05 березня 2026 року Справа № 915/1202/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
представника прокуратури: Цвікілевич Н.В.,
представників позивачів: не з'явилися,
представника відповідача: Компанійця О.М.,
розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» б/н від 11.02.2026 (вхід.№1901/26) про залишення позовної заяви без розгляду у справі
за позовом: керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області,
в інтересах держави в особі:
1) Південного офісу Держаудитслужби,
2) Вільнозапорізької сільської ради,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія»,
про: визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення безпідставно сплачених коштів,-
Господарським судом Миколаївської області розглядається справа за позовом керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Вільнозапорізької сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія», за такими вимогами:
- визнати недійсною додаткову угоду від 26.08.2022 №2 до договору від 04.01.2022 №55/113 про постачання електричної енергії, укладену між Вільнозапорізькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія»;
- визнати недійсною додаткову угоду від 19.09.2022 №3 до договору від 04.01.2022 №55/113 про постачання електричної енергії, укладену між Вільнозапорізькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія»;
- визнати недійсною додаткову угоду від 17.10.2022 №4 до договору від 04.01.2022 №55/113 про постачання електричної енергії, укладену між Вільнозапорізькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія»;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» на розрахунковий рахунок Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 89264,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди були укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%.
Ухвалою суду від 03.03.2025 зупинено провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення повного тексту постанови. Зобов'язано учасників справи повідомити суд про результати перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
Ухвалою суду від 06.01.2026 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 12.02.2026.
11.02.2026 відповідач звернувся до суду із клопотанням б/н від 11.02.2026 (вхід.№1901/26), в якому просить залишити без розгляду позовну заяву керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Вільнозапорізької сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод до договору від 04.01.2022 №55/113 про постачання електричної енергії та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 89264,78 грн.
У судовому засіданні 12.02.2026 судом оголошено перерву до 27.02.2026.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач вказує наступне:
- відповідач вважає, що прокурор у даному спорі вийшов за межі субсидіарної ролі та не обґрунтував виключний випадок для представництва інтересів держави в суді, навівши лише аргумент - відсутність позову Вільнозапорізької сільської ради, що, на думку відповідача, є неналежним та недостатнім обґрунтуванням наявності виключного випадку для звернення прокурора до суду з вказаним позовом в інтересах держави;
- відповідач вказує, що прокурор підмінив волю сторони договору, яка має повний обсяг господарсько-процесуальної правосуб'єктності та не позбавлена права самостійно обирати спосіб захисту своїх прав та інтересів. Відповідач вважає, що незвернення до суду уповноваженого органу не може свідчити про його бездіяльність та відмову від захисту інтересів держави.
Прокурор у письмових запереченнях №52/3-694вих-26 від 12.02.2026 (вхід.№1960/26) вказує, що заява відповідача про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню, оскільки твердження відповідача щодо відсутності підстав на представництво прокуратурою інтересів держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Вільнозапорізької сільської ради у цій справі є безпідставним, посилаючись на наступне:
- втручання прокурора у спірні правовідносини зумовлене тим, що безпідставне збільшення ціни за отриману продукцію та зменшення її обсягів внаслідок бездіяльності Вільнозапорізької сільської ради, яка єдина за умовами договору може бути стягувачем у спірних правовідносинах, призводить не тільки до втрат бюджету територіальної громади, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання, а й створює у потенційних постачальників уявлення про безкарність безпідставного порушення умов договорів постачання та відсутність обов'язку виконання зобов'язань у строки і порядку, які передбачені умовами закупівлі;
- до того ж, за твердженням прокурора, Вільнозапорізька сільська рада не вбачає порушень законодавства у внесенні змін до істотних умов договору без достатніх доказів наявності об'єктивних підстав для таких змін. За такого, лише прокурор у даних правовідносинах ініціював питання про визнання недійсними додаткових угод, повернення коштів до бюджету у зв'язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом з метою захисту інтересів громади.
У судовому засіданні 27.02.2026 учасники справи підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на обґрунтування клопотання про залишення позову без розгляду та заперечень проти його задоволення.
У судовому засіданні 27.02.2026 судом оголошено перерву для постановлення ухвали.
У судовому засіданні 05.03.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши в судовому засіданні вказане клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За приписами ч.3 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно ч.1 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі: порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
За приписами ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Водночас, статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, у зв'язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 07.12.2018 у справі №924/1256/17).
У даному випадку порушенням інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що відповідачем під час виконання умов укладеного договору про закупівлю порушено вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності (внаслідок безпідставного збільшення ціни за отриману продукцію та зменшення її обсягів), що призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання, може призвести до грубого порушення конституційних прав громадян. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань.
Суд також зауважує, що вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".
Зі змісту положень ч.4 ст.53 ГПК, ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.
У даній справі прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави особі Південного офісу Держаудитслужби та Вільнозапорізької сільської ради.
Відповідно до ст.7 Закону "Про публічні закупівлі" контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Здійснення державного фінансового контролю, згідно зі статтею 1 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Таким органом відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, є Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба), яка здійснює контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп.3, 9 п.4 Положення).
Враховуючи викладене, Державна аудиторська служба України, будучи центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та її міжрегіональні територіальні органи є ключовими суб'єктами, які виявляють порушення вимог бюджетного законодавства та фінансової дисципліни при здійсненні державних закупівель.
Таким чином, Південний офіс Держаудитслужби є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Миколаївської області. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №912/2887/18, від 18.06.2021 у справі №927/491/19.
При цьому, Верховний Суд вважає Держаудитслужбу належним позивачем у справах зазначеної категорії, про що наголошено у постановах в справах №924/1237/17, №826/9672/17, №924/1256/17, №906/296/18, №912/895/18, №925/682/18, № 909/545/18, №924/1256/17 тощо.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 висловлено правовий висновок щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у разі здійснення неналежним чином захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, який визначає наступне.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Баштанською окружною прокуратурою було скеровано запит №52/3-4863вих.-24 від 06.08.2024 до Південного офісу Держаудитслужби, в якому акцентовано увагу на тому, що вказаний орган контролю є належним органом, уповноваженим на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів та витребувано інформацію щодо вжитих заходів, спрямованих на захист інтересів держави.
При цьому, орган контролю самоусунувся від вирішення питання про пред'явлення позову для усунення порушень законодавства, обґрунтовуючи це відсутністю підстав для вжиття заходів щодо захисту інтересів держави, в тому числі шляхом звернення до суду, що підтверджується листом держаудитслужби №151425-17/1527-2024 від 19.08.2024.
Крім того, ст.143 Конституції України передбачено, що місцеві органи самоврядування затверджують програми соціально-економічного розвитку і контролюють їх виконання, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.
Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Завданням органу місцевого самоврядування, зокрема сільської ради, є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 15.05.2019 у справі №911/1497/18).
Згідно ч.ч.1, 3 ст.142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
Відповідно до приписів ст.1, ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Вільнозапорізька сільська рада наділена правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення, в тому числі розпоряджатися майном.
Згідно п.п.22, 23 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження програм соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування; затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.
При цьому, на підставі ч.1 ст.62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів які у відповідності до ч.1 ст.22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих прав поділяються на головних розпорядників та розпорядників нижчого рівня.
Частиною 5 ст.22 Бюджетного кодексу України встановлено, що головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).
Згідно п.3 ч.2, ч.5 ст.22 Бюджетного кодексу України, за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно відповідні місцеві ради, які здійснюють управління бюджетними коштами, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове їх використання, а також внутрішній контроль за взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, витрачанням ними бюджетних коштів.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.
Прокурор стверджує, що оскільки фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету, в межах затвердженого кошторису Вільнозапорізької сільської ради, що підтверджується інформацією, оприлюдненою в електронній системі закупівель Prozorro (ідентифікатор закупівлі UA-2021-11-15-015121-a) та листом Вільнозапорізької сільської ради від 13.06.2024 за №1086/02.7-09, а тому, на думку прокурора, безпідставно та незаконно витрачені бюджетні кошти у розмірі 89264,78 грн підлягають поверненню на користь сільської ради.
З указаних норм вбачається, що орган місцевого самоврядування - Вільнозапорізька сільська рада має повноваження здійснювати контроль щодо законності укладених додаткових угод до договору, ефективності використання та максимальної економії бюджетних коштів.
Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеним органом щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.
Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Баштанська окружна прокуратура листом №52/3-3584вих.-24 від 06.06.2024 повідомила Вільнозапорізьку сільську раду про виявлені порушення інтересів держави та необхідність вжиття заходів реагування з метою їх усунення.
При цьому, Вільнозапорізькою сільською радою, як розпорядником бюджетних коштів, не було вжито відповідних заходів з метою захисту інтересів держави, що підтверджується листом сільради №1086/02.7-09 від 13.06.2024.
Крім того, у листі №1086/02.7-09 від 13.06.2024 Вільнозапорізька сільська рада зазначила про відсутність заперечень щодо вжиття органами прокуратури заходів представницького характеру в разі встановлення відповідних підстав.
Прокурор стверджує, що не зважаючи на наявність повноважень у органів, наділених законодавцем захищати інтереси держави, обізнаність про виявлені порушення законодавства та безпідставне витрачання бюджетних коштів, Південний офіс Держаудитслужби та Вільнозапорізька сільська рада не вживали заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави при укладанні договору про закупівлю електричної енергії, а також повернення надміру сплачених коштів до бюджету. На думку прокурора, наведене свідчить про те, що Південний офіс Держаудитслужби та Вільнозапорізька сільська рада, будучи обізнаними про порушення законодавства при виконанні вищевказаного договору про закупівлю електричної енергії, не вживали заходів щодо звернення з відповідним позовом до суду з метою захисту інтересів держави.
Прокурор наполягає, що наведені обставини утворюють собою передбачений вимогами Конституції України та Закону «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних правовідносинах - Південного офісу Держаудитслужби та Вільнозапорізької сільської ради.
Суд зазначає, що у контексті норми ст.23 Закону «Про прокуратуру» протиправність дій та рішень держаних органів, інших суб'єктів господарювання, про які зазначає прокурор у позові, поданому в інтересах держави, встановлюється повноважним судом. Водночас прокурор лише ініціює розгляд справи в суді.
З урахуванням наведеного, у випадку звернення прокурора до суду з позовом про захист інтересів держави з дотриманням вимог ст.23 «Про прокуратуру» (щодо підстав та порядку подання позовної заяви), у суду відсутні підстави для залишення такого позову без розгляду, а відповідний спір має бути вирішений по суті.
З огляду на викладене, у зв'язку із наявністю повноважень прокурора на представництво інтересів держави у спірних правовідносинах та встановленням судом обставин дотримання прокурором вимог ст.23 Закону "Про прокуратуру" щодо порядку пред'явлення такого позову, наведені відповідачем доводи не можуть бути підставою для залишення позову без розгляду у розумінні ст.226 ГПК України.
Керуючись ст.ст.226, 232-235 ГПК України, суд,-
1. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» б/н від 11.02.2026 (вхід.№1901/26) про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити.
Ухвала суду, у відповідності до ч.1 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали складено 09.03.2026.
Суддя М.В.Мавродієва