30 січня 2026 року Справа № 915/1211/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Сулейманової С.М.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Філії “Дельта-лоцман» Державного підприємства “Адміністрація морських портів України»,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Альппром-МК»,
про: стягнення збитків у сумі 99192,20 грн, -
18.08.2025 Державне підприємство “Адміністрація морських портів України» в особі Філії “Дельта-лоцман» Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №977/29-00-06/Вих від 18.08.2025 (вх.№11880/25) в електронному вигляді, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альппром-МК» збитки у сумі 99192,20 грн, у зв'язку з невиконання відповідачем свого обов'язку, встановленого пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових накладних.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025, - справу №915/1211/25 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.
Ухвалою суду від 25.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 02.10.2025.
02.10.2025 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 30.10.2025.
Ухвалою суду від 30.10.2025 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.11.2025.
25.11.2025 суд ухвалив призначити судове засідання на 16.12.2025.
16.12.2025 суд ухвалив відкласти розгляд справи до початку дослідження доказів на 22.01.2026.
Ухвали суду у даній справі направлялась відповідачу до його електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та отримані останнім.
Згідно ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
За таких обставин враховуючі приписи п.2) ч.6 ст.242 ГПК України суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідач не скористалися наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причини неявки.
Відповідач у судове засідання 22.01.2026 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 22.01.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення; проголошення вступної та резолютивної частини рішення призначено на 30.01.2026.
Вступна та резолютивна частини рішення підписані судом 30.01.2026 без її проголошення.
Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі “Бараона проти Португалії» 1987 року Суд відзначив: “Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів». Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов'язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов'язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв'язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами».
Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов'язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями.
З початку військової агресії російської федерації проти України активні бойові дії ведуться на території Миколаївської області та міста Миколаєва. Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги і планові, аварійні та екстрені відключення електроенергії по місту Миколаєву, Господарський суд Миколаївської області, працюючи з обмеженнями у здійсненні правосуддя, не мав об'єктивної можливості для повноцінного розгляду справи №915/1211/25, в межах строку передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно, справа розглянута судом в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судом встановлено наступне.
25.08.2023 між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України» в особі Філії “Дельта-лоцман» Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (надалі - ДП “АМПУ», замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Альппром-МК» (надалі - підрядник, відповідач у справі) було укладено Договір №83-В-ФДЛ-23 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, підрядник зобов'язується надати замовнику послуги з поточного ремонту ПРРС “Южний», а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.
У відповідності до п.11.6 Договору всі права та обов'язки ДП “АМПУ», які передбачені Договором, виконуються філією “Дельта-лоцман» ДП “АМПУ».
На виконання умов Договору відповідач надав позивачу послуги з поточного ремонту ПРРС “Південний» (колишня назва ПРРС “Южний») на загальну суму 595153,20 грн, у т.ч. податок на додану вартість в сумі 99192,20 грн, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2023 - січень 2024 року від 18.03.2024 та відповідною Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.
Виконані відповідачем роботи було оплачено позивачем в повному обсязі на суму 595153,20 грн, а саме:
- шляхом сплати позивачем авансу в сумі 229968,0 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 38328,0 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3417 від 20.09.2023 на підставі рахунку відповідача №07/09 від 07.09.2023 відповідно до умов пп.4.1.1 п.4.1 Договору;
- шляхом оплати Робіт в сумі 355795,44 грн, у т.ч.ПДВ в сумі 59299,24 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1383 від 09.04.2024 на підставі рахунку №18/03 від 18.03.2024 на вказану суму;
- шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 9389,76 грн, у т.ч.ПДВ 1564,96 грн відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №484/29-03-03/Вих від 08.04.2024.
Підпунктом “б» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг відповідно до вимог п.187.1 ст.187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості.
