про відмову в задоволенні клопотання
06 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/1878/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмува бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді,
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмува бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 06 лютого 2026 року № 13 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким до інспектора взводу № 2 роти тактичної евакуації Управління домедичної та медичної допомоги («медична рота») ДПОП «ОШБ Лють» лейтенанта ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
2) визнати протиправним та скасувати наказ ДПОП «ОШБ Лють» від 13.02.2026 № 86 о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції;
3) поновити ОСОБА_2 на службі в поліції на раніше займаній посаді (або рівнозначній) з дня, наступного за днем звільнення.
Ухвалою судді від 18.02.2026 у справі відкрито провадження та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
До суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
На думку відповідачів, справа має розглядатися у загальному порядку через її складність, великий обсяг матеріалів службового розслідування, що стало підставою звільнення позивача зі служби, наявності розбіжності між поясненнями позивача та документально підтвердженими фактами відповідача.
Крім того, в ході написання відзиву та заперечень на відповідь на відзив у представника відповідача є певна кількість питань, які позивач уникає при написанні відповіді на відзив та у позовній заяві, проте, на думку відповідача, вони мають велике значення при вирішенні справи по суті.
У зв'язку з вище викладеним, з метою недопущення поновлення на службі працівника, який під час воєнного стану нехтує обов'язком виконувати свої службові обов'язки і перебувати на службі просить суд розглядати справу № 140/1878/26 за правилами загального позовного провадження відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України за участю всіх учасників процесу.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного.
Відповідно до приписів статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу (частина четверта статті 12 КАС України).
Цей перелік є вичерпним.
Таким чином спір, що є предметом розгляду у даній адміністративній справі, не підлягає розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.
Частина друга статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Крім того, відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
З наведеного слідує, що пояснення сторін, надані в ході судових засідань не є доказами в розумінні приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як судом рішення приймається на підставі тих доказів, з якими ознайомлені усі учасники справи та відносно яких, у разі сумнівів в їх достовірності, необхідності уточнення будь-яких даних, сторони мають право подати письмові заяви по суті справи. Крім того, в силу приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, саме на відповідача покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
Водночас, суд звертає увагу, що розгляд справи в порядку спрощеного провадження не передбачає спрощеного дослідження наявних у справі доказів.
Зважаючи на наведене, суд не вбачає підстав для розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження, а відтак клопотання відповідача не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 12, 248, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя Ф.А. Волдінер