03.03.2026 Справа № 914/4/26
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, розглянувши матеріали справи за участі секретаря судового засідання Ольги КРАВЕЦЬ, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного підприємства “РІО ТРАНС», місто Калуш, Івано-Франківська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Бокслайн ЮКЛ Україна», місто Львів
про стягнення 106 000,00 грн.
За участі представників сторін:
від позивача: БойкоР.Б. - адвокат (ордер Серія АТ №1123888 від 30.12.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1477 від 11.02.2009) присутній в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку «ВКЗ»;
від відповідача: не з'явився.
Обставини справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Приватного підприємства “РІО ТРАНС» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бокслайн ЮКЛ Україна» про стягнення заборгованості у сумі 106 000,00 грн.
Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколі судового засідання.
16.02.2026 через систему “Електронний суд» від позивача надійшла заява від 16.02.2026 (вх.№657/26) про відмову від позову.
Ухвалою суду від 18.02.2026 розгляд справи по суті призначено на 03.03.2026 о 09:45 год.
Представник позивача в судове засідання 03.03.2026 в режимі відеоконференції з'явився, в судовому засіданні підтримав подану заяву про відмову від позову та просив її задовольнити.
Крім того, просив стягнути з відповідача 2 422,40 грн судового збору та 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу відповідно до частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача в судове засідання 03.03.2026 не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання станом на момент розгляду справи від відповідача не надходили.
Явка представника відповідача в судове засідання 03.03.2026 не визнавалась судом обов'язковою.
У судовому засіданні 03.03.2026 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
При прийнятті ухвали суд керувався наступним.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Приписами частин 1, 2 статті 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Так, положеннями частини 3 статті 191, пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Враховуючи те, що заява про відмову від позову підписана керівником Приватного підприємства “РІО ТРАНС»- Гошком Олегом Олексійовичем, суд вважає, що процесуальні дії позивача не суперечать закону, не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому суд приймає відмову від позовних вимог, у зв'язку з чим провадження у даній справі підлягає закриттю.
Суд роз'яснює сторонам, що у відповідності до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Судом встановлено, що 04.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю “Бокслайн ЮКЛ Україна» (відповідач) добровільно задовольнив позовні вимоги шляхом сплати заборгованості на суму 106 000,00 грн на розрахунковий рахунок Приватного підприємства “РІО ТРАНС» (позивача), відповідно до договору №20400380 від 04.01.2025 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, акта №РТ-0002279 здачі-приймання робіт та рахунку на оплату №РТ-0002279 від 02.09.2025, яка є предметом даного позову, внаслідок чого на теперішній час предмет спору в даній справі відсутній (відповідно до платіжної інструкції №291_00000/50e0af63-755b-4b66-805b-b51226006be0, яку долучено позивачем до заяви про відмову від позову.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Розглянувши заяву про відмову від позову, перевіривши повноваження особи на підписання вказаної заяви, суд дійшов висновку прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі.
Відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Позивач у заяві про відмову від позову від 16.02.2026 (вх.№657/26) просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексуУкраїни, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
В силу приписів частини 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Так, частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Отже, у даному випадку підлягає застосуванню саме частина 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, тож розподіл судових витрат здійснюється судом на підставі вказаної норми закону.
З матеріалів справи слідує, що при подані позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №575 від 26.12.2025.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Судовими витратами є оплата послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Статтею 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно зі статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Відповідно до частини 1, частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн на підставі: договору №26/12 про надання професійної правничої допомоги від 26.12.2025 року, акта про надання професійної правничої допомоги від 11.02.2026 на суму 15 000,00 грн та платіжної інструкції №80 від 11.02.2025 на суму 15 000,00 грн.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи в будь-якому випадку незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 22/445/19.
Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім згаданого у статті 126 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є верховенство права та пропорційність.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України - інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 5 - частиною 7, частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, з врахуванням вищенаведених норм, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі “East/WestAllianceLimited» проти України» від 02.06.2014, заява № 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На думку суду, надані Приватним підприємством “РІО ТРАНС», докази на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для їх відшкодування саме в сумі 15 000,00 грн з іншої сторони, адже цей розмір відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн зважаючи на положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові по справі №905/1795/18 від 07.11.2019, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Великою Палатою Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).
Ознайомившись із поданими Приватним підприємством “РІО ТРАНС», документами, суд дійшов висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бокслайн ЮКЛ Україна» на користь Приватного підприємства “РІО ТРАНС», підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. У задоволенні решти суми витрат слід відмовити.
Наведений висновок суду обґрунтовується тим, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу є завищеним щодо іншої сторони спору порівняно з ринковими цінами на аналогічні послуги. Крім того, явно завищений час на виконання роботи адвоката.
При визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи також фінансовий стан обох сторін.
Зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а використовує право на зменшення розміру цих витрат, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17.
Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Керуючись статтями 42, 46, 130, 231, 124, 126, 129, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти відмову Приватного підприємства «РІО ТРАНС» від позову.
2. Закрити провадження у справі.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бокслайн ЮКЛ Україна» (79040,місто Львів, вулиця Конюшинна, будинок 10; ідентифікаційний код юридичної особи 44165095) на користь Приватного підприємства «РІО ТРАНС» (77311, Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 96, ідентифікаційний код юридичної особи 35803350) 2422,40 грн. судового збору та 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
4. У задоволенні решти заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
5. На виконання ухвали видати наказ.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду, в порядку і строки вказані в статтях 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повну ухвалу складено 09.03.2026.
Суддя Сухович Ю.О.