Розмір основної ставки податку на додану вартість (для всіх операцій, зазначених у ст.185 ПК України, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, а також ставки в розмірі 7 і 14 відсотків) відповідно до п.193.1 ст.193 та п.194.1 ст.194 ПК України складає 20 відсотків від бази оподаткування.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства позивач сплатив відповідачу у складі вартості робіт, наданих за Договором (595153,20 грн), податок на додану вартість в розмірі 20% від договірної вартості (495961,0 грн), що складає 99192,20 грн.
Відповідно до п.6.3.9. Договору було встановлено обов'язок відповідача «скласти відповідно до вимог Податкового кодексу України та своєчасно зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну/розрахунок коригування до податкової накладної».
Враховуючи вищенаведене, податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникли у відповідача в наступні строки:
- в сумі 38328,0 грн - 20.09.2023 (внаслідок сплати позивачем авансу в сумі 229968,0 грн);
- в сумі 60864,20 грн - 18.03.2024 (внаслідок оформлення акту приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2023 - січень 2024 року від 18.03.2024 на суму 595153,20 грн, з яких оплаті з урахуванням сплаченого авансу підлягало 365185,20 грн (595153,20 грн - 229968,0 грн)).
На виконання вимог п.201.1 ст.201 ПК України відповідач склав наступні податкові накладні, а саме:
- податкову накладну №7 від 20.09.2023 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість - 229968,0 грн, у т.ч.ПДВ - 38328,0 грн. Зазначена податкова накладна повинна була бути зареєстрована відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк до 15.10.2023;
- податкову накладну №2 від 18.03.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість - 365185,20 грн, у т.ч.ПДВ - 60864,20 грн. Зазначена податкова накладна повинна була бути зареєстрована відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк до 15.04.2024.
Проте, складені відповідачем податкові накладні №7 від 20.09.2023 та №2 від 18.03.2024 не були своєчасно зареєстровані.
Реєстрація складених відповідачем податкових накладних була зупинена, що підтверджується Квитанціями про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №9292195120 від 01.11.2023 та №9097227294 від 17.04.2024.
Пунктом 201.16 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.10 та пп.3 п.11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 за №1165 (надалі - Порядок), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації; у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктами 4-5 вказаного Порядку, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 за №520, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216 (надалі - Порядок №520), встановлено, що платник податку, який склав податкову накладну, реєстрацію якої зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної може подати письмові пояснення та документи, які підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній, реєстрацію якої зупинено.
Згідно п.6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної. За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, яке може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку (пункти 9, 12 Порядку №520).
В свою чергу, після зупинення реєстрації податкової накладної №7 від 20.09.2023 відповідач надав Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної №7 від 20.09.2023.
За результатами розгляду вказаного Повідомлення Комісією було прийнято рішення від 28.11.2023 за №10029415/44288512 про відмову в реєстрації податкової накладної від 20.09.2023 №7 в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується Квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.11.2023.
Рішенням від 28.11.2023 за №10029415/44288512 про відмову в реєстрації податкової накладної від 20.09.2023 за №7 в Єдиному реєстрі податкових накладних було оскаржено відповідачем шляхом подання до Комісії центрального рівня скарги №9331640772 від 07.12.2023.
15.12.2023 Комісією центрального рівня було прийнято рішення №85716/44288512/2 про залишення скарги без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної №7 від 20.09.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін, що підтверджується Квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.12.2023.
Рішення Комісії центрального рівня №85716/44288512/2 від 15.12.2023 було оскаржено відповідачем в судовому порядку, проте, 14.06.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням по справі №400/2390/24 відмовив відповідачу у задоволенні позову.
Після зупинення реєстрації податкової накладної №2 від 18.03.2024 відповідач протягом 365 днів з дати складання податкової накладної не надав письмових пояснень та копій документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №2 від 18.03.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, на цей час податкові накладні №7 від 20.09.2023 та №2 від 18.03.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані, що підтверджується також витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №702 від 23.07.2025 та інформацією з електронного кабінету позивача.
Позивач стверджує, що податкові накладні мали бути зареєстровані не пізніше наступних строків, а саме:
- податкова накладна №7 від 20.09.2023 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість - 229968,0 грн, у т.ч. ПДВ - 38328,0 грн, не пізніше 19.09.2024;
- податкова накладна №2 від 18.03.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість - 365185,20 грн, у т.ч. ПДВ - 60864,20 грн, не пізніше 18.03.2025.
В свою чергу, через невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо реєстрації податкових накладних №7 від 20.09.2023 та №2 від 18.03.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутність їх реєстрації унеможливила реалізацію позивачем свого права на збільшення податкового кредиту на 99192,20 грн, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення збитків.
Відповідач не спростував викладені обставини, відзив на позовну заяву суду не надав.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 198.1 ст.198 ПК України встановлено, що суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг відносяться до податкового кредиту.
У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування покупцем товарів/послуг сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Відповідно до п.201.1 та п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний скласти податкову накладну на дату виникнення податкових зобов'язань в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у термін, встановлений Податковим кодексом.
При цьому за вимогами п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України «не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних».
Крім того, п.198.6 ст.198 ПК України також встановлено, що «суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/ розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних».
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на даний час можливість збільшення ним податкового кредиту втрачена, оскільки сплив встановлений п.198.6 ст.198 ПК України 365-денний строк для можливості включення сум податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості виконаних відповідачем Робіт, до складу податкового кредиту, а саме:
- по податковій накладній №7 від 20.09.2023 (розмір ПДВ - 38328,0 грн) граничний термін 19.09.2024;
- по податковій накладній №2 від 18.03.2024 (розмір ПДВ - 60864,20 грн) граничний термін 18.03.2025.
Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що «податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу».
Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених в пункті 6.14 постанови від 14.04.2020 по справі № 925/1196/18 «збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником».
Відповідно до чч.1, 3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частинами 1-2 статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ст.15 ЦК України право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами ст.16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється судом. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 по справі №908/1568/18 (п.25) висловлені наступні висновки щодо належного способу захисту у випаду порушення продавцем товарів/послуг обов'язку зареєструвати податкову накладну: «…належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (див. постанову Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17)» (подібні правові висновки висловлені також в постановах Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, від 19.04.2023 у справі №906/824/21, від 22.01.2024 по cправі №906/267/23, від 02.05.2024 по cправі №910/155/23 та інших).
Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 по справі №908/1568/18 та від 01.03.2023 по справі №925/556/21 (Велика Палата), від 19.04.2023 по справі №906/824/21, від 01.12.2023 по справі №926/3347/22 (Об'єднана палата Касаційного господарського суду), від 02.05.2024 по cправі №910/155/23, від 06.03.2025 по справі № 917/2194/23 та інших.
Наявність у діях відповідача всіх елементів складу правопорушення підтверджується наступним.
1) протиправна поведінка відповідача (бездіяльність) полягає у невиконанні ним вимог чинного законодавства - п.201.1 та п.201.10 ст.201 ПК України, в порушення яких відповідач не зареєстрував податкові накладні від 02.08.2022 №2 та від 30.12.2022 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В свою чергу відповідач мав можливість, але не оскаржив в судовому порядку рішення від 10.11.2022 №7607027/44233861 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.08.2022 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також не надав контролюючому органу письмові пояснення та копії документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №1 від 30.12.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, які висловлені у постанові від 02.05.2024 по cправі №910/155/23 «…відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН, внаслідок чого один контрагент був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання, власне і є протиправною поведінкою іншого контрагента» (пункт 45 постанови).
2) наявність шкідливого результату такої поведінки - збитків, підтверджується об'єктивним зменшенням майнових благ позивача і проявляється у витратах, зроблених позивачем, а саме - неможливості збільшення податкового кредиту через відсутність реєстрації податкових накладених на суму податку на додану вартість, зазначену в цих податкових накладних (сума ПДВ, сплачена позивачем відповідачу у складі вартості виконаних Робіт в розмірі 99192,20 грн) та, як наслідок, неможливість скористатися правом зменшити податкові зобов'язання з податку на додану вартість на вказану суму і реальна сплата податку на додану вартість за відповідні періоди в більшому розмірі (на загальну суму 99192,20 грн).
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача підтверджується наступним.
В постанові Верховного Суду від 06.03.2025 по справі №917/2194/23 висловлено наступні правові висновки щодо встановлення причинно-наслідкового зв'язку, як елементу відповідальності за спричинені збитки: «…причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.
Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Водночас причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди (див. висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 20.01.2021 у справі № 197/1330/14-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22)» (п.71 постанови).
Причиною збитків, стягнення яких є предметом позову, є невиконання відповідачем свого обов'язку, встановленого п.201.1 та п.201.10 ст.201 ПК України, щодо реєстрації податкових накладних на загальну суму 99192,20 грн, в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Саме ці обставини зумовили неможливість збільшення податкового кредиту та позбавили позивача можливості зменшити власні податкові зобов'язання, тобто призвели до сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість в більшому розмірі.
Таким чином, саме конкретна протиправна поведінка відповідача стала причиною завдання шкоди; будь-які інші обставини, які б впливали на неможливість позивача збільшити податковий кредит (крім відсутності реєстрації податкових накладних) відсутні.
В постанові від 01.03.2023 по справі №925/556/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема, наступне: - «…з 1 січня 2015 року покупець товарів/послуг не може включити ПДВ за відповідну операцію до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої у ЄРПН продавцем податкової накладної (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи (див.пункт 201.11 статті 201 ПК України)…»; - «…з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати»; - «…платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ».
Таким чином, суд вважає доведеним факт наявності причинного зв'язку між невиконанням відповідачем обов'язку щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та неможливістю збільшити податковий кредит позивача, оскільки неможливість збільшити податковий кредит та, відповідно, зменшити податкові зобов'язання на 99192,20 грн, є наслідком бездіяльності відповідача, яким не здійснено всіх необхідних дій для реєстрації податкових накладних (не скасовані в судовому порядку рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 20.09.2023 та не подано документи, необхідні для прийняття рішення після зупинення реєстрації податкової накладної №2 від 18.03.2024).
Наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями контрагента-продавця товарів/послуг, яким не виконано обов'язок щодо реєстрації податкових накладних, та збитками покупця таких товарів-послуг, які виникають через неможливість збільшення податкового кредиту, підтверджується правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 22.01.2024 по cправі №906/267/23:
4) Щодо встановлення вини заподіювача шкоди Верховним Судом у постанові від 02.05.2024 по cправі №910/155/23 зроблено наступні висновки:
« 40. Згідно з ч.2 ст.1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У ч.1 ст.614 ЦК зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.
41. Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили, і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення)».
Відповідач у порушення вимог ЦК України, ПК України та умов Договору добровільно взяті на себе зобов'язання не виконав, не здійснив всіх залежних від нього заходів для виконання ним свого обов'язку з реєстрації податкових накладних.
При цьому, саме відповідач повинен надати суду належні, допустимі та достатні докази того, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для виконання ним свого обов'язку з реєстрації податкових накладних.
Таким чином, наявні усі елементи складу правопорушення, встановлення яких необхідне для стягнення з відповідача завданих позивачу збитків в сумі 99192,20 грн.
З огляду на викладене пред'явлена позивачем вимога про стягнення збитків у сумі 99192,20 грн, у зв'язку з невиконання відповідачем свого обов'язку, встановленого пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, щодо реєстрації податкових накладних є обґрунтованою, підтвердженою належними і допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альппром-МК» (54018, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Молодогвардійська, буд.57-А, кв.14, код ЄДРПОУ 44288512) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (01135, м.Київ, пр.Берестейський, буд.14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Філії “Дельта-лоцман» Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (54017, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Лягіна, буд.27, код ЄДРПОУ ВП: 38728507) збитки у сумі 99192,20 грн та 2422,40 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 09.03.2026.
Суддя М.В.Мавродієва