номер провадження справи 6/5/26
09.03.2026 Справа № 908/51/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу №908/51/26
за позовом: Керівника Новоукраїнської окружної прокуратури (27100, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, провулок Степана Бандери, 7) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,
позивач: Піщанобрідська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області (27037, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, село Піщаний Брід, вул. Незалежності, буд. 29)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, каб. 8)
про стягнення грошових коштів.
Процесуальні дії по справі.
05.01.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. №53-6307ВИХ-25 від 31.12.2025 (вх. №79/08-07/26, документ направлений засобами поштового зв'язку 31.12.2025) Керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» про стягнення суми 116 818,56 грн, яка складається з: 97920,00 грн - заборгованість, 12044,16 грн - пеня та 6854,40 грн - штраф.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 05.01.2026, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/51/26 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 09.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/51/26 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/5/26. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/51/26. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7 ст. 6 ГПК України).
Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі №908/51/26 від 09.01.2026 була направлена учасникам справи до їхніх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд та отримана ними 09.01.2026 о 14 год. 51 хв. (прокурор та позивач) та о 15 год. 18 хв. (відповідач), про що свідчать довідки про доставку електронних листів.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 08.02.2026 сплив тридцятиденний строк, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення 09.03.2026.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом прокурор зазначив про наявність між Піщанобрідською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області та ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» господарських правовідносин, які врегульовані договором про закупівлю №6-12/24 від 06.12.2024. Прокурор доводить, що зобов'язання за вказаним правочином Покупець (позивач у справі) виконав та перерахував на користь відповідача грошові кошти в загальній сумі 97920,00 грн. Відповідач зобов'язання щодо поставки товару: дизпалива в загальній кількості 2000 літрів за вказаним договором не виконав. На даний час непоставленим залишається товар (дизпаливо) загальною вартістю 97920,00 грн. Зазначена сума попередньої оплати позивачеві (Покупцю) не повернута. У зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань прокурор нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 12044,16 грн за період прострочення з 13.08.2025 по 13.12.2025, а також 7% штрафу в розмірі 6854,40 грн.
Позивач (Піщанобрідська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області) будь-яких письмових пояснень щодо заявлених прокурором позовних вимог не надала.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
06.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (постачальник, відповідач у справі) та Піщанобрідською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області (покупець, позивач у справі) укладено договір про закупівлю №6-12/24 (надалі - договір), за умовами якого постачальник приймає на себе зобов'язання поставити у власність Покупця нафтопродукти, визначені сторонами в Специфікації, що є Додатком №1 до договору код ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар (п. 1.1 договору).
Пунктом 1.2 договору визначено, що постачання палива здійснюється із використанням талонів (скретч-карт), через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), визначених у Переліку АЗС (додаток 2 до цього договору) з наданням підтвердних на цю операцію документів (касових чеків). Покупець в порядку і на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити Постачальнику вартість палива.
Загальна ціна (вартість) палива за цим договором та ціна за одиницю палива визначається у Специфікації, що є додатком №1 до договору (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору покупець здійснює оплату за паливо в безготівковому порядку за фактом його постачання. Датою здійснення будь-яких платежів Покупцем за цим договором є дата списання відповідних коштів з розрахункового рахунку покупця.
Порядок розрахунків за паливо встановлено у Специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.2 договору).
Згідно з пунктом 4.1 договору строк поставки талонів визначається у Специфікації, що є додатком №1 до договору. Передача (відпуск) палива згідно поставленим талонам здійснюється на АЗС Постачальника, перелік яких визначено у Переліку АЗС (додаток 2 до цього Договору). Передача палива (відпуск) здійснюється по факту пред'явлення Покупцем (уповноваженими представником покупця) талону. Талон (скретч-картка) є документом встановленого зразка та форми, одноразового використання, що посвідчує право власності Покупця та/або уповноваженого представника Покупця на одержання певної кількості (обсягу) та певної марки Палива на АЗС (далі - Талон). Талон на пальне виготовляється на паперовому носії; глянцевому паперовому носії, ламінованого плівкою; пластиковому носії. Містить емблему торгової марки, вказівку на вид (марку) Палива та номінал. На талон нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту. Талон є товарно-розпорядчим документом на Паливо, на підставі якого здійснюється відпуск Палива на АЗС. Талон на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом.
За умовами п. 6.1 договору передача талонів та перехід права власності на відповідну кількість (обсяг) та асортимент палива посвідчується підписаною сторонами видатковою накладною. Передача талонів Покупцеві здійснюється в момент підписання сторонами видаткової накладної.
Місце поставки палива шляхом передачі талонів визначається у Специфікації, що є Додатком №1 до договору, а безпосередня передача (відпуск) палива через АЗС, що визначені у Додатку 2 до цього договору. Обов'язок Постачальника фактичної передачі (відпуск) палива вважається виконаним з моменту передачі (відпуску) такого палива на АЗС, що підтверджується касовим (фіскальним) чеком. Постачальник зобов'язується забезпечити наявність та відпустити у роздріб (передати) визначену (зазначену) на талонів кількість (обсяг) та асортимент палива за першою вимогою Покупця по факту пред'явлення ним талону на відповідній АЗС згідно з умовами цього договору (п. 6.3 договору).
Пунктом 6.5 договору встановлено, що строк дії талонів на видачу палива визначено у Специфікації (додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору. У разі закінчення строку дії талонів на видачу палива, Постачальник має можливість провести їх обмін на талони з діючим строком або повернути сплачені кошти.
Відповідно до п.п. 7.3.1 договору Покупець має право отримувати якісне паливо на АЗС, що входять у систему безготівкових розрахунків за талонами Постачальника, у відповідності до пред'явлених талонів.
Пунктом 8.4 договору встановлено, що за порушення строків поставки палива або недопоставку палива Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості палива, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки палива понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вартості палива, поставку якого прострочено.
Пунктом 14.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до дати, зазначеної у Специфікації.
Додатком 1 до договору від 06.12.2024 №6-12/24 є Специфікація, відповідно до якої Постачальник прийняв на себе зобов'язання передати /поставити на користь Покупця дизельне пальне (Євро 5), талон (скретч-карта) у кількості 2000 літрів, загальною вартістю з ПДВ - 97 920,00 грн.
У пункті 2 Специфікації сторонами погоджено, що відповідно до п. 3.2 договору, оплата палива здійснюється впродовж десяти календарних днів з дати поставки (передачі) палива та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.
У пункті 3 Специфікації до Договору, зазначено відповідно до п.3.4 договору, фінансування здійснюється за кошти місцевого бюджету.
Відповідно до п. 4.1 Договору строк поставки талонів Постачальником становить п'ять календарних днів з моменту підписання цього договору (п. 4 Специфікації).
У п. 5 Специфікації зазначено, що відповідно до п. 6.3 договору місце поставки палива: відділення «нової Пошти» №1, селище Добровеличківка Кіровоградської області, за рахунок постачальника.
Відповідно до п. 6.5 Договору строк дії талонів становить один рік, але в будь-якому випадку не менше ніж строк дії цього договору (п. 6 Специфікації).
У п. 7 Специфікації сторонами погоджено, що договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року.
На виконання вказаного договору Покупець (позивач у справі) перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 97920,00 грн, в тому числі ПДВ 16320,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №609 від 11.12.2024, копія якої міститься в матеріалах справи.
Постачальник передав покупцеві скретч-карти на 2000 літрів дизпалива, що підтверджується видатковою накладною №0008/0002497 від 11.12.2024 на суму 97920,00 грн.
Через відсутність палива на АЗС Покупець (позивач) не використав скретч-картки на 2000 літрів дизпалива, копії яких наявні в матеріалах справи.
Загальна вартість не переданого відповідачем товару відповідно до договору про закупівлю №6-12/24 від 06.12.2024, який оплачений позивачем, становить 97920,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору Піщанобрідською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області 21.05.2025 надіслано на адресу відповідача претензію від 21.05.2025 №01-24/118/2 з вимогою повернути кошти, сплачені позивачем за договором №6-12/24 від 06.12.2024 за дизпаливо, яке не поставлено відповідачем.
Така претензія 05.06.2025 повернута позивачу без вручення адресу з підстав закінчення терміну зберігання.
Відповідач вимоги Покупця щодо передачі товару або повернення попередньої оплати залишив без реагування.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення прокурора до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
Доказів передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, внесеної позивачем, відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Щодо підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах суд зазначає таке.
За статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 ГПК України).
Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частин четвертої ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так й інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).
Інтереси держави та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Отже, суду належить з'ясувати питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів держави.
Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
У зв'язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов'язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.
Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).
Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
За змістом ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної політики та гарантії місцевого самоврядування.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спору, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.12.2019 у справі №461/10922/15-а, у системі органів місцевого самоврядування України має місце певна субординація її елементів - територіальної громади, ради, її виконавчих органів із збереженням відповідного розмежування їх прав і повноважень... Територіальна громада є основним носієм функцій і повноважень місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради ... є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради мають свої виконавчі органи, які їм підзвітні та підконтрольні.
Отже, державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування та наділення повноваженнями діяти від імені територіальної громади відповідних рад.
У позовній заяві прокурор зазначив, що порушення інтересу держави у спірних правовідносинах відбулося внаслідок недобросовісних дій відповідача, а саме невиконання зобов'язань щодо поставки/передачі Покупцю (позивачу) товару, який був попередньо оплачений за бюджетні кошти.
Суд зазначає, що Піщанобрідська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області є представницьким органом місцевого самоврядування, який наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.
Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, належного виконання передбачених законом повноважень.
Для реалізації наданих повноважень ради мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
За приписами п. 6 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
Частиною 5 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
Статтею 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень ( пункт 3 частини 1 статті 26).
Ураховуючи викладене, Піщанобрідська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області, як орган місцевого самоврядування, та який у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля товару за договором), уповноважена на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено правовий висновок, відповідно до якого прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Прокурор за певних обставин може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 та постановах Верховного Суду від 08.12.2020 у справі №908/1664/19, від 19.01.2021 у справі № 925/1133/18.
Новоукраїнська окружна прокуратура 21.05.2025 зверталась із запитом №53-2639вих-25 до Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області в якому порушила питання надання інформації про вжиті або заплановані заходи щодо усунення порушень ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» вимог законодавства під час виконання умов Договору №6-12/24 від 06.12.2024.
Згідно з відповіддю Піщанобрідської сільської ради №01-22/203/2 від 02.06.2025, остання повідомила про направлення на адресу відповідача претензії. Для вирішення питання щодо стягнення з ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» грошових коштів за недопоставлені нафтопродукти з позовною заявою до суду не зверталась.
Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів територіальної громади органом місцевого самоврядування та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.
23.12.2025 прокурор направив на адресу Піщанобрідської сільської ради повідомлення від 22.12.2025 вих. №53-6118ВИХ-25, в якому в порядку п. 4 ст. 23 закону України «Про прокуратуру» зазначив про звернення в інтересах держави до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ «Інкам Фінанс» про стягнення грошових коштів за договором №6-12/24 від 06.12.2024.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.
Щодо вимоги про стягнення основного боргу за договором №06-12/24 від 06.12.2024.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором про закупівлю №6-12/24 від 06.12.2024, який за своєю правовою природою є договором поставки.
За змістом ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З положень статей 662, 663 ЦК України вбачається, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Учасники правочину в пункті 3.2 договору узгодили, що порядок розрахунків за паливо встановлено у Специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору.
У пункті 3 Специфікації зазначено, що відповідно до п. 3.2 договору, оплата палива здійснюється впродовж десяти календарних днів з дати поставки (передачі) палива та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.
Матеріали справи містять докази перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати в загальному розмірі 97 920,00 грн.
Відповідач передав позивачу довірчі документи (скретч-картки) на придбання палива (дизпаливо (Євро 5)), про що свідчить видаткова накладна, копія якої міститься в матеріалах справи.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
З огляду на викладене, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить про не поставку відповідачем товару за договором №6-12/24 від 06.12.2024, який оплачений позивачем на суму 97 920,00 грн.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених договором №6-12/24 від 06.12.2024 умов щодо передачі товару позивачеві (Покупцю) в обумовленій кількості, відтак у нього виник обов'язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 97 920,00 грн внесеної відповідачеві попередньої оплати за договором №6-12/24 від 06.12.2024, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу).
За неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання прокурором нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 12044,16 грн за період прострочення з 13.08.2025 по 13.12.2025 та 7% штрафу від ціни договору в розмірі 6 854,40 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).
Пунктом 8.4 договору сторонами погоджено, що за порушення строків поставки палива або недопоставку палива Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості палива, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки палива понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вартості палива, поставку якого прострочено.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної поставки товару за договором підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності правових підстав для застосування положень ст. 611 ЦК України та пункту 8.4 укладеного між сторонами договору.
Суд також зазначає, що невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність.
Аналіз статей 612, 530 ЦК України свідчить, що для оцінки правильності нарахування позивачем пені та компенсаційних санкцій слід встановити не тільки документально підтверджену суму боргу, а й дату, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з'ясувати момент прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Прострочення слід розглядати як юридичний склад, що тягне за собою зміну правовідносин сторін по зобов'язанню, яке не виконано в строк. Складовими прострочення при цьому є такі юридичні факти: наявність між сторонами договірних відносин, настання строку виконання зобов'язання, невиконання стороною зобов'язання у встановлений строк.
Прокурор нараховує відповідачеві пеню за порушення ним строку виконання грошового зобов'язання з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України з 13.08.2025, оскільки претензія (вимога) вих. №01-24/118/2 від 21.05.2025, яка надіслана на адресу відповідача, була повернута відправнику без вручення адресату у зв'язку з закінчення терміну зберігання 05.08.2025.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на викладене, відповідач зобов'язаний повернути грошові кошти позивачеві у семиденний строк з дня отримання вимоги - не пізніше 12.08.2025. Відтак, з 13.08.2025 відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати позивачеві.
Ураховуючи наведене суд дійшов висновку про правомірність застосування до порушника штрафних санкцій починаючи з 13.08.2025.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» надані прокурором розрахунки пені та 7% штрафу, які виконані прокурором правильно, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог прокурора про стягнення з пені в розмірі 12044,16 грн за період 13.08.2025 - 13.12.2025 (123 дні) та 7% штрафу в розмірі 6854,40 грн.
Таким чином позов задовольняється судом повністю.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що Кіровоградська обласна прокуратура при зверненні до суду (позов направлено засобами поштового зв'язку 31.12.2025) сплатила судовий збір у розмірі 3328,00 грн (платіжна інструкція № 3341 від 26.12.2025 на суму 3300,00 грн та платіжна інструкція №3342 від 26.12.2025 на суму 28,00 грн).
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року в розмірі 3028,00 грн.
Прокурором заявлена одна вимога майнового характеру, а саме про стягнення 116 818,56 грн.
Таким чином, виходячи з вищенаведених норм Закону, судовий збір за подання позовної заяви складає 3028,00 грн.
Отже, прокурор сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено законом. Сума зайво сплаченого судового збору складає 300,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого позивачем судового збору в розмірі 300,00 грн підлягає поверненню прокурору з Державного бюджету України за ухвалою суду за наявності відповідного клопотання.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет №8, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь бюджету Піщанобрідської об'єднаної територіальної громади (27037, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, село Піщаний Брід, вул. Незалежності, буд. 29, ідентифікаційний код юридичної особи 04365810, р/р UA19820172034430007000041895 в банкe - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) суму основного боргу у розмірі 97920,00 грн (дев'яносто сім тисяч дев'ятсот двадцять гривень 00 коп.), суму пені в розмірі 12044,16 грн (дванадцять тисяч сорок чотири гривні 16 коп.), штраф у розмірі 6854,40 грн (шість тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривні 40 коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет №8, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (27100, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, провулок Степана Бандери, 7, код ЄДРПОУ 02910025, р/р UA848201720343100001000004600 в банкe - в ДКСУ в м. Київ, код МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 09.03.2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько