ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.03.2026Справа № 910/15228/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП РІТЕЙЛ ГРУП"
про стягнення 1 195 293,33 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КОВЧЕГ" (далі - позивач, ТОВ "КОВЧЕГ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП РІТЕЙЛ ГРУП" (далі - ТОВ "ТОП РІТЕЙЛ ГРУП") про стягнення заборгованість за Договором суборенди № В1080 від 28.10.2018 (далі - Договір) в сумі 1 195 293,33 грн, яка складається з: 642 629,85 грн боргу з оплати орендної плати; 36 293,78 грн боргу з оплати комунальних послуг; 84 707,35 грн 3% річних; 431 662,35 грн інфляційного збільшення.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасної та повної оплати орендної плати та комунальних послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 позовну заяву ТОВ "КОВЧЕГ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
24.12.2025 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків. У наведеній заяві позивач навів виправлений розрахунок 3% річних та інфляційного збільшення, враховуючи який просив суд вважати позовні вимоги заявленими у редакції, наведеній у даній заяві, а саме про стягнення з ТОВ "ТОП РІТЕЙЛ ГРУП" на користь ТОВ "КОВЧЕГ" заборгованості за Договором в сумі 1 135 853,33 грн, яка складається з: 642 629,85 грн боргу з оплати орендної плати; 36 293,78 грн боргу з оплати комунальних послуг;77 006,68 грн 3% річних; 379 923,02 грн інфляційного збільшення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 позовну заяву ТОВ "КОВЧЕГ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15228/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/15228/25.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані позивачем заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
28.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОВЧЕГ" (далі - суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП РІТЕЙЛ ГРУП" (далі - суборендар) було укладено Договір суборенди № В1080 (далі - Договір суборенди).
Відповідно до п. 2.1 Договору суборенди, суборендодавець зобов'язується передати у строкове, платне користування суборендарю приміщення. а суборендар зобов'язаний прийняти приміщення в строкове користування, сплачувати суборендодавцеві обумовлені в цьому Договорі суборенди платежі та виконувати інші умови цього Договору суборенди. Суборендодавець має право передавати приміщення в суборенду на підставі Основного договору.
Згідно з п. 2.2 Договору суборенди, суборендар зобов'язаний використовувати приміщення виключно за цільовим призначенням. Вичерпний перелік видів діяльності та торгових марок, під якими суборендар має право здійснювати діяльність у приміщенні, а також назва вивіски суборендаря визначені в Додатку № 1 (пункти 2, 3). Використання суборендарем приміщення за цільовим призначенням є істотним обов'язком суборендаря за цим Договором.
Цей Договір суборенди набуває чинності з моменту його підписання сторонами, державної реєстрації (якщо така реєстрація вимагається відповідно до законодавства України) та діє до закінчення строку суборенди. Зобов'язання фінансового характеру (в тому числі ті, що стосуються сплати суборендарем на користь суборендодавця будь-яких платежів, штрафних санкцій, відшкодування шкоди, збитків) припиняються з моменту їх належного виконання, незалежно від припинення дії Договору суборенди (в тому числі, дострокового) (п. 3.1 Договору судоренди).
Відповідно до п. 4.1 Договору суборенди, суборендар набуває право використовувати приміщення за цільовим призначенням в день початку строку суборенди.
Згідно з п. 4.4 Договору суборенди, будь-яка передача приміщень між сторонами (в орендне користування та з орендного користування) повинна оформлюватися відповідним Актом приймання-передачі приміщення. Акт приймання-передачі приміщення в орендне користування суборендареві підписується не пізніше наступного дня після закінчення строку виконання робіт суборендаря. В тому випадку, якщо сторони не підпишуть Акт приймання-передачі приміщення з вини суборендодавця на суборендаря не можуть бути покладені штрафні санкції.
Судом встановлено, що 22.12.2019 сторони підписали Акт приймання-передачі приміщення в суборендне користування. Відповідно до якого, на виконання умов Договору суборендодавець передав, а суборендар прийняв частину нерухомого майна, що являє собою Приміщення лот № B1080 (далі - Приміщення) в суборенду, з метою ведення у ньому дозволеної господарської діяльності, згідно умов Договору. Приміщення розташоване на 1 (першому) поверсі торгово-розважального комплексу за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д. Площа приміщення становить: 124.69 м2.
Сторони підтверджують відсутність будь-яких взаємних претензій/зауважень щодо стану приміщення, які можливо визначити шляхом загального візуального обстеження приміщення (п. 8 Акту приймання-передачі приміщення в суборендне користування від 22.12.2019).
