вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" березня 2026 р. Справа№ 911/3649/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Гаврилюка О.М.
Ткаченка Б.О.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Юрченко Н.П.;
від відповідача: Пащенко О.О.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Логістик Систем"
на рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 року (повне судове рішення складено 31.12.2025 року)
у справі №911/3649/23 (судді - Саванчук С.О.)
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Логістик Систем"
про стягнення заборгованості,-
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Логістик Систем» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором №02.5-14/1-543 від 01.03.2021 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.04.2024 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Логістик Систем" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 196 846,39 грн основного боргу, 73 978,70 грн пені, 4 748,19 грн 3% річних, 6 915,72 грн інфляційних втрат та 4 237,34 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Логістик Систем" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 30.042024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовну повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, скаржник вказав, що відповідач категорично заперечував проти самого факту йому надання послуг за спірний період (з травня 2022 року по липень 2023 року) та направляв позивачу відповідні мотивовані відмови від підписання відповідних актів. Тобто, відповідач не мав можливості фактичного використання майна та ведення господарської діяльності після 24.02.20202 року.
При цьому, за твердженням скаржника, в матеріалах справі відсутні будь-які докази на підтвердження тієї обставини, що такі послуги позивачем реально надавались та взагалі могли надаватись після 24.02.2022 року.
Крім того, за твердженням скаржника, суд першої інстанції не правильно застосував ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України та невірно встановив ту обставину, що нібито позивачем надавалась така послуга, як «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль, що призвело до хибних висновків і прийняття незаконного рішення.
Разом з цим, скаржник наголосив, що внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, введення воєнного стану на території України та призупинення роботи ДП «МА «Бориспіль» господарська діяльність відповідача зупинилась, у зв'язку із чим користування приміщенням, відповідач не здійснює, а отже споживання у ньому комунальних послуг повністю припинилося, відповідно нарахування таких послуг відносно відповідача є неправомірним.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2026 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Логістик Систем" на рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 року у справі №911/3649/23.
10.02.2026 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 року у справі №911/3649/23 без змін.
Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що у порушення взятих на себе на умовах п.п. 1.1.1 - п.п. 1.1.3 п. 1.1, п.п.3.2.1 і п.п.3.2.6 п.3.2 договору зобов'язань, орендар не сплатив на користь Балансоутримувача вартість отриманих у період травень-грудень 2022 року і січень- липень 2023 року послуг, а також не сплатив компенсацію земельного податку за 2022 рік і за 2023 рік, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 196 846,39 грн з ПДВ.
При цьому, представник позивача вказав, що відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин у встановлені п. 6.2 договору строки та порядку. На момент виникнення спірних правовідносин за договором, відповідачем позивачу не надано сертифікат про форс-мажорні обставини, виданий Торгово- промисловою палатою України або регіональною ТПП. Отже, відповідач не виконав зобов'язання, передбачені розділом 6 договору щодо порядку повідомлення та засвідчення настання форс-мажорних обставин за договором.
Водночас, за твердженням представника позивача, відповідачем не доведене існування документально підтверджених обставин непереборної сили у даному конкретному випадку, які б перешкоджали йому використовувати орендоване приміщення та отримувати послуги за договором № № 02.5- 14/1-543 від 01.03.2021 року. Разом з тим, так як спірні послуги це не орендна плата, а вартість послуг, що надані для утримання орендованого відповідачем приміщення, від сплати яких відповідач не звільнений, які відповідно до положень договору, надаються і необхідність надання яких обумовлена самим фактом отримання приміщення у користування, при цьому, їх обсяг та, відповідно, вартість корегується із обсягами фактичного споживання, відтак, враховує стан господарської діяльності відповідача.
03.03.2026 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшли письмові пояснення щодо відзиву Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Логістик Систем» на рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 року у справі №911/3649/23 відповідно до яких, представник скаржника, зокрема, зазначив, що господарський суд першої інстанції ототожнюючи плату за право із послугами дійшов до хибних висновків, що спричинило прийняття незаконного рішення.
Представник скаржника в судовому засіданні 04.03.2026 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводів апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні 04.03.2026 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 01.03.2021 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» як балансоутримувачем (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Логістик Систем» як орендарем (орендар) було укладено договір №02.5-14/1-543 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір), відповідно до умов якого балансоутримувач надає, а орендар отримує та оплачує такі послуги: постачання теплової енергії, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, вода використана для прибирання, прибирання та вивезення твердих побутових відходів, водопостачання води гарячої, водопостачання води холодної, водовідведення води стічної, створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль», відшкодування вартості спожитої електричної енергії (додаток №1 до договору).
Відповідно до п. 1.1.3 договору орендар щорічно сплачує балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік за користування майном. Сума компенсації розраховується пропорційно площі майна, що знаходить в оренді. Сплата відбувається в термін, визначений пунктом 3.2.6 договору.
Згідно п. 1.5 договору вартість послуг може змінюватися у разі зміни витрат балансоутримувача, пов'язаних з наданням цих послуг та інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Балансоутримувач зобов'язаний повідомити орендаря у письмові формі (рекомендованим листом з повідомленням, електронною поштою або вручити уповноваженій особі під підпис) не пізніше ніж за 15 календарних днів до введення їх в дію, а орендар зобов'язаний прийняти їх для розрахунків. Даний лист буде вважатися невід'ємною частиною договору. При цьому сторони визнають юридичну чинність такого листа та не здійснюють жодних дій щодо внесення змін в договорі.
Відповідно до п. 1.7 договору якщо орендар не приймає нову вартість, про це він письмово повинен повідомити балансоутримувача до не пізніше ніж за 5 календарних днів до введення в дію нової вартості. В такому разі, балансоутримувач має право припинити надання послуг (якщо припинення послуги є можливим) або розірвати договір в односторонньому порядку (якщо послуга централізовано для всієї будівлі пасажирського терміналу «D») з дати введення в дію нової вартості послуг. Блансоутримувач інформує орендаря про розірвання договору листом, який буде вважатися невід'ємною частиною договору. При цьому сторони визнають юридичну чинність такого листа та не здійснюють жодних додаткових дій щодо розірвання договору.
Орендар зобов'язується своєчасно здійснювати розрахунки за договором. Протягом 5-ти робочих днів з дати початку здійснення господарської діяльності орендаря в приміщення або дати підключення до мереж балансоутримувача укласти з балансоутримувачем додаткові угоди до договору, визначені в додатку №1 договору. Своєчасно надсилати балансоутримувачу листи та довідки, визначені розділом 2 договору. Перед початком здійснення господарської діяльності на/в орендованому майні, орендар зобов'язаний письмово узгодити з балансоутримувачем мету використання майна, а в подальшому - письмово погоджувати з балонсоутримувачем всі зміни цільового використання майна.
Умовами п.п. 3.1.1, 3.2.1, 3.2.2 договору визначено, що балансоутримува взяв на себе обов'язок з надання орендарю послуг визначених цим договором, а орендар зобов'язався своєчасно здійснювати розрахунки за договором, а також протягом 5 робочих днів з дня початку здійснення господарської діяльності орендаря в приміщенні або дати підключення до мереж балансоутримувача укласти з балансоутримувачем додаткові угоди до договору, визначені у Додатку № 1 до договору.
Згідно з п. 3.1.4 договору балансоутримувач зобов'язується щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок-фