м. Вінниця
09 березня 2026 р. Справа № 120/16401/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Вінницької міської ради (далі - Вінницька міськрада, відповідач) із позовом в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 26.09.2025 р. №3092 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення;
- зобов'язати затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки , цільове призначення якої змінюється з «для ведення особистого сільськогосподарського господарства» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:01:126:0305, виготовлений МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування та архітектури»,
В обґрунтування вимог позивач вказує, що рішення від 26.09.2025 р. №3092 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення є протиправним, оскільки відповідач вкотре відмовив у затвердженні проекту з тих самих підстав, яким надавалась оцінка в рішенні Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/1302/25.
Відтак, спірне рішення підлягає скасуванню.
Ухвалою від 28.11.2025 року відкрито провадження у справі та прийнято рішення здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що рішення про передачу позивачеві земельної ділянки у власність приймалось до моменту приєднання територій, на яких вона розміщена, до земель Вінницької міської територіальної громади. Отримавши від позивача пакет документів щодо затвердження проекту землеустрою, виконавчими органами Вінницької міської ради було встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:01:126:0305 та 0510100000:01:126:0306 сформовано шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0520681000:01:001:0413. Одночасно, земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:126:0306 перебуває в зоні транспортної інфраструктури з цільовим призначенням “для ведення особистого селянського господарства», що не відповідає містобудівній документації. Отже, на переконання представника відповідача, така земельна ділянка не може перебувати у приватній власності позивача.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є власником садового будинку, площею 117,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 04.03.2024 року. Даний садовий будинок введений в експлуатацію згідно акту комісії КП “ВМБТІ» від 11.08.2023 року та рішення ВК ВМР № 2047 від 17.08.2023 року.
Рішенням ВК ВМР № 2047 від 17.08.2023 року вирішено затвердити акти комісії про прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомого майна, забудовниками яких є фізичні та юридичні особи, зокрема, ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 . Акт прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомого майна від 11.08.2023р. (садовий будинок загальною площею 117,1кв. м.).
Також даним рішенням зобов'язано ОСОБА_1 в подальшому звернутись до Вінницької міської ради щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0749 га з кадастровим номером 0510100000:01:126:0305 ,що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 10.04.2024 року.
ОСОБА_1 також є власником земельної ділянки площею 0,0251 га з кадастровим номером 0510100000:01:126:0306 згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 10.04.2024 року.
Позивач звернувся до МКП “ВІННИЦЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ ЦЕНТР МІСТОБУДУВАННЯ ТА АРХТЕКТУРИ» з приводу виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється.
Згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється, виготовленого МКП “ВІННИЦЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ ЦЕНТР МІСТОБУДУВАННЯ ТА АРХТЕКТУРИ» від 19.07.2024 року, будь - які обмеження земельної ділянки площею 0, 0749 га з кадастровим номером 0510100000:01:126:0305 щодо зміни цільового призначення на “для будівництва і обслуговування житлового будинку. господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» - відсутні.
Однак звернувшись до відповідача із заявою про затвердження відповідного проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення отримав відмову у формі рішення від 20.12.2024 № 2662 .
При цьому, підставою для відмови у зміні цільового призначення земельної ділянки зазначено, що відповідно до детального плану частини території (на якій розташована вказана вище ділянка), яка включена в межі м. Вінниця за рахунок Вінницько-Хутірської сільської ради в районі мікрорайону “Східний», земельна ділянка площею 0,0251 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0306) знаходиться в межах транспортної інфраструктури, про що складено відповідний акт та що дана земельна ділянка підлягає передачі у комунальну власність територіальної громади на підставі нотаріально посвідчених правочинів за зверненнями їх власників.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду та рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.06.2025 р. у справі № 120/1302/25 позов задоволено частково.
Зокрема, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької міської ради від 20.12.2024 року №2662 "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення" та зобов'язано Вінницьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,0749 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0305) у АДРЕСА_1 та прийняти рішення з урахуванням вимог земельного законодавства та висновків суду.
На виконання даного судового рішення повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,0749 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0305) у АДРЕСА_1 та прийнято рішення №3092 від 26.09.2025 р., яким відмовлено в затвердженні проекту.
Підставою для відмови у зміні цільового призначення земельної ділянки зазначено, що відповідно до детального плану частини території (на якій розташована вказана вище ділянка), яка включена в межі м. Вінниця за рахунок Вінницько-Хутірської сільської ради в районі мікрорайону “Східний», земельна ділянка площею 0,0251 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0306) знаходиться в межах транспортної інфраструктури, про що складено відповідний акт та що дана земельна ділянка підлягає передачі у комунальну власність територіальної громади на підставі нотаріально посвідчених правочинів за зверненнями їх власників.
Не погоджуючись із цим рішенням, позивач звернувся до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Ч. 1 ст. 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч. 1 ст. 20 ЗК України).
Згідно статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону..
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
За змістом статті 1 Закону України «Про землеустрій», цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.
Стаття 20 ЗК України визначає, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.
При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо:
земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу;
земельних ділянок приватної власності - їх власниками.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об'єктах природно-заповідного фонду, та земельних ділянок лісогосподарського призначення), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою.
Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадках:
передачі земельної ділянки державної, комунальної власності відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";
консервації деградованих і малопродуктивних, техногенно забруднених земель;
віднесення земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення;
віднесення земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення;
зміни виду цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення (крім віднесення їх до земельних ділянок для садівництва, зміни цільового призначення земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами);
віднесення до земель морського транспорту земельних ділянок у межах морського порту.
При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру.
Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.
Зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує:
розроблення документації із землеустрою (крім випадків формування земельної ділянки із земель державної та комунальної власності, не сформованих у земельні ділянки);
прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування (крім рішень про встановлення і зміну цільового призначення земельних ділянок, розпорядження якими здійснюють такі органи).
Зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі:
якщо земельна ділянка перебуває у користуванні на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, у заставі - із землекористувачем, заставодержателем (підпис якого на погодженні посвідчується нотаріально);
якщо земельна ділянка відноситься до земель оборони - з Міністерством оборони України або органом державної влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, до сфери управління якого належить військова частина, установа, військово-навчальний заклад, підприємство та організація, яка використовує землі оборони на праві постійного користування;
зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки виводяться із складу таких категорій, а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, - з Кабінетом Міністрів України.
Зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок яких земельні ділянки виводяться із складу таких категорій (крім зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення для розміщення на них лінійних об'єктів енергетичної інфраструктури), а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, здійснюються за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 23 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, внесений згідно з підпунктом 20 пункту 2 розділу І Закону №711-IX передбачено, що до внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональні зони зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок у таких випадках приймається щодо:
земельних ділянок, розпорядження якими здійснюють Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу
земельних ділянок приватної власності - сільськими, селищними, міськими радами, на території яких розташована відповідна земельна ділянка
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що передбачає зміну цільового призначення земельної ділянки приватної власності, розробляється без надання дозволу на його розроблення.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що передбачає зміну цільового призначення земельної ділянки, погоджується в порядку, встановленому цим Кодексом, та затверджується органом, що приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.
Так, відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно частин першої, другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Зобов'язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18, від 04 березня 2021 року у справі № П/811/968/18 та від 29 листопада 2021 року у справі № 480/1910/19.
Приписами статті 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об'єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає: а) пояснювальну записку; б) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); в) розрахунок розміру втрат лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); г) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) кадастровий план земельної ділянки.
Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено положеннями статті 186 Земельного кодексу України.
Відповідно до п.6 ч.3 ст.186 Земельного кодексу України проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (ч. 8 ст. 186 ЗК України).
Згідно ч. 10 ст. 186 ЗК України повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
У відповідності до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Отже, Земельним кодексом України передбачено певний алгоритм та поетапність процесу зміни цільового призначення земельної ділянки і як зазначалося судом, рішення органу виконавчої влади щодо відмови у затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення ділянки площею 0,0749 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0305) у АДРЕСА_1 .
В свою чергу, підставою для відмови у зміні цільового призначення земельної ділянки зазначено, що відповідно до детального плану частини території (на якій розташована вказана вище ділянка), яка включена в межі м. Вінниця за рахунок Вінницько-Хутірської сільської ради в районі мікрорайону “Східний», земельна ділянка площею 0,0251 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0306) знаходиться в межах транспортної інфраструктури.
Суд зауважує , що предметом звернення є зміна цільового призначення щодо земельної ділянки площею 0,0749 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0305), а не площею 0,0251 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0306), про яку йдеться у спірному рішенні відповідача.
Тобто, вказані земельні ділянки є двома різними об'єктами власності із визначеними межами.
Більш того, суд вказує й на те, що в рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 25.06.2025 р. у справі № 120/1302/25 вже надано оцінку даним обставинам, та наголошено на протиправності такого.
Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні не наведено жодного обґрунтування щодо невідповідності проекту положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації стосовно зміни цільового призначення ділянки площею 0,0749 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0305) у м. Вінниці на 1-му пров. Східному, 51а.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Оцінюючи вимогу про зобов'язання затвердити проект, суд вказує наступне.
Абзацом 1 частини четвертої статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Так , у постанові від 05.09.2018 у справі № 826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України та дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідач повторно відмовив в затвердженні проекту не зазначивши жодних обґрунтувань щодо невідповідності проекту положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації стосовно зміни цільового призначення ділянки площею 0,0749 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0305) у м. Вінниці на 1-му пров. Східному, 51а.
Відтак, суд доходить висновку, що наявні підстави для завтердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення ділянки площею 0,0749 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0305) у м. Вінниці на 1-му пров. Східному, 51а.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю .
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача слід відшкодувати сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької міської ради від 26.09.2025 р. №3092 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення».
Зобов'язати Вінницьку міську раду затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,0749 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0305) у АДРЕСА_1 та прийняти рішення з урахуванням вимог земельного законодавства та висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 здійснені судові витрати на оплату судового збору в сумі 1211, 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької міської ради.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 )
Відповідач: Вінницька міська рада (вул. Соборна, 59, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 25512617)
Повний текст рішення сфоромвано 9.03.2026 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна