адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
09.03.2026 Справа № 917/2275/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу
за позовною заявою Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Усика Якова, 9, м. Миргород, Полтавська область, 37600
в інтересах держави в особі Відділу освіти Шишацької селищної ради, вул. Соборності, 2, смт. Шишаки, Полтавська обл., 38000
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", вул. Панянки, 65Б, м. Полтава, 36022
про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії та стягненя 172 331,78 грн безпідставно сплачених коштів,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Без виклику учасників справи,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Відділу освіти Шишацької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" про 1) визнання недійсною додаткової угоди №2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.01.2021 №22910457, укладену 01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" та Відділом освіти Шишацької селищної ради; 2) визнання недійсною додаткової угоди №3 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.01.2021 №22910457, укладену 31.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" та Відділом освіти Шишацької селищної ради; 3) визнання недійсною додаткової угоди №4 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.01.2021 №22910457, укладену 22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" та Відділом освіти Шишацької селищної ради; 4) визнання недійсною додаткової угоди №5 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.01.2021 №22910457, укладену 16.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" та Відділом освіти Шишацької селищної ради; 5) визнання недійсною додаткової угоди №6 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.01.2021 №22910457, укладену 17.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" та Відділом освіти Шишацької селищної ради; 6) стягнення 172 331,78 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що внесення змін до умов договору про постачання електричної енергії шляхом укладення численних додаткових угод, відбулося з порушенням пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII "Про публічні закупівлі" (далі - Закон № 922-VIII) та прав замовника, тому вказані додаткові угоди мають бути визнані судом недійсними.
Порушення законодавства про публічні закупівлі під час укладення додаткових угод про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (в копіях) : Договір про постачання електричної енергії споживачу № 22910457 від 28.01.2021; Додаткова угода № 1 до Договору про закупівлю електричної енергії № 22910457 від 28.01.2021 від 28.01.2021; Додаткова угода № 2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.01.2021 року № 22910457 від 01.04.2021; Лист ТОВ "Полтаваенергозбут" № 02-10-3/2747 від 24.03.2021; Інформація Полтавської торгово-промислової палати України № 24.14-05/171 від 12.03.2021; Інформація з сайту Оператор ринку з сайту https://www.oree.com.ua/; Додаткова угода № 3 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 22910457 від 31.08.2021; Лист ТОВ "Полтаваенергозбут" № 02-10-3/8541 від 25.08.2021; Інформація Полтавської торгово-промислової палати України № 24.14-05/493 від 12.08.2021; Додаткова угода № 4 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 22910457 від 22.11.2021; Лист ТОВ "Полтаваенергозбут" № 02-10-3/12367 від 17.11.2021; Інформація Полтавської торгово-промислової палати України № 24.14-05/774 від 17.11.2021; Додаткова угода № 5 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.01.2021 року № 22910557 від 16.12.2021; Лист "Полтаваенергозбут" № 02-10-3/16451 від 16.12.2021; Інформація Полтавської торгово-промислової палати України № 24.14-05/830 від 08.12.2021; Додаткова угода № 6 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 22910457 від 17.12.2021; Лист ТОВ "Полтаваенергозбут" № 02-10-3/16450 від 16.12.2021; Інформація Полтавської торгово-промислової палати України № 24.14-05/824 від 08.12.2021; Додаткова угода № 7 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 22910457 від 29.12.2021; Додаткова угода № 8 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 22910457 від 30.12.2021; Розрахунки за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 22910457 за 12 місяців 2021 року з платіжними дорученнями; Запит Миргородської окружної прокуратури до Відділу освіти Шишацької селищної ради з розрахунком надмірно (зайво) сплачених коштів № 54-9344вих-25 від 25.11.2025; Інформація Відділу освіти Шишацької селищної ради № 490 від 02.12.2025; Лист Миргородської окружної прокуратури про вжиття заходів представницького характеру № 54-9624вих-25 від 05.12.2025; Положення про відділ освіти Шишацької селищної ради.
Відповідач у відзиві вх. № 16705 від 25.12.2025 (арк.с.117-120) проти позову заперечує повністю, зокрема посилаючись на те, що:
- збільшення ціни за одиницю товару по Договору не перевищувало до 10%, що узгоджується з вимогами п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі";
- в обґрунтування коливання ціни на електричну енергію відповідач використав дані, розміщені на офіційному вебсайті АТ "Оператор ринку", які є публічно доступними, з яких вбачається зростання середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед";
- зміни, внесені оспорюваними додатковими угодами, не призвели до збільшення суми (ціни товару), визначеної в договорі про закупівлю.
Враховуючи викладене, відповідач наголошує, що додаткові угоди до Договору укладені між Відділом освіти та відповідачем із дотриманням чинного законодавства, а тому позовні вимоги є недоведеними і безпідставними.
Окрім цього, відповідач вказує на пропуск прокурором 3-х річного строку позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України для подання позовної заяви, що є підставою для відмови в позові.
Прокурор у відповіді на відзив від 30.12.2025 № 54-1286-25 (вх. № 16836 від 31.12.2025; арк.с.145-148) навів спростування доводів відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Щодо строків позовної давності прокурор зазначив, що позивач довідався про порушення законодавства про публічні закупівлі, допущені при підписанні додаткових угод до Договору та їх виконанні, 11.12.2023 зі змісту акту планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП "Глобинська міська лікарня" Глобинської міської ради за період з 01.01.2020 по 30.11.2023 №201604-33/43№201604-33/43, проведеної Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області. Таким чином, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності не сплив станом на 02.04.202 (момент пред'явлення позову). Оскільки з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно з яким в Україні запроваджено з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і, відповідно, станом на 13.02.2025 (дата подання позовної заяви) діяв на усій території України, то прокурор звернувся до господарського суду з позовом у межах позовної давності.
08.01.2026 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив (вх. № 172, арк.с. 151-) в яких відповідач фактично наводить доводи викладені у відзиві на позов.
Інших заяв по суті спору не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
11.12.2025 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Шишацької селищної ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" про:
- визнання недійсною додаткової угоди №2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.01.2021 №22910457, укладену 01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" та Відділом освіти Шишацької селищної ради;
- визнання недійсною додаткової угоди №3 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.01.2021 №22910457, укладену 31.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" та Відділом освіти Шишацької селищної ради;
- визнання недійсною додаткової угоди №4 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.01.2021 №22910457, укладену 22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" та Відділом освіти Шишацької селищної ради;
- визнання недійсною додаткової угоди №5 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.01.2021 №22910457, укладену 16.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" та Відділом освіти Шишацької селищної ради;
- визнання недійсною додаткової угоди №6 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.01.2021 №22910457, укладену 17.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" та Відділом освіти Шишацької селищної ради;
- стягнення 172 331,78 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2025 справу № 917/2275/25 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 16.12.2025 року прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/2275/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Відділом освіти Шишацької селищної ради проведено відкриті торги щодо закупівлі електричної енергії (ДК 021:2015:09310000-5: електрична енергія) в обсягах 475000 кВт*год.
Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на вебсайті "Prozorro - публічні закупівлі" за № UA-2021-01-21-010674-b.
За результатами проведених торгів Відділом освіти Шишацької селищної ради та ТОВ "Полтаванерегозбут" 28.01.2021 укладено Договір №22910457 постачання електричної енергії (далі - Договір, арк.с. 13-15).
У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- цей Договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Замовнику (далі - Споживач, у розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії") постачальником електричної енергії (далі - Постачальник) та укладається Сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п.1.1 Договору);
- за цим Договором Постачальник протягом 2021 року продає електричну енергію (код 09310000-5 згідно ДК 021:2015 (електрична енергія)) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику за поставлену (спожиту) електричну енергію (далі - Товар). Кількість товару 475000 кВт*год. Строк поставки з 01.01.2021 по 31.12.2021 (п.2.1 Договору);
- вартість Договору становить 1 710 000,00 грн. Вартість цього Договору та ціна за одиницю товару може змінюватися у випадках передбачених ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі". Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з Комерційною пропозицією , яка є додатком 2 до Договору (п. 5.1 Договору);
- спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиціях Постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п.5.2 Договору);
- інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням її формування (п.5.3 Договору);
- розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.5 Договору);
- Споживач має право отримувати Товар на умовах, зазначених у цьому Договорі (п.6.1 Договору);
- цей Договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав Споживач та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника (п. 13.1 Договору).
