65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відкриття провадження у справі
"09" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/757/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінов С.В., розглянувши матеріали за позовом НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ "ОДЕСЬКА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ"; (вул. Дідріхсона, 8,м. Одеса,Одеський р-н, Одеська обл.,65052)
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1,Київ 116,04116)
про стягнення 126581,42 грн.;
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ОДЕСЬКА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 126581,42 грн.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 12 ГПК України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного або позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. При цьому, частиною 3 цієї ж статті зазначено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши позовну заяву НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ "ОДЕСЬКА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ", з урахуванням положень ст.ст. 12, 247 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі та оскільки за ознаками чинного Господарського процесуального кодексу України дана справа відноситься до категорії малозначних, для швидкого вирішення спору, суд приходить до висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що позивачем було заявлено позовну вимогу майнового характеру - про стягнення 126581,42грн.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 3328 грн.
Позивачем всупереч пункту 2 частини 1 статті 164 ГПК України до матеріалів його позовної заяви жодних документів, які підтверджують сплату судового збору в установлених порядку і розмірі, додано не було
Однак, позивач звернувся до суду із клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання даного позову до розгляду справи по суті.
В силу приписів ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення.
Так, позивач посилається на те, що ГУ ДКСУ в Одеській області відносно Позивача було прийняте розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 24.02.2026 № 2з/10.
Отже, внаслідок вказаного розпорядження Позивач позбавлений можливості здійснювати які-небудь грошові операції з бюджетними коштами, у тому числі не має змоги сплатити судовий збір.
Суд звертає увагу, що за статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як свідчить позиція Суду в багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для отримання захисту своїх прав чи інтересів і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди щодо такої можливості.
Так, ЄСПЛ у пункті 52 рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» зазначив: «Суд повторює, як він уже постановляв у багатьох випадках, що пункт 1 статті 6 [Конвенції] гарантує кожному право подавати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав та обов'язків... Положення, яке містить у собі «право на суд», з якого випливає право доступу до суду, тобто право порушувати провадження у суді в цивільних справах, становить лише один аспект; однак це є той аспект, який дійсно робить можливим використання подальших гарантій, закладених у пункті 1 статті 6. Такі характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено... Навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду (див. рішення Суду від 21.01.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», від 10.05.2001 у справі « 2 та інші проти Сполученого Королівства»)».
У рішенні від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ також виклав конвенційні стандарти доступу до суду: «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 [Конвенції] гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру... Він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії»)».
ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення від 04.12.1995 у справі «Белле проти Франції»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії»),
За висновками Суду, необхідність сплачувати судовий збір по-різному впливає на можливість особи реалізувати право на доступ до суду залежно від стадії процесу, на якій воно виникає. Так, якщо сплата судового збору є умовою прийнятності позову (заяви) до розгляду й відповідно неможливість виконати зобов'язання перешкоджає особі звернутися до суду першої інстанції, наведене становить «потенційне обмеження» права на доступ до правосуддя. Отже, у разі подання обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати, національним судам доцільно його задовольняти та порушувати провадження у справі (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», рішення від 24.05.2006 у справі «Вейсман та інші проти Румунії»).
Застосувавши такий підхід ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2023 у справі №170/129/21 зазначила, що співвідношення принципу доступу до правосуддя та обов'язку сплати судового збору під час звернення до суду вимагає від суду тлумачити будь-які обов'язки зі сплати судового збору, так щоб жодним чином не ускладнити їх виконання позивачем (заявником, скаржником).
Враховуючи вищевикладене, з метою надання доступу до правосуддя, враховуючи обставини, на які посилається позивач, як на підстави відстрочення судового збору, суд вважає надати позивачу відстрочку сплати судового збору до ухвалення судового рішення.
Керуючись ст.ст. 12, 165, 166, 167, 176, 234, 247, 250, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Прийняти позовну заяву НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ "ОДЕСЬКА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ" до розгляду та відкрити провадження у справі №916/757/26.
2. Надати позивачу відстрочку сплати судового збору до ухвалення судового рішення
3. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
4.Запропонувати відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду
5.Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву.
6.Встановити відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.
7. Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Літвінов