65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"04" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/650/25(916/4420/25)
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,
за участі секретаря судового засідання Ліщук О.С.,
дослідивши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ"
про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва
в межах справи №916/650/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ".
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін та учасників:
від позивача: Хлопко А.Ю. /ордер серія ВН № 1601526 від 29.10.2025/ приймала участь поза приміщенням з використанням власних технічних засобів/;
позивач ОСОБА_1 /особисто/;
Встановив
30.10.2025 до господарського суду надійшла позовна заява (вх. №4544/25 від 30.10.2025) ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" про визнання майнового (речового) права на об'єкт інвестування.
Рух справи
Ухвалою від 14.11.2025 Господарський суд Одеської області позовну заяву (вх. №4544/25 від 30.10.2025) ОСОБА_1 , подану в межах справи №916/650/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" залишив без руху та зобов'язав ОСОБА_1 у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надати заяву про усунення недоліків, до якої додати: засвідчені переклади на українську мову Договору № 103 від 13.10.2011; Додаткової угоди від 29.01.2013, додаткової угоди № 2 від 26.09.2013, № 3 від 13.04.2014, від 10.04.2019 до Договору № 103 від 13.10.2011, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
25.11.2025 до господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх.№37487/25) про усунення недоліків, у якій надано пояснення щодо документів/доказів, які суд зобов'язував надати в ухвалі Господарського суду Одеської області від 14.11.2025.
До заяви про усунення недоліків позивач надала засвідчені переклади на українську мову: Договору № 103 від 13.10.2011; Додаткової угоди від 29.01.2013, додаткової угоди № 2 від 26.09.2013, № 3 від 13.04.2014, від 10.04.2019 до Договору № 103 від 13.10.2011; квитанції до прибуткового касового ордеру.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 08.12.2025 прийняв до розгляду позовну заяву (вх. №4544/25 від 30.10.2025) та відкрив провадження у справі № 916/4420/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва; справу № 916/4420/25 постановив розглядати в межах справи № 916/650/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, із присвоєнням справі № 916/650/25(916/4420/25); судове засідання у справі № 916/650/25(916/4420/25) призначив на "24" грудня 2025 р. о 15:30 год., про що повідомити учасників справи.
Ухвалою суду від 23.12.2025 виправлено допущені описки у резолютивній частині ухвали Господарського суду Одеської області від 08.12.2025 про прийняття до розгляду позовної заяви та відкриття провадження у справі № 916/650/25(916/4420/25) шляхом виключення з резолютивної частини ухвали суду зазначення відповідачем у цій справі арбітражного керуючого Нікітіної Ганни Едуардівни, пропозиції їй надати відзив та особисто з'явитися у судове засідання.
У відзиві від 23.12.2025 за вх.№41213/25 відповідач визнав позовні вимоги ОСОБА_1 та просив позовну заяву розглядати за відсутності відповідача.
Судове засідання, призначене на 24.12.2025 р. о 15:30 год. не відбулося, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривогита ухвалою від 26.12.2025 призначено справу № 916/650/25(916/4420/25) до розгляду в судовому засіданні на "12" січня 2026 р. о 10:50 год.
12.01.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх.№8/54/26) про долучення до матеріалів справи копії документів доданих до позовної заяви та надання оригіналів документів для огляду у судовому засіданні.
Ухвалою суду від 12.01.2026 суд призначив справу № 916/650/25(916/4420/25) до розгляду в судовому засіданні на "09" лютого 2026 р. о 13:45 год., у зв'язку з тим, що судове засідання, призначене на 12.01.2026 о 10:50 год. не відбулося, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2026 задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хлопко Анастасії Юріївни (вх. №176/26 від 19.01.2026) про надання можливості приймати участь у судовому засіданні по справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів в системі ВКЗ.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 оголошено перерву в розгляді справу № 916/650/25(916/4420/25) до "04" березня 2026 р. о 16:00 год.
У судове засідання 04.03.2026 сторони не з'явилися. При цьому, про відкладення розгляду справи повідомлені шляхом доставлення ухвали суду від 09.02.2026 до їх електронних кабінетів, про що свідчить довідка секретаря содового засідання про доставку електронного документу від 11.02.2026.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
П. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи те, що жодних доказів, які унеможливлюють розгляд справи за відсутності учасника справи, який не з'явився, суду не надано, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за їх відсутністю.
Відповідно до ст. 114 Господарського процесуального кодексу, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Враховуючи зазначене, справу № № 916/650/25(916/4420/25) розглянуто в межах розумних строків, з урахуванням вказаних обставин.
Стислий виклад позиції позивача
Свої зобов'язання за договором № 103 від 13.10.2011 позивачка виконала в повному обсязі та внесла 100 % оплату ТОВ “Будівельна фірма “МОНОЛІТ» на будівництво квартири (будівельний № 14) у сумі 443 087,00 грн.
Проте, на момент звернення до суду з цією позовною заявою будинок (будівельний АДРЕСА_1 , в якому розташований об'єкт інвестування квартира (будівельний АДРЕСА_2 ), розташовану на 4-му поверсі 1-ї секції, в експлуатацію не введено. Офіційних термінів перенесення дати завершення будівництва відповідач не називає.
Позивачка зазначає, що на даний момент права ОСОБА_2 як добросовісного інвестора порушені, оскільки вона вчасно не отримала те, на що розраховувала укладаючи договір.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач позовні вимоги визнав, заперечення щодо позову відсутні.
Обставини справи встановлені судом
13.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “МОНОЛІТ» (Повірений) та ОСОБА_3 (Довіритель) укладено Договір № 103, на умовах та в порядку якого Повірений зобов'язується від імені та за рахунок коштів, отриманих від Довірителя, організувати будівництво Квартири (будівельний АДРЕСА_3 (п.п. 1.1. Договору № 103 від 13 жовтня 2011 року).
У п. 1.2. Договору № 103 від 13 жовтня 2011 року встановлено, що Довіритель може отримати відповідну Квартиру тільки за умови повної 100 (сто) відсоткової оплати за даним Договором.
Відповідно до п. 1.3. Договору № 103 від 13 жовтня 2011 року планова дата здачі будинку - 4-й квартал 2013 року.
В п. 4.2. Договору № 103 від 13.10.2011 сторони домовились, що Повірений організовує будівництво обраної Довірителем Квартири за 348 400 грн. (триста сорок вісім тисяч чотириста гривень), що складає ціну Договору.
Уклавши 10 квітня 2019 року Додаткову угоду до договору № 103 від 13 жовтня 2011 року Сторони домовились п.п. 1.1, 1.3, 2.3, п.п. 3.2.1 п. 3 та п. 4 Договору № 103 від 13.10.2011 викласти у новій редакції, змінивши, крім іншого, Договірну ціну з 348400 грн. на 443087 грн.
10.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “МОНОЛІТ» (Повірений), ОСОБА_3 (Довіритель) та ОСОБА_4 (Новий Довіритель) укладено Додаткову угоду № 1 від 10.02.2022 до Договору № 103 від 13 жовтня 2011 року, відповідно до умов якої Довіритель поступається Новому Довірителю, а Новий Довіритель набуває права вимоги, що належать Довірителю на підставі Договору № 103 від 13 жовтня 2011 року на будівництво Квартири (будівельний АДРЕСА_4 .
На підставі вказаної Додаткової угоди ОСОБА_5 набула право вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “МОНОЛІТ» виконання зобов'язань за Договором № 103 від 13.10.2011.
Сторони визнали і повністю погодились вважати оплату Довірителя - ОСОБА_3 внесену за Договором № 103 від 13 жовтня 2011 року, оплатою за даним Договором, внесену Новим довірителем - ОСОБА_2 . Сторони претензій одна до одної не мають.
Згідно Довідки, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “МОНОЛІТ», сума внеску ОСОБА_6 за Договором № 103 від 13.10.2011 на будівництво квартири (будівельний АДРЕСА_4 внесена з урахуванням ПДВ в розмірі 443 087 грн, що складає 100% оплати від суми Договору.
Таким чином, свої зобов'язання за Договором ОСОБА_1 виконала належним чином, що також підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № б/н від 02 листопада 2011 року, № б/н від 18 січня 2012 року, № б/н від 03 квітня 2012 року, № б/н від 13 серпня 2012 року, № б/н від 15 жовтня 2012 року, № б/н від 16 січня 2013 року, № б/н від 10 квітня 2019 року, № б/н від 17 липня 2029 року, № б/н від 02 жовтня 2019 року, № б/н від 28 грудня 2019 року, № б/н від 23 червня 2020 року.
В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" взяті на себе зобов'язання за договором № 103 від 13.10.2011 щодо будівництва та передачі у власність заявника квартири не виконало, що стало підставою звернення ОСОБА_1 до суду із позовною заявою.
У провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа № 916/650/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ".
Ухвалою Господарський суд Одеської області від 14.05.2025 відкрив провадження у справі № 916/650/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ"; ввів процедуру розпорядження майном боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" строком на 170 календарних днів до 31.10.2025; розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" призначив арбітражного керуючого Нікітіну Ганну Едуардівну.
Ухвалою від 12.01.2026 Господарський суд Одеської області визнав за заявою ОСОБА_1 (вх. №3-1162/25 від 28.11.2025) її майнові вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна Фірма “МОНОЛІТ» на квартиру (будівельний № 14), розташовану на 4-му поверсі 1-ї секції загальною площею 52.00 кв.м. в будинку (будівельний № 12-а) в 9-ому мікрорайоні м. Чорноморська Одеського району Одеської області, які виражені в грошовому еквіваленті у сумі 443 087 грн, із задоволенням у 4 (четверту) чергу вимог кредиторів. Решту вимог, які складаються з витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство в сумі 4 844,80 грн врахувати в 1 (першу) чергу вимог кредиторів.
Норми права, що підлягають застосуванню
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 13, 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина перша статті 530 ЦК України).
Ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст. 611 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов'язання, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про інвестиційну діяльність» (у редакції, чинній на момент укладання договорів) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних
цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів
діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).
Ст. 4 Закону України “Про інвестиційну діяльність» (у відповідній редакції) визначено, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
За змістом ст. 7 Закону України “Про інвестиційну діяльність» (у відповідній редакції) всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.
Абз. 1 ст. 9 Закону України “Про інвестиційну діяльність» (у відповідній редакції) визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (ст. 190 Цивільного кодексу України).
Відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Пенсійного фонду України за громадян, які застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Пенсійному фонду України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Суб'єктивні цивільні права та інтереси особи захищаються в порядку, передбаченому законом, за допомогою застосування певних способів захисту.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини (такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.09.2025 у справі № 914/2023/24, від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 12.11.2024 у справі № 911/3292/23, від 03.09.2024 у справі № 907/358/20, від 27.08.2024 у справі № 924/128/21, від 11.06.2024 у справі № 914/3293/20, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23).
Ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Ст. 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Висновки суду
Суд зазначає, що з врахуванням положень законодавства та умов договору ОСОБА_1 набула майнові права на квартиру (будівельний АДРЕСА_5 , що визнано відповідачем ТОВ “БФ “Моноліт» та ним не оспорюється.
Докази невизнання, порушення або оспорювання цього права ТОВ “БФ “Моноліт» в матеріалах справи відсутні та позивачем вказані обставини не доведені.
Предметом позову у цій справі є вимоги позивачки - про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, а обґрунтування її підстав стосується не здачі будинку в експлуатацію.
У зв'язку з цим, суд вважає, що позивачем не доведено факту порушеного права на майно об'єкт інвестування, а саме квартиру (будівельний АДРЕСА_2 ).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи № 916/650/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ", ОСОБА_1 28.11.2025 звернулась із заявою (вх. №3-1162/25 від 28.11.2025) про визнання майнових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ".
Ухвалою від 12.01.2026 Господарський суд Одеської області визнав майнові вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна Фірма “МОНОЛІТ» на квартиру (будівельний АДРЕСА_4 , які виражені в грошовому еквіваленті у сумі 443 087 грн, із задоволенням у 4 (четверту) чергу вимог кредиторів.
Не заслуговують на увагу посилання позивачки на позицію викладену у постанові ВП ВС від 09.10.2019 у справі № 761/28769/13-ц, оскільки у цій справі розглядається спір про визнання майнових прав на квартиру до відповідача, відносно якого введено ліквідаційну процедуру та який не визнає позов. Тобто, у наведеній справі встановлені інші фактичні обставини, які не є подібними із обставинами у справі, що розглядається.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, в межах справи №916/650/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ".
На підставі ст.129 ГПК України судові витрати позивача про сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-239, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ" про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, в межах справи №916/650/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма "МОНОЛІТ".
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у порядку ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 09 березня 2026.
Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": представнику ОСОБА_1 адвокату Хлопко А. Ю.; ТОВ Будівельна Фірма "МОНОЛІТ".
Суддя Л.І. Грабован