09 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/8757/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 (колегія суддів: Ткаченко Б. О., Сулім В. В., Гаврилюк О. М.) та рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 (суддя Шкурдова Л. М.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 132 404,94 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" (далі - ТОВ "ТК "Спецзапчасть") звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України") з позовом про стягнення 132 404,94 грн.
19.09.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026, про задоволення позову.
16.02.2026 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про відмову у позові.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2026 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідною з частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у даній справі є стягнення 132 404,94 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302 800,00 грн), а тому справа є малозначною у розумінні статті 12 ГПК України.
Разом із тим підпункти "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачають випадки за наявності яких рішення суду у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути оскаржено в касаційному порядку. При цьому, особа, яка подає касаційну скаргу повинна обґрунтувати та довести наявність такого випадку.
У касаційній скарзі ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", посилаючись на підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, зазначає, що дана справа має виняткове значення для скаржника, оскільки результатом виконання оскаржуваних судових рішень є фактично збагачення ТОВ "ТК "Спецзапчасть" як суб'єкта господарювання, яким поставлено товари для об'єктів газотранспортної системи України - об'єктів, які мають стратегічне значення для економічної, енергетичної безпеки та оборони України.
Колегія суддів відхиляє вказані доводи скаржника з огляду на те, що саме по собі посилання відповідача на його особливий статус як оператора газотранспортної системи, стратегічне значення об'єктів інфраструктури для економічної, енергетичної безпеки та оборони держави, а також загальне твердження про необхідність спрямування коштів на їх відновлення в умовах воєнного стану, не є достатнім та належним обґрунтуванням того, що ця конкретна справа має виняткове значення для скаржника в розумінні підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Предметом спору в цій справі є стягнення 132 404,94 грн, які складаються з інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих у порядку статті 625 ЦК України у зв'язку з несвоєчасним поверненням коштів банківської гарантії, неправомірність стягнення якої вже була встановлена судами в інших справах. Доводи касатора про те, що задоволення позову призводить до "збагачення" позивача, фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм матеріального права до встановлених обставин прострочення грошового зобов'язання.
Скаржником не доведено, що стягнення зазначеної суми компенсаційних виплат за порушення зобов'язання створює для підприємства критичні, незворотні наслідки, або об'єктивно унеможливлює виконання ним функцій з обслуговування ГТС, які б свідчили про дійсно виняткове значення наслідків розгляду цієї малозначної справи.
Таким чином, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду щодо розгляду скарг, чим покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Фактично скаржник веде до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи. Однак в контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені доводи є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі.
Зважаючи на обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки її подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/8757/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач