Рішення від 19.02.2026 по справі 915/176/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року Справа № 915/176/25

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участі представників учасників справи:

від позивача (представник позивача) - Вербицький О.Д.

від відповідача (представник відповідача) - Бортик Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК», вул. Ленінградська, буд.113, м. Миколаїв, 54044

електронна пошта: agro-siti@ukr.net

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ», вул. Ключова, 7-А, м.Миколаїв, 54036

електронна пошта: biotehoil.ua@gmail.com

про: стягнення збитків в розмірі 1 480 465,49 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» звернулось до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою б/н від 04.02.2025 (вх. № 1710/25 від 05.02.2025) в якій, з урахуванням позовної заяви у новій редакції б/н від 13.02.2025 (вх. № 2277/25 від 14.02.2025), просить суд:

1. Стягнути з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» 1 480 465,49 грн. на користь Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» - відшкодування збитків, з врахування штрафних санкцій передбачених умовами Договору та інфляційних нарахувань, спричинених Позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК», внаслідок невиконання зобов'язань Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» за Договором поставки від 23.02.2022 № 23/02/2022.

2. Стягнути судові витрати з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ».

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає, що між сторонами було укладено Договір поставки від 23.02.2022 № 23/02/2022, за умовами якого відповідач (Постачальник, Продавець) зобов'язався передати у власність позивача (Покупця) продукцію «Фуз олійний» за ціною та кількістю узгоджених у Специфікаціях, а відповідач - прийняти і оплатити товар. Згідно Додатку № 1 до Договору - Специфікація № 1, зазначено Товар: «Фуз олійний» 48 тон, ціна за 1 тону без ПДВ 13197,71 грн., всього сума з ПДВ - 760188,00 грн. Товариство вказує, що відповідач надав позивачу Рахунок на оплату Товару № 1 від 23.02.2022 «Фуз олійний» 48 тон, ціна без ПДВ за одну тону - 13197,71 грн., сума без ПДВ 633490,00 грн, всього із ПДВ на суму - 760188,00 грн. Згідно вказаного Рахунку на оплату № 1 від 23.02.2022, позивач 23.02.2022 здійснив оплату за платіжним дорученням від 23.02.2022 № 322 у сумі 760188,00 грн. на рахунок відповідача (зазначений у Договорі).

За даними товариства, товар не був переданий відповідачем позивачу у період з 23.02.2022 по теперішній час. При цьому, позивач зазначає, що Договором передбачена, у тому числі, відповідальність відповідача за прострочення поставки Товару: за п.6.1. Договору, в разі прострочення поставки більше ніж на 5 днів - штраф в розмірі 50% від вартості не поставленого Товару.

Позивач зазначає, що метою позовних вимог є відшкодування збитків спричинених відповідачем через невиконання умов Договору та понесених інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача на приписи ст.ст. 20, 67, 139, 144, 147, 173-175, 179-181 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 600, 610-612, 622, 623, 625, 628, 629, 655, 656, 712, 1087 Цивільного кодексу України, умови Договору поставки № 23/02/2022 від 23.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2025, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/176/25 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.03.2025 о 10:30; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

03.03.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» надійшов сформований в системі «Електронний суд» відзив б/н від 03.03.2025 (вх. № 3169/25 від 03.03.2025), в якому відповідач зазначає, що вважає позовні вимоги необґрунтованими і просить суд відмовити у задоволенні позову по справі № 915/176/25.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, ґрунтуються, зокрема, на такому:

Відповідач заперечує проти наведених позивачем обставин у позовній заяві. Зокрема, відповідач стверджує що не укладав з позивачем договір поставки №23/02/2022 від 23.02.2022, копія якого додано до позову. Уповноваженою особою - директором ТОВ «БІО-ТЕХ-ОІЛ» ОСОБА_6 не підписувався, печаткою підприємства його підпис не посвідчувався, про що ним зроблена заява свідка. Товариство зазначає, що копія договору поставки має і інші явні ознаки підроблення (назва відповідача зазначена як ТОВ «БІО-ТЕХ-ОЙЛ», а також вказана та адреса місцезнаходження відповідача, яка була внесена до реєстраційних даних юридичної особи у січні 2024 року; крім того, у специфікації №1 до договору поставки вказано, що дата складання цього документу 25 жовтня 2022 року, водночас термін поставки з 24 лютого 2002 року по 28 лютого 2022 року включно, що також вказано в пункті 2.2 договору поставки).

Відповідач зазначає, що надана до позовної заяви копія рахунку на оплату №1 від 23.02.2022 викликає сумніви щодо достовірності цього документу. Зокрема, загальна форма заповнення документу суттєво відрізняється від складеного відповідачем та наданого позивачу: реквізити зазначені не повністю; номер рахунку вказаний не вірно; юридична адреса вказана не вірно; електрона адреса вказано невірно; кількість товару та вартість товару за одиницю вказано невірно. У таблиці показників товару наведеному у рахунку на оплату №125 від 23.02.2022: кількість вказано 48 т. замість 44 т.; ціна без ПДВ за одну тону товару склала 13197,71 грн. замість 14300,00 грн. Саме такі показники були відображені у рахунку та податковій накладній зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних. В підтвердження вказаних обставин товариство надає до суду рахунок № 125 від 23.02.2022 та податкову накладну № 1222 від 23.02.2022.

Товариство також зазначає, що не заперечує проти отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок від позивача на загальну суму з ПДВ у розмірі 760188,00 грн. Однак, за постачання товару у кількості 44 тони та за ціною за одиницю товару (тон) в сумі 14300,00 грн. без ПДВ. Зазначає, що товар - фуз олійний станом на лютий 2022 року був у розпорядженні відповідача у необхідній кількості та мав бути відвантажений (переданий) позивачу. Однак, покупець - ТОВ «СМА ЛОДЖИСТИК» для отримання товару на склад продавця не прибув та про причини неможливості отримання товару не повідомляв.

Крім того, відповідач стверджує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів які підтверджується відмову у постачанні (передачі) товару зі сторони постачальника - відповідача, а також доказів про вчинення дій (вимог) зі сторони покупця - позивача направлених на отримання товару. На переконання відповідача, надані позивачем докази є лише намагання штучно створити уявлення про порушення свого зобов'язання відповідачем з постачання вже сплаченого покупцем товару. Твердження позивача про завдання йому збитків в сумі 760188,00 грн, на думку відповідача, слід вважати помилковим.

Відповідач виснує, що виходячи з наведених обставин у позовної заяві, сплачений позивачем аванс за постачання товару - фуз олійний вартістю 760188,00 грн. не може розглядатися як збитки, у розуміння положень частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, що в свою чергу виключає необхідність надання оцінки усім елементам складу господарського правопорушення для вирішення питання про стягнення збитків. Заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 50% від вартості невчасно поставленого товару на суму 380093,00 грн., як вважає позивач передбачено умовами договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022, є безпідставними, оскільки належних доказів укладення такого договору не надано та не підтверджено прострочення постачання товару зі сторони продавця. Інші підстави для стягнення із відповідача штрафу, передбачені законом відсутні. Заявлені позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат на суму 340184,49 грн. з посиланням на вимоги ч.2 ст.625 ЦК України, не заслуговують на увагу та не підлягають задоволенню, оскільки виходячи із вищенаведених обставин у справі до спірних правовідносин не можуть бути застосовані відповідні правові норм.

03.03.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 03.03.2025 вх. № 3175/25 від 03.03.2025) про витребування у ТОВ «СМА ЛОДЖИСТИК» доказів, а саме: оригіналу договору поставки від 23 лютого 2022 №23/02/2022, оригіналу специфікації від 25 жовтня 2022 року до договору поставки від 23.02.2022 №23/02/2022, оригіналу рахунку на оплату від 23 лютого 2022р. №1.

В обґрунтування клопотання товариством зазначено, зокрема, про те, що витребування у позивача оригіналів вказаних документів та їх оцінка судом у ході розгляду справи щодо належності та допустимості доказів може вплинути на доведеність обставин у справі про існування договірних правовідносин між сторонами саме за договором поставки від 23 лютого 2022р. №23/02/2022 або їх спростування.

10.03.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» надійшла сформована в системі «Електронний суд» відповідь на відзив б/н від 08.03.2025 (вх. № 3587/25 від 10.03.2025), в якій позивач категорично не погоджується з викладеними у відзиві доводами відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог та наполягає на задоволенні позову про стягнення збитків в повному обсязі.

Так, позивач, зокрема, наголошує про те, що Договір поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 дійсно укладався і підписувався, у тому числі представником відповідача, та є доказом долученим до позовної заяви. На підтвердження наведених обставин позивач посилається, зокрема, на відповідні письмові Заяви свідків оформлені в порядку ст. 87, 88 ГПК України: ОСОБА_5, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які долучені до відповіді на відзив на позовну заяву.

Позивач вказує, що представник відповідача за текстом відзиву на позовну заяву визнає, що відповідачем отримані 23.02.2022 грошові кошти у сумі 760188,00грн. на розрахунковий рахунок відповідача від позивача за постачання товару - фуз олійний, цей товар перебував у розпорядженні відповідача і відповідач мав можливість його поставити позивачу у період з 23.02.2022. Також, позивач вважає, що представник відповідача надавши суду разом з відзивом на позовну заяву, як доказ, копію рахунку на оплату № 125 від 23.02.2022, визнає і підтверджує факт того, що між відповідачем та позивачем наявний Договір поставки № 23/02/2022 з додатками. Також, як вказує позивач, представник відповідача у тексті відповіді на позовну заяву визнає і наголошує, що відповідний товар - фуз олійний за вказаним договором мав бути відвантажений позивачу, що підтверджується, за твердженням представника відповідача у тексті відповіді на позовну заяву, первинними бухгалтерськими документами відповідача, долученими до відзиву до позовної заяви. На думку позивача, представник відповідача визнає обставини які були викладені позивачем у позовній заяві, відповідно ці обставини не підлягають подальшому доказуванню бо визнані позивачем та відповідачем і мають бути прийняті судом як встановлений факт.

Позивач зазначає, що згідно тексту відзиву представник відповідача визнає і підтверджує факт господарських відносин між позивачем та відповідачем та, через це, наявність зобов'язання відповідача за цими господарськими відносинами щодо поставки відповідачем Товару - фуз олійний на суму 760188,00грн. і прийняття за це оплати. Цими твердженнями, як вважає позивач, представник відповідача погодився з вимогами позивача викладеними у позовній заяві в частині вказаних господарських відносин, в частині належного виконання позивачем зобов'язання по оплаті товару, але водночас надає незрозумілі пояснення щодо відсутності укладеного за цими господарськими зобов'язаннями підписаного представником відповідача договору. Це, на переконання позивача, вказує на непослідовність представника відповідача і є його намаганням ввести суд в оману і уникнути відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Позивач переконаний, що відповідач вчинив правопорушення у сфері господарювання, в його діях наявний склад правопорушення у сфері господарювання (та цивільного правопорушення): протиправна поведінка відповідача, наявність збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника (відповідача) та збитками кредитора (позивача), вина. Позивач вважає, що наявність відповідних матеріальних збитків, штрафу, інфляційних нарахувань позивача в наслідок невиконання господарських зобов'язань відповідача, їх розрахунки і обґрунтування чітко викладені у позовній заяві і підтверджуються долученими до позовної заяви доказами.

Крім того, реагуючи на доводи відповідача про те, що сплачений позивачем аванс за постачання товару не може розглядатись як збитки, позивач категорично не погоджується з вказаним твердженням та зазначає, зокрема, про те, що відсутні докази зобов'язання сплати позивачем яких-небудь авансів відповідачу чи наявність відповідного договору за яким позивач має сплатити аванс. Позивач наголошує, що має на меті відшкодування спричинених йому відповідачем збитків, розрахунок яких, обґрунтування і докази зазначені у позовній заяві та долучених до неї доказах.

13.03.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» надійшли сформовані в системі «Електронний суд» б/н від 12.03.2025 (вх. № 3847/25 від 13.03.2025) заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, зокрема, про те, що сторонами у справі укладено договір поставки у спрощений спосіб, шляхом вчинення конклюдентних дій. Товариство вказує, що за домовленістю сторін станом на 23 лютого 2022 року було узгоджено: номенклатура товару; кількість; вага; ціна за одиницю товару (тону); загальна сума поставки, інші умови сторонами не узгоджувались. На виконання досягнутої домовленості позивачу був виданий рахунок на оплату від 23 лютого 2022р. №125 в сумі 760188,00 грн (з ПДВ) за придбання товару - фуз олійний у кількості 44,3т. за ціною 14300,00 грн за тону (без ПДВ), який був сплачений покупцем 23 лютого 2022 року. Відповідачем негайно було відображено зазначену господарську операцію у податковому обліку, шляхом реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 23.02.2022 №1222, в якій містяться дані щодо сплати позивачем на користь ТОВ «Біо-Тех-Оіл» грошових коштів у сумі 760188,00 грн. за товар - фуз олійний у кількості 44,3 тон. Відповідач підтверджує, що станом на 23 лютого 2022 року у його власності знаходився товар - фуз олійний у кількості 44,3 тон, який він мав можливість відвантажити покупцю відразу після оплати товару. Також відповідач зауважує, що може здійснювати постачання даного товару і на теперішній час.

Крім того, відповідач зауважує, що позивач наполягає про існування спірних правовідносин, які виникли на підставі договору поставки від 23.02.2022 №23/02/2022. На виконання своїх обов'язків за договором поставки позивач сплатив грошові кошти, але не отримав від відповідача товар та вважає це своїми збитками. Відповідач вважає, що з огляду на приписи частини першої статті 225 ГК України повернення грошових коштів, сплачених на виконання зобов'язання у господарських відносинах, не може бути віднесено до складу збитків. За таких обставин, на переконання відповідача, належним способам захисту порушеного права, з урахування характеру спірних правовідносин, є встановлені положеннями Цивільного кодексу України способи правого врегулювання виконання зобов'язань за договорами купівлі-продажу.

17.03.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» надійшли сформовані в системі «Електронний суд» пояснення б/н від 14.03.2025 (вх. № 3998/25 від 17.03.2025), в яких не погоджується з зазначеними у запереченнях на відповідь на відзив доводами, міркуваннями щодо питань які виникають під час судового розгляду. Вказує, що зазначені заперечення є необґрунтованими.

Позивач також наголошує, що категорично заперечує проти доводів відповідача щодо обраного позивачем способу захисту, та наполягає, що способи захисту позивачем своїх порушених прав визначені Конституцією України і прийнятих на її основі законів, у ому числі ГК, ГПК, ЦК, ГПК тощо. Позивач захищає свої права у законний спосіб і так як це вважає за потрібне в своїх інтересах, зазначених у позовній заяві. Позивач наголошує, що сума 760188,00 грн. є збитками позивача, разом з штрафними санкціям і інфляційними нарахуваннями, зазначеними у позовній заяві, за відповідними розрахунками, обґрунтуваннями і доказами, які вже надані суду з позовною заявою.

17.03.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 14.03.2025 (вх. № 3970/25 від 17.03.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд залишив без задоволення ухвалою від 17.03.2025.

18.03.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» надійшло клопотання б/н від 18.03.2025 (вх. № 4066/25 від 18.03.2025) про призначення почеркознавчої експертизи, а також сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 18.03.2025 (вх. № 4137/25 від 18.03.2025) про призначення почеркознавчої експертизи, в яких відповідач просить суд призначити у даній справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертизи поставити наступні питання:

- Чи виконано підпис ОСОБА_6 у Рахунку на оплату №1 від 23 лютого 2022р. у графі: «виписав(ла) __________» тією особою, чи іншою особою?

- Чи виконано підпис від іменні ОСОБА_6 у Договорі поставки №23/02/2022 від 23 лютого 2022р. тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

- Чи виконано підпис від іменні ОСОБА_6 у Специфікації від 25 жовтня 2022 року (Додаток №1 до Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 року) тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою? Витрати за проведення експертизи покласти на Відповідача.

В обґрунтування клопотання товариство зазначає, що предметом доказування по даній справі є доведеність позивачем завдання збитків внаслідок невиконання договору поставки товару від 23.02.2022 №23/02/2022. Позивач посилається на те, що між сторонами був укладений договір поставки. На підтвердження зазначених обставин позивачем надані до суду Договір поставки №23/02/2022 від 23.02.2022, Специфікація від 25.10.2022 (Додаток №1 до Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022), рахунок на оплату №1 від 23.02.2022. Відповідач зазначає, що заперечує проти достовірності наданих позивачем доказів, вважає що підпис на вказаних документах від імені директора ТОВ «БІО-ТЕХ-ОІЛ» ОСОБА_6 виконано іншою особою. З метою встановлення відповідних обставин потрібні спеціальні знання у галузі судового почеркознавства. З урахуванням викладеного а також для повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, що потребують спеціальних знань, забезпечення процесуальних прав відповідача на подання доказів, товариство просить призначити у справі №915/176/25 судову почеркознавчу експертизу.

18.03.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 17.03.2025 (вх. № 4083/25 від 18.03.2025) про витребування доказів, в якому позивач просить суд витребувати у відповідача - ТОВ «БІО-ТЕХ-ОІЛ»:

- оригінал примірника Рахунку на оплату №125 від 23 лютого 2022р. Товару - фуз олійний у кількості вказано 48 т (сорок вісім тон) на суму 760188,00 грн;

- оригінал Податкової накладної від 23.02.2022 №1222 поданої до Єдиного реєстру податкових накладних;

- оригінал квитанції Єдиного реєстру податкових накладних щодо подання відповідачем Податкової накладної від 23.02.2022 №1222 подану до Єдиного реєстру податкових накладних.

В обґрунтування товариство зазначає, що до поданого відповідачем відзиву було долучено примірник рахунку на оплату №125 від 23.02.2022 та податкову накладну від 23.02.2022 №1222 подану до Єдиного реєстру податкових накладних. Позивач вказує, що витребування у відповідача оригіналів вказаних документів та їх оцінка судом у ході розгляду справи щодо належності та допустимості доказів може вплинути на доведеність обставин у справі про існування договірних правовідносин між сторонами - позивачем та відповідачем, а саме за Договором поставки від 23.02.2022 №23/02/2022, зазначеним у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 09.04.2025 об 11:00.

19.03.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 19.03.2025 (вх. № 4224/25 від 19.03.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 24.03.2025.

08.04.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 07.04.2025 (вх. № 5338/25 від 08.04.2025) про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити явку представника.

При цьому, 09.04.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 08.04.2025 (вх. № 5404/25 від 09.04.2025) про підтвердження участі представника в судовому засіданні, з проханням не розглядати раніше подану заяву про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.04.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, було, зокрема, задоволено клопотання відповідача б/н від 03.03.2025 вх. № 3175/25 від 03.03.2025) про витребування доказів та зобов'язано позивача надати до суду оригінал договору поставки від 23.02.2022 №23/02/2022, оригінал специфікації від 25.10.2022 до договору поставки від 23.02.2022 №23/02/2022, оригінал рахунку на оплату від 23.02.2022 №1; задоволено клопотання позивача б/н від 17.03.2025 (вх. № 4083/25 від 18.03.2025) про витребування доказів та зобов'язано відповідача надати суду оригінал рахунку на оплату № 125 від 23.02.2022 на суму 760188,00грн. з ПДВ, оригінал податкової накладної від 23.02.2022 №1222 поданої до Єдиного реєстру податкових накладних, оригінал квитанції з Єдиного реєстру податкових накладних щодо подання відповідачем податкової накладної від 23.02.2022 №1222; продовжено строк підготовчого провадження у справі № 915/176/25 на 30 днів у відповідності до ст. 177 ГПК України та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14.05.2025 о 10:00.

16.04.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» надійшла заява б/н та без дати (вх. № 583/25 від 16.04.2025), з якою позивачем надано суду оригінал договору поставки від 23.02.2022 №23/02/2022, оригінал специфікації від 25.10.2022 до договору поставки від 23.02.2022 №23/02/2022, оригінал рахунку на оплату від 23.02.2022 №1.

23.04.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» надійшла заява б/н від 22.04.2025 (вх. № 6074/25 від 23.04.2025) про надання доказів, з якою відповідачем надано суду оригінал рахунку на оплату № 125 від 23.02.2022, податкову накладну №1222 від 23.02.2022 та квитанцію № 1 до податкової накладної №1222 від 23.02.2022.

01.05.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 30.04.2025 (вх. № 6599/25 від 01.05.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 02.05.2025.

13.05.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 13.05.2025 (вх. № 7225/25 від 13.05.2025) про призначення технічної експертизи, в якому позивач просить суд призначити у даній справі судову технічну експертизу документів, проведення якої доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертизи поставити наступні питання: - cпосіб нанесення відбитків печатки на документи - одним чи декількома кліше наносилися відбитки печатки ТОВ «БІО-ТЕХ-ОІЛ» на наступні документи: 1) Договір поставки №23/02/2022 від 23 лютого 2022 року, 2) «Специфікація» (Додаток №1 до Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 року), 3) Рахунок на оплату №1 від 23 лютого 2022 року, 4) Рахунок на оплату №125 від 23 лютого 2022 року. Витрати за проведення експертизи покласти на Позивача.

В обґрунтування клопотання товариство зазначає, що відбитки печатки ТОВ «БІО-ТЕХ-ОІЛ» на Договорі поставки №23/02/2022 від 23.02.2022, «Специфікації» (Додаток №1 до Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022) та Рахунку на оплату №1 від 23.02.2022 не є ідентичні відбитку печатки на рахунку на оплату №125 від 23 лютого 2022 року, який наданий відповідачем. Зазначає, що для надання відповіді на вказані запитання потрібні спеціальні знання у галузі щодо технічної експертизи.

Крім того, 13.05.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 13.05.2025 (вх. № 7226/25 від 13.05.2025) про призначення почеркознавчої експертизи, в якому позивач просить суд призначити у даній справі судову почеркознавчу експертизу проведення якої доручити експертам Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертизи поставити наступні питання:

- Чи виконано підпис у Рахунку на оплату №1 від 23 лютого 2022р. у графі: «виписав(ла) __________» певною особою - ОСОБА_4 чи іншою особою?

- Чи виконано підпис у Рахунку на оплату №1 від 23 лютого 2022р. у графі: «виписав(ла) __________» певною особою - ОСОБА_6 чи іншою особою?

- Чи виконано підпис від іменні ОСОБА_6 у Договорі поставки №23/02/2022 від 23 лютого 2022р. тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

- Чи виконано підпис від іменні ОСОБА_6 у Договорі поставки №23/02/2022 від 23 лютого 2022р. певною особою - ОСОБА_4 чи іншою особою?

- Чи виконано підпис від іменні ОСОБА_6 у «Специфікації» (Додаток №1 до Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 року) тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

- Чи виконано підпис від іменні ОСОБА_6 у «Специфікації» (Додаток №1 до Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 року) певною особою - ОСОБА_4 чи іншою особою?

- Чи виконано підпис у Рахунку на оплату №125 від 23 лютого 2022р. у графі: «виписав(ла) __________» певною особою - ОСОБА_6 чи іншою особою?

- Чи виконано підпис у Рахунку на оплату №125 від 23 лютого 2022р. у графі: «виписав(ла) __________» певною особою - ОСОБА_4 чи іншою особою? Витрати за проведення експертизи покласти на Позивача.

В обґрунтування клопотання товариство зазначає, зокрема, про те, що позивач вважає що підписи на Договорі поставки №23/02/2022 від 23.02.2022, «Специфікації» (Додаток №1 до Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022) та Рахунку на оплату №1 від 23.02.2022 належать представникам відповідача: директору ТОВ «БІО-ТЕХ-ОІЛ» ОСОБА_6 або головному бухгалтеру ТОВ «БІО-ТЕХ-ОІЛ» ОСОБА_4. Зазначає, що для надання відповіді на вказані запитання потрібні спеціальні знання у галузі судового почеркознавства.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 20.05.2025 об 11:00.

14.05.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 14.05.2025 (вх. № 7343/25 від 14.05.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 15.05.2025.

14.05.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» надійшли сформовані в системі «Електронний суд» письмові пояснення б/н від 14.05.2025 (вх. № 7346/25 від 14.05.2025) щодо виправлення допущених за текстом клопотання позивача про призначення експертизи технічних описок.

20.05.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» надійшли сформовані в системі «Електронний суд» письмові пояснення щодо перебування ОСОБА_4 на посаді бухгалтера ТОВ «БІО-ТЕХ-ОІЛ», а також щодо доводів позивача, наведених у раніше поданих письмових поясненнях.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, було зобов'язано представника відповідача забезпечити явку посадової особи на наступне підготовче засідання, надати до суду зразки підписів на 15 документах по датах приблизних до дати подій спірних правовідносин та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 22.05.2025 о 15:30.

22.05.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» надійшла заява б/н від 22.05.2025 (вх. № 7778/25 від 22.05.2025), з якою відповідачем надано суду оригіналів документів, які містять вільні зразки підписів директора ТОВ «БІО-ТЕХ-ОІЛ» ОСОБА_6 та вільні зразки підписів бухгалтера ТОВ «БІО-ТЕХ-ОІЛ» ОСОБА_4.

В підготовчому засіданні 22.05.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» просив суд не розглядати клопотання відповідача про призначення у справі почеркознавчої експертизи, оскільки подані позивачем клопотання та поставлені в них питання містять питання викладені відповідачем у поданому ним клопотанні.

За такого, судом в підготовчому засіданні 22.05.2025 розглядалися подані позивачем клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів та оголошувалася перерва для постановлення ухвали, що оформлюється окремим документом, - до 23.05.2025 о 10:00.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2025 було призначено у справі №915/176/25 комплексну судову експертизу (почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів), проведення якої доручено Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України (вул.1 Воєнна, 2-а, м. Миколаїв, 54003).

На вирішення судової почеркознавчої експертизи поставлено такі питання:

2.1. Чи виконано підпис у Рахунку на оплату №1 від 23 лютого 2022р. у графі: «виписав(ла) ___» певною особою - ОСОБА_6 чи іншою особою?

2.2. Чи виконано підпис у Рахунку на оплату №1 від 23 лютого 2022р. у графі: «виписав(ла)__» певною особою - ОСОБА_4 чи іншою особою?

2.3. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_6 у Договорі поставки №23/02/2022 від 23 лютого 2022р. тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

2.4.Чи виконано підпис від імені ОСОБА_6 у Договорі поставки №23/02/2022 від 23 лютого 2022р. певною особою - ОСОБА_4 чи іншою особою?

2.5. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_6 у «Специфікації» (Додаток №1 до Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 року) тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

2.6. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_6 у «Специфікації» (Додаток №1 до Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 року) певною особою - ОСОБА_4 чи іншою особою?

2.7. Чи виконано підпис у Рахунку на оплату №125 від 23 лютого 2022р. у графі: «виписав(ла) ___» певною особою - ОСОБА_6 чи іншою особою?

2.8. Чи виконано підпис у Рахунку на оплату №125 від 23 лютого 2022р. у графі: «виписав(ла) __» певною особою - ОСОБА_4 чи іншою особою?

На вирішення судової технічної експертизи документів поставлено такі питання:

3.1 Чи нанесено відтиск печатки у графі «постачальник» розділу «Реквізити сторін» Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 (т.2 арк.2, 3), у графі «Постачальник» Специфікації №1 від 25.10.2022 (т.2 арк.4), у графі «Виписав» рахунку на оплату №1 від 23.02.2022 (т.2 арк.5), у графі «Виписав» рахунку на оплату №125 від 23.02.2022 (т.2 арк.7) печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ», експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?

3.2. Чи нанесено відтиск печатки у графі «постачальник» розділу «Реквізити сторін» Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 (т.2 арк.2, 3), у графі «Постачальник» Специфікації №1 від 25.10.2022 (т.2 арк.4), у графі «Виписав» рахунку на оплату №1 від 23.02.2022 (т.2 арк.5), у графі «Виписав» рахунку на оплату №125 від 23.02.2022 (т.2 арк.7) однією і тією самою печаткою?

Вказаною ухвалою провадження у справі зупинено до одержання результатів експертиз.

23.05.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 22.05.2025 (вх. № 7823/25 від 23.05.2025) про ознайомлення з матеріалами справи, з її подальшою реалізацією представником позивача 11.06.2025.

11.06.2025 матеріали господарської справи направлено до Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для проведення судової експертизи.

17.07.2025 до суду від Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов лист № 19/115/05/5-11926-2025 від 14.07.2025, з яким експертною установою направлено суду Клопотання експерта № КСЕ-19/115-25/11188 від 14.07.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2025 було поновлено провадження у справі № 915/176/25; розгляд клопотання експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № КСЕ-19/115-25/11188 від 14.07.2025 призначено в судовому засіданні на 14.08.2025 об 11:00; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» у строк до 11.08.2025 надати суду: вільні зразки підпису ОСОБА_6 у 5 оригіналах документів, час складання яких максимально наближений до часу складання досліджуваних документів; вільні зразки підпису ОСОБА_4 у 5 оригіналах документів, час складання яких максимально наближений до часу складання досліджуваних документів; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» забезпечити явку ОСОБА_4 в судове засідання 14.08.2025 об 11:00.

05.08.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання № 05/08 від 05.08.2025 (вх. № 11397/25 від 05.08.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд задовольнив ухвалою від 06.08.2025.

07.08.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» надійшла заява б/н від 07.08.2025 (вх. № 11522/25 від 07.08.2025), з якою заявником надано суду оригінали документів, які місять вільні зразки підписів директора ТОВ «БІО-ТЕХ-ОІЛ» ОСОБА_6 та вільні зразки підписів бухгалтера ТОВ «БІО-ТЕХ-ОІЛ» ОСОБА_4.

14.08.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява № 13/08 від 13.08.2025 (вх. № 11749/25 від 14.08.2025), в якій заявник просить суд: задовольнити Клопотання експерта №КСЕ-19/115-25/11188 від 14.07.2025 у справі № 915/176/25 в повному обсязі; провести судове засідання у Справі № 915/176/25, призначене на 14.08.2025 об 11:00, без участі позивача і його представника - адвоката Вербицького Олексія Дмитровича.

Також 14.08.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» надійшла заява б/н від 14.08.2025 (вх. № 11772/25 від 14.08.2025), за змістом якої товариство зазначає, що не вважає отримання експериментальних зразків підпису ОСОБА_4 доцільним та її явку в судове засідання 14.08.2025 такою, що забезпечить необхідність збирання доказів для проведення призначеної судом експертизи.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.08.2025 клопотання експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № КСЕ-19/115-25/11188 від 14.07.2025 у справі № 915/176/25 задоволено в межах наявних в матеріалах справи документів. Провадження у справі № 915/176/25 зупинено до одержання результатів судової експертизи.

22.08.2025 матеріали господарської справи направлено до Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для проведення судової експертизи.

04.09.2025 до суду від Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України надійшов лист № 19/115/05/5-15293-2025 від 02.09.2025 «Про направлення клопотання експерта» та Клопотання експерта № КСЕ-19/115-25/11188 від 02.09.2025, з яким експертною установою надано суду рахунок-фактуру № 2025-315 від 02.09.2025 для оплати судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів.

З урахуванням того, що ухвалою від 23.05.2025 витрати по проведенню експертизи було покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК», листом № 915/176/25/100084/25 від 05.09.2025 суд направив копію рахунку-фактури № 2025-315 від 02.09.2025 Товариству з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК».

10.09.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заяви б/н від 09.09.2025 (вх. № 12887/25 від 10.09.2025) та б/н від 09.09.2025 (вх. № 12889/25 від 10.09.2025), з якими заявником надано суду квитанції про оплату виставленого експертною установою рахунку.

Листом № 915/176/25/10242/25 від 11.09.2025 суд направив до експертної установи копії квитанцій на підтвердження оплати судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів.

30.10.2025 до суду від Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України надійшов лист № 19/115/04-18341-2025 від 16.10.2025, за змістом якого експертна установа повідомляє, що вказана вище експертиза виконана та оформлена висновком експерта від 15.10.2025 № КСЕ-19/115-25/11188. У листі експертна установа також просить суд визначитись зі способом отримання експертного провадження (надіслання поштовим зв'язком або отримання уповноваженою особою за дорученням судді).

Господарський суд Миколаївської області листом № 915/176/25/12223/25 від 30.10.2025 просив матеріали господарської справи № 915/176/25 за результатами проведеного експертного дослідження надіслати на адресу суду засобами поштового зв'язку.

До суду від Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України надійшов лист № 19/115/05/5-18309-2025 від 16.10.2025 (вх. № 15934/25 від 12.11.2025), з яким суду надіслано Висновок експерта № КСЕ-19/115-25/11188 від 15.10.2025 та матеріали господарської справи №915/176/25.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2025 було постановлено поновити провадження у справі; розглянути справу №915/176/25 поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку у «розумний строк»; підготовче засідання призначити на 12 січня 2026 року о 10:00; запропонувати сторонам надати суду письмові пояснення щодо суті позовних вимог, з урахуванням Висновку експерта № КСЕ-19/115-25/11188 від 15.10.2025.

05.01.2026 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання № 05/01 від 05.01.2026 (вх. № 230/26 від 05.01.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд задовольнив ухвалою від 06.01.2026.

08.01.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» надійшли сформовані в системі «Електронний суд» пояснення « 07/01 від 07.01.2026 (вх. № 370/26 від 08.01.2026), за змістом яких позивач зазначає, зокрема, про те, що висновком, який є належним та допустимим доказом у справі №915/176/25, встановлено, що позивачем, тобто ТОВ «СМА ЛОДЖИСИК» надані до суду належні допустимі докази в обґрунтування позовних вимог, а саме: Рахунок на оплату №1 від 23.02.2022, Договір поставки №23/02/2022 від 23.02.2022, Специфікація (Додаток №1 до Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022), які підтверджують обставини зазначені у позовній заяві та наданих позивачем інших матеріалах (письмових заявах по суті, поясненнях тощо). Також, як зазначає позивач, висновком встановлено, що видавником рахунку на оплату №1 від 23.02.2022, Договору поставки №23/02/2022 23.02.2022, Специфікації (Додаток №1 до Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022) є саме відповідач, тобто ТОВ «БІО-ТЕХ-ОІЛ», та підписані ці документи були посадовими особами відповідача і засвідчені печаткою відповідача, доступ до якої був тільки у посадових осіб позивача. Обставини підписання таких документів збоку відповідача і позивача, укладення Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022, викладені у наданих до суду оформлених в порядку ст. 87, 88 ГПК України письмових Заявах свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і є належними і допустимими письмовими доказами. В цих заявах викладені обставини укладення Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022, та зазначено, що саме головний бухгалтер відповідача - ОСОБА_4, з відома директора і співзасновника відповідача ОСОБА_6 та співзасновника відповідача ОСОБА_3 , передала підписані від імені відповідача і скріплені печаткою відповідача примірники Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 директору позивача ОСОБА_2

12.01.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» надійшли сформовані в системі «Електронний суд» письмові пояснення б/н від 09.01.2026 (вх. № 455/26 від 12.01.2026), в яких відповідач зазначає, зокрема, про те, що висновками експерта підтверджується доводи відповідача про відсутність підпису директора підприємства ТОВ «БІО-ТЕХ-ОІЛ» на Договорі поставки №23/02/2022 від 23.02.2022, Специфікації №1 від 25.10.2022 та рахунку на оплату №1 від 23.02.2022. Також, як вказує відповідач, експерт у висновку зазначає про підписання цих документів ОСОБА_4 та дійсність відбитку печатки підприємства ТОВ «БІО-ТЕХ-ОІЛ» на цих документах. Водночас, товариство також вказує, що зі сторони відповідача у справі надані наступні докази, які у їх сукупності надають підстав вважати, що договір, специфікація та рахунку на оплату №1 від 23.02.2022 до нього не тільки не були підготовлені із сторони ТОВ «БІО-ТЕХ-ОІЛ», а й взагалі не існували станом на 23 лютого 2022 року (назва відповідача зазначена як ТОВ «БІО-ТЕХ-ОЙЛ», а також вказана та адреса місцезнаходження відповідача, яка була внесена до реєстраційних даних юридичної особи у січні 2024 року; крім того, у специфікації №1 до договору поставки вказано, що дата складання цього документу 25 жовтня 2022 року, водночас термін поставки з 24 лютого 2002 року по 28 лютого 2022 року включно, що також вказано в пункті 2.2 договору поставки). Крім того, надана до позовної заяви копія рахунку на оплату №1 від 23.02.2022 також не узгоджується з фактичними даними щодо реквізитів постачальника та обсягів поставки товару.

Також, відповідач вказує, що позивач заявляючи клопотання про призначення почеркознавчої експертизи до переліку питань, які необхідно було дослідити в ході проведення експертизи, включив питання щодо виконання підпису на Договорі поставки №23/02/2022 від 23.02.2022, Специфікації №1 від 25.10.2022 та рахунку на оплату №1 від 23.02.2022 ОСОБА_4 чи іншою особою. Тобто, відповідач зазначає про те, що позивачу ще до проведення експертизи було відомо про підписання вказаних документів саме цією особою, яка не є директором ТОВ «БІО-ТЕХ-ОІЛ» та не мала повноважень на підписання цих документів, з огляду на те що він мав у своєму розпорядженні статутні та реєстраційні документи щодо юридичної особи - постачальника товару.

З урахуванням наведеного, відповідач виснує про достатність підстав вважати про неукладеність між сторонами договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження у справі № 915/176/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.02.2026 о 10:00.

Судове засідання у справі № 915/176/25, призначене на 05.02.2026, не відбулось у зв'язку з оголошенням у місті Миколаєві повітряної тривоги, та, відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.02.2026 учасників справи було повідомлено про призначення розгляду справи на 19.02.2026 о 15:00.

В судове засідання 19.02.2026 з'явилися повноважні представники обох сторін. Представник позивача підтвердив актуальність заявлених позовних вимог, просив суд позов задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача підтвердив актуальність заперечень проти позову, викладених в заявах по суті, просив суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 19.02.2026, за результатами розгляду справи, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.

Спір у справі виник через перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» Товариству з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» грошових коштів в сумі 760 188,00 грн відповідно до платіжного доручення № 322 від 23.02.2022 (призначення платежу «Оплата за фуз. олійний зг. договору № 23/02/2022 від 23.02.2022 у т.ч. ПДВ 20 % - 126698.00 грн.»).

Враховуючи пояснення представників сторін, суд зауважує, що факт перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у відповідній сумі підтверджується наданими до матеріалів справи доказами та визнається обома учасниками справи. За такого, суд вважає відповідну обставину встановленою.

При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК», як покупцем, письмового Договору поставки № 23/02/2022 від 23.02.2022, умовами якого передбачено, зокрема, таке:

- Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю продукцію фуз олійний (в подальшому - Товар), в асортименті, за ціною та кількістю узгоджених у Специфікаціях (що є невід'ємною частиною данного договору) та на умовах і в порядку, передбаченому даним Договором (п. 1.1);

- Продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець - прийняти і оплатити товар, який поставляється Продавцем, завантажений у транспортний засіб, на умовах РСА«Франко-перевізник» (у редакції Інкотермс 2010). Місце розвантаження (приміщення або склад), знаходиться за адресою. Миколаївська обл., Миколаївський р-н, м. Ленінградська, 113 (п. 2.1);

- датою поставки Товару вважається з 23.02.2022 по 28.02.2022 включно (п. 2.2);

- ціна Товару визначається згідно з Додатком до Договору (Специфікацієй) і дійсна протягом строку поставки, вказаного у цих Додатках до Договору (п. 3.1);

- Покупець не пізніше дня завантаження має сплатити на поточний рахунок Продавця суму, що відповідає вартості всього Товару, що відвантажено за поточний день. Продавець має право без будь яких штрафів затримати завантажений транспорт Покупця до моменту фактичного зарахування цих грошових коштів на поточний рахунок Покупця. За згодою сторін може бути здійснена 100% передоплата за весь товар» зазначений в Специфікаціях (п. 5.1);

- за прострочення поставки товару на строк до 5 календарних днів, від строку зазначеного в п. 2.2., Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 20% від вартості несвоєчасно поставленого Товару, а в разі прострочення поставки більш ніж на 5 днів - штраф в розмірі 50% від вартості несвоєчасно поставленого Товару (п. 6.1);

- строк дії договору встановлюється з дня його підписання Сторонами і до 31 грудня 2024 року, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань (п. 7.1).

Додатком № 1 до Договору поставки № 23/02/2022 від 23.02.2022 виступає Специфікація № 1 від 25.10.2022, якою передбачено таке:

- термін поставки з «24» лютого 2022 року по « 28» лютого 2022 року включно (п. 1);

- умови поставки FCA «Франко-перевізник» (у редакції Інкотермс 2010) (п. 2);

- умови оплати: оплата 100% вартості партії Товару, що заплановано до відвантаження в день, відвантаження або напередодні. В разі, якщо дата відвантаження перепадає на не банківський день, оплата в сумі, що дорівнює вартості запланованої партії Товару, повинна бути зарахована на поточний рахунок Постачальника не пізніше останнього банківського дня, що передує даті такого відвантаження. Якщо після фактичного відвантаження, залишиться не оплаченою частина Товару, оплата за неї повинна надійти на поточний рахунок Постачальника протягом першого банківського дня, після дати відвантаження (п. 3);

- завантаження Товару починається при наданні Продавцем письмового повідомлення із зазначенням переліку транспортних засобів (далі - Перелік), державних номерів та ПІБ водіїв, які будуть здійснювати перевезення завантаженого Товару від імені Покупця (п. 4).

На договорі поставки № 23/02/2022 від 23.02.2022 та Специфікації № 1 від 25.10.2022 (яка є Додатком № 1 до Договору поставки № 23/02/2022 від 23.02.2022) наявні підписи від імені постачальника - ''ТОВ «БІО-ТЕХ-ОЙЛ» (директор ОСОБА_6)'' та покупця - ''ТОВ «СМА ЛОДЖИСТИК» (директор ОСОБА_2)'', а також відбитки печаток сторін.

Позивач додатково, на підтвердження обставин підписання між сторонами Договору поставки № 23/02/2022 від 23.02.2022 надав суду нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

В цих заявах зазначено, зокрема, про проведення між засновниками та керівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» домовленостей щодо укладання договору, а також про те, що головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» ОСОБА_4 передала підписані від імені відповідача і скріплені печаткою відповідача примірники Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 директору позивача ОСОБА_2

Водночас, відповідач стверджує що не укладав з позивачем Договір поставки №23/02/2022 від 23.02.2022, копія якого додано до позову. Уповноваженою особою - директором ТОВ «БІО-ТЕХ-ОІЛ» ОСОБА_6 договір не підписувався, печаткою підприємства його підпис не посвідчувався, про що ним зроблена заява свідка.

При цьому, відповідач зазначає, що між сторонами існують договірні відносини, які виникли шляхом укладання договору поставки у спрощений спосіб.

Як уже було наведено, відповідач визнає обставину отримання від позивача коштів на підставі платіжного доручення № 322 від 23.02.2022 на суму 760 188,00 грн.

За даними відповідача, такій оплаті передувало виставлення постачальником покупцю рахунку № 125 від 23.02.2022 на суму 760 188,00 грн. В рахунку зазначено товар «фуз олійний», кількість товару « 44,3 т», ціна без ПДВ « 14 300,00», сума без ПДВ « 633 490,00», сума ПДВ « 126 698,00» та всього з ПДВ « 760 188,00».

Судом також враховано, що за даними позивача, відповідач надав позивачу рахунок на оплату товару № 1 від 23.02.2022 від 23.02.2022 на суму 760 188,00 грн. В рахунку зазначено товар «фуз олійний», кількість товару « 48 т», ціна без ПДВ « 13 197,71», сума без ПДВ « 633 490,00», сума ПДВ « 126 698,00» та всього з ПДВ « 760 188,00». Позивач вказує, що саме згідно рахунку на оплату № 1 від 23.02.2022 товариство 23.02.2022 здійснило оплату за платіжним дорученням від 23.02.2022 № 322 у сумі 760188,00 грн на рахунок відповідача.

Відповідач, в свою чергу, зазначає, що надана до позовної заяви копія рахунку на оплату №1 від 23.02.2022 викликає сумніви про достовірність цього документу.

Оцінюючи відповідні доводи сторін суд зауважує, що відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 87 ГПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Оскільки факт укладення договору належить до обставин, які відповідно до законодавства та звичаїв ділового обороту підлягають документальному оформленню, він не може підтверджуватися показаннями свідків. Відтак надані сторонами заяви свідків не є належними і допустимими доказами обставин укладання чи не укладання договору, оскільки такі обставини мають підтверджуватися документальними доказами.

За такого, суд дійшов висновку, що для з'ясування вищевказаних обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право і такі обставини суд позбавлений можливості встановити самостійно, а відтак суд вважав за доцільне призначити у справі комплексну судову експертизу (почеркознавчу та технічну експертизу документів).

На вирішення судової почеркознавчої експертизи поставлено, зокрема, такі питання:

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_6 у Договорі поставки №23/02/2022 від 23 лютого 2022р. тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_6 у Договорі поставки №23/02/2022 від 23 лютого 2022р. певною особою - ОСОБА_4 чи іншою особою?

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_6 у «Специфікації» (Додаток №1 до Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 року) тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_6 у «Специфікації» (Додаток №1 до Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 року) певною особою - ОСОБА_4 чи іншою особою?

- Чи виконано підпис у Рахунку на оплату №1 від 23 лютого 2022р. у графі: «виписав(ла) ___» певною особою - ОСОБА_6 чи іншою особою?

- Чи виконано підпис у Рахунку на оплату №1 від 23 лютого 2022р. у графі: «виписав(ла)__» певною особою - ОСОБА_4 чи іншою особою?

- Чи виконано підпис у Рахунку на оплату №125 від 23 лютого 2022р. у графі: «виписав(ла) ___» певною особою - ОСОБА_6 чи іншою особою?

- Чи виконано підпис у Рахунку на оплату №125 від 23 лютого 2022р. у графі: «виписав(ла) __» певною особою - ОСОБА_4 чи іншою особою?

На вирішення судової технічної експертизи документів поставлено такі питання:

- Чи нанесено відтиск печатки у графі «постачальник» розділу «Реквізити сторін» Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 (т.2 арк.2, 3), у графі «Постачальник» Специфікації №1 від 25.10.2022 (т.2 арк.4), у графі «Виписав» рахунку на оплату №1 від 23.02.2022 (т.2 арк.5), у графі «Виписав» рахунку на оплату №125 від 23.02.2022 (т.2 арк.7) печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ», експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?

- Чи нанесено відтиск печатки у графі «постачальник» розділу «Реквізити сторін» Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 (т.2 арк.2, 3), у графі «Постачальник» Специфікації №1 від 25.10.2022 (т.2 арк.4), у графі «Виписав» рахунку на оплату №1 від 23.02.2022 (т.2 арк.5), у графі «Виписав» рахунку на оплату №125 від 23.02.2022 (т.2 арк.7) однією і тією самою печаткою?

Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України надано Висновок експерта № КСЕ-19/115-25/11188 від 15.10.2025, відповідно до якого встановлено, зокрема, таке:

- Підпис від імені «ОСОБА_6» у Договорі поставки №23/02/2022 від 23 лютого 2022р. у графі «Постачальник» розділу «Реквізити сторін» - виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою.

- Підпис від імені «ОСОБА_6» у Договорі поставки №23/02/2022 від 23 лютого 2022р. у графі «Постачальник» розділу «Реквізити сторін» - виконаний ОСОБА_4.

- Підпис від імені « ОСОБА_7 » у «Специфікації» (Додаток №1 до Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 року) виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою.

- Підпис від імені « ОСОБА_7 » у «Специфікації» (Додаток №1 до Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 року) - виконаний ОСОБА_4 .

- підпис у Рахунку на оплату №1 від 23 лютого 2022р. у графі: «Виписав(ла)» - виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою;

- підпис у Рахунку на оплату №1 від 23 лютого 2022р. у графі: «Виписав(ла)» - виконаний ОСОБА_4 ;

- підпис у Рахунку на оплату №125 від 23 лютого 2022р. у графі: «Виписав(ла)» - виконаний ОСОБА_6 ;

- підпис у Рахунку на оплату №125 від 23 лютого 2022р. у графі: «Виписав(ла)» - виконаний не ОСОБА_4 , а ОСОБА_6 ;

- Відбитки печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» 43750890» * м.Миколаїв *Україна» у графі "Постачальник" розділу "Реквізити сторін" Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022; у графі "Постачальник" Специфікації №1 від 25.10.2022; у графі «Виписав(ла)» рахунку на оплату №1 від 23.02.2022; у графі «Виписав(ла)» рахунку на оплату №125 від 23.02.2022 - нанесені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» 43750890» *м.Миколаїв*Україна», вільні та експериментальні зразки якої надані на експертизу для порівняльного дослідження.

- Відбитки печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» 43750890» *м.Миколаїв *Україна» у графі "Постачальник" розділу "Реквізити сторін" Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022; у графі "Постачальник" Специфікації №1 від 25.10.2022; у графі «Виписав(ла)» рахунку на оплату №1 від 23.02.2022 та у графі «Виписав(ла)» рахунку на оплату №125 від 23.02.2022 - нанесені однією і тією самою печаткою.

Суд зауважує, що за змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Як вище зазначалось, висновком експерта № КСЕ-19/115-25/11188 від 15.10.2025 встановлено, що підпис від імені « ОСОБА_7 » у Договорі поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 та у «Специфікації» (Додаток №1 до Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022) виконаний не ОСОБА_6 , а ОСОБА_4 .

При цьому висновком також підтверджено відповідність відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ».

Надаючи оцінку вказаному висновку суд враховує, що згідно зі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд вважає за можливе констатувати, що спірний Договір поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 та Специфікація до нього керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» не підписувалися.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, ч. 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Одночасно суд враховує, що відповідно до положення ст. 58-1 Господарського кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Відбиток печатки не може бути обов'язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб'єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

З урахуванням викладеного суд вважає, що сторони договору, дійшовши згоди щодо його істотних умов, мають скріпити його своїми підписами, що і є моментом укладення договору. При цьому за відсутності підпису уповноваженої особи на договорі, печатка втрачає своє функціональне призначення (засвідчення підпису). На переконання суду, при вирішенні питання, чи досягнуто згоди між сторонами щодо умов договору, вирішального значення закон надає повноваженням «підписанта». В свою чергу, наявність печатки на договорі жодним чином не пов'язана з визнанням його дійсним/недійсним, укладеним чи неукладеним. Тому наявність печатки на договорі, підписаному неповноважною особою, не робить договір дійсним/укладеним.

Крім того, судом взято до уваги доводи відповідача про те, що у розділ 8 «Реквізити сторін» назва та юридична адреса постачальника вказані як ТОВ «БІО-ТЕХ-ОЙЛ», 54036, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Ключова,7А. При цьому, найменуванням відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ», а вказана адреса місцезнаходження відповідача була внесена до реєстраційних даних юридичної особи у січні 2024 року на підставі протоколу загальний зборів учасників ТОВ «БІО-ТЕХ-ОІЛ» від 18.01.2024 №1/2024; крім того, у специфікації №1 до договору поставки вказано, що дата складання цього документу 25 жовтня 2022 року, водночас передбачено термін поставки з 24 лютого 2002 року по 28 лютого 2022 року включно, що також вказано в пункті 2.2 Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022. Суд також враховує, що прізвище керівника Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» (ОСОБА_6) у Договорі поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 та Специфікації № 1 до нього вказане як ОСОБА_6.

Отже, оскільки матеріалами справи не підтверджено обставин підписання керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022 та Специфікації до нього (або наявності відповідних повноважень на підписання такого договору у бухгалтера юридичної особи - ОСОБА_4), а також беручи до уваги інші суперечливі відмості наявні в тексті Договору та Специфікації, то суд критично оцінює доводи позивача про укладення між сторонами означеного договору в письмовій формі у вигляді єдиного документа.

При цьому, щодо доводів відповідача про те, що між сторонами існують договірні відносини, які виникли шляхом укладання договору поставки у спрощений спосіб, суд зазначає таке.

У ст. 626 Цивільного кодексу України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 вказаної статті).

Згідно із ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

При цьому, суд наголошує на тому, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Отже, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі у спрощений спосіб, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Як уже зазначалося, ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, з огляду на вищенаведені норми закону загальною істотною умовою договору поставки (договору купівлі-продажу) є предмет договору. Також істотними умовами таких договорів є ціна, яку покупець зобов'язується сплатити за майно (товар), строк поставки та строк дії договору.

За такого слід виснувати про те, що між сторонами також не укладався договір поставки у письмовій формі й у «спрощений спосіб» шляхом обміну документами, оскільки у матеріалах справи відсутні докази узгодження сторонами істотних умов договору поставки (кількість і ціна за одиницю товару, строк дії договору, строк та порядок поставки товару тощо).

Виходячи з вищевикладених норм чинного законодавства України, суд вважає, що виставлення рахунку на оплату має здійснюватися на виконання досягнутих між сторонами домовленостей (вчинення правочину) та не може замінювати, навіть у випадку його оплати, чи ототожнюватися з укладенням між сторонами договору у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 12.07.2023 у справі № 904/393/22.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд виснував, що виставлення на оплату рахунку не може ототожнюватися з укладанням договору, оскільки складання та надання рахунку має здійснюватися на виконання досягнутих сторонами домовленостей. Рахунки надані сторонами до матеріалів справи не містять відомостей, ані про строк, протягом якого вони мають бути оплачені, ані про строк поставки товару, чи строк дії договору; крім того, такі рахунки містять розбіжності у кількості товару та ціні.

Так, у наданому позивачем до матеріалів справи рахунку на оплату товару № 1 від 23.02.2022 на суму 760 188,00 грн зазначено товар «фуз олійний», кількість товару « 48 т», ціна без ПДВ « 13 197,71», сума без ПДВ « 633 490,00», сума ПДВ « 126 698,00» та всього з ПДВ « 760 188,00».

У наданому відповідачем до матеріалів справи рахунку на оплату товару № 125 від 23.02.2022 на суму 760 188,00 грн зазначено товар «фуз олійний», кількість товару « 44,3 т», ціна без ПДВ « 14 300,00», сума без ПДВ « 633 490,00», сума ПДВ « 126 698,00» та всього з ПДВ « 760 188,00».

Висновком експерта № КСЕ-19/115-25/11188 від 15.10.2025 встановлено, що підпис у рахунку на оплату № 125 від 23.02.2022 виконаний ОСОБА_6, а підпис у рахунку №1 від 23.02.2022 виконаний ОСОБА_4.

Висновком також підтверджено відповідність відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» на обох зазначених рахунках.

При цьому, судом взято до уваги, що відповідачем надано до матеріалів справи копію податкової накладної № 1222 від 23.02.2022 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість - 760 188,00 грн. У розділі Б податкової накладної № 1222 від 23.02.2022 наявний Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця - фуз олійний у кількості (об'ємі, обсязі) - 44,3; а також вказано ціну постачання одиниці товару/послуги - 14 300,00, обсяги постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість - 633 490,00 та суму податку на додану вартість - 126 698,00. Крім того, до матеріалів справи долучено копію квитанції № 1, зі змісту якої вбачається, що податкову накладну № 1222 від 23.02.2022 доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 06.06.2022, а також відмітка про те, що документ прийнято.

При цьому, суд зауважує, що оскільки податкова накладна № 1222 від 23.02.2022, як і рахунок № 125 від 23.02.2022 оформлені одноособово відповідачем, то вказана податкова накладна, навіть за умови її реєстрації не може свідчити про досягнення між сторонами певних домовленостей.

Крім того, здійснюючи оплату коштів на суму 760 188,00 грн за платіжним дорученням № 322 від 23.02.2022, позивач не покликався на виставлений відповідачем рахунок №125 від 23.02.2022, а, отже, відсутні підстави вважати, що між сторонами були погоджені навіть умови про кількість та вартість товару у спірних правовідносинах.

Отже, у даному випадку між сторонами не укладалося договору поставки в письмовій формі.

Разом з цим, судом враховується й те, що договір поставки (купівлі-продажу) не може бути укладений в усній формі, оскільки це, з урахуванням вищезазначеного, не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Слід також наголосити, що у спірних правовідносинах не мали місця і обставини взаємного виконання сторонами зобов'язань за договором, що могло б виключити кваліфікацію договору як неукладеного. Натомість дії як позивача (сплата коштів на суму 760 188,00 грн за платіжним дорученням № 322 від 23.02.2022), так і відповідача (виставлення рахунку №125 від 23.02.2022 та оформлення податкової накладної № 1222 від 23.02.2022) були виключно односторонніми та вчинялися сторонами з урахуванням різного розуміння умов щодо кількості товару та його ціни, що лише підтверджує висновок суду про недосягнення між ними згоди з усіх істотних умов договору.

З урахуванням наведеного суд виснує про те, що між сторонами не виникло відповідного господарського зобов'язання щодо поставки товару, а правові підстави для оплати позивачем грошових коштів на рахунок відповідача були відсутні.

При цьому, як уже було наведено вище, обставина перерахування позивачем відповідачу грошових коштів на підставі платіжного доручення № 322 від 23.02.2022 на суму 760 188,00 грн підтверджується наданими до матеріалів справи доказами та визнається обома учасниками справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» зазначає, що в результаті не виконання відповідачем зобов'язань по поставці товару за умовами Договору, позивачу спричинені матеріальні збитки у сумі 760188,00 грн. Посилаючись на приписи ст. 612 ЦК України позивач вказує, що після більше ніж двох років і одинадцяти місяців терміну невиконання зобов'язань відповідача за Договором позивач втратив інтерес до виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару по Договору, відмовляється від прийняття виконання такої поставки і вимагає відшкодування збитків у сумі 760188,00 грн.

Крім того, посилаючись на п. 6.1 Договору поставки №23/02/2022 від 23.02.2022, позивач заявляє до стягнення з відповідача штрафу в розмірі 50% від вартості не поставленого Товару, вказуючи, що оскільки відповідачем так і не був поставлений позивачу товар за Договором, у тому числі у період зазначений у п.2.2. Договору (з 23.02.2022 по 28.02.2022 включно) і з того часу минуло більше ніж 5 днів (фактично минуло більше ніж два роки і одинадцять місяців на момент подачі позовної заяви), відповідач за умовами Договору має сплатити штраф у сумі 380 093,00 грн.

Також, зазначаючи, що відповідач на свій розсуд у період з 23.02.2022 по теперішній час розпоряджається вищевказаними отриманими від позивача грошовими коштами у сумі 760188,00 грн, та посилаючись на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач за період з 01.03.2022 по 31.12.2024 здійснює розрахунок інфляційних нарахувань на суму 760 188,00 грн неповернутих відповідачем коштів (боргу) - у розмірі 340184,49 грн, які заявляє до стягнення з відповідача.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача збитків у розмірі 760 188,00 грн, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

За змістом ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Тобто позивач, вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення свого диспозитивного права, шляхом звернення з позовом із визначеними ним вимогами до особи, винної, на його думку, в порушенні його майнових прав. Право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. На зазначеному акцентував увагу Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 у справі № 602/1455/20.

Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Отже, попри обов'язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (подібні висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 25.03.2020 у справі № 5023/1123/12, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16).

Як слідує із заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА ЛОДЖИСТИК» по суті справи, а також було підтверджено представником позивача в судових засіданнях метою позовних вимог є відшкодування збитків спричинених відповідачем через невиконання умов Договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 ЦК України).

Суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. Відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків.

Під збитками слід розуміти знешкодження або пошкодження майна потерпілого, додаткові витрати, що спричинило для останнього певні невигідні матеріальні наслідки. При цьому збитки розглядаються не тільки як обов'язковий елемент цивільного правопорушення, але і як міра відповідальності.

Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Відшкодуванню підлягають тільки ті збитки, які є об'єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв'язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.

Обов'язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб'єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої).

Таким чином, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань і завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань.

Враховуючи положення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки

На переконання суду, оскільки між сторонами договору поставки укладено не було, то відсутні підстави стверджувати про наявність у поведінці відповідача як прострочення боржника (у розумінні ч. 3 ст. 612 ЦК України), так і про протиправність такої поведінки в контексті спірних правовідносин, враховуючи відсутність між сторонами господарських зобов'язань

Крім того, матеріали справи також не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів.

Тому в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, що унеможливлює задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача збитків, а тому в задоволенні позовних вимог у відповідній частині належить відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 380 093,00 грн, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями статей 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч.ч. 1-2 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України (тут і далі посилання на норми Господарського кодексу України здійснюється в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Суд зауважує, що саме зобов'язання зі сплати штрафної санкції має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань.

Вказане mutatis mutandis узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.

Таким чином, враховуючи наведений вище за текстом рішення висновок про те, що господарські зобов'язання між сторонами не виникли, а Договір поставки 23/02/2022 від 23.02.2022, на умови якого посилається позивач, не був укладений, суд зазначає, що сторони не погоджували ні умови щодо обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ-ОІЛ» поставити відповідний товар протягом певного строку, ні умови щодо порядку нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення такого обов'язку. Відповідно до положень цивільного законодавства, застосування штрафних санкцій можливе лише за наявності їх визначення у договорі або у випадках, прямо передбачених законом. Оскільки у даному випадку такі умови відсутні, господарські зобов'язання між сторонами не виникли, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 380 093,00 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 340 184,49 грн, нарахованих за період з 01.03.2022 по 31.12.2024 на суму 760 188,00 грн неповернутих відповідачем коштів, суд зазначає таке.

Відповідно ч. 2 ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати, що сплачуються відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).

При цьому, інфляційні нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів.

Отже, приписи ст. 625 Цивільного кодексу України застосовуються виключно до грошових зобов'язань.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Отже, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт).

Разом із тим, як було наведено судом вище, між сторонами не виникло господарських зобов'язань, що випливають із договору поставки. За такого, на переконання суду, правові підстави для оплати позивачем грошових коштів на рахунок відповідача були відсутні, що зумовлює виникнення у останнього обов'язку повернути позивачу такі грошові кошти на підставі ст. 1212 ЦК України (кондикціне зобов'язання).

Водночас, суд зауважує, що згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому перебіг часу, за який здійснюються компенсаційні нарахування у пордку ст. 625 Цивільного кодексу України, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення безпідставно набутих коштів. Суд зауважує, що надані позивачем претензії № 27/11 від 27.11.2024 та № 18/12 від 18.12.2024 щодо компенсації збитків внаслідок невиконання умов договору поставки від 23.02.2022 № 23/02/2022 не можуть бути розцінені в якості такої вимоги, оскільки стосувалися відмінної правової природи зобов'язань між сторонами. Так, хоча деліктне зобов'язання як правова конструкція частково перетинається за змістом із зобов'язанням кондикційним, однак у спірних правовідносинах відсутні підстави для їх ототожнення. Отже, на переконання суду, відсутні підстави стверджувати про допущення відповідачем прострочення виконання кондикційного зобов'язання, зокрема, у період з 01.03.2022 по 31.12.2024, що унеможливлює задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, а тому в задоволенні позовних вимог у відповідній частині належить відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, суд дійшов висновку про повну відмову в задоволенні позову.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Так, за правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За такого, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судовий збір, сплачений за подання до господарського суду позовної заяви підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 210, 220, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 09.03.2026, у зв'язку з участю головуючої у справі судді Семенчук Н.О. у період з 23 по 27 лютого 2026 року у підготовці суддів господарських судів.

Суддя Н.О. Семенчук