вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про розгляд заяви про відвід судді
06.03.2026м. ДніпроСправа № 904/5198/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши без участі (виклику) представників сторін заяву позивача (вх. суду №851/26 від 04.03.2026) про відвід судді у справі
за позовом Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Артільна, будинок 10; ідентифікаційний код 00275211)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Козяріної Світлани Валентинівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості за договором оренди майна у загальному розмірі 109284,65 грн
12.09.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області від Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт" (далі - позивач) надійшла позовна заява до Фізичної особи-підприємця Козяріної Світлани Валентинівни (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди майна у загальному розмірі 109 284,65 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2025 справу №904/5198/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
18.09.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт" залишено без руху.
23.09.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №41673/25 від 23.09.2025) про усунення недоліків.
24.09.2025 до господарського суду від представника позивача надійшла заява (вх. суду №41839/25 від 24.09.2025) про усунення недоліків.
29.09.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
15.10.2025 до господарського суду від відповідача за допомогою засобів поштового зв'язку надійшов відзив (вх. суду №45284/25 від 15.10.2025) на позовну заяву, відповідно до якого вона просить суд: витребувати у позивача оригінал договору оренди №01 від 20.01.2020 для огляду в судовому засіданні; визнати недопустимими: договір оренди приміщення №01 від.20.01.2020, акт прийому-передачі майна що орендується від 01.01.2020, акт прийому-передачі електрообладнання від. 01.01.2020, переклад договору оренди приміщення №01 від.20.01.2020, із нотаріальним засвідченням, переклад акту прийому-передачі майна, що орендується від. 01.01.2020, із нотаріальним засвідченням, переклад акту прийому-передачі електрообладнання від 01.01.2020, із нотаріальним засвідченням; у задоволенні позову Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт" до Фізичної особи-підприємця Козяріної Світлани Валентинівни про стягнення 109 284,65 грн відмовити повністю; судові витрати у справі покласти на позивача.
Разом із вказаним відзивом до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого вона просить суд:
- витребувати у Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт" оригінал договору оренди приміщення №01 від 01.01.2020 року для його огляду у суді;
- витребувати у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Щетілової Ольги Валеріївни копію сторінки Реєстру вчинення нотаріальних дій (витяг або виписку із нього) щодо здійснення нотаріальної дії про засвідчення 22 вересня 2025 року підпису перекладача Лук'янчекової Анни Сергіївни на перекладі договору оренди приміщення №01 від 01.01.2020 року (зареєстрованої в реєстрі за №13423);
- витребувати у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Щетілової Ольги Валеріївни копію сторінки Реєстру вчинення нотаріальних дій (витяг або виписку із нього) щодо здійснення нотаріальної дії про засвідчення 22 вересня 2025 року підпису перекладача Лук'янчекової Анни Сергіївни на перекладі акту приймання-передачі приміщень від 01.01.2020 року (зареєстрованої в реєстрі за №13421)
- витребувати у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Щетілової Ольги Валеріївни копію сторінки Реєстру вчинення нотаріальних дій (витяг або виписку із нього) щодо здійснення нотаріальної дії про засвідчення підпису перекладача Лук'янчекової Анни Сергіївни на перекладі акту приймання-передачі обладнання від 01.01.2020 року (зареєстрованої в реєстрі №13422).
17.10.2025 до суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь (вх. суду №45551/25 від 17.10.2025) на відзив на позовну заяву.
17.10.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли докази про направлення відповідачу відповіді на відзив на позовну заяву.
18.11.2025 до господарського суду від представника позивача надійшла заява (вх. суду №50870/25 від 18.11.2025) про відшкодування судових витрат, відповідно до якої просить господарський суд у разі задоволення позову стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн.
18.11.2025 ухвалою господарського суду частково задоволено клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналу договору оренди №01 від 20.01.2020 для огляду в судовому засіданні. Витребувано у позивача в строк до 26.11.2025 оригінали доданих до позовної заяви документів.
26.11.2025 до господарського суду від позивача супровідним листом №01-11-25 від 25.11.2025 (вх. суду №52159/25 від 26.11.2025), на виконання вимог ухвали суду від 18.11.2025, надійшли оригінали витребуваних документів.
26.11.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №52204/25 від 26.11.2025) про повернення оригіналів письмових доказів, відповідно до якого представник позивача просить суд після огляду повернути позивачу оригінали надісланих документів.
26.11.2025 до господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. суду №52221/25 від 26.11.2025) на позовну заяву по справі №904/5198/25, відповідно до яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та заяві про стягнення судових витрат на правову допомогу.
27.11.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №52373/25 від 27.11.2025), відповідно до якої повідомлено суд, що позивач надав до суду оригінали письмових доказів, копії з яких були долучені до позову та відповіді на відзив. Невідповідність в датах зазначених вище документів виникла у зв'язку із наявністю технічної помилки у супроводжувальному листі позивача.
28.11.2025 до господарського суду від відповідача надійшло клопотання (вх. суду №52643/25 від 28.11.2025), відповідно до якого відповідач просить суд: не враховувати акти звірок від 05.05.2025; дозволити присутності на суді свідків; слухати справу в присутності відповідача.
08.12.2025 ухвалою господарського суду постановлено про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/5198/25 за правилами загального позовного провадження. Розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі. Справу призначено до розгляду у підготовче засідання на 23.12.2025 о 11:15 год.
15.12.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (вх. суду №54948/25 від 15.12.2025) на клопотання відповідача.
17.12.2025 до господарського суду від відповідача надійшли пояснення (вх. суду №55638/25 від 17.12.2025) на позовну заяву з додатками.
19.12.2025 до суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення (вх. суду №56011/25 від 19.12.2025) на пояснення відповідача.
23.12.2025 у підготовче засідання з'явились повноважний представник позивача та відповідач.
23.12.2025 ухвалою господарського суду оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 15.01.2026 о 15:00 год.
23.12.2025 до господарського суду від відповідача надійшло клопотання (вх. суду №56372/25 від 23.12.2025) про долучення документів до матеріалів справи.
14.01.2026 до господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. суду №1807/26 від 14.01.2026), відповідно до яких відповідач, зокрема, просить суд зобов'язати надати витяги розрахункового рахунку підприємства за 2020, 2021, 2022, для їхнього аналізу, а також відомості обліку оренди та звітність підприємства та акти перевірок контрольованих органів та при необхідності призначити аудит.
15.01.2026 у підготовче засідання з'явились повноважні представник позивача та відповідач.
15.01.2026 ухвалою господарського суду оголошено перерву в судовому засіданні до 05.02.2026 о 12:00 год.
15.01.2026 до господарського суду від відповідача надійшла заява (вх. суду №2043/26 від 15.01.2026) про долучення документів до матеріалів справи.
02.02.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (вх. суду №4705/26 від 02.02.2026).
04.02.2026 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №5075/26 від 04.02.2026) про витребування доказів.
05.02.2026 об 11:00 год. судове засідання не відбулось з незалежних від суду причин - у зв'язку із відсутністю електропостачання в приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області.
05.02.2026 ухвалою господарського суду продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, а саме: по 09.03.2026 включно. Призначено підготовче судове засідання у справі на 12.02.2026 о 12:30 год. Призначено розгляд клопотання представника відповідача (вх. суду №5075/26 від 04.02.2026) про витребування доказів до розгляду у підготовчому засіданні на 12.02.2026 о 12:30 год.
09.02.2026 до суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло уточнююче клопотання (вх. суду №5840/26 від 09.02.2026) про витребування доказів.
11.02.2026 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло заперечення (вх. суду №6431/26 від 11.02.2026) на клопотання про витребування доказів.
12.02.2026 у підготовче судове засідання у підготовче засідання з'явились повноважні представники позивача, відповідача та відповідач.
12.02.2026 ухвалою господарського суду оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні у справі в межах розумного строку на 10.03.2026 о 12:00 год.
Також 12.02.2026 ухвалою господарського суду задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів, з урахуванням уточненого клопотання представника відповідача про витребування доказів. та витребувано у Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт" у строк до 10.03.2026 належним чином засвідчені копії бухгалтерських документів за період з 01.01.2020 року по 31.12.2022 року, за який у позовній та уточненій позовній заявах заявлено наявність заборгованості за відповідачем.
17.02.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №7676/26 від 17.02.2026), відповідно до якої представник позивача, на виконання вимог ухвали господарського суду від 12.02.2026, повідомив наступне:
- первинні бухгалтерські документи, на підставі яких здійснювалося нарахування орендної плати за договором оренди № 01 від 01.01.2020 (акти, рахунки) долучені до матеріалів справи;
- платіжні документи, що підтверджують сплату або відсутність сплати орендних платежів за договором оренди № 01 від 01.01.2020 , а саме - платіжні доручення, касові документи - у позивача відсутні;
- розрахунки заборгованості договором оренди № 01 від 01.01.2020 з помісячною деталізацією та акти звіряння взаєморозрахунків долучені до матеріалів справи;
- акти перевірок ревізійної комісії Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт" (ідентифікаційний код 00275211) фінансово-господарської діяльності підприємства за 2020, 2021 та 2022 роки відсутні;
- всі інші документи, що витребувані судом, будуть надані у встановлений в ухвалі строк.
04.03.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №851/26 від 04.03.2026) про відвід судді Іванової Тетяни Вікторівни.
Проаналізувавши заяву представника позивача (вх. суду №851/26 від 04.03.2026) про відвід судді Іванової Тетяни Вікторівни, господарський суд зазначає наступне.
Підставою для відводу судді заявник визначив наступні обставини:
- на думку заявника під час розгляду справи було порушено строки її розгляду, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, що, на його переконання, свідчить про порушення принципу розумних строків судового розгляду;
- заявник вважає, що судом порушено принцип змагальності та рівності сторін, оскільки, за твердженням позивача, окремі заяви та клопотання відповідача приймалися судом до розгляду без доказів їх направлення позивачу;
- заявник посилається на нібито висловлені суддею під час судового засідання зауваження щодо обставин банкрутства позивача, які, на думку заявника, свідчать про упереджене ставлення суду до позивача;
- також заявник вважає, що ухвалою суду від 12.02.2026 про витребування доказів суд нібито переклав обов'язок доказування позиції відповідача на позивача.
На думку заявника сукупність наведених обставин свідчить про наявність сумнівів у неупередженості судді та є підставою для її відводу відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим господарський суд вважає наведені у заяві доводи необґрунтованими та такими, що не підтверджують наявності обставин, передбачених статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.
Частинами 1-3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Положеннями частини 7 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання у справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом (частини 8, 9 статті 39 Господарського процесуального кодексу України).
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях статей 35-40 Господарського процесуального кодексу України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) господарського судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.
У зв'язку з цим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було унормовано у статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини "Ветштайн проти Швейцарії").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2009 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
При вирішенні справи "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
При вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумніватися у неупередженості конкретного судді позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду. Особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.
Відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
При цьому частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За змістом частини третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим.
В частині четвертій статті 38 Господарського процесуального кодексу України визначено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Аналіз зазначених норм надає підстави для висновку, що відвід повинен бути вмотивованим і що встановлення обставин, вказаних саме у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, а не пункту 5 вказаної частини, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 21.04.2020 у справі № 910/5851/19.
Господарський суд зазначає, що вчинення судом процесуальних дій на виконання вимог Господарського процесуального кодексу України, а саме: постановлення ухвали від 08.12.2025 про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; продовження ухвалою господарського суду від 05.02.2026 строку підготовчого провадження на тридцять днів; оголошення ухвалою господарського суду від 12.02.2026 перерви у підготовчому судовому засіданні до 10.03.2026 з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи; задоволення ухвалою господарського суду від 12.02.2026 клопотання представника відповідача про витребування доказів (з урахуванням уточненого клопотання) та витребування у Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт" належним чином засвідчених копій бухгалтерських документів за період з 01.01.2020 по 31.12.2022, за який у позовній та уточненій позовній заявах заявлено наявність заборгованості за відповідачем, а також постановка судом під час судових засідань сторонам запитань з метою з'ясування обставин справи та забезпечення її повного, всебічного й об'єктивного розгляду, були сприйняті позивачем як прояв упередженого ставлення суду.
Разом з тим господарський суд зазначає, що наведені дії є виключно процесуальними діями суду, вчиненими в межах наданих йому повноважень та спрямованими на забезпечення належної підготовки справи до розгляду та встановлення всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Доводи позивача, викладені у заяві про відвід судді Іванової Тетяни Вікторівни від розгляду даної справи, ані нормативно, ані належними та допустимими доказами не підтверджені та спростовуються наведеними нижче обставинами.
Щодо доводів позивача про порушення судом строків розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі відкрито ухвалою господарського суду від 29.09.2025 за правилами спрощеного позовного провадження. Надалі, з урахуванням характеру спірних правовідносин, поданих сторонами клопотань та необхідності витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 08.12.2025 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 177 Господарського процесуального кодексу України строк підготовчого провадження може бути продовжений судом не більше ніж на тридцять днів.
У даній справі ухвалою суду від 05.02.2026 строк підготовчого провадження було продовжено саме на передбачений законом строк - до 09.03.2026.
Крім того, ухвалою господарського суду від 12.02.2026 у підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 10.03.2026, тобто фактично на один день більше після спливу визначеного строку підготовчого провадження.
Суд зазначає, що така процесуальна дія була зумовлена необхідністю забезпечення сторонам можливості виконати вимоги ухвали суду про витребування доказів та реалізувати процесуальні права, а тому оголошення перерви на один день після спливу строку підготовчого провадження саме по собі не свідчить про порушення принципу розумного строку розгляду справи та не може розцінюватися як обставина, що ставить під сумнів неупередженість суду.
При цьому суд виходив із необхідності забезпечення балансу між дотриманням процесуальних строків та реалізацією сторонами права на належний судовий розгляд, а також з урахуванням принципу розумного строку розгляду справи, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Саме з цією метою судом було оголошено перерву в судовому засіданні у межах розумного строку, що було зумовлено необхідністю забезпечення належної підготовки справи до розгляду та отримання витребуваних доказів, які мають значення для правильного вирішення спору.
Суд також бере до уваги, що перебіг розгляду справи зумовлювався необхідністю розгляду численних клопотань сторін, витребування доказів, а також об'єктивними обставинами, зокрема тривалою відсутністю електропостачання у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області з 05.02.2026, у зв'язку із чим судове засідання не відбулося.
Крім того під час вирішення питання про призначення судового засідання на 10.03.2026 судом було враховано перебування судді Іванової Т.В. на тижневому обов'язковому щорічному навчанні, організованому Національною школою суддів України.
Таким чином, наведені у заяві доводи стосуються виключно процесуальних дій суду щодо здійснення розгляду справи та самі по собі не свідчать про наявність обставин, передбачених статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, які могли б викликати обґрунтований сумнів у неупередженості суду.
Щодо доводів позивача про порушення принципу змагальності сторін.
Позивач у заяві про відвід посилається на те, що судом нібито приймалися до розгляду процесуальні документи відповідача без доказів їх направлення іншій стороні.
Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що суд позбавляв позивача можливості ознайомитися з поданими відповідачем документами або надати свої пояснення чи заперечення щодо них.
Більше того, з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово подавав відповіді на відзив, заперечення та додаткові пояснення, що свідчить про реалізацію ним процесуальних прав та можливість належним чином висловити свою правову позицію у справі.
Суд також враховує, що позивач та його представник зареєстровані в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (підсистемі "Електронний суд") та мають відповідний електронний кабінет, через який здійснюється обмін процесуальними документами у справі. Усі документи, що подаються до суду учасниками справи, після їх надходження реєструються судом, скануються та долучаються до матеріалів справи, у зв'язку із чим позивач та його представник мали можливість ознайомитися з такими документами в електронному вигляді через власний електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 170 Господарського процесуального кодексу України обов'язок додавання до заяви, скарги, клопотання чи заперечення доказів їх надсилання іншим учасникам справи прямо передбачений законом у випадку подання таких процесуальних документів на стадії виконання судового рішення, у тому числі під час здійснення судового контролю за виконанням судових рішень. Натомість зазначена норма не встановлює безумовного обов'язку додавання таких доказів надсилання іншим учасникам у межах розгляду справи по суті (окрім відзиву, відповіді на відзив, заперечення та заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції ).
Суд також зазначає, що сам по собі розгляд судом поданих стороною заяв або клопотань не свідчить про надання переваги одній із сторін спору, оскільки відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України суд забезпечує рівність процесуальних прав учасників справи та сприяє реалізації ними процесуальних прав.
За таких обставин наведені заявником доводи не підтверджують порушення принципу змагальності сторін та не свідчать про наявність обставин, які могли б об'єктивно викликати сумнів у неупередженості суду.
Щодо доводів позивача про нібито упереджені висловлювання судді.
Позивач у заяві про відвід посилається на те, що під час судового засідання 12.02.2026 суддя нібито висловила твердження про приховування представником позивача факту перебування підприємства у процедурі банкрутства на момент укладення договору оренди, що, на думку заявника, свідчить про упереджене ставлення суду.
Разом з тим такі доводи є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи.
Суд зазначає, що дійсно до матеріалів справи долучено довіреність, видану ліквідатором у справі про банкрутство підприємства, яка міститься у матеріалах справи (том 1, аркуш справи 124). Однак сама по собі наявність такого документа не виключає права суду з'ясувати обставини, пов'язані з повноваженнями осіб, які діяли від імені сторони при укладенні відповідного договору, а також уточнити обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Щодо тверджень позивача про те, що під час першого судового засідання представник позивача повідомила суду про те, що вона є арбітражним керуючим та здійснювала повноваження ліквідатора у процедурі банкрутства позивача, суд зазначає, що такі відомості під час розгляду справи суду у вказаному судовому засіданні не повідомлялися, що підтверджується матеріалами справи та перебігом судового засідання.
Крім того твердження позивача про те, що обставини процедури банкрутства не мають значення для розгляду даної справи, не може бути прийняте судом, оскільки встановлення повноважень осіб, які діяли від імені сторін при укладенні договору, а також правового статусу сторін у відповідний період є складовою дослідження фактичних обставин справи.
Суд також зазначає, що з'ясування фактичних обставин справи, уточнення позиції сторін та постановка запитань учасникам процесу є складовою здійснення судом своїх повноважень щодо повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи та не можуть розцінюватися як прояв упередженості суду.
Водночас заявником не надано жодних належних та допустимих доказів того, що суддею було зроблено будь-які висновки щодо результату розгляду справи або висловлено упереджене ставлення до позивача.
Таким чином наведені у заяві доводи фактично ґрунтуються на суб'єктивному сприйнятті заявником процесуальних дій суду та не підтверджують наявність обставин, які могли б об'єктивно викликати сумнів у неупередженості судді.
Щодо доводів позивача про перекладення обов'язку доказування
Відповідно до частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Аналогічне правило закріплене у статті 74 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов'язок доказування покладається на сторони залежно від заявлених ними вимог та заперечень.
Водночас зазначені норми процесуального закону не позбавляють суд права в межах здійснення правосуддя сприяти встановленню всіх обставин справи, необхідних для її правильного вирішення.
Так, відповідно до статті 81 Господарського процесуального кодексу України вбачається зокрема, що суд має право витребувати докази за клопотанням учасника справи, якщо подання таких доказів є необхідним для повного та всебічного з'ясування обставин справи.
Таким чином, витребування судом доказів є передбаченим процесуальним механізмом, спрямованим на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, і не змінює встановленого законом розподілу обов'язку доказування між сторонами.
Задоволення судом клопотання сторони про витребування доказів саме по собі не свідчить про перекладення обов'язку доказування на іншу сторону, а є реалізацією процесуальних повноважень суду щодо забезпечення належної підготовки справи до розгляду та встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Крім того, заявником не наведено жодних належних та допустимих доказів того, що витребувані судом документи не мають значення для розгляду даної справи або що відповідна ухвала суду була постановлена з порушенням вимог процесуального законодавства.
Отже, наведені заявником доводи не підтверджують перекладення судом обов'язку доказування на позивача та не свідчать про наявність обставин, які могли б об'єктивно викликати сумнів у неупередженості судді.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що доводи заявника фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями суду та суб'єктивної оцінки перебігу судового розгляду.
Разом з тим відповідно до частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для його відводу.
Жодних обставин, які б відповідали критеріям, визначеним статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України, та могли б об'єктивно свідчити про упередженість або заінтересованість судді у результаті розгляду справи, заявником не наведено та матеріалами справи не підтверджено.
Сам по собі факт постановлення судом процесуальних ухвал, з якими сторона не погоджується, не свідчить про упередженість суду та не може бути підставою для сумнівів у його неупередженості чи об'єктивності.
Суд також враховує, що подання заяви про відвід відбулося після постановлення ухвали суду від 12.02.2026 про витребування у позивача додаткових документів, необхідних для з'ясування обставин справи.
Як убачається з матеріалів справи, на момент подання заяви про відвід зазначена ухвала суду позивачем виконана не була, а наведені у заяві доводи фактично спрямовані на заперечення правомірності прийнятого судом процесуального рішення щодо витребування доказів.
За таких обставин суд приходить до висновку, що заява про відвід судді фактично є проявом незгоди сторони з процесуальними діями суду та способом реагування на постановлену судом ухвалу про витребування доказів, що саме по собі не може свідчити про упередженість суду.
Подання заяви про відвід у такому випадку не є належним процесуальним способом оскарження процесуальних рішень суду та не може підміняти передбачені процесуальним законом механізми захисту прав сторони.
Положення пункту 5 частини першої та частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України вказують на те, що самі по собі процесуальні дії та рішення судді, прийняті у даній справі, не можуть бути підставою для відводу без надання стороною, яка заявляє відвід, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів проявлення суддею саме необ'єктивності чи упередженості при розгляді даної справи. Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. Таких доказів відповідачем до заяви надано не було.
У контексті заявленого усного клопотання суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно із частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, викладені позивачем доводи в заяві про відвід судді Іванової Т.В., мають суб'єктивний для позивача характер, є незгодою з процесуальними рішеннями судді та не свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості або об'єктивності судді, оскільки кожна справа вирішується судом виключно на підставі наявних у матеріалах справи доказів, які не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а відтак вказаний відвід є необґрунтованим. Мотиви, викладені в поданій заяві, є власними судженнями та суб'єктивними припущеннями сторони.
Інших мотивів, які б свідчили про упередженість та необ'єктивність судді Іванової Т.В., безпосередньо та однозначно вказували б на її особисту небезсторонність чи упереджене ставлення до відповідача або особисту прихильність до інших учасників справи у заяві про відвід судді відповідачем не наведено, відповідних доказів не надано.
Як вказано вище, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (частини 1, 2 статті 39 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши матеріали справи та подану представником позивача заяву, господарський суд дійшов висновку, що заявлений позивачем відвід є необґрунтованим, у зв'язку із чим заява про відвід судді Іванової Тетяни Вікторівни від справи №904/5198/25 має бути передана на розгляд суду, визначеному у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 35, 38 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Заявлений представником Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт", відповідно до поданої заяви вх. суду №851/26 від 04.03.2026 у справі №904/5198/25, відвід судді Іванової Тетяни Вікторівни у справі № 904/5198/25 визнати необґрунтованим.
Матеріали справи №904/5198/25 передати для вирішення питання щодо розгляду заяви від 04.03.2026 про відвід судді Іванової Тетяни Вікторівни від справи за позовом Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт" до Фізичної особи-підприємця Козяріної Світлани Валентинівни про стягнення заборгованості за договором оренди майна у загальному розмірі 109 284,65 грн - складом суду, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Повну ухвалу складено та підписано - 09.03.2025.
Суддя Т.В. Іванова