ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 березня 2026 року Справа № 903/22/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Тимошенко О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.01.26 р. у справі № 903/22/26 (суддя Якушева І.О.)
за заявою Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"
до Фізичної особи-підприємця Полумахтєрова Вадима Володимировича
про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Полумахтєрова Вадима Володимировича заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" №732880147816 від 18.03.2025 126850,88 грн., з них: 112888,88 грн. за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 17638,90 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 95249,98 грн., 13962 грн. простроченої заборгованості за комісією, 302,80 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.01.2026 у справі № 903/22/26 відмовлено Акціонерному товариству "Перший український міжнародний банк" у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Полумахтєрова Вадима Володимировича заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" №732880147816 від 18.03.2025 126850,88 грн., з них: 112888,88 грн. за сумою кредиту(тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 17638,90 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 95249,98 грн, 13962 грн. простроченої заборгованості за комісією, 302,80 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 13.01.2026 у справі №903/22/26 Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.01.2026 року у справі №903/22/26 про відмову у видачі судового наказу. Направити справу № 903/22/26 для продовження розгляду (вирішення питання про видачу судового наказу) до суду першої інстанції.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №903/22/26/213/26 від 19.01.2026 витребувано матеріали справи з Господарського суду Волинської області. 28.01.2026 матеріали справи № 903/22/26 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.01.26 р. у справі № 903/22/26. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано ФОП Полумахтєрову В.В. у строк до 17.02.2026 надати суду відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.
ФОП Полумахтєров В.В. не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалу суду апеляційної інстанції від 02.02.26 вручено особисто відповідачу, що підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи.
Згідно з ст.ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Під час дослідження матеріалів справи колегією суддів апеляційної інстанції встановлено наступне.
Між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ФОП Полумахтєровим В.В. було укладено кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС"" №732880147816 від 18.03.2025 за допомогою системи "Інтернет Банкінг" (надалі - кредитний договір; том 1, а.с. 7-8).
Відповідно до п. 1.1.3 кредитного договору строк кредитування передбачений до 18.03.2028 включно.
Типовими умова кредитування в рамках кредитного договору "Кредит "всеБізнес", укладеного в системі інтернет-банкінг ПУМБ Digital Business АТ "ПУМБ", що діють з 02.12.2024 (надалі- умови; том 1, а.с. 12-18) передбачено, що несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно з договором/типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов'язків за договором тлумачиться як несприятлива подія (пп. 1 п. 4.1 умов).
У випадку виникнення будь-якої несприятливої події банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення п. 1.1.3, п. 1.4 договору, п. 5.1.1 Типових умов, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з договором, в строк не пізніше 1 (одного) банківського дня з моменту отримання відповідної вимоги (п. 4.2 умов).
До матеріалів заяви АТ "ПУМБ" приєднав вимогу від 25.11.2025 №661 про погашення боржником простроченої заборгованості, згідно якої АТ "ПУМБ" вимагав від боржника негайно погасити прострочену заборгованість згідно з графіком погашення платежів у загальному розмірі 123592, 62 грн (том 1, а.с. 22).
ФОП Полумахтєров В.В. не виконав вимоги банку, що й стало підставою для звернення до місцевого господарського суду із заявою про видачу судового наказу.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.01.2026 у справі № 903/22/26 відмовлено АТ "ПУМБ" у видачі судового наказу. Мотивуючи оскаржуване судове рішення, Господарський суд Волинської області зазначив, що банк не просив достроково повернути кредит у повному обсязі, що не може розцінюватись судом як вимога, яка подана на підставі п. 4.2. умов. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зі змісту заяви АТ "ПУМБ" про стягнення 126850,88 грн. з боржника, не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, що є підставою для постановлення ухвали про відмову у видачі судового наказу на підставі п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" від АТ "ПУМБ" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Апелянт акцентує увагу на порушенні місцевим господарським судом приписів ст. 1050 ЦК України, а також на неправильному дослідженню усіх обставин справи, які мають значення для правильного розгляду даної справи. Із урахуванням зазначеного апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.01.2026 року у справі №903/22/26 про відмову у видачі судового наказу. Направити справу № 903/22/26 для продовження розгляду (вирішення питання про видачу судового наказу) до суду першої інстанції.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 16 ч. 1 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
Згідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно з ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу.
Щодо незгоди АТ "ПУМБ" із оскаржуваним судовим рішенням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Як убачається із матеріалів справи апелянт надав у якості доказів, які підтверджують безспірність вимог відносно боржника, зокрема, вимогу про погашення простроченої заборгованості № 661 від 25.11.2025. У даній вимозі банк вимагає від ФОП Полумахтєрова В.В. негайно погасити прострочену заборгованість згідно графіку погашення платежів в загальному розмірі 123 592, 62 грн. Звернуто увагу, що остаточна сума процентів буде нарахована на момент фактичного погашення кредитору(-ів) в повному обсязі та додатково пред'явлена до сплати. У випадку невиконання даної вимоги банк залишає за собою право ініціювати звернення з позовом до суду з метою примусового стягнення кредитної заборгованості, а також вжити інші передбачені чинним законодавством заходи захисту прав та майнових інтересів кредитора.
Так, згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Тобто законодавець унормував можливість реалізувати банком право вимагати дострокового повернення всієї суми позики у разі прострочення сплати чергових платежів.
Колегія суддів апеляційної інстанції акцентує увагу, що у долученій до матеріалів справи вимозі заявником ставиться вимога про погашення простроченої заборгованості. Водночас зі змісту поданої вимоги не вбачається, що банк акцентує увагу на настанні несприятливої події та як наслідок вимагає у позичальника саме дострокового повернення виданого останньому кредиту із застосуванням механізму, передбаченого п. 4.2 умов або приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
До того ж в апеляційній скарзі банк зазначає наступне: "Тобто заявник спочатку в повному обсязі виконав свої зобов'язання за кредитним договором надавши кредит, а потім ще здійснив всі залежні від нього заходи для стимулювання боржника до належного виконання умов кредитного договору, в тому числі, запропонувавши боржнику будь-який варіант погашення заборгованості: частково - для входження в графік платежів або в повному обсязі - на розсуд боржника. Боржник же напроти, умови кредитного договору належним чином не виконував. Також боржник проігнорував вимогу, направлену заявником".
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що зі змісту вимоги про погашення простроченої заборгованості № 661 від 25.11.2025 убачається попередження та стимулювання боржника до виконання договірних зобов'язань. Водночас у даній вимозі не ставилась однозначна вимога про дострокове погашення усієї суми заборгованості у зв'язку з допущеною прострочкою у внесенні чергових платежів .
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що, за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не випливає виникнення або порушення права грошової вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником. Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України).
Отже, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника, на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Аналіз наведених приписів процесуального законодавства свідчить, що наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер. Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можливо встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги; вчинення/невчинення стороною відповідних дій для настання певної події тощо.
Відтак, колегія суддів вважає, що матеріали поданої заяви не містять доказів настання строку на дострокове повернення кредиту боржником. Тобто заявником заявлено вимоги, зокрема, про стягнення заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" №732880147816 від 18.03.2025 в сумі 126850,88 грн., з них: 112888,88 грн. за сумою кредиту(тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 17638,90 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 95249,98 грн, 13962 грн. простроченої заборгованості за комісією, строк погашення за якою в повному обсязі ще не настав, оскільки кінцевий термін повернення кредиту був встановлений до 18.03.2028.
Враховуючи вищевикладене, заявником порушено вимоги статті 150 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, не додано доказів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, а саме заявником не надано доказів на підтвердження невиконання боржником вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту у зв'язку з несплатою чергових платежів.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
За приписами статті 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином обставини справи і докази на їх підтвердження.
Керуючись ст.ст. 129, 227, 229, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.01.26 р. у справі №903/22/26 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку в силу п.2 ч.1 ст.287 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Тимошенко О.М.