майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
09 березня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/35/26
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу
за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп"
про стягнення 667072,79 грн.
Процесуальні дії по справі.
Керівник Бердичівської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" про стягнення 667072,79 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1820882400:03:000:0695.
Ухвалою суду від 07.01.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
19.01.2026р. ТОВ "Вест Ойл Груп" подало відзив на позовну заяву (а.с. 122-125).
06.03.2026 р. прокурором надіслано до суду додаткові пояснення.
Факт подачі додаткових пояснень, суд розцінив як намір прокурора подати відповідь на відзив відповідача, яка мала бути подана до 23.01.2026 р. включно.
Згідно ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Норми ст. 161 ГПК України визначають, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
З огляду на те, що необхідності у подачі додаткових пояснень суд не вбачав, а строк на подачу відповіді на відзив є пропущеним, тому додаткові пояснення, які подані прокурором 06.03.2026 р., суд залишив без розгляду.
Враховуючи відсутність клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Прокурором пред'явлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" на користь Семенівської сільської ради 667072,79 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.12.2024р. по 25.05.2025р. (включно).
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що ТОВ "Вест Ойл Груп" належить нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1820882400:03:000:0695, площею 3,7545 га. З моменту набуття права власності на нерухоме майно відповідач користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та оплати орендної плати, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України. Прокурор просить стягнути з відповідача кошти на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.
У відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» позов не визнало. Заперечення ґрунтуються на тому, що відповідач є власником комплексу «Нафтобаза», розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 1820882400:03:000:0695; земельна ділянка сформована у 2018 році, однак право комунальної власності на неї за Семенівською сільською радою зареєстровано лише 12.09.2024р., у зв'язку з чим до цієї дати товариство було позбавлене можливості оформити право оренди. Після отримання листа сільської ради №579 від 25.09.2024р. відповідач звернувся із заявою про зміну цільового призначення та надання ділянки в оренду, проте рішення за заявою прийнято не було, договір оренди укладено лише 26.05.2025р.
Відповідач зазначає, що з 2018 року по дату укладення договору оренди належним чином сплачував земельний податок як фактичний землекористувач; за період з 01.12.2024р. по 25.05.2025р. фактично сплачено 367126,61 грн., тоді як у розрахунку прокурора безпідставно враховано лише 333156,61 грн., що свідчить про помилковість визначення суми стягнення 667072,79 грн.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 18.08.2016 №15/216 ТОВ "Вест Ойл Груп" належить на праві власності об'єкт нерухомого майна: комплекс "Нафтобаза" (будівля прохідної А-1 загальною площею 39 кв.м., будівля складу Г-1 загальною площею 274,9 кв.м. та будівля насосної Д-1 загальною площею 47,1 кв.м.), що знаходиться за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Іванківці, комплекс будівель і споруд №7, будинок, 1 (а.с. 67, 68).
Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1820882400:03:000:0695, площею 3,7545 га., яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 09.10.2018р. (а.с. 60).
Право власності на земельну ділянку 1820882400:03:000:0695 зареєстроване за Семенівською сільською радою 12.09.2024р.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.02.2025р. у справі №906/29/25 стягнуто з ТОВ "Вест Ойл Груп" на користь Семенівської сільської ради 1148429,04 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за користування земельною ділянкою за 2024 рік (з 01.01.2024р. по 30.11.2024р.) (а.с. 16-21).
23.04.2025р. ТОВ "Вест Ойл Груп" надіслало заяву №455 до Семенівської сільської ради про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1820882400:03:000:0695, площею 3,7545 га. (а.с. 25).
16.05.2025р. на сороковій сесії восьмого скликання Семенівської сільської ради прийнято рішення №1257 "Про передачу в оренду земельної ділянки", згідно якого сільська рада вирішила передали в оренду ТОВ "Вест Ойл Груп" земельну ділянку комунальної форми власності, площею 3,7545 га., кадастровий номер 1820882400:03:000:0695 (а.с. 28, 29).
26.05.2025р. між Семенівською сільською радою та ТОВ "Вест Ойл Груп" укладено договір оренди землі №3/25 (а.с. 30-34).
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди на вказану земельну ділянку зареєстровано 11.06.2025р.
Згідно з витягом №НВ-1800442202024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.09.2024р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1820882400:03:000:0695 становить 20888143,00 грн. (а.с. 96).
Згідно з витягом №НВ-1800352612025 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.02.2025р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1820882400:03:000:0695 становить 23401002,00 грн. (а.с. 26).
Прокурор зазначає, що відповідач у вигляді земельного податку сплатив 333156,61 грн. Орендна плати за період з 01.12.2024р. по 25.05.2025р. становить 1000229,40 грн. Борг за користування землею становить 667072,79 грн.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, що визначені законом.
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення, якщо захист таких інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, прокурор звертається до суду з позовною заявою та бере участь у розгляді справ за його позовами.
Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 зазначив, що поняття «інтереси держави» є оціночним, а тому прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Судом встановлено, що спір стосується плати за землю, яка відповідно до статей 10, 265 Податкового кодексу України є місцевим податком та зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування (пункт 19 частини першої статті 64 Бюджетного кодексу України). Отже, ненадходження коштів до місцевого бюджету безпосередньо впливає на фінансову основу місцевого самоврядування.
Відповідно до статей 2, 10, 16, 26, 33, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» саме відповідна сільська рада здійснює від імені та в інтересах територіальної громади повноваження щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, у тому числі земельними ділянками, та забезпечує надходження до місцевого бюджету.
Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, є Семенівська сільська рада.
Матеріалами справи підтверджено, що окружною прокуратурою листом від 03.10.2025р. №50-90-4750вих-25 повідомлено Семенівську сільську раду про намір звернутися до суду з відповідним позовом (а.с. 101-105).
У відповіді вих.№627 від 21.10.2025р. сільська рада зазначила про відсутність у бюджеті коштів для сплати судового збору та просила прокуратуру ініціювати подання позову в її інтересах (а.с. 106, 107).
Отже, компетентний орган, будучи обізнаним про можливе порушення інтересів територіальної громади, самостійно до суду не звернувся.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що для підтвердження підстав представництва прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», а незвернення компетентного органу до суду протягом розумного строку після отримання повідомлення є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. При цьому суд у межах вирішення питання про представництво не встановлює протиправність бездіяльності органу чи його посадових осіб.
З огляду на викладене, враховуючи характер спірних правовідносин, пов'язаних із надходженням коштів до місцевого бюджету, бездіяльність компетентного органу щодо судового захисту інтересів територіальної громади та дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», суд дійшов висновку про наявність правових підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Семенівської сільської ради у даній справі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Частиною 1 ст. 93 та ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та згідно ст. 126 Земельного кодексу України оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено (підп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Таким чином, з урахуванням наведеного, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Судом встановлено, що ТОВ «Вест Ойл Груп» є власником об'єкта нерухомого майна - комплексу «Нафтобаза», розташованого за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Іванківці, комплекс будівель і споруд №7, будинок 1, який знаходиться на земельній ділянці комунальної форми власності площею 3,7545 га з кадастровим номером 1820882400:03:000:0695.
До 25.05.2025р. (включно) земельна ділянка в оренді відповідача не перебувала, що підтверджується матеріалами справи. Державну реєстрацію права оренди здійснено лише 11.06.2025р. на підставі договору оренди від 26.05.2025р.
Отже, відповідач, набувши право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на спірній земельній ділянці, право користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку не оформив та не зареєстрував, а у спірний період фактично користувався земельною ділянкою без належних правових підстав.
Посилання відповідача на те, що він не був орендарем чи землекористувачем у спірний період та не міг бути суб'єктом орендної плати у зв'язку з відсутністю укладеного договору, є безпідставними.
Із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна відповідач став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій цей об'єкт розташований. Саме з цього моменту у нього виник обов'язок сплачувати кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності.
Факт сплати відповідачем земельного податку не змінює правової природи спірних відносин, оскільки ТОВ «Вест Ойл Груп» не є власником або постійним користувачем земельної ділянки, а отже не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Єдиною можливою формою плати за користування земельною ділянкою комунальної власності для нього є орендна плата, яка повинна сплачуватися на підставі договору оренди.
Відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, що підтверджують наявність у відповідача належним чином оформленого права користування земельною ділянкою у спірний період, свідчить про те, що користування здійснювалося без достатніх правових підстав, а Семенівська сільська рада була позбавлена можливості отримувати дохід у вигляді орендної плати.
Таким чином, відповідач як власник нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, безпідставно зберіг у себе грошові кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.12.2024р. по 25.05.2025р.
До моменту укладення договору оренди та державної реєстрації права оренди такі кошти є безпідставно збереженими у розумінні статті 1212 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022р. у справі №922/2060/20, відповідно до якого з дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а до моменту оформлення права користування земельною ділянкою кошти за таке користування є безпідставно збереженими та підлягають стягненню.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.
Судом встановлено, що з моменту державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - комплекс «Нафтобаза», який розташований на земельній ділянці площею 3,7545 га з кадастровим номером 1820882400:03:000:0695, відповідач фактично користується зазначеною земельною ділянкою. Водночас, у період з 01.12.2024р. по 25.05.2025р. право користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку оформлено не було.
До моменту належного оформлення права оренди позивач - Семенівська сільська рада, як власник земельної ділянки, не повинен зазнавати втрат у вигляді неотриманої орендної плати, яку він міг би отримувати за умови своєчасного укладення та державної реєстрації договору оренди.
Згідно присів ч. ч. 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1820882400:03:000:0695 були внесені до Державного земельного кадастру 09.10.2018р.
Таким чином, судом встановлено, що у користуванні відповідача перебуває сформована земельна ділянка, із визначеною площею, присвоєним кадастровим номером та адресою, отже зазначена земельна ділянка цілком відповідає ознакам об'єкта цивільних прав, може виступати у якості предмета відповідного договору купівлі-продажу та/чи оренди.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).
Щодо розміру орендної плати, то судом встановлено, що розмір заявлених позовних вимог визначався з урахуванням витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.
Згідно з ч. 7 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності,
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 зазначила, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Згідно із витягом №НВ-1800442202024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.09.2024р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1820882400:03:000:0695 становить - 20888143,00 грн. (а.с. 96).
Згідно із витягом №НВ-1800352612025 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.02.2025р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1820882400:03:000:0695 становить - 23401002,00 грн. (а.с. 26).
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Сума безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, заявлена до стягнення з відповідача, обчислена, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із застосуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 288.5.1., підпункту 288.5.2. п. 288.5 ст. 288 ГІК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх норма тивної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Рішення Семенівської сільської ради від 31.05.2023р. №718 "Про встановлення ставок орендної плати на території Семенівської сільської ради" для земельних ділянок з цільовим призначенням - 12.11 Для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу встановлено розмір орендної плати в розмірі 9 відсотків від діючої нормативної грошової оцінки землі в рік, відповідає вимогам Податкового кодексу України.
Ставка орендної плати, яка застосовується для розрахунку - 9% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (з 01.12.2024р. по 25.05.2025р.)
Згідно розрахунку боргу по ТОВ "Вест Ойл Груп", за період з 01.12.2024р. по 25.05.2025р., нараховано 1000229,40 грн.
Загальна сума сплачених відповідачем коштів як плата за землю становить 333156,61 грн. (з грудня 2024р. по травень 2025р.), що підтверджується платіжними інструкціями від 28.01.2025р., від 25.02.2025р., від 26.03.2025р., від 25.04.2025р., від 26.05.2025 р., від 23.06.2025р. (а.с.131-134, 136, 141).
Твердження відповідача, щодо сплати ним 367126,61 грн., а не 333156,61 грн., є таким, що не відповідає дійсності, оскільки кошти в сумі 33970,00 грн., перераховані згідно платіжної інструкції від 20.06.2025 р., сплачені як орендна плата за травень 2025 р.
Отже, розмір безпідставно збережених коштів за час фактичного користування відповідачем земельною ділянкою за період з 01.12.2024р. по 25.05.2025р. становить 667072,79 грн. (1000229,40 грн. - 333156,61 грн.), у зв'язку з чим вимоги прокурора підлягають задоволення в повному обсязі.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 667072,79 грн.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи факт задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 10006,09 грн., покладається на відповідача та стягується на користь особи, яка його сплатила - Житомирської обласної прокуратури.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" (43023, Волинська область, м.Луцьк, вул.Яремчука Назарія,1; код 34524327)
на користь Семенівської сільської ради (13372, Житомирська область, Бердичівський район, с.Семенівка, вул.Героїв Майдану,4; код 04345463) - 667072,79 грн. боргу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" (43023, Волинська область, м.Луцьк, вул.Яремчука Назарія,1; код 34524327)
на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м.Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) - 10006,09 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 09.03.26
Суддя Сікорська Н.А.
1 - до справи