 грн збитків,
Короткий зміст обставин справи
1. Фізична особа-підприємець Григоренко Олександр Володимирович (далі за текстом також - ФОП Григоренко О.В.) звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Рейс" (далі за текстом також - ТОВ "Бізнес-Рейс") про стягнення 251 727,70 грн збитків.
2. Господарський суд Волинської області рішенням від 08.10.2025 у справі №903/799/25 позов задовольнив. Стягнув з ТОВ "Бізнес-Рейс" на користь ФОП Григоренка О.В. 251 727,70 грн збитків, а також 3 020,74 грн витрат по сплаті судового збору.
3. Господарський суд Волинської області додатковим рішенням від 06.11.2025 у справі №903/799/25 заяву представника ФОП Григоренка О.В. про розподіл судових витрат та прийняття доказів для їх визначення у справі №903/799/25 задовольнив. Стягнув з ТОВ "Бізнес-Рейс" на користь ФОП Григоренка О.В.10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. Не погодившись з ухваленими рішеннями суду першої інстанції, ТОВ "Бізнес-Рейс" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, сформувавши її у підсистемі "Електронний суд" 18.12.2025, яку суд отримав 19.12.2025, про що свідчить відповідний штамп суду на першій сторінці апеляційної скарги.
5. У вказаній апеляційній скарзі ТОВ "Бізнес-Рейс" просило, зокрема:
поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 08.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2025 у справі №903/799/25;
скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 08.10.2025 у справі №903/799/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову;
скасувати додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2025 у справі №903/799/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ФОП Григоренка О.В. про стягнення судових витрат.
6. Мотивуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідач стверджував, зокрема, що:
(1) не знав про існування цієї судової справи, а довідався про неї лише 25.11.2025 після блокування рахунків у процесі примусового виконання рішень суду;
(2) не отримував ухвалу про відкриття провадження у цій справі, а з оскарженими судовими рішеннями представниця скаржника ознайомилися лише 02.12.2025.
7. Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.12.2025 визнав неповажними підстави, наведені ТОВ "Бізнес-Рейс" в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 08.10.2025 та додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2025 у справі №903/799/25.
Відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Бізнес-Рейс" про поновлення строку апеляційного оскарження на рішення Господарського суду Волинської області від 08.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2025 у справі №903/799/25.
Апеляційну скаргу ТОВ "Бізнес-Рейс" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2025 у справі №903/799/25 залишив без руху.
Зобов'язав скаржника протягом 10-днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду: мотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, вказавши інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження; докази надіслання копії клопотання іншому учаснику, з яких буде вбачатися перелік надісланих документів.
Роз'яснив скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали тягне за собою наслідки, передбачені статтями 260, 261 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом також - ГПК).
8. На виконання вимог вказаної ухвали відповідач подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якої, зокрема, зазначив, що:
(1) у поданій апеляційній скарзі звертав увагу на те, що ознайомився із позовною заявою та отримав текст рішення Господарського суду Волинської області від 08.10.2025 у справі №903/799/25 лише 02.12.2025 після вступу у справу представниці відповідача - адвокатки Кухарчук Анни Юріївни;
(2) суд першої інстанції не надсилав ТОВ "Бізнес-Рейс" ухвалу про відкриття провадження, чим порушив вимоги частини сьомої статті 4 ГПК, яка передбачає, що жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку;
(3) беззаперечним доказом вказаного є Реєстраційна картка в Електронному кабінеті в системі ЄСІТС у справі №903/799/25 від 07.08.2025 за вх. б/н з назвою "позовна заява", яка датована 07.08.2025 та в яку завантажені документи, датовані 13.08.2025, 10.11.2025 та 25.11.2025;
(4) оцінюючи складені судом першої інстанції довідки, апеляційний суд повинен був критично оцінювати такі документи, так як в іншому випадку очевидним є, що останній закриває очі на допущені судом першої інстанції порушення, чим вчиняє очевидні перешкоди відповідачу на доступ до правосуддя, допускає порушення принципу змагальності та рівності сторін;
(5) відповідач та його представник не могли у строки, встановлені для звичайних умов життєдіяльності, підготувати та подати апеляційну скаргу, зокрема з огляду на військову агресії рф проти України, відключення електричної енергії (по 15-20 годин на добу) та перебування представниці відповідача - адвокати Кухарчук Анни Юріївни у відрядженні з 01.12.2025 до 10.12.2025.
9. Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.01.2026 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Бізнес-Рейс" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2025 у справі №903/799/25 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК.
10. Вказана ухвала мотивована, зокрема, тим, що:
(1) скаржник вважаться таким, що отримав оскаржувані рішення суду першої інстанції, протилежні доводи скаржника спростовуються наявними в справі доказами;
(2) посилання скаржника на те, що до реєстраційної картки в Електронному кабінеті в системі ЄСІТС "позовна заява" були долучені пізніші документи не спростовують надсилання судом першої інстанції судових рішень в цій справі в Електронний кабінет скаржника;
(3) неотримання сповіщень про надходження документів до Електронного кабінету не можуть слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки неперевірка отримання документів, які надходять в Електронний кабінет особи, відноситься до суб'єктивних причин, які вказують на внутрішню організацію відносин на підприємстві (відсутній належний моніторинг вхідних документів, в тому числі від судових органів);
(4) деякі доводи скаржника не узгоджуються між собою, а саме ознайомлення із матеріалами справи 02.12.2025 та перебування його представниці у відрядженні в період з 01.12.2026 по 10.12.2025 (включно), а також наведеними в апеляційній скарзі доводами (про існування судового провадження скаржник дізнався лише 25.11.2025 після блокування рахунків);
(5) суд дослідив наявні в матеріалах справи докази на підтвердження належного повідомлення відповідача насамперед про існування цього спору, а також надіслання судом першої інстанції скаржнику судових рішень та їх отримання скаржником в Електронному кабінеті. В той же час, суб'єктивне прагнення скаржника поновити пропущені процесуальні строки, на 1 місяць 22 дні (на основне рішення) та 24 дні (на додаткове рішення), не дає підстави для неврахування судом апеляційної інстанції наявних у справі доказів;
(6) подаючи на виконання ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.12.2025 заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржник посилається на ті самі обставини, які суд апеляційної інстанції вже визнав неповажними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
11. ТОВ "Бізнес-Рейс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у справі №903/799/25, якою суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Бізнес-Рейс", та передати справу №903/799/25 до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
12. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ували, яка фактично призвела до порушення права відповідача на доступ до суду.
13. Доводи скаржника зводяться до того, що:
(1) дія сукупності наведених скаржником обставин в обґрунтування поважності причин пропуску ним строку апеляційного оскарження не є наслідком його бездіяльності чи недбалості, а є дією надзвичайних та непереборних обставин, які не залежали від волі учасника, від його дій;
Такими обставинами є те, що:
- скаржник не знав про існування цієї судової справи, а довідався про неї лише 25.11.2025 після блокування рахунків у процесі примусового виконання рішень суду;
- скаржник не отримував ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у цій справі, а з оскарженими судовими рішеннями представниця скаржника ознайомилися лише 02.12.2025;
- доступ до Електронного кабінету скаржника має лише директор, який не має юридичної освіти та не є постійним користувачем Електронного кабінету, не має відповідних навиків, знань та розуміння, щоб відслідковувати рух справи та орієнтуватися у тому, як реагувати, як часто перевіряти вміст Електронного кабінету та що далі з цим робити;
- скаржник не отримував на свою електронну пошту повідомлення про надходження до його Електронного кабінету відомостей та документів про результати розгляду справ, єдине повідомлення, яке надійшло на його електронну пошту, потрапило у спам;
- у Реєстраційну картку в Електронному кабінеті в системі ЄСІТС у справі №903/799/25 від 07.08.2025 за вх. б/н з назвою "позовна заява", яка датована 07.08.2025, були завантажені документи, датовані 13.08.2025, 10.11.2025 та 25.11.2025;
- представниця скаржника з 01.12.2025 до 10.12.2025 перебувала у відрядженні, відповідно не мала можливості у цей період працювати над підготовкою апеляційної скарги у цій справі;
- на об'єктах енергетичної інфраструктури з огляду на введення воєнного стану та систематичні обстріли території України були запроваджені екстрені, стабілізаційні та планові відключення електричної енергії, внаслідок чого вона була відсутня по 15-20 годин на добу, у будівлі, де розташований офіс представниці, у зв'язку з тривалими відключеннями електричної енергії на території міста Києва, не було опалення, що безпосередньо негативно влипнуло на строки підготовки та подачі апеляційної скарги у період з 11.12.2025 до 18.12.2025;
(2) доставка процесуального документу в Електронний кабінет користувача не передбачає жодного обов'язкового оповіщення учасника про такий документ і, відповідно, не гарантує, що такий учасник обізнаний як про існування самої справи, так і про процесуальні рішення, з якими він не згодний. Такий стан речей ставить учасників справи, у даному випадку скаржника, у нерівне становище, та в цьому конкретному випадку створює прямі перешкоди такому учаснику для доступу до суду;
(3) для того, щоб підготувати апеляційну скаргу на рішення суду у справі, в якій скаржник не брав участі, існувала об'єктивна необхідність ознайомитися не лише із судовим рішенням, а, відповідно, з усіма матеріалами судової справи та позовною заявою, в аспекті чого правомірним є право сторони зібрати докази на підтвердження своїх доводів у апеляційній скарзі, для збору яких об'єктивно потрібен час, значно більший ніж 20 днів з урахуванням тих умов, на які припали строки подання апеляційної скарги: листопад - грудень 2025 року;