В матеріалах справи наявна копія заяви-приєднання (арк.с. 16), підписана представником Відділу освіти Шишацької селищної ради та скріплена печаткою установи.
Додатком № 2 до Договору про постачання електричної енергії є Комерційна пропозиція 10-А, в якій зазначено, що за результатами закупівлі (останньої додаткової угоди) граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію становить 3,00 грн без урахування ПДВ та 3,60 грн з ПДВ (арк.с. 16-17).
Після укладення Договору, між Відділом освіти Шишацької селищної ради та ТОВ "Полтаванерегозбут" укладено вісім додаткових угод, з яких 5 стосувалися підвищення розміру граничного тарифу за фактично спожиту електричну енергію, а саме:
- Додаткова угода № 1 від 28.01.2021 згідно якої внесені зміни до п. 13.1 Договору щодо строку його дії;
- Додаткова угода № 2 від 01.04.202, якою внесені зміни до Комерційної пропозиції та встановлено граничний розмір тарифу за фактично спожиту енергію у розмірі 3,29549 грн без урахування ПДВ та 3,9545 грн з ПДВ;
- Додаткова угода № 3 від 31.08.2021, якою внесені зміни до Комерційної пропозиції та встановлено граничний розмір тарифу за фактично спожиту енергію у розмірі 3,624874 грн без урахування ПДВ та 4,349849 грн з ПДВ;
- Додаткова угода № 4 від 22.11.2021, якою внесені зміни до Комерційної пропозиції та встановлено граничний розмір тарифу за фактично спожиту енергію у розмірі 3,98718 грн без урахування ПДВ та 4,78461 грн з ПДВ;
- Додаткова угода № 5 від 16.12.2021, якою внесені зміни до Комерційної пропозиції та встановлено граничний розмір тарифу за фактично спожиту енергію у розмірі 4,29379 грн без урахування ПДВ та 5,15255 грн з ПДВ;
- Додаткова угода № 6 від 17.12.2021, якою внесені зміни до Комерційної пропозиції та встановлено граничний розмір тарифу за фактично спожиту енергію у розмірі 4,72274 грн без урахування ПДВ та 5,66729 грн з ПДВ;
- Додаткова угода № 7 від 29.12.2021, якою внесені зміни до п.5.1 Договору щодо його вартості;
- Додаткова угода № 8 від 20.12.2021 згідно якої внесені зміни до п. 13.1 Договору щодо строку його дії.
Відповідно до додаткової угоди від 01.04.2021 № 2, яку укладено відповідно до ст. 651-654 ЦК України, ст.188 ГК України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку із значним коливанням ціни електричної енергії на ринку, Сторони домовились змінити ціну з моменту підписання її Сторонами за 1 кВт-год електричної енергії на 3,29549 грн за 1 кВт-год без урахування ПДВ та 3,9545 грн за 1 кВт-год з ПДВ, підвищення за 1 кВт-год без ПДВ становить 9,849528%.
Додаткову угоду від 01.04.2021 № 2 укладено Сторонами на підставі Цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати від 12.03.2021 № 24.14-05/171, в якій відображено середньозважену ціну електроенергії за II декаду січня 2021 року у розмірі 1 546,47 гривень/МВт-год без ПДВ та за І декаду лютого 2021 року у розмірі 1 698,79 грн/МВт-год без ПДВ.
Відповідно до додаткової угоди від 31.08.2021 № 3, із посиланням на ст. 651-654 ЦК України, ст.188 ГК України, п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку із значним коливанням ціни електричної енергії на ринку, Сторони домовились змінити ціну з 01.08.2021 за 1 кВт-год електричної енергії на 3,624874 грн за 1 кВт-год без урахування ПДВ та 4,349849 грн за 1 кВт-год без ПДВ, тобто на 9,995 %.
Додаткову угоду від 31.08.2021 № 3 укладено Сторонами на підставі Цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати від № 24.14-05/493 від 12.08.2021 щодо ціни на ринку "на добу на перед" у порівнянні І декади липня 2021 року та І декади серпня 2021 року.
Відповідно до додаткової угоди від 22.11.2021 №4, із посиланням на ст. 651-654 ЦК України, ст.188 ГК України, п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв'язку із значним коливанням ціни електричної енергії на ринку, Сторони домовились змінити ціну з 01.11.2021 за 1 кВт-год електричної енергії на 3,98718 грн за 1 кВт-год без ПДВ та 4,78461 грн за 1 кВт-год з ПДВ, тобто на 9,995 %.
Додаткову угоду від 22.11.2021 №4 укладено Сторонами на підставі Цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати № 24.14-05/774 від 17.11.2021 щодо ціни на ринку "на добу на перед" у порівнянні 1 декади жовтня 2021 року та І декади листопада 2021 року та становила зростання ціни на 31,42%.
Відповідно до додаткової угоди від 16.12.2021 №5, із посиланням на ст. 651-654 ЦК України, ст.188 ГК України, п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку із значним коливанням ціни електричної енергії на ринку, Сторони домовились змінити ціну з 01.12.2021 за 1 кВт-год електричної енергії на 4,29379 грн за 1 кВт-год без ПДВ та 5,15255 грн за 1 кВт-год з ПДВ, тобто на 9,99 %.
Додаткову угоду від 16.12.2021 №5 укладено Сторонами на підставі Цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати № 24.14-05/830 від 08.12.2021 в якій казано динаміку коливання (зростання) середньоринкових цін на електроенергію на ринку «на добу на перед» у порівнянні за 14.11.2021 та 21.11.2021 і становила зростання ціни на 7,69 %.
Відповідно до додаткової угоди від 17.12.2021 №6, із посиланням на ст. 651-654 ЦК України, ст.188 ГК України, п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку із значним коливанням ціни електричної енергії на ринку, Сторони домовились змінити ціну з 01.12.2021 за 1 кВт-год електричної енергії на 4,29379 грн за 1 кВт-год без ПДВ та 5,15255 грн за 1 кВт-год з ПДВ, тобто на 9,99 %.
Додаткову угоду від 17.12.2021 №6 укладено Сторонами на підставі Цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати 24.14-05/824 від 08.12.2021 щодо динаміки коливання (зростання) середньоринкових цін на електроенергію на ринку "на добу на перед" у порівнянні станом на 21.11.2021 та 23.11.2021, зростання ціни становило 11,42 %.
На виконання умов Договору ТОВ "Полтаваенергозбут" поставило Відділу освіти в період з липня 2021 по грудень 2021 електричну енергію загальним обсягом 192514 кВт*год., на загальну суму 865 382,18 грн (з ПДВ), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів купівлі-продажу електричної енергії (означені акти підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін), а саме:
- актом купівлі-продажу електричної енергії від 11.08.2021, згідно з яким Постачальник поставив, а Споживач спожив протягом липня 2021 року 19713 кВт*год на суму 60 461,55 грн. без ПДВ за ціною 3,067090 грн/кВт*год. Сума з ПДВ становила 72 553,86 грн, за ціною 3,6805 грн/кВт*год з ПДВ (арк.с. 64);
- актом купівлі-продажу електричної енергії від 10.09.2021, згідно з яким за серпень 2021 року Постачальник поставив (передав) Споживачу 18099 кВт*год за ціною 3,604590 грн/кВт*год на суму 65 239,47 грн без ПДВ та з ПДВ сума склала 78 287,36 грн., за ціною 4,3255 грн грн/кВт*год (арк.с. 70);
- актом купівлі-продажу електричної енергії від 12.10.2021, згідно з яким за вересень 2021 року Постачальник поставив (передав) Споживачу 40130 кВт*год за ціною 3,624874 грн/кВт*год на суму 145 466,19 грн без ПДВ та з ПДВ сума склала 174 559,43 грн., за ціною 4,3498 грн грн/кВт*год (арк.с. 73);
- актом купівлі-продажу електричної енергії від 12.11.2021, згідно з яким за жовтень 2021 року Постачальник поставив (передав) Споживачу 42134 кВт*год за ціною 3,624874 грн/кВт*год на суму 152 730,27 грн без ПДВ та з ПДВ сума склала 183 276,32 грн, за ціною 4,3498 грн грн/кВт*год (арк.с. 77);
- актом купівлі-продажу електричної енергії від 10.12.2021, згідно з яким за листопад 2021 року Постачальник поставив (передав) Споживачу 60976 кВт*год за ціною 3,9871 грн/кВт*год на суму 243 122,29 грн без ПДВ та з ПДВ сума склала 291 746,75 грн., за ціною 4,7846 грн грн/кВт*год (арк.с. 80);
- актом купівлі-продажу електричної енергії від 24.12.2021, згідно з яким за грудень 2021 року Постачальник поставив (передав) Споживачу 11462 кВт*год за ціною 4,7227 грн/кВт*год на суму 54132,05 грн без ПДВ та з ПДВ сума склала 64958,46 грн, за ціною 4,7846 грн грн/кВт*год (арк.с. 85).
