номер провадження справи 3/222/25
09.03.2026 Справа № 908/3812/25
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,
розглянув заяву Фізичної особи підприємця Логунова Дениса Вікторовича (вх.№4393/08-07/26 від 26.02.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі №908/3812/25
за позовом: Фізичної особи-підприємця ЛОГУНОВА ДЕНИСА ВІКТОРОВИЧА ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МОТОР СІЧ» (69068, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр.Моторобудівників, буд. 15; ідентифікаційний код юридичної особи 14307794)
про стягнення коштів
без виклику (повідомлення) сторін
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
22.12.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ЛОГУНОВА ДЕНИСА ВІКТОРОВИЧА до відповідача - АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МОТОР СІЧ» (скорочене найменування - АТ «МОТОР СІЧ»), про стягнення заборгованості за договором №4544/02-Д(КХ) від 25.08.2025 у розмірі 121 435,70 грн, інфляційних втрат у розмірі 505,74 грн, 3% річних у розмірі 498,15 грн, пені в розмірі 5020,08 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 справу №908/3812/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 25.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №908/3812/25 та присвоєний справі номер провадження 3/222/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішенням господарського суду від 23.02.2026 позов задоволено частково.
Стягнуто з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МОТОР СІЧ» (69068, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр.Моторобудівників, буд. 15; ідентифікаційний код юридичної особи 14307794) на користь Фізичної особи-підприємця ЛОГУНОВА ДЕНИСА ВІКТОРОВИЧА ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суму основної заборгованості в розмірі 121 435,70 грн (сто двадцять одну тисячу чотириста тридцять п'ять гривень 70 коп.), пеню в розмірі 5020,08 грн (п'ять тисяч двадцять гривень 08 коп.) три проценти річних в розмірі 489,35 грн (чотириста вісімдесят дев'ять гривень 35 коп.), інфляційні втрати в розмірі 505,74 грн (п'ятсот п'ять гривень 74 коп.). Стягнуто з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МОТОР СІЧ» (69068, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр.Моторобудівників, буд. 15; ідентифікаційний код юридичної особи 14307794) на користь Фізичної особи-підприємця ЛОГУНОВА ДЕНИСА ВІКТОРОВИЧА ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,23 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 23 коп.). У решті вимог про стягнення 8,80 грн трьох процентів річних відмовити.
26.02.2026 до суду надійшла заява Фізичної особи підприємця Логунова Дениса Вікторовича (вх.№4393/08-07/26 від 26.02.2026) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №908/3812/25 в розмірі 11 733,00 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 02.03.2026 заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №908/3812/25 прийнято до розгляду. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк до 05.02.2026 для надання суду обґрунтованих письмових заперечень на заяву за їх наявності.
04.03.2026 від відповідача надійшла відповідь на заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду заяви стягнення витрат на професійну правничу допомогу, внаслідок чого, в порядку статей 240, 244 ГПК України 09.03.2026 ухвалено додаткове рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Під час подання позовної заяви позивачем було вказано попередній (орієнтовний) розмір судових витрат на правничу допомогу, які позивач очікував понести при розгляді справи, в розмірі 20 000,00 грн.
За результатами розгляду справи позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 733,00 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
04.03.2026 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідач не згоден із зазначеним розміром витрат на професійну правничу допомогу, вважає його завищеним. Просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу в повному обсязі.
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Питання розподілу між сторонами судових витрат суд вирішує під час ухвалення рішення і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п'ятої статті 238 ГПК України).
Водночас, частиною першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частин другої та третьої статті 221 ГПК для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (частина третя статті 244 ГПК України).
Суд враховує, що позивачем дотримано процесуального строку подачі доказів на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Ураховуючи викладені вимоги ГПК України, КГС ВС у п. 4.2.4. постанови від 06.10.2020 у справі №922/376/20 викладено висновок, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Рішення у справі ухвалено 23.02.2026, позивачем заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подана (сформована в системі «Електронний суд») 26.02.2026.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
Як слідує з матеріалів справи, 01.12.2025 ФОП Логуновим Денисом Вікторовичем (Клієнт) та адвокатом Самар Тетяною Георгіївною (Виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги (юридичних послуг) №1/12-2025 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Згідно з п. 2.1.1 Договору Виконавець, на підставі звернення Клієнта, приймає на себе зобов'язання, зокрема, представляти інтереси Клієнта в судах усіх спеціалізацій та інстанцій.
При цьому, за умовами п. 2.2 Договору Виконавець наділений правом підписувати, подавати від імені Клієнта позови та інші процесуальні документи, користуватись всіма правами сторони процесу.
Відповідно до п. 4.1 Договору правову допомогу, що надається Виконавцем, Клієнт подачу із розрахунку - 50 відсотків прожиткового мінімуму для праце знадних осіб, встановленого на день оплати за одну годину роботи Виконавця.
При розрахунку вартості правової допомоги, вказаної в п. 4.1 даного договору, враховується час, витрачений Виконавцем для надання правничої допомоги (п.4.3 Договору.
За результатами надання професійної правничої (юридичної) допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Виконавцем правової допомоги і її вартість (п.4.4 Договору).
Строк дії договору до 31.12.2028 (п. 7.2 Договору).
У додатку №1 до Договору сторони погодили перелік та вартість послуг професійної правничої допомоги, зокрема:
Підготовка (складання) позовної заяви (7 годин) - 10 598,00 грн.
Підготовка відповіді на відзив (1 година) - 1514,00 грн.
Підготовка клопотання, відповіді на клопотання, пояснень, інших процесуальних документів залежно від складності (0,5-2 години) - 757,00 - 3018,00 грн.
Надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань у цій справі - 0,5 годин - 757,00 грн.
Підписаним між сторонами актами приймання-передачі наданих послуг від 17.12.2025 та від 14.01.2026 сторони підтвердили факт надання правничої допомоги з підготовки позову про стягнення заборгованості з АТ «Мотор Січ» в розмірі 10 598,00 грн та з підготовки пояснень у справі №908/3812/25 в розмірі 1135,00 грн.
До заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем надано виставлені адвокатом рахунки на оплату (№16 від 15.12.2025, №19 від 14.01.2025) та квитанції про сплату за підготовку позову та пояснень у справі №908/3812/25 згідно договору №1/12-2025 від 01.12.2025 (№94 від 17.12.2025 на суму 10 598,00 грн та №4 від 16.01.2026 на суму 1135,00 грн).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява N19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п. п. 130-132, 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
У п. 6.5 постанови від 03.03.2019 у справі №922/445/19 Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
У даному випадку відповідачем фактично сплачено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 733,00 грн, про що свідчать надані суду квитанції про сплату Адвокату за надані юридичні послуги.
З матеріалів справи убачається, що правничу допомогу у цій справі у вигляді представництва інтересів в суді надано позивачу адвокатом Самар Тетяною Георгіївною на підставі ордеру серії АР №1283931 від 01.12.2028, який було видано позивачем для представництва та захисту інтересів позивача у Господарському суді Запорізької області, Центральному апеляційному господарському суді, Верховному суді на підставі договору про надання правничої допомоги №1/12-2025 від 01.12.2025.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Відповідач просить зменшити витрати на професійну правничу допомогу, відмовивши у задоволенні заяви. Відповідач вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу завищеним.
Щодо заперечень позивача суд зазначає таке.
Зокрема, згідно з положеннями частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Еast/West Аlliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Правова позиція, наведена вище, викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 року у справі №905/1795/18.
Отже, співставляючи вартість наданих юридичних послуг адвокатом в межах даної справі, беручи до уваги наведені відповідачем доводи щодо завищеності заявленої суми, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 11 173,00 грн грн не в повній мірі відповідають критеріям розумності, співмірності щодо участі адвоката Самар Т.Г.
Суд вважає, що заявлені адвокатом 7 години на підготовку позовної заяви у типовій нескладній справі, із нескладними розрахунками є завищеним щодо обсягу робіт у такій справі.
Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, враховуючи характер спору у даній справі (стягнення заборгованості за договором поставки), ступінь її складності (справа є малозначною та розглядалася в спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) представників сторін), незначний обсяг матеріалів у справі та простота арифметичних розрахунків покладених в основу позовної заяви, а також часткове задоволення заявлених позовних вимог, керуючись принципами справедливості та верховенства права, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд вважає, що 8000,00 грн становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, а тому вимога позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає задоволенню в цій сумі. У стягненні інших витрат на професійну правничу допомогу відмовляється.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236 242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Фізичної особи підприємця Логунова Дениса Вікторовича (вх.№4393/08-07/26 від 26.02.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі №908/3812/25 задовольнити частково.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МОТОР СІЧ» (69068, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр.Моторобудівників, буд. 15; ідентифікаційний код юридичної особи 14307794) на користь Фізичної особи-підприємця ЛОГУНОВА ДЕНИСА ВІКТОРОВИЧА ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 коп.). Видати наказ.
У решті вимог заяви відмовити.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 09.03.2026.
Направити додаткове рішення суду учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси в електронній формі із застосуванням ЄСІТС.
Суддя С.І. Педорич