(4) оскаржуване рішення суду першої інстанції очевидно є незаконним, зокрема через допущені судом численні порушення норм матеріального та процесуального права, незабезпечення належного надсилання процесуальних документів до Електронного кабінету відповідача та незабезпечення належного наповнення підсистеми "Електронний суд", відповідальність за які (порушення) повинен нести відповідач, що є несправедливим та незаконним;
(5) постановивши оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску відповідачем строків звернення з апеляційною скаргою, без урахування обстановки, обставин та подій в Україні у період, на який припали строки подання апеляційної скарги, апеляційний суд застосував надмірний формалізм, який призвів до позбавлення відповідача доступу до суду;
(6) визначені статтею 256 ГПК строки встановлені для умови життєдіяльності та роботи, коли в Державі Україна відсутні такі фактори як воєнний стан та систематичні тривалі відключення електричної енергії.
Позиція Верховного Суду
14. Предметом касаційного перегляду в цій справі є ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК.
15. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
16. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов'язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 №4-рн/2019).
17. Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 №5-р/2020).
18. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
19. Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.
20. Згідно з частиною першою статті 254 ГПК учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
21. За приписами частини першої статті 256 ГПК апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
22. Відповідно до частини другої статті 256 ГПК учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 256 ГПК).
23. Як встановив апеляційний суд, рішення Господарського суду Волинської області ухвалене 08.10.2025, а додаткове рішення Господарського суду Волинської області - 06.11.2025, та в ці дні складені їх повні тексти, а отже останнім днем строку для подання апеляційної скарги відповідно до вимог частини першої статті 256 ГПК є 28.10.2025 для рішення Господарського суду Волинської області від 08.10.2025 у справі №903/799/25 та 26.11.2025 для додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2025 у справі №903/799/25.
24. Проте, за встановлених апеляційним судом обставин, апеляційна скарга ТОВ "Бізнес-Рейс" надійшла до суду апеляційної інстанції 19.12.2025, тобто з пропуском процесуального строку, встановленого для її подання.
25. Питання поновлення процесуальних строків врегульовано нормами статті 119 ГПК, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
26. З правового аналізу цієї норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Відтак суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
27. При цьому Суд зважає, що норми ГПК не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
28. У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформулював правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Bellet v. France", "Ilhan v. Turkey", "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" та інші).
29. Доступність права на оскарження у зв'язку з пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України" ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі "Zubac v. Croatia" ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.
30. Отже, ЄСПЛ роз'яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
31. З аналізу практики ЄСПЛ убачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: (1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); (2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справа "Устименко проти України"); (3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справа "Brumarescu v. Romania").
32. У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.".
33. Звідси, підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення з апеляційною скаргою та підтверджені належними доказами.
34. У розумінні статті 86 ГПК питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
35. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
36. Відповідно до частини третьої статті 256 ГПК строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
37. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі №904/3258/14).
38. Визнаючи неповажними причини пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у межах наведених ним обставин як в апеляційній скарзі, так і в заяві про усунення недоліків, наданій на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд вважав, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є беззаперечним та абсолютним свідченням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішень суду першої інстанції, такі (підстави) є неповажними, виникли із суб'єктивних причин, зокрема з огляду на те, що скаржник не вказав непереборних та об'єктивних перешкод, труднощів, які не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
39. Скаржник за текстом касаційної скарги вказані мотиви апеляційного суду жодним чином не спростовує, а лише, дублюючи наведені в апеляційній скарзі та заяві про усунення недоліків, наданій на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, обставини (причини) пропуску строку на апеляційне оскарження рішень суду першої інстанції та їх обґрунтування, з більш детальним їх описом, вказує, що такі (обставини) свідчать про поважність пропуску ним строку на апеляційне оскарження.
40. Зокрема, скаржник не доводить помилковість висновків апеляційного суду в аспекті відхилення його доводів стосовно його неповідомлення судом першої інстанції як про відкриття провадження у справі, так і про ухвалене рішення, з огляду на що він не знав про існування цієї судової справи під час її розгляду судом першої інстанції (довідався про неї лише 25.11.2025 після блокування рахунків у процесі примусового виконання рішень, а з оскарженими судовими рішеннями представниця скаржника ознайомилися лише 02.12.2025), відхиляючи які, апеляційний суд виходив з такого.
41. Відповідно до частини п'ятої статті 6 ГПК суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
42. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (абзац 1 частини шостої статті 6 ГПК).
43. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 6 ГПК).
44. В силу пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (далі - Положення) особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
45. Згідно з пунктом 37 глави 2 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.
46. Відповідно до частин третьої, четвертої, п'ятої статті 242 ГПК у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
47. Частина шоста вказаної статті визначає, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
48. Як встановив апеляційний суд на підставі довідок про доставку електронних листів:
(1) ухвала Господарського суду Волинської області від 12.08.2025 у справі №903/799/25 була доставлене в електронний кабінет скаржника 12.08.2025 о 19:32 год., а тому вважається врученою 13.08.2025 (а.с. 37);
(2) рішення Господарського суду Волинської області від 08.10.2025 у справі №903/799/25 було доставлене в електронний кабінет скаржника 09.10.2025 об 11:50 год., а тому вважається врученим 09.10.2025 (а.с. 47);
(3) додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2025 у справі №903/799/25 було доставлене в електронний кабінет скаржника 06.11.2025 о 21:10 год., а тому вважається врученим 07.11.2025 (а.с. 76 на звороті).
49. За наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржник вважаться таким, що отримав вказані судові рішення суду першої інстанції.
50. Посилання скаржника на те, що, оцінюючи складені судом першої інстанції довідки про доставку електронних листів, апеляційний суд повинен був критично оцінювати такі документи, так як в іншому випадку очевидним є, що останній закриває очі на допущені судом першої інстанції порушення, чим вчиняє очевидні перешкоди відповідачу на доступ до правосуддя, допускає порушення принципу змагальності та рівності сторін, Суд відхиляє з огляду на таке.
51. Згідно з приписами пункту 2.15 Інструкції користувача підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої наказом Державного підприємства "Інформаційні судові системи" від 29.12.2023 №230/ОД (далі - Інструкція) після надсилання засобами EC процесуальних та інших документів особа може у власному Електронному кабінеті відслідковувати рух та стан розгляду документів у суді або в органі та установі в системі правосуддя. Відомості про доставку документа, його реєстрацію та інші відомості щодо розгляду справ відповідно до наявних технічних можливостей підсистем ЄСІТС надсилаються в автоматичному режимі до Електронного кабінету користувача, від імені якого подавалися документи. У випадку надання користувачем електронної довіреності інформація про результати розгляду документів надсилається до Електронного кабінету довірителя та повіреного (повірених).
52. Відповідно до пункту 2.16 Інструкції EC забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя.
53. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства) (пункт 2.17 Інструкції).
54. Згідно з пунктом 2.25 Інструкції у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
55. Пункт 13.12 Інструкції унормовує питання друку довідки про доставку документа в кабінет користувача ЕС.
56. Наведене свідчить, що документи, створені судом, надсилаються особам, які зареєстрували Електронний кабінет, в автоматичному режимі. Так само підсистема "Електронний суд" забезпечує автоматичне формування довідки про доставлення документа в Електронний кабінет користувача.
57. Отже, саме зазначена в такій довідці дата (час, число, місяць і рік) і є тією датою, з якою пункт 2 частини шостої статті 242 ГПК пов'язує день вручення особі судового рішення, яким у цьому випадку з урахуванням частини шостої цієї статті є 28.10.2025 для рішення Господарського суду Волинської області від 08.10.2025 у справі №903/799/25 та 26.11.2025 для додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2025 у справі №903/799/25, про що цілком обґрунтовано зазначив апеляційний суд.
58. Відхиляючи посилання скаржника на те, що до датованої 07.08.2025 реєстраційної картки в Електронному кабінеті в системі ЄСІТС під назвою "позовна заява" були завантажені документи (за наведеним скаржником переліком), датовані 13.08.2025, 10.11.2025 та 25.11.2025, у межах його доводів щодо надіслання до Електронного кабінету скаржника ухвали про відкриття провадження у справі, рішення та додаткового рішення суду першої інстанції з порушенням, а також можливого технічного збою, в результаті якого відповідач не отримав відповідні документи, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано виходив з того, що такі обставини не спростовують надсилання судом першої інстанції судових рішень у цій справі в Електронний кабінет скаржника, що скаржник за текстом касаційної скарги на підставі належних та допустимих доказів жодним чином не спростовує.
59. У контексті наведеного Суд враховує, що стверджуючи про неотримання ухвали про відкриття провадження у справі, рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, скаржник не надає жодних доказів на спростування відомостей, викладених у довідках про доставку електронних листів до його Електронного кабінету, зокрема, але не виключно: відповіді адміністратора відповідної підсистеми ЄСІТС, який міг би підтвердити/спростувати факт надіслання (доставки) цих документів до Електронного кабінету скаржника або технічний збій, внаслідок якого такі документи не були доставленні до Електронного кабінету скаржника, або вплив завантаження до реєстраційної картки під назвою "позовна заява" документів більш пізнішою датою на доставку відповідних документів до Електронного кабінету скаржника.
60. Стосовно доводів скаржника в частині повідомлення на електронну пошту, надсилання якого користувачу передбачено пунктом 38 Положення та яке, як стверджує скаржник, на його електронну пошту надійшло лише один раз 13.10.2025, після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі, потрапивши при цьому у спам, Суд зазначає таке.
61. За змістом пункту 38 Положення інформація про надходження до Електронного кабінету відомостей та документів про результати розгляду справ дійсно додатково може надсилатися користувачу у вигляді повідомлення на електронну пошту. Дані про електронну пошту зазначаються користувачем у профілі його Електронного кабінету.
62. При цьому Суд враховує, що надсилання користувачу (у цьому випадку відповідачу) на електронну пошту повідомлень з інформацією про надходження до його Електронного кабінету відомостей та документів про результати розгляду справ є додатковим функціоналом (опцією), який при налаштуванні профілю свого Електронного кабінету може обрати саме користувач, а не суд, як помилково стверджує скаржник.
Тобто можливість отримання таких повідомлень на електронну пошту напряму залежить від дій користувача, а не суду.
63. Вказуючи про те, що відповідне повідомлення надійшло на електронну адресу скаржника лише один раз, потрапивши у спам, скаржник не доводить на підставі належних та допустимих доказів, що відповідний додатковий функціонал був налаштований у профілі його Електронного кабінету до направлення судом першої інстанції ухвали про відкриття провадження у цій справі, повідомлення про яку, як стверджує скаржник, він не отримував на свою електронну пошту.
64. Надані скаржником роздруківка електронного листа щодо цієї справи №903/799/25, що потратив у спам, та роздруківка зображення з електронної пошти відповідача за пошуком справи №903/799/25, жодним чином не доводять, що скаржник не отримував відповідних повідомлень на свою електронну адресу, адже не дозволяють встановити, чи повідомлення, яке надійшло на електронну адресу відповідача, дійсно потрапило у спам чи можливо було переміщено туди, а також чи дійсно повідомлення про ухвалу про відкриття провадження у справі не надходило на електронну адресу відповідача чи можливо було видалено.
65. У контексті наведеного Суд вважає безпідставними доводи скаржника в частині того, що доставка документів в Електронний кабінет користувача без обов'язкового сповіщення учасників не гарантує їх обізнаність (ставить їх у нерівне становище), тоді як стаття 7 ГПК передбачає здійснення правосуддя на засадах рівності всіх учасників, адже додатковий функціонал у вигляді повідомлень на електронну пошту доступний всім учасникам господарського процесу та їх представникам, які зареєстрували свій Електронний кабінет, у тому числі в обов'язковому порядку.
66. Посилання скаржника на те, що доступ до Електронного кабінету ТОВ "Бізнес-Рейс" (скаржника) надано лише директору, який не має юридичної освіти, та не є постійним користувачем Електронного кабінету, не має відповідних навиків, знань та розуміння таких, щоб відслідковувати рух справи та орієнтуватися у тому як реагувати, як часто перевіряти вміст Електронного кабінету, та що далі з цим робити, Суд відхиляє, так як такі обставини є суб'єктивною причиною, яка залежить виключно від внутрішньої організації роботи ТОВ "Бізнес-Рейс", зокрема в особі його директора, кваліфікований електронний підпис (КЕП) якого очевидно було використано для реєстрації юридичної особи відповідача у підсистемі "Електронний суд" та для авторизації у відповідній системі.
67. При цьому Суд враховує, що доводи скаржника, зокрема, в аспекті того, що він не знав про існування цієї судової справи, так як не отримував ухвали про відкриття провадження у справі, рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в Електронному кабінеті відповідача, не узгоджуються з його доводами стосовно того, що якщо навіть такі процесуальні документи і були доставлені до Електронного кабінету відповідача, то директор товариства, який не користується Електронним кабінетом щодня, міг допустити необачність та не зрозуміти, що це за документи, і що з ними необхідно вчинити.
Тобто, категорично стверджуючи про необізнаність про існування цієї справи через неотримання процесуальних документів в Електронному кабінеті, скаржник допускає, що такі (документи) все ж таки надходили до його Електронного кабінету, проте були залишені без уваги відповідачем в особі його керівника (директора), який єдиний має доступ до Електронного кабінету відповідача.
68. З огляду на наведене, Суд зауважує, що, зареєструвавши Електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" з використанням кваліфікованого електронного підпису (КЕП) директора, ТОВ "Бізнес-Рейс" як юридична особа, в особі її керівника (директора) та/або іншого відповідального працівника (представника), якому могли бути надані необхідні права доступу, мало усвідомлювати, що будь-які документи у справах, у яких підприємство бере участь або може брати участь, будуть надсилатись йому саме в електронній формі шляхом їх направлення до Електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд".
Відповідно відповідач (скаржник) в особі його керівника та/або іншої відповідальної особи повинен був з певною періодичністю вживати заходи для перевірки документів/повідомлень, направлених до його Електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд".
69. У контексті наведеного Суд також враховує доводи скаржника стосовно того, що йому як неодноразовому учаснику судових процесів відомо про положення частини четвертої статті 13 ГПК (кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій), які в частині того, що відповідач неодноразово був учасником судових процесів, свідчать про те, що він неодноразово отримував процесуальні документи суду в Електронному кабінеті, доступ до якого, як вказує скаржник, має лише директор, а тому останній повинен був усвідомлювати як необхідність з певною періодичністю вживати заходи для перевірки Електронного кабінету, так необхідність, у тому числі із залученням компетентного представника (адвоката), ознайомитись зі змістом процесуальних документів, які, надійшовши до Електронного кабінету, очевидно стосуються судової справи за участі відповідача.
70. Водночас в аспекті оцінки наведених скаржником обставин неможливості своєчасного вчинення процесуальних дій щодо підготовки та подання апеляційної скарги на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, яка надійшла до суду 19.12.2025, після того як скаржник довідався про існування цієї справи (25.11.2025) та ознайомився зі змістом оскаржуваних рішень (02.12.2025) Суд зазначає таке.
71. Вказуючи на те, що про наявність цієї справи скаржник дізнався лише 25.11.2025 після блокування рахунків у процесі примусового виконання рішень суду першої інстанції, а зі змістом позовної заяви та оскаржуваних рішень ознайомився лише 02.12.2025 після вступу у справу представниці відповідача - адвокатки Кухарчук Анни Юріївни, скаржник не доводить неможливість у найкоротші строки після 25.11.2025 (дата, коли йому достеменно було відомо про наявність цієї справи) та до 02.12.2025 (дата реєстрації судом сформованої адвокаткою 01.12.2025 заяви про вступ у справу представника та надання доступу для ознайомлення із матеріалами справи) вжити заходів для оскарження рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, відповідно, неможливість у цей період (з 25.11.2025 до 02.12.2025) ознайомитись зі змістом позовної заяви та ухваленими рішеннями, підготувати та подати апеляційну скаргу, в тому числі через залучену на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 11.11.2025 представницю - адвокатку Кухарчук Анну Юріївну.
72. Посилання скаржника на те, що такий договір про надання правничої (правової) допомоги сторони уклали для супроводу зовсім іншої судової справи №926/4277/25, в якій 17.12.2025 суд відкрив провадження, Суд відхиляє, адже предметом правничої допомоги за цим договором (пункт 1.1) є представництво інтересів клієнта та надання всіх видів правової, правничої допомоги клієнту - ТОВ "Бізнес-Рейс", та надання всіх правової, правничої допомоги на замовлення та за долученням клієнта, без жодного уточнення щодо надання правничої (правової) допомоги за цим договором лише для супроводу іншої справи, про що також свідчить укладена сторонами додаткова угода до цього договору про надання правничої (правової) допомоги та представництво інтересів скаржника у цій справі.
73. При цьому Суд враховує, що досить суперечливою є неможливість вжиття скаржником, у тому числі через адвокатку, заходів щодо подання у найкоротші терміни після того, як він довідався про існування цієї справи (після 25.11.2025), апеляційної скарги на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції через неознайомлення зі змістом позовної заяви та ухвалених судом першої інстанції рішень, що відбулось лише 02.12.2025, адже такі обставини не завадили адвокатці, ще до ознайомлення зі змістом позовної заяви та мотивами ухвалених судом першої інстанції рішень, з метою збору доказів та долучення їх до апеляційної скарги направити адвокатські запити, не будучи обізнаною ні про підстави заявлених позовних вимог, ні про мотиви ухвалених рішень, фактично керуючись лише припущеннями.
74. Посилання скаржника в аспекті неможливості подання апеляційної скарги у період з 25.11.2025 до 18.11.2025 (дата, коли в підсистемі "Електронний Суд" адвокатка сформувала апеляційну скаргу) на обставини перебування представниці відповідача - адвокатки Кухарчук Анни Юріївни у відрядженні з 01.12.2025 до 10.12.2025, які (обставини) детально описані в касаційній скарзі, Суд відхиляє, так як такі обставини є суб'єктивною причиною, яка залежить виключно від організації адвокаткою своєї роботи, зокрема від визначеної нею черговості (чи пріоритету) надання правничої (правової) допомоги клієнтам, у тому числі відповідачу, та бажання чи необхідності участі в інших заходах, зокрема проведенні лекції, що, як вказує скаржник, не давало адвокатці у період з 01.12.2025 до 10.12.2025 можливості працювати над підготовкою апеляційної скарги у цій справі, до чого (безпосередньо до її написання) вона приступила лише 11.12.2025, тобто більше ніж через два тижні після того як скаржник довідався про існування цієї справи (25.11.2025).
75. Наведені скаржником обставини, які, за його доводами, негативно вплинули на строки підготовки та подачі апеляційної скарги адвокаткою у період з 11.12.2025 до 18.12.2025 також не можуть бути розцінені як поважні причини для поновлення строку на подання апеляційної скарги, так як:
(1) такі обставини для адвокатки відповідача наступили більше ніж через два тижні після того, як скаржник довідався про існування цієї справи (25.11.2025), тобто жодним чином не впливали на можливість підготовки та подачі апеляційної скарги до цього періоду, а саме у найкоротші строки після того, як скаржник довідався про наявність цієї справи, та до того, як його адвокатка від'їжджала у відрядження, в якому не мала можливості працювати над підготовкою апеляційної скарги від імені відповідача у цій справі;
(2) введення воєнного стану, повітряні тривоги, ракетні, дронові та авіаційні обстріли території України, зокрема, міста Києва, введення екстрених, стабілізаційних та планових відключення електричної енергії, внаслідок чого вона була відсутня по 15-20 годин на добу, відсутність опалення у будівлі, де адвокатка здійснює свою діяльність, саме по собі не може бути обставинами, які унеможливили виконання учасником (у цьому випадку відповідачем), зокрема, в особі залученої на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 11.11.2025 (з урахуванням додаткової угоди до нього від 02.12.2025) адвокатки, в тому числі у зазначений період з 11.12.2025 до 18.12.2025.
76. Такі обставини не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження також з огляду на те, що скаржник не доводить, що такі (обставини) були постійним безперервним явищем протягом усього встановленого законом строку на апеляційне оскарження, а також протягом строку після того, як скаржник довідався про існування цієї справи, а саме з 25.11.2025 до 18.12.2025 (дата, коли в підсистемі "Електронний Суд" адвокатка сформувала апеляційну скаргу), в тому числі з 11.12.2025 до 18.12.2025.
77. У аспекті оцінки таких обставин Суд звертає увагу на те, що:
(1) регулярні повітряні тривоги, ракетні, дронові та авіаційні обстріли території України, зокрема, міста Києва, введення екстрених, стабілізаційних та планових відключень електричної енергії з огляду на пошкодження об'єктів критичної інфраструктури є загальновідомими, системними та цілком передбачуваними обставинами, які підлягають врахування учасниками справи, зокрема, в особі їх представників;
(2) сам факт введення воєнного стану, постійних обстрілів території України, зокрема, міста Києва, запровадження екстрених, стабілізаційних та планових відключення електричної енергії без надання доказів повної об'єктивної неможливості подання апеляційної скарги протягом усього встановленого законом строку на апеляційне оскарження, а також протягом строку після того, як скаржник довідався про існування цієї справи, а саме з 25.11.2025 до 18.12.2025 (дата, коли в підсистемі "Електронний Суд" адвокатка сформувала апеляційну скаргу), в тому числі з 11.12.2025 до 18.12.2025, не може визнаватися поважною причиною пропуску процесуального строку, лише з огляду на те, що, як стверджує скаржник, такі обставини фактично негативно впливали на строки підготовки та подачі адвокаткою апеляційної скарги лише в період з 11.12.2025 до 18.12.2025.
78. Правомірне право сторони зібрати докази на підтвердження своїх доводів у апеляційній скарзі, для збору яких, як стверджує скаржник, об'єктивно потрібен час, значно більший ніж 20 днів з урахуванням тих умов, на які припали строки подання апеляційної скарги (листопад - грудень 2025 року), також не може були поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, а з огляду на те, що скаржник не доводить, що саме такі умови стали об'єктивною причиною неможливості зібрати необхідні для викладення своє позиції докази, що, в свою чергу, вплинуло на строки підготовки та подачі апеляційної скарги.
79. З урахуванням наведеного Суд враховує, що неналежна організація учасниками справи, зокрема їх представниками та/або відповідальними особами, процесу з оскарження судових рішень, виникнення у них організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги, зокрема в частині (1) забезпечення належної та своєчасної перевірки документів/повідомлень, направлених до Електронного кабінету такого учасника в підсистемі "Електронний суд", (2) визначеної залученим представником черговості (чи пріоритету) надання правничої (правової) допомоги клієнтам, в тому числі відповідачу, бажання чи необхідності участі в інших заходах, (3) необхідності роздрукувати та направити позивачу апеляційну скаргу з додатками в обсязі 171 аркуш в паперовому вигляді, є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього чи його представника у певний період, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 28.11.2022 у справі №560/10645/21, від 09.10.2024 у справі №915/1401/23.
80. Доводи скаржника в частині того, що визначені статтею 256 ГПК строки встановлені для умови життєдіяльності та роботи, коли в Державі Україна відсутні такі фактори як воєнний стан та систематичні тривалі відключення електричної енергії, Суд також відхиляє, адже такі обставини впливають не лише на скаржника, а й на інших учасників судового процесу та судову систему в цілому.
81. При цьому Суд враховує, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22.
82. Посилання скаржника на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є очевидно незаконним через допущені останнім численні порушення норм матеріального та процесуального права, що апеляційний суд повинен був врахувати разом з наведеними ним підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, Суд вважає безпідставними, так як на стадії вирішення питання про наявність/відсутність підстав для поновлення пропущеного скаржником процесуального строку на апеляційне оскарження, тобто до відкриття апеляційного провадження, суд не перевіряє доводи скаржника по суті ухваленого судом першої інстанції рішення, відповідно, такі не можуть бути підставою для поновлення пропущеного відповідачем строку на апеляційне оскарження.
83. За наведених обставин Суд погоджується з висновками апеляційного суду, який, діючи згідно з вимогами ГПК та в межах передбачених процесуальним законом дискреційних повноважень, виснував про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК, з огляду на те, що наведені скаржником обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції визнав неповажними.
84. При цьому Суд враховує, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, який, дослідивши та оцінивши всі наведені скаржником обставини (причини) пропуску строку на апеляційне оскарження рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, вважав, що такі не свідчать про існування об'єктивно непереборних та пов'язаних з істотними перешкодами чи труднощами обставин для своєчасного вчинення процесуальних дій щодо оскарження цих судових рішень.
85. У такий спосіб скаржник, який не згодний з наведеними апеляційним судом мотивами в аспекті відхилення зазначених ним обставин пропуску строку на апеляційне оскарження, по суті намагається ініціювати повторну оцінку обставин та доводів, які вже були належним чином досліджені судом апеляційної інстанції та визнані необґрунтованими.
86. При цьому Суд зауважує, що наведене не може свідчити про застосування у цьому випадку надмірного формалізму, так як встановлений процесуальним законом строк апеляційного оскарження забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, тоді як скаржник, апеляційна скарга якого надійшла до суду з істотним пропуском строку саме через незабезпечення скаржником, зокрема, через відповідальних осіб та/або залученого представника, належної організації процесу оскарження судових рішень, не надав жодних переконливих доказів реальної наявності у нього перешкод для реалізації права на апеляційний перегляд рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.
87. Суд враховує, що запровадження строку, в межах якого сторона, в цьому випадку відповідач, може звернутися до суду з апеляційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
88. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, зокрема, з апеляційною скаргою, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
89. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовав практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску, які мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
90. Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду та не може розцінюватись як надмірний формалізм та/або порушення права на доступ до суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
91. Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
92. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
93. Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
94. Перевіривши ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у справі №903/799/25 про відмову у відкритті апеляційного провадження та встановивши, що відповідні доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення чи зміни його мотивувальної частини не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Розподіл судових витрат
95. За загальним правилом статті 129 ГПК у зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Рейс" залишити без задоволення.
2.Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у справі №903/799/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р. Кібенко
В.І. Студенець