Оплата товару здійснювалась платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на загальну суму 865 382,18 грн.
Прокурор посилається на те, що внесення зазначених змін до умов договору про постачання електричної енергії шляхом укладення численних додаткових угод, відбулося з порушенням пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі» та прав замовника, тому вказані додаткові угоди мають бути визнані судом недійсними, грошові кошти в сумі 172 331,78 грн (надлишково сплачені кошти) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.
Ст. 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII.
У спірних правовідносинах договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень норм частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у двох редакціях: 1) в редакції Закону № 114-ІХ (договір про закупівлю та додаткова угода до нього №2) та 2) в редакції Закону № 1530-ІХ (додаткові угоди до договору №3, №4, №5 та №6).
Тож під час оцінки цих правовідносин суд застосовує законодавство, чинне на момент їх виникнення.
Щодо недійсності додаткової угоди № 2 від 01.04.2021 до Договору.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону №114-ІХ, чинній на момент укладення договору про закупівлю та оспорюваної додаткової угоди до нього № 2, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
24.01.2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі №922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10% від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:
- збільшення ціни за одиницю товару до 10%;
- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;
- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;
- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %.
Як встановлено судом, підвищення ціни за додатковою угодою №2 складало 9,849528%, тобто в межах 10 %, передбачених законом.
Додаткову угоду від 01.04.2021 № 2 укладено Сторонами на підставі Цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати Полтавської торгово-промислової палати № 24.14-05/171 від 12.03.2021 Про середньозважені ціни електроенергії на ринку "на добу наперед", (торгова зона ОЕС) за II декаду січня 2021 року та лютого 2021 року.
Щодо належності та достатності як доказів коливання ціни на ринку Цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати від 12.03.2021 № 24.14-05/171, в якій відображено середньозважену ціну електроенергії за II декаду січня 2021 року у розмірі 1 546,47 гривень/МВт-год без ПДВ та за І декаду лютого 2021 року у розмірі 1 698,79 гривень/МВт-год без ПДВ, в обґрунтування укладення додаткової угоди №2 до Договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Велика Палата Верховного Суду у п. 167 постанови від 21.11.2025 у справі №920/19/24 врахувала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі №912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі №913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі №910/17520/21).
Пунктом 175 Постанови ВП ВС від 21.11.2025 у справі №920/19/24 визначено, що довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точки зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №926/3244/22).
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, зокрема, у постановах від 29.03.2019 у справі №826/6926/17, від 23.01.2020 у справі №907/788/18 та від 05.07.2021 у справі №826/11063/17, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, згідно з якою довідка торгово-промислової палати про ціну на товар/коливання такої ціни на ринку є достатнім доказом для обґрунтованості змін до договору закупівлі, якщо вони містять відомості про відповідне коливання ціни товару на ринку.
Суд вважає, що Цінова довідка Полтавської торгово-промислової палати від 12.03.2021 №24.14-05/171 не може бути достатньою підставою для збільшення ціни, оскільки не містить відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, в останній відсутній аналіз вартості електричної енергії на конкретну дату укладання додаткової угоди у порівнянні з попередніми періодами від дати укладання попередньої додаткової угоди, у зв'язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно вказана інформація не може підтверджувати коливання ціни на електроенергію.
Аналогічних висновків щодо неправомірності використання для змін істотних умов договору закупівлі довідок із відсутністю відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, відсутністю аналізу вартості товару на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору дійшов Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №924/674/21, у постанові від 22.06.2022 у справі №917/1062/21.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.
Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.05.2023 у справі №910/17520/21, від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
Суд погоджується з доводами прокурора про те, що Цінова довідка Полтавської торгово-промислової палати від 12.03.2021 №14.14-05/171 не підтверджує коливання ціни такого товару на ринку в період з дати укладання (початку дії) договору (28.01.2021) до дати укладання (початку дії) додаткової угоди № 2 (01.04.2021), оскільки жодна із цін, які підлягають порівнянню, зазначених в Ціновій довідці (за II декаду січня 2021 року) не входить в період з дати укладання договору до дати укладання додаткової угоди №2, а передує даті укладання та початку дії договору, що суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
За таких обставин, внесення змін до істотних умов Договору щодо збільшення ціни за одиницю товару на підставі додаткової угоди №2 від 01.04.2021 є документального непідтвердженим та необґрунтованим.
Щодо недійсності Додаткових угод №3 від 31.08.2021, №4 від 21.11.2021, №5 від 16.12.2021 та №6 від 17.12.2021 за Договором.
Законом №1530-ІХ який набрав чинності 26 червня 2021 року, були внесені зміни до Закону №922-VIII (у редакції Закону №114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п'ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".
Внесеними Законом №1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.
Так, на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII у редакції Закону №114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону №1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.
Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, внесені Законом №1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Проте пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII як у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом №1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Водночас положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII у редакції Закону №1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10%. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10% ціни, встановленої в договорі закупівлі.
До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10% значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.
Відповідна правова позиція викладена в п. 133-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
Як зазначено у постанові ВП ВС від 21.11.2025 у справі №920/19/24 (п. 136, 197), оновлена редакція пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII стосувалася лише запровадження альтернативного моменту відліку 90-денного строку для зміни ціни, проте жодним чином не скасувала імперативне обмеження щодо сукупного збільшення ціни не більше ніж на 10% від початкової вартості. Порогове значення у 10% залишилося незмінним і є граничним лімітом для всього строку дії договору, незалежно від редакції Закону (№114-ІХ чи №1530-ІХ).
Отже, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 №920/19/24 остаточно відмовилася відступати від своїх попередніх висновків, правова позиція щодо заборони збільшення ціни понад 10% сукупно є сталою, обов'язковою та підлягає застосуванню до даного спору.
Судом встановлено, що Додатковою угодою № 3 з 31.08.2021 змінено ціну за 1 кВт-год електричної енергії на 9,995 %, Додатковою угодою № 4 з 21.11.2021 змінено ціну за 1 кВт-год електричної енергії на 9,995 %, Додатковою угодою № 5 з 16.12.2021 змінено ціну за 1 кВт-год електричної енергії на 9,995 % та Додатковою угодою № 6 з 17.12.2021 змінено ціну за 1 кВт-год електричної енергії на 9,99 %.
Означені Додаткові угоди укладено з посиланням на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922 на підставі цінових довідок Полтавської торгово-промислової палати.
Отже матеріалами справи підтверджується, що протягом 2021 року за вказаними додатковими угодами граничну ціну електричної енергії збільшено більше, ніж на 10 відсотків від початкової граничної ціни, визначеної у договорі.
Отже, Додаткова угода №3 з 31.08.2021, Додаткова угода №4 з 21.11.2021, Додаткова угода №5 з 16.12.2021 та Додаткова угода №6 з 17.12.2021 укладені з порушенням пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922 в частині перевищення максимального ліміту щодо збільшення ціни 10%.
За встановлених судом обставин та наведених вище правових висновків, суд вважає, що додаткові угоди №2 від 01.04.2021, №3 з 31.08.2021, №4 з 21.11.2021, №5 з 16.12.2021 та №6 з 17.12.2021 до Договору укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" та Відділом освіти Шишацької селищної ради Договору від 28.01.2021 №22910457, суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", тому підлягають визнанню недійсними.
Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, суд зазначає наступне.
Велика Палата у постанові від 21.11.2025 №920/19/24 (п. 182-187) чітко роз'яснила, що листи Міністерства економіки мають лише інформаційний характер, а правова визначеність забезпечується саме судовою практикою Верховного Суду, яка є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень. ВП ВС прямо вказала, що тлумачення норми, яке дозволяло б "каскадне" підвищення ціни щоразу на 10% (понад загальний ліміт), суперечить меті Закону, оскільки призводить до спотворення результатів тендеру та неефективного використання бюджетних коштів.
Інші доводи відповідача викладені у відзиві на позов є безпідставними та спростовуються, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у вищенаведених постановах Верховного Суду.
