8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4747/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Берестинської окружної прокуратури, м. Берестин в інтересах держави, в особі Кегичівської селищної ради Харківської області, с. Кегичівка в особіКегичівська селищна рада
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанське-агро", с. Слобожанське
про стягнення коштів
за участю представників учасників справи:
прокурор - Пескова Ю.В.
позивача - не з'явився
відповідача - Лисенко С.Ю.,
Керівник Берестинської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Кегичівської селищної ради Харківської області (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанське-агро" (далі - відповідач) в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Кегичівської селищної ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 829 658,44 грн. В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 6323155600:01:010:0073 за адресою: вул. Шкільна, 11 в селищі Слобожанське Берестинського району Харківської області без укладення договору оренди землі. Витрати по оплаті судового збору прокурор просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 05.01.2026 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
29.01.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказує на те, що:
- прокурор помилково вважає, що з моменту присвоєння земельній ділянці кадастрового номера (06.08.2024) відповідач зобов'язаний сплачувати кошти у розмірі орендної плати. Законодавець передбачає, що земельна ділянка, щоб стати повноцінним об'єктом цивільних прав (щоб бути сформованою) має обов'язково пройти три етапи: (1) присвоєння кадастрового номера земельній ділянці (внесення до ДЗК), (2) відведення земельної ділянки (затвердження проекту землеустрою - її легалізація), (3) державна реєстрація права власності на неї в Державному реєстрі речових прав. З наведеного вбачається, що лише після затвердження проекту землеустрою на підставі якого земельна ділянка сформована, вона може бути об'єктом цивільних прав. Натомість спірна земельна ділянка пройшла лише перший етап з трьох, що зазначені вище. До моменту затвердження проекту землеустрою земельна ділянка не вважається такою, що може бути передана в користування чи надана у власність, а, отже, її характеристику межі, площу, координати неможливо використовувати, зокрема й для обґрунтування займаної площі. Таким чином, у позові прокурора має бути відмовлено з підстав не формування земельної ділянки та не можливості її використання як об'єкту цивільних прав, зокрема використання її площі, меж, координат тощо. У даній справі проект землеустрою Кегичівською селищною радою не затверджений, рішення про передачу земельної ділянки в оренду не прийнято, договір оренди не укладений, право власності Кегичівської селищної ради на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстроване;
- нормативна грошова оцінка, зазначена у наданому позивачем витягу з НГО від 07.07.2025, розрахована не у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому не може бути врахована судом. Підставою для визначення розміру орендної плати за землю, зокрема, є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за поточний рік. Період, який обрано прокурором - з 06.08.2024 по 06.12.2025. Разом з цим, надано лише витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сформований на 07.07.2025. В той же час, жодна норма чинного законодавства України не містить положень про те, що витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки мають зворотню дію в часі, та відповідно можуть бути використанні за період до дати їх видачі. Таким чином, доказів на підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за обраний період прокурором не надано у зв'язку з чим надані розрахунки не можуть прийматися судом, що є підставою для відмови у задоволенні позову;
- у позові не зазначені причини, які б перешкоджали Кегичівській селищній раді самостійно здійснювати захист інтересів у спірних правовідносинах, оскільки так і не надано доказів неналежного виконання вказаного обов'язку. Крім цього Конституційний Суд України у Рішенні від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 визнав неконституційними положення ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в частині представництва прокурором інтересів держави у зв'язку з "нездійсненням або неналежним здійсненням захисту". Конституційний Суд України наголосив (п. 4.3): "Припис "у виключних випадках" вказує на обмежувальний характер... Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями". У даній справі Кегичівська селищна рада є дієздатним органом місцевого самоврядування, який має власну юридичну службу та бюджет. Відмова селищної ради від подання позову є її свідомим рішенням, а не "бездіяльністю".
03.02.2026 прокурором була подана відповідь на відзив, в якій прокурор відхиляє аргументи відповідача, відповідачем, у свою чергу 10.02.2026 були подані заперечення на відповідь на відзив.
У судовому засіданні 26.02.2026 прокурор підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Позивач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань позивач повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.
Присутній у судовому засіданні 26.02.2026 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд встановив наступне.
Як вказує прокурор, Кегичівським відділом Берестинської окружної прокуратури з метою захисту інтересів держави шляхом застосування представницьких повноважень вивчено питання повноти та своєчасності внесення ТОВ "Слобожанське-агро" плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6323155600:01:010:0073 площею 3,6830 га розташованої по вул.Шкільна,11 в селищі Слобожанське Берестинського району Харківської області та встановлено наступне.
22.01.2020 на підставі двох договорів купівлі-продажу нерухомого майна ТОВ "Слобожанське-агро" придбало у ТОВ "Цукорпром" ряд об'єктів нерухомості, розташованих в селищі Слобожанське колишнього Кегичівського (наразі Берестинського) району Харківської області, в т.ч і по вул. Шкільна,11, загальною площею 5731,9 кв.м, а саме: кузня площею 60,5 кв.м., майстерня (стара) площею 3027,8 кв.м., майстерня (нова) площею 1316,3 кв.м., склад (мехзапчастин) площею 1076,4 кв.м., пилорама площею 196,5 кв.м., дизельна площею 54,4 кв.м. В цей же день дані про реєстрацію права власності ТОВ "Слобожанське-агро" на вищезазначені об'єкти нерухомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У період з 22.01.2020 до 06.08.2024 для обслуговування вищезазначених об'єктів нерухомості ТОВ "Слобожанське-агро" використовувало земельну ділянку, яка фактично не була сформована та не мала кадастрового номеру.
09.04.2024 ТОВ "Слобожанське-агро" звернулося до Кегичівської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, розташовану по вул.Шкільна,11 в селищі Слобожанське Красноградського району Харківської області, для обслуговування господарських будівель і споруд кузні, майстерні (старої), майстерні (нової), складу (мехзапчастин), пилорами, дизельної орієнтовною площею 3,8356 га для подальшого надання в оренду. До вказаного клопотання додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомості, що розміщені на вказаній земельній ділянці, копії правовстановлюючих документів ТОВ “Слобожанське-агро».
За результатами розгляду вказаного клопотання, 07.06.2024 рішенням Кегичівської селищної ради №8570 надано ТОВ “Слобожанське-агро» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,8356 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої по вул.Шкільна,11 селище Слобожанське Красноградського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з подальшою передачею в оренду.
08.10.2024 ТОВ “Слобожанське-агро» звернулося до Кегичівської селищної ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (несільськогосподарські угіддя-землі під господарськими будівлями і дворами) з кадастровим номером 6323155600:01:010:0073 площею 3,6830 га, розташованої по вул.Шкільна,11 в селищі Слобожанське Красноградського району Харківської області, та надання вищезгаданої земельної ділянки в оренду строком на 49 років. До вказаного клопотання додано: копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, копія витягу з ДЗК на земельну ділянку з кадастровим номером 6323155600:01:010:0073; копія витягу із документації про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки.
Проте, вже 18.10.2024 ТОВ "Слобожанське-агро" звернулося до Кегичівської селищної ради з клопотанням про залишення без розгляду клопотання від 08.10.2024 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (несільськогосподарські угіддя-землі під господарськими будівлями і дворами) з кадастровим номером 6323155600:01:010:0073 площею 3,6830 га, розташованої по вул.Шкільна,11 в селищі Слобожанське Красноградського району Харківської області, до моменту розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель селища Слобожанське Красноградського району Харківської області.
У зв'язку з викладеним, договір оренди вищезазначеної земельної ділянки між Кегичівською селищною радою та ТОВ "Слобожанське-агро" так і не укладений.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру лише 06.08.2024 в ДЗК зареєстровано відомості про земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 6323155600:01:010:0073 площею 3,6830 га розташовану по вул.Шкільна,11 в селищі Слобожанське Берестинського району Харківської області із зазначенням категорії земель - землі сільськогосподарського призначення та виду цільового призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01).
Таким чином, як вказує прокурор, ТОВ "Слобожанське-агро", починаючи з 06.08.2024 і по 06.12.2025 використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6323155600:01:010:0073 площею 3,6830 га розташовану по вул.Шкільна,11 в селищі Слобожанське Берестинського району Харківської області без будь-яких правовстановлюючих документів, у зв'язку з чим безпідставно збережені кошти за користування вказаною земельною ділянкою повинні бути стягнуті на користь Кегичівської селищної ради у судовому порядку.
Відповідно до розрахунку Кегичівської селищної ради розмір безпідставно збережених ТОВ "Слобожанське-агро" коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6323155600:01:010:0073 обрахований з урахуванням наступних складових: нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації, ставки річної орендної плати - 12 %, затвердженої рішенням Кегичівської селищної ради №8141 від 20.12.2023 "Про встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Кегичівської селищної ради", кількості днів, упродовж яких використовувалася земельна ділянка без правовстановлюючих документів.
Згідно до вказаної методики розмір безпідставно збережених коштів за період з 06.08.2024 по 06.08.2025 становив 622 071, 78 грн. В подальшому, у зв'язку із виниклою потребою в отриманні додаткових документів, необхідних для обгрунтування позовних вимог, період несплати ТОВ "Слобожанське-агро" коштів за використання спірної земельної ділянки збільшився на чотири місяці і відповідно до розрахунку безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу, доданого Кегичівською селищною радою до листа від 15.12.2025 за №04-09/4184, розмір безпідставно збережених коштів збільшився на 207 586,66 грн. Таким чином, за період з 06.08.2024 по 06.12.2025 розмір безпідставно збережених ТОВ "Слобожанське-агро" коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6323155600:01:010:0073 становить 829 658,44 грн.
Отже, прокурор вказує, що ТОВ "Слобожанське-агро" будучи власником нежитлових будівель, за період з 06.08.2024 по 06.12.2025 належним чином не оформлено речові права щодо спірної земельної ділянки та за користування земельною ділянкою не вносилася плата у встановленому законодавчими актами розмірі. Вказаний факт підтверджується довідками про зведені надходження земельного податку від суб'єктів господарювання за період з серпня 2024 року та по цей час, наданими Кегичівською селищною радою. Крім того, факт невнесення плати за вказану земельну ділянку підтверджується листом ГУ ДПС у Харківській області від 12.11.2015 № 23652/5/20-20-04-13-05, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 6323155600:01:010:0073 не включена ТОВ "Слобожанське-агро" до податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2024-2025 роки.
Таким чином, ТОВ "Слобожанське-агро" зберігало кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, тим самим збільшуючи вартість власного майна, внаслідок чого Кегичівська селищна рада (позивач) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Предметом вказаної позовної заяви є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем), втім не сплачених відповідачем, що пов'язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів). Внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, Кегичівська територіальна громада в особі Кегичівської селищної ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені її охоронювані законом права та інтереси, як позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.
Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).
Принцип платного використання землі також передбачений статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Водночас, згідно зі статтями 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 і №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Отже, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна відповідач, як власник такого майна, став фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно із частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20, від 04.03.2021 у справі №922/3463/19, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру 06.08.2024 в ДЗК зареєстровано відомості про земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 6323155600:01:010:0073 площею 3,6830 га розташовану по вул.Шкільна,11 в селищі Слобожанське Берестинського району Харківської області із зазначенням категорії земель - землі сільськогосподарського призначення та виду цільового призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01). Таким чином, відомості про спірну земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера, з огляду на що вказана земельна ділянка є сформованою у розумінні положень Земельного кодексу України.
У постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 викладена правова позиція щодо встановлення дати виникнення в органу місцевого самоврядування права комунальної власності на земельну ділянку в межах населеного пункту, під час розгляду подібних справ, предметом яких є стягнення безпідставно збережених коштів за період, коли право власності на конкретну земельну ділянку за органом місцевого самоврядування зареєстровано не було, згідно якої із уведенням у дію 01.01.2002 нового Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.
Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто, всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.
Із 01.01.2013 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.
Як передбачено у пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", "у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками".
За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.
Отже, беручи до уваги наведені положення, Кегичівська селищна рада в силу закону наділена правом власності на спірну земельну ділянку, оскільки ця земельна ділянка розташована в межах населеного пункту - селища Слобожанське Беретинського району Харківської області, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено дефініцію поняття "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якою державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з'ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №917/553/17.
Крім цього, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду акцентував увагу на тому, що у разі виникнення спору щодо приналежності земельної ділянки в межах населеного пункту до комунальної власності або відповідних доводів особи, яка заперечує це, судам слід виходити з того, що за умов правового регулювання статті 83 ЗК України право власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населених пунктів є спростовною презумпцією. Обов'язок щодо спростування цієї презумпції належними, допустимими та достовірними доказами покладається саме на ту особу, яка її заперечує, а оцінка таких доказів здійснюється судами з урахуванням вимог статті 86 ГПК України. При цьому для особи, яка заперечує цю обставину, не достатньо лише послатися на те, що спірна земельна ділянка не є комунальною власністю, переклавши тягар доведення на орган місцевого самоврядування (у цій справі селищну раду), а необхідно саме спростувати зазначену презумпцію.
Отже, встановлені обставини дають суду підстави дійти висновку, що відповідач як власник об'єкта нерухомого майна, зокрема у період з 06.08.2024 по 06.12.2025, користувався спірною земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов'язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Отже, у даному випадку обов'язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею. Відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно ч. 5 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався позивачем на підставі Витягу №НВ-6301313742025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 07.07.2025 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6323155600:01:010:073.
Судом врахована правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19, відповідно до якої чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
Водночас, суд вказує, що жодні докази, які б свідчили про зміну нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за період стягнення, в матеріалах справи відсутні та відповідачем по справі не надавалися.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Витяг №НВ-6301313742025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 07.07.2025 може бути використаний при проведенні розрахунку безпідставно збережених коштів зі сплати орендної плати за період з 06.08.2024 по 06.12.2025 як належний та допустимий доказ.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, відповідно до якого розмір орендної плати, за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6323155600:01:010:0073, розташованої у с. Слобожанське, вул. Шкільна, 11 становить: з 06.08.2024 по 31.12.2024 - 251 138,24 грн, з 01.01.2025 по 06.12.2025 - 578 520,20 грн, загальна сума коштів у розмірі орендної плати за період з 06.08.2024 по 06.12.2025 становить 829 658,44 грн, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та правильність.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого наданими доказами та не спростованого відповідачем.
Щодо посилань відповідача на необґрунтованість участі прокурора у даній справі суд зазначає наступне.
Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 цього Закону, Велика Палата Верховного Суду у пункті 37 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц зробила висновок, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Надалі Велика Палата Верховного Суду підтримала цей висновок у пункті 76 постанови від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
У даній справі, окружною прокуратурою встановлено, що орган місцевого самоврядування - Кегичівська селищна рада, при наявності порушень інтересів Кегичівської територіальної громади, а саме - факту не сплати ТОВ "Слобожанське-агро" коштів за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та як наслідок й інтересів держави в цілому. Окружною прокуратурою на адресу Кегичівської селищної ради в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" 06.10.2025 направлено лист №59/2-3912вих-25 про вжиті Кегичівською селищною радою заходи щодо захисту порушених інтересів та стягнення безпідставно збережених коштів. З листа Кегичівської селищної ради № 04-09/3648 від 30.10.2025 слідує, що вказаним органом заходи щодо судового захисту інтересів держави зі спірного питання не вживались та вживатись не будуть. В подальшому, 09.12.2025 окружною прокуратурою до Кегичівської селищної ради повторно направлено лист аналогічного змісту. Проте, з листа Кегичівської селищної ради №04-09/4184 від 15.12.2025 вбачається, що вказаним органом заходи щодо судового захисту інтересів держави зі спірного питання не вживались та вживатись не будуть. Таким чином, в діях Кегичівської селищної ради намір вжиття заходів в даній ситуації щодо захисту інтересів держави в судовому порядку не простежується.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18 зазначила, що Рішенням від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025 Конституційний Суд України ухвалив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Однак відповідно до пункту 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Таким чином, позовна заява у даній справі пред'явлена прокурором з дотриманням чинного наразі законодавства.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанське-Агро" (64020, Харківська область, Берестинський район, с. Слобожанське, вул. Соборна, 20/1, код ЄДРПОУ 14662195) на користь Кегичівської селищної ради (64003, Харківська область, Берестинський район, с. Кегичівка, вул. Волошина, 33, код ЄДРПОУ 04396963) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 829 658,44 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанське-Агро" (64020, Харківська область, Берестинський район, с. Слобожанське, вул. Соборна, 20/1, код ЄДРПОУ 14662195) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір у розмірі 9 955,90 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Прокурор - Берестинська окружна прокуратура (вул. Історична, 73, м. Берестин, Харківська область, 63304, код ЄДРПОУ 0291010832).
Позивач - Кегичівська селищна рада (64003, Харківська область, Берестинський район, с. Кегичівка, вул. Волошина, 33, код ЄДРПОУ 04396963).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанське-Агро" (64020, Харківська область, Берестинський район, с. Слобожанське, вул. Соборна, 20/1, код ЄДРПОУ 14662195).
Повне рішення підписано 09 березня 2026 року.
СуддяО.В. Погорелова