Пункт 3.2 Договору суборенди визначає, що строк суборенди вказано в Додатку №1 (пункт 7). Строк суборенди починає обчислюватися з передачі суборендодавцем суборендареві приміщення в орендне користування відповідно до цього Договору суборенди або в день, коли суборендар зобов'язаний прийняти приміщення. Строк суборенди достроково закінчується в тому випадку, якщо Договір суборенди достроково припинить свою дію у відповідності з положеннями цього Договору суборенди або законодавства України.
Відповідно до п. 7 Додатку № 1 до Договору суборенди, строк суборенди становить 35 місяців.
Пунктом 9.1 Договору суборенди визначено, що після закінчення строку суборенди (в тому числі дострокового припинення Договору) не пізніше як в останній день строку суборенди суборендар зобов'язаний повернути суборендодавцеві приміщення та ключі від вхідних груп та інших дверей приміщення у справному стані відповідно до технічних паспортів на приміщення та іншої технічної документації щодо приміщення.
Згідно з п. 9.2 Договору суборенди, повернення приміщення та ключів фіксується сторонами шляхом підписання Акту приймання-передачі приміщення.
Судом встановлено, що 31.01.2022 сторони підписали Акт приймання-повернення приміщення з суборендного користування.
Відповідно до п. 1 Акту приймання-повернення приміщення з суборендного користування від 31.01.2022, суборендар передав, а суборендодавець прийняв частину нерухомого майна, що являє собою приміщення лот № B1080 з суборендного користування.
Сторони підтверджують відсутність будь-яких взаємних претензій/зауважень щодо стану приміщення, які можливо визначити шляхом загального візуального обстеження Приміщення ( п. 8 Акту приймання-повернення приміщення з суборендного користування від 31.01.2022).
Відтак, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОП РІТЕЙЛ ГРУП" користувалось приміщенням переданим у суборенду Товариством з обмеженою відповідальністю "КОВЧЕГ" у період з 22.12.2019 по 31.01.2022.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 ст. 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 10.1 Договору суборенди, з моменту передачі суборендареві приміщення суборендар зобов'язаний сплачувати на користь суборендодавця орендну плату та інші платежі, які передбачені цим Договором.
Пунктом 10.2 Договору суборенди визначено, що орендна плата, яку суборендар зобов'язаний щомісячно сплачувати суборендодавцеві складається з таких частин: основна орендна плата; експлуатаційна орендна плата; маркетингова орендна плата; плата з обороту. Суборендар сплачує окремими платежами кожну із частин орендної плати (окремо основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату, плату з обороту).
Згідно п. 13.1 Договору суборенди, суборендар зобов'язаний сплачувати суборендодавцю основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату щомісячно різними платежами в строки, визначені Додатку № 1 (пункт 15). Суборендар зобов'язаний щомісячно сплачувати суборендодавцю плату з обороту в строки визначені Додатку № 1 (пункт 16).
Відповідно до п. 15 та п. 16 Додатку № 1 до Договору суборенди основної орендної плати, експлуатаційної орендної плати, маркетингової орендної плати визначений до 15 числа відповідного місяця, який передує оплачуваному, а строк сплати плати з обороту - до 20 числа наступного за оплачуваним.
Судом встановлено, що позивачем нараховано відповідачу орендну плату за користування приміщенням у період з 01.01.2021 по 31.01.2022 на загальну суму 747 771,26 грн, що підтверджується Актами здачі-прийняття робі (надання послуг).
Судом враховано, що нарахована позивачем орендна плата включає в себе основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату та плату з обороту.
Крім того, судом враховано, що нарахування орендної плати здійснено позивачем з урахуванням Додаткових договорів про внесення змін та доповнень до Договору суборенди від 10.12.2020, від 19.03.2021, від 09.04.2021, від 15.04.2021, від 07.05.2021, від 10.08.2021, від 10.09.2021, від 08.10.2021, від 10.12.2021, які підписані сторонами та копії яких долучені позивачем до заяви про усунення недоліків від 24.12.2025.
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем було частково сплачено орендну плату за користування приміщенням у період з 01.01.2021 по 31.01.2022 у розмірі 105 141,41 грн.
Відтак заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати за користування приміщенням у період з 01.01.2021 по 31.01.2022 становить 642 629,85 грн.
Відповідач не надав заперечень та (або) пояснень щодо вищезазначених обставини та не надав доказів здійснення оплати орендної плати за спірний період або контррозрахунок заявленої позивачем суми заборгованості.
Відповідно до п. 17.1 Договору суборенди, суборендар компенсує суборендодавцеві вартість комунальних послуг, що споживаються в приміщенні, без додаткових нарахувань на свою користь. Суборендар також зобов'язаний компенсувати суборендодавцю витрати, які несе суборендодавець на комунальні послуги, які споживаються в зв'язку з експлуатацією торгового центру та площ загального користування, а також земельної ділянки та які розподіляються між всіма орендарями/ суборендарями торгового центру пропорційно площі приміщення до загальної площі торгового центру на підставі рахунків та даних (показників), наданих власником.
Згідно з п. 17.6 Договору суборенди, плата за комунальні послуги вноситься суборендарем щомісяця протягом строку, вказаного в Додатку № 1 (пункт 17).
У пункті 17 Додатку № 1 до Договору суборенди визначено, що строк компенсації комунальних послуг встановлено до 10 числа наступного місяця за оплачуваний місяць (попередній) на підставі рахунку суборендодавця, який надається суборендареві протягом п'яти робочих днів з початку наступного місяця.
Судом встановлено, що позивачем у грудні 2021 року та у січні 2022 року нараховано відповідачу вартість комунальних послуг у загальному розмірі 36 293,78 грн.
Судом враховано, що у вартість комунальних послуг включено вартість електроенергії, вартість теплоенергії (опалення) та вартість водопостачання.
Нарахування комунальних послуг за грудень 2021 року та січень 2022 року підтверджується Актом № ОУ-00000004888 здачі-прийняття робіт (надання послуг), Актом № ОУ-00000005016 здачі-прийняття робіт (надання послуг), Актом № ОУ-00000004813 здачі-прийняття робіт (надання послуг), Актом № ОУ-00000000523 здачі-прийняття робіт (надання послуг), Актом № ОУ-00000000381 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Актом № ОУ-00000000342 здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також Рахунком-фактурою № СФ-К/В1080/4798 від 31.12.2021, Рахунком-фактурою № СФ-Т/В1080/4924 від 31.12.2021, Рахунком-фактурою № СФ-В/В1080/4714 від 31.12.2021, Рахунком-фактурою № СФ-К/В1080/361 від 31.01.2022, Рахунком-фактурою № СФ-Т/В1080/227 від 31.01.2022 та Рахунком-фактурою № СФ-В/В1080/180 від 31.01.2022.
Відтак заборгованість відповідача перед позивачем з компенсації комунальних послуг за користування приміщенням у грудні 2021 року та у січні 2022 року становить 36 293,78 грн.
Відповідач не надав заперечень та (або) пояснень щодо вищезазначених обставини та не надав доказів здійснення оплати вартості комунальних послуг за спірний період або контррозрахунок заявленої позивачем суми заборгованості.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП РІТЕЙЛ ГРУП" 642 629,85 грн заборгованості з оплати орендної плати та 36 293,78 грн заборгованості з оплати комунальних послуг є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача 77 006,68 грн 3% річних та 379 923,02 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму орендної плати та на суму вартості комунальних послуг починаючи з 21.02.2022 (враховуючи, що дата останнього платежу за Договором суборенди № В1080 від 08.10.2019 повинна була бути сплачена 20.02.2022).
Здійснивши перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наведеного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 77 006,68 грн та інфляційних втрат у розмірі 379 923,02 грн є арифметично правильними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат складає 30 000,00 грн, який складається з суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Також позивачем зазначено, що розрахунок судових витрат на правничу допомогу буде подано відповідно до ч. 8 ст.129 ГПК України.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи суду не подав.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, отже розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8.
В той же час, позивач за звернення до Господарського суду міста Києва з позовом сплатив судовий збір у розмірі 17 929,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 373 від 03.12.2025.
Тобто позивачем при зверненні до суду із позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 4 299,16 грн за подання позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.
3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 13 630,24 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП РІТЕЙЛ ГРУП" (Україна, 65005, Одеська обл., місто Одеса, вул.Хмельницького Богдана, будинок 12; ідентифікаційний код: 42802696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" (Україна, 01024, місто Київ, вул.Басейна, будинок 6; ідентифікаційний код: 31569627) 642 629,85 грн (шістсот сорок дві тисячі шістсот двадцять дев'ять гривень 85 коп.) заборгованості з оплати орендної плати, 36 293,78 грн (тридцять шість тисяч двісті дев'яносто три гривні 78 коп.) заборгованості з оплати комунальних послуг, 77 006,68 грн (сімдесят сім тисяч шість гривень 68 коп.) 3% річних, 379 923,02 грн (триста сімдесят дев'ять тисяч дев'яносто двадцять три гривні 02 коп.) інфляційних втрат та 13 630,24 грн (тринадцять тисяч шістсот тридцять гривень 24 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 09.03.2026
Суддя Оксана ГУМЕГА