Також прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету коштів у розмірі 172 331,78 грн.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
У зв'язку із збільшенням ціни на електричну енергію відповідач поставив товару менше, у зв'язку з чим в порушення умов договору, завдав шкоду на суму 109 323,23 грн, які підлягають поверненню.
Відповідно до пункту 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ, який затверджений наказом Міністерства фінансів України № 372 від 02.04.2014, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.
З урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців територіальної громади; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, суд вважає, що стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів за незаконними правочинами саме на користь місцевого бюджету є ефективним способом захисту порушених прав держави у спірних правовідносинах.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах була викладена, зокрема, у п.53-54 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2023 по справі №924/1283/21.
Таким чином, грошові кошти в сумі 172 331,78 грн є такими, що були безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Посилання відповідача про пропуск прокурором строків позовної давності суд відхиляє з огляду на таке.
Згідно статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253- 255 цього Кодексу.
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
У даній справі спір виник щодо визнання додаткових угод недійсними внаслідок порушення сторонами вимог Закону України "Про публічні закупівлі".
Прокурором подано позовну заяву до суду 11.12.2025 (вх. №2373/25).
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і є чинним станом на момент ухвалення цього рішення.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19. Згідно з чинною редакцією вказаного пункту у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Пунктом 1 Закону України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 року №4434-IX пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.
Пунктом 2 того ж Закону визначено, що він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.
Публікація Закону відбулась 03.06.2025 у газеті "Голос України", тому набрання чинності відбулося 04.09.2025.
Отже, дія Закону України від 15.03.2022 року №2120-ІХ в редакції Закону України від 08.11.2023 року №3450-ІX стосовно продовження строку позовної давності, а згодом - його зупинення на час дії воєнного стану фактично надають можливість застосовувати позовну давність до вимог про стягнення заборгованості на строк більше, ніж в три роки, за умови звернення до суду за захистом порушеного права терміном до 04.09.2025 року.
Враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, частково військового стану, суд дійшов до висновку, що звернення до суду з даним позовом відбулось в межах строку позовної давності.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку, що позов прокурора підтверджений належними та допустимим доказами та підлягає до задоволення у повному обсязі.
Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді суд зазначає наступне : Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст. 89 Закону України "Про Конституційний Суд України" є обов'язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
Прокурор зазначає, що Відділ освіти Шишацької селищної ради, шляхом укладення оспорюваних додаткових угод порушив вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, які призвели до безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов'язань щодо витрачання бюджетних коштів.
Укладення спірних додаткових угод призвело до протиправного фінансування видатків бюджету на суму 172 331,78 грн.
Виконання зобов'язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та пинципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. 5 даного Закону.
Рішенням Шишацької селищної ради від 20.10.2016 затверджено Положення про Відділ освіти Шишацької селищної ради (далі-Положення).
Згідно п. 1.1, 1.3, 1.8 Положення Відділ освіти Шишацької селищної ради структурним підрозділом селищної ради, є підзвітним і підконтрольним селищному голові.
Відділ освіти фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету. Гранична чисельність, фонд оплати праці працівників відділу та видатків на його утримання встановлюється селищною радою.
Відділ є розпорядником державних коштів нижчого рівня.
Відділ має статус юридичної особи публічного права з організаційно-правовою формою орган місцевого самоврядування, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. (п.1.4 розділу 1 Положення).
Таким чином, Відділ освіти Шишацької селищної ради є стороною спірних правочинів, юридичною особою, яка може від свого імені придбати майнові права та нести обов'язки, яка є розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України.
Порушенням інтересів держави є укладення Відділом освіти, оспорюваних додаткових угод всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару.
Враховуючи, що Відділ освіти Шишацької селищної ради є стороною оспорюваних правочинів, та особою, за рахунок якої відповідачем набуто стягувані грошові кошти, він підлягає визнанню позивачем як орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п.38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20.
Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.
Відповідно до ст. 4 означеного Закону закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів.
Таким чином, інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади.
Порушення чинного законодавства України, що стосуються коштів місцевого бюджету підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам держави всупереч ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.
Неналежне та нераціональне, з порушенням Закону використання бюджетних коштів є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування.
Прокурор листом №54-9344вих-25 від 25.11.2025 звернувся до Відділу освіти Шишацької селищної ради вказавши про порушення вимог чинного законодавства та необхідність вжиття заходів щодо повернення надміру сплачених коштів, у тому числі шляхом звернення з позовом до суду.
Листом №490 від 02.12.2025 Відділ освіти повідомив про те, що з позовною заявою до суду не звертався.
Відділом освіти Шишацької селищної ради не вжито заходів щодо звернення до суду з відповідним позовом для повернення бюджетних коштів, сплачених відповідачу за постачання електричної енергії, чим завдається шкода інтересам держави в особі територіальної громади. Крім цього, саме Відділом освіти допущено неналежне використання бюджетних коштів, визначених у місцевому бюджеті.
Тобто, підставою реалізації прокурором представницьких функцій є усвідомлена пасивна поведінка Відділу освіти Шишацької селищної ради щодо захисту порушених інтересів держави.
При наданні оцінки належності виконання покладених на Відділ освіти функцій щодо захисту інтересів держави (територіальної громади) у відповідній сфері необхідно звернути увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо вирішення цього питання, викладену у постанові від 15.10.2019 по справі №903/129/18.
Так, за змістом пункту 6.43 приведеного судового рішення, Велика Палата Верховного Суду встановила, що сам факт не звернення до суду уповноваженого органу, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити порушені інтереси, свідчить, що такий орган неналежно виконує свої повноваження. Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.
Оскільки, уповноваженим органом не вжито заходів, у тому числі щодо звернення до суду з відповідним позовом для повернення бюджетних коштів, сплачених відповідачу за постачання електричної енергії, чим завдається шкода інтересам держави.
Тобто, підставою реалізації прокурором представницьких функцій є усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого органу щодо захисту порушених інтересів держави.
Таким чином, прокурором дотримано передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок. Оскільки компетентні органи протягом розумного строку після отримання повідомлень прокуратури самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження їхньої бездіяльності.
Враховуючи викладене, прокурор правомірно подав цей позов на захист інтересів держави, оскільки позивач упродовж тривалого часу не вживав заходів спрямованих на стягнення заборгованості.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з положеннями 13 ГПК України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази, зазначає, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими як поданими доказами, так і нормами права, відповідачем не спростовані, а тому судом задовольняються.
Стосовно розподілу судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції №2973 від 18.11.2025 позивач сплатив судовий збір у розмірі 18 168,00 грн (арк.с. 102).
Зарахування судового збору у розмірі 18 168,00 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною довідкою (арк.с. 110).
Відповідно до статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною додаткову угоду №2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.01.2021 №22910457, укладену 01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (код ЄДРПОУ 42223804) та Відділом освіти Шишацької селищної ради (код ЄДРПОУ 40177793).
3. Визнати недійсною додаткову угоду №3 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.01.2021 №22910457, укладену 31.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (код ЄДРПОУ 42223804) та Відділом освіти Шишацької селищної ради (код ЄДРПОУ 40177793).
4. Визнати недійсною додаткову угоду №4 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.01.2021 №22910457, укладену 22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (код ЄДРПОУ 42223804) та Відділом освіти Шишацької селищної ради (код ЄДРПОУ 40177793).
5. Визнати недійсною додаткову угоду №5 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.01.2021 №22910457, укладену 16.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (код ЄДРПОУ 42223804) та Відділом освіти Шишацької селищної ради (код ЄДРПОУ 40177793).
6. Визнати недійсною додаткову угоду №6 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.01.2021 №22910457, укладену 17.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (код ЄДРПОУ 42223804) та Відділом освіти Шишацької селищної ради (код ЄДРПОУ 40177793).
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (код ЄДРПОУ 42223804, адреса: м. Полтава, вул. Панянка, 65Б) на користь Відділу освіти Шишацької селищної ради (вул. Соборності, 2, смт. Шишаки, Полтавська обл., 38000, код ЄДРПОУ 40177793) грошові кошти в сумі 172 331,78 грн.
8. Стягнути з відповідача ТОВ «Полтаваенергозбут» (код ЄДРПОУ 42223804, адреса: м.Полтава, вул. Панянка, 65Б) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) 18 168,00 грн судового збору.
Видати накази із набранням рішенням законної сили.
Рішення підписане 09.03.2026 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик