вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" березня 2026 р. Справа №911/3234/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від позивача: Єросова А.А., Ключкей М.М.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради
на рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2025 (повний текст складено 01.12.2025)
у справі №911/3234/24 (суддя Бабкіна В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова"
до Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради
про відшкодування завданої шкоди у сумі 2 536 932,19 грн
Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова" (далі - ТОВ "Укрбуд Забудова") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради (далі - Управління) про відшкодування завданої шкоди у сумі 1 716 433,44 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на завдання відповідачем матеріальної шкоди позивачу, в результаті не повернення будівельних матеріалів після розірвання договорів підряду, внаслідок чого позивачу завдано збитки на суму 1 716 433,44 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.12.2024 відкрито провадження у справі №911/3234/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
На стадії підготовчого засідання позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача завдану шкоду загалом у розмірі 2 536 932,19 грн, у тому числі 1 716 433,44 грн основного боргу та 820 498,75 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.10.2025 у справі №911/3234/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Управління на користь Товариства 1 716 433,44 грн завданої шкоди та 20 597,20 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, з огляду на ненадання відповідачем будь-яких доказів на спростування наявності в діях останнього вини у заподіянні позивачу матеріальної шкоди та її наявності, дійшов висновку, що вимога ТОВ "Укрбуд Забудова" про стягнення 1 716 433,44 грн є доведеною, обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню. При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підстав для стягнення з відповідача 820 498,75 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Управління звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2025 у справі №911/3234/24.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги Управління посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, неповно встановив фактичні обставини, проігнорував преюдиційні рішення та умови мирової угоди, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 апеляційну скаргу Управління у справі №911/3234/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління на рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2025 у справі №911/3234/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.02.2026. Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3234/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 08.01.2026.
04.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 911/3234/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 розгляд апеляційної скарги Управління на рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2025 у справі №911/3234/24 відкладено до 04.03.2026.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
08.01.2026, через систему "Електронний суд", позивачем подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить суд відмовити в її задоволенні.
Так, Товариство стверджує, що відповідач в апеляційній скарзі зазначає недостовірні дані та вводить суд в оману зазначаючи, що позивач володів інформацією про будівельні матеріали, зазначені в акті фіксації №1 під час укладення мирової угоди.
Також, відповідач звертає увагу на те, що умови мирової угоди у справі №911/766/22 стосуються виконання договірних зобов'язань, а не відшкодування збитків, заподіяних внаслідок розірвання договору.
Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення
04.03.2026, через систему "Електронний суд", відповідачем подано заяву про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, з огляду на те, що явка в судове засідання сторін або інших учасників справи обов'язковою не визнавалась, зважаючи на викладення сторонами своїх доводів і вимог у письмових заявах по суті, а також враховуючи обмежений статтею 273 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 04.03.2026 з'явилися представники позивача.
Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2025 у справі №911/3234/24 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
28.05.2020 між Управлінням (замовник) та Товариством (підрядник) укладено договір про закупівлю робіт №22, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався на свій ризик по завданню замовника і за його рахунок виконати будівельні роботи по об'єкту "Будівництво дошкільного навчального закладу по вулиці Володимира Момота, 46-а в м. Бориспіль Київської області", а замовник зобов'язався надати підряднику затверджену проектну та дозвільну документацію, прийняти виконані підрядником роботи і оплатити їх, відповідно до умов даного договору (далі - договір №22).
Вартість будівельних робіт по договору №22 становила 57 428 200,00 грн. Сторонами договору №22 погоджено календарний план-графік, а також підписано додаткові угоди до договору №1 від 03.06.2020, №2 від 03.07.2020, №3 від 16.11.2020, №4 від 29.12.2020, №5 від 25.01.2021, №6 від 18.03.2021, №7 від 30.07.2021, №8 від 30.08.2021, №9 від 30.08.2021, №10 від 29.10.2021.
Відповідно до пункту 1.3 договору №22 підрядник забезпечує виконання власними або залученими силами та засобами будівельних робіт, відповідно до проектної документації, здійснює комплектацію об'єкта необхідними будівельними матеріалами та конструкціями та ліквідує недоробки та дефекти, що виникли з його вини, які виявлені в ході приймання робіт або в гарантійні строки експлуатації об'єкта.
Згідно з пунктом 1.4 договору №22 замовник здійснює фінансування будівельних робіт в обсязі, передбаченому проектною документацією і тендерною пропозицією, в строки, передбачені умовами даного договору.
За умовами пункту 6.8.4 договору №22 замовник має право розірвати договір, надіславши повідомлення підряднику, у разі: прийняття рішення про припинення будівництва, в тому числі шляхом консервації або ліквідації незавершеного будівництва, прийняття судом постанови про визнання підрядника банкрутом, відставання з вини підрядника від строків виконання робіт більш ніж на 1 місяць, що підтверджується двосторонніми актами, неодноразове порушення підрядником будівельних норм та правил, вимог проектної документації, що засвідчується тристоронніми актами, за участю незалежної лабораторії.
Замовник має право ініціювати розірвання договору, якщо підрядник за своєї вини: не розпочав виконання робіт протягом 15 робочих днів з дня, коли він повинен, згідно з договором, розпочати їх виконання, виконав роботи з істотними недоліками і не забезпечив їх усунення у визначений замовником строк, допустив недоліки (дефекти), які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником.
Пунктом 6.8.5 договору №22 встановлено, що у разі розірвання договору у зв'язку з припиненням будівництва замовник оплатить підряднику роботи, виконані на момент розірвання договору.
Договір набуває законної сили з моменту підписання його сторонами і діє до 24.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (пункт 12.1 договору №22).
Так, у зв'язку з необхідністю виконання на вказаному об'єкті додаткових будівельних робіт, за результатами закупівель 16.11.2020, між Управлінням (замовник) та Товариством (підрядник) укладено договір №29 про закупівлю робіт (далі - договір №29).
Вартість будівельних робіт за цим договором становила 24 512 520,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 4 085 420,00 грн (пункт 3.1 цього договору).
Відповідно до пункту 1.3 договору №29 підрядник забезпечує виконання власними або залученими силами та засобами будівельних робіт, відповідно до проектної документації, здійснює комплектацію об'єкта необхідними будівельними матеріалами та конструкціями та ліквідує недоробки та дефекти, що виникли з його вини, які виявлені в ході приймання робіт або в гарантійні строки експлуатації об'єкта.
Згідно з пунктом 1.4 договору №29 замовник здійснює фінансування будівельних робіт в обсязі, передбаченому проектною документацією і тендерною пропозицією, в строки, передбачені умовами даного договору.
За умовами пункту 6.8.3 договору №29 замовник має право розірвати договір, надіславши повідомлення підряднику, у разі: прийняття рішення про припинення будівництва, в тому числі шляхом консервації або ліквідації незавершеного будівництва, прийняття судом постанови про визнання підрядника банкрутом, відставання з вини підрядника від строків виконання робіт більш ніж на 1 місяць, що підтверджується двосторонніми актами; неодноразове порушення підрядником будівельних норм та правил, вимог проектної документації, що засвідчується тристоронніми актами, за участю незалежної лабораторії.
Замовник має право ініціювати розірвання договору, якщо підрядник за своєї вини: не розпочав виконання робіт протягом 15 робочих днів з дня, коли він повинен, згідно з договором, розпочати їх виконання, виконав роботи з істотними недоліками і не забезпечив їх усунення у визначений замовником строк, допустив недоліки (дефекти), які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником.
Пунктом 6.8.4 договору №29 встановлено, що у разі розірвання договору у зв'язку з припиненням будівництва замовник оплатить підряднику роботи, виконані на момент розірвання договору.
Договір набуває законної сили з моменту підписання його сторонами і діє до 01.12.2021, що є кінцевою датою, до якої підрядник зобов'язується виконати всі роботи за даним договором (пункт 11.1 договору №29, в редакції додаткової угоди №8 від 29.10.2021).
Відповідно до пункту 4.1 договорів №22 та №29 виконання додаткових робіт та вид будівельних робіт, які мають бути виконані підрядником, наведено у календарному плані-графіку, що є невід'ємною частиною договору.
17.11.2021 замовник направив на адресу підрядника лист №03-08/583 з повідомленням про розірвання з 28.11.2021 укладених з підрядником договорів від 28.05.2020 №22 на суму 57 428 200,00 грн та від 16.11.2020 №29 на суму 24 512 520,00 грн, з підстав несвоєчасного виконання робіт, а також лист №03-08/584, в якому замовник просив Товариство повернути 2 607 614,05 грн невикористаного авансу.
Не погодившись з одностороннім розірванням договору від 28.05.2020 №22 на суму 57 428 200,00 грн, підрядник звернувся до Господарського суду Київської області з позовом, в якому просив суд визнати недійсним одностороннє розірвання договору про закупівлю робіт від 28.05.2020 №22, укладеним між Товариством та Управлінням, зобов'язати Управління не чинити перешкоди Товариству у виконанні договору про закупівлю робіт від 28.05.2020 №22.
Рішенням Господарського суду Київської області від 13.09.2022 у справі №911/159/22 у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено у повному обсязі. Рішення набрало законної сили та не оскаржувалось в апеляційному порядку.
Крім того, на розгляді Господарського суду Київської області перебувала справа №911/766/22 за позовом Товариства до Управління про стягнення заборгованості у розмірі 8 681 961,30 грн, з яких: 7 465 801,27 грн - основна заборгованість, 1 216 160,03 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги у зазначеній справі обґрунтовані порушенням Управлінням умов договору №22 про закупівлю робіт від 28.05.2020 по об'єкту "Будівництво дошкільного навчального закладу по вулиці Володимира Момота, 46-а в місті Бориспіль Київської області (коригування)" ДК 021:2015 (CPV) - 45210000-2 - Будівництво будівель" у вигляді безпідставної відмови у проведенні оплати виконаних позивачем робіт.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2023 у справі №911/766/22 затверджено мирову угоду від 07.07.2023, за змістом якої сторони домовились, що Управління зобов'язується сплатити заборгованість у сумі 5 000 052,39 грн. У свою чергу, Товариство відмовляється від стягнення з відповідача заявленої ним у цій справі решти частини боргу в розмірі 3 681 908,91 грн.
Згідно з пунктом 9 мирової угоди позивач та відповідач заявляють, що не матимуть жодних претензій один до одного щодо виконання зобов'язань за договором про закупівлю робіт від 28.05.2020 №22 з моменту виконання умов даної мирової угоди.
Крім того, Управління у справі №911/3628/21 зверталося до суду з позовом про стягнення з Товариства перерахованого, на виконання умов договору про закупівлю робіт №29 від 16.11.2020, невикористаного та неповернутого авансового платежу в сумі 2 607 614,05 грн, з урахуванням заяви позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 у справі №911/3628/21, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь позивача 2 607 614,05 грн невикористаного авансу.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що Управління на виконання умов вказаного договору сплатило Товариству аванс в розмірі 4 252 226,76 грн. Договір розірвано з 28.11.2021, а будівельні роботи виконані Товариством на суму 1 644 612,71 грн. Тож, відповідно до пункту 5.11 договору, невикористана підрядником сума попередньої оплати у розмірі 2 607 614,05 грн підлягає поверненню замовнику на розрахунковий рахунок в Державній казначейській службі України.
10.01.2025 Товариством подано до Господарського суду міста Києва заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №911/3628/21 за нововиявленими обставинами, за результатом розгляду якої ухвалено рішення від 24.03.2025, яким заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення задоволено частково, змінено рішення Господарського суду міста Києва у справі №911/3628/21 від 01.12.2022, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 479 910,03 грн невикористаного авансу, в іншій частині в позові відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 у справі №911/3628/21 апеляційну скаргу Управління на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025, яке ухвалено за результатами розгляду заяви Товариства про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №911/3628/21, скасовано. У задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення відмовлено. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №911/3628/21 залишено без змін.
При ухваленні зазначеної постанови судом враховано, що за рахунок отриманого авансу Товариством придбані будівельні матеріали для виконання договору №29 від 16.11.2020 на загальну суму 2 127 704,02 грн.
Таким чином, на даний час є такими, що набрали законної сили, рішення суду про стягнення з Товариства невикористаного авансу за договором №29, а також ухвала про затвердження мирової угоди, якою врегульовані зобов'язальні правовідносини сторін за договором №22.
Крім того, Товариство зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Віалок Білд", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління, про стягнення 2 556 842,90 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством, як покупцем, за укладеним з ТОВ "Віалок Білд", як постачальником, договором поставки від 07.09.2021 №070721-01, внесено передоплату за товар, який постачальником не було поставлено, у зв'язку з чим покупець вимагав повернути сплачені грошові кошти у заявленій сумі, які так і не були повернуті.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/7908/23 за вказаним позовом відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи рішення, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні підтверджують виконання ТОВ "Віалок Білд" поставки оплачених Товариство будівельних матеріалів за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Володимира Момота, буд. 46А.
Постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/7908/23 апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/7908/23 залишено без змін.
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що за наслідками розірвання укладених між сторонами договорів 29.11.2021 складено акт №1 фіксації стану незавершеного будівництва по об'єкту: "Будівництво дошкільного навчального закладу по вулиці Володимира Момота, 46-а в м. Бориспіль Київської області (коригування)" ДК 021:2015 (CPV) - 45210000-2-Будівництво будівель", в якому зафіксовано наявність будівельних матеріалів на будівельному майданчику, власником яких значиться Товариство.
Як зазначав позивач, відповідно до розрахунку вартості будівельних матеріалів, які залишилися на будівельному майданчику за адресою: м. Бориспіль, вул. Володимира Момота, 46-а, Київська обл., згідно з актом №1 фіксації стану незавершеного будівництва від 29.11.2021, загальна вартість будівельних матеріалів, належних Товариству, становить 1 716 433,44 грн.
Товариство вказує, що відповідач протягом тривалого терміну не повертав позивачу будівельні матеріали, які залишилися на будівельному майданчику, чим завдав матеріальної шкоди останньому на суму 1 716 433,44 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору
Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною 1 статті 839 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
За приписами частини 2 статті 840 ЦК України, якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.
Згідно з частиною 4 статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Поряд з цим, відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до пункту 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Поряд з цим, відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди, за статтею 1166 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Так само і для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
При вирішенні відповідних спорів слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
У той же час, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, а також надати докази протиправності дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між вказаними діями та заподіяними збитками.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.
Так, з матеріалів справи слідує, що між сторонами існували договірні відносини за договорами підряду від 28.05.2020 №22 та від 16.11.2020 №29, які були розірвані листом з ініціативи відповідача як замовника.
Правомірність розірвання договорів підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 13.09.2022 у справі №911/159/22.
Для виконання робіт за вищезазначеними договорами позивач здійснював закупівлю будівельних матеріалів, що підтверджується, зокрема, рішеннями суду у справах №911/3628/21, №910/7908/23, наявними в матеріалах справи видатковими накладними.
Відносини між сторонами щодо оплати за виконані роботи згідно з договорами та повернення невикористаних кошів (авансу) врегульовані у рамках господарських справ №911/3628/21 та №911/766/22, судові рішення в яких набрали законної сили.
Згідно зі складеним відповідачем актом №1 фіксації стану незавершеного будівництва від 29.11.2021, після розірвання договору на будівельному майданчику знаходилися належні Товариству будівельні матеріали.
Як зазначалося вище, пунктами 1.3 договорів №22 та №29 саме на підрядника покладалось забезпечення виконання власними або залученими силами та засобами будівельних робіт, відповідно до проектної документації та здійснення комплектації об'єкта необхідними будівельними матеріалами та конструкціями.
Доказів повернення замовником вказаних будівельних матеріалів підряднику матеріали справи не містять.
Відповідно до наданого до матеріалів справи розрахунку вартості будівельних матеріалів, які залишилися на будівельному майданчику, загальна вартість будівельних матеріалів, які належали Товариству, становить 1 716 433,44 грн.
Відповідачем контррозрахунку вартості будівельних матеріалів, які залишилися на будівельному майданчику, до суду надано не було.
Згідно з частиною 4 статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Як вірно зазначив суд першої інстанції пунктом 9 мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2023 у справі №911/766/22, встановлено, що сторони не матимуть жодних претензій один до одного щодо виконання зобов'язань за договором про закупівлю робіт від 28.05.2020 №22 з моменту виконання умов даної мирової угоди.
Тобто умови цієї мирової угоди стосуються саме виконання договірних зобов'язань, а не відшкодування збитків, заподіяних розірванням договору.
Водночас, відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17 та від 30.06.2022 у справі №916/1466/21.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що внаслідок неповернення відповідачем будівельних матеріалів позивачу останньому завдано збитків на суму 1 716 433,44 грн.
При цьому, жодних доказів на підтвердження того, що вказані будматеріали придбані саме за рахунок авансу, сплаченого відповідачем позивачеві, до матеріалів справи відповідачем не надано.
Доказів відшкодування відповідачем позивачу вартості будівельних матеріалів, які залишилися на будівельному майданчику внаслідок розірвання договорів з ініціативи замовника, матеріали справи також не містять.
Крім того, Управління, на спростування наявного в матеріалах справи розрахунку вартості будівельних матеріалів, факт залишення яких на будівельному майданчику не спростований відповідачем, не надало будь-яких доказів.
При цьому, судом першої інстанції враховані пояснення представників позивача щодо того, що надані до позовної заяви рахунки ТОВ "Епіцентр", датовані 2024 роком, надавалися позивачем з метою проілюструвати значне збільшення вартості будматеріалів, аналогічних неповернутим відповідачем, в той час як заявлена до стягнення з відповідача сума визначалася позивачем, виходячи з вартості матеріалів станом на час їх придбання.
З урахуванням всього зазначеного у сукупності, з огляду на ненадання відповідачем будь-яких доказів на спростування наявності в діях останнього вини у заподіянні позивачу матеріальної шкоди та її наявності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовна вимога Товариства про стягнення 1 716 433,44 грн є доведеною, обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.
При цьому, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про відсутність, передбачених статтею 625 ЦК України, підстав для стягнення з відповідача 820 498,75 грн інфляційних втрат.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2025 у справі №911/3234/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Управління задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2025 у справі №911/3234/24, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2025 у справі №911/3234/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2025 у справі №911/3234/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №911/3234/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 09.03.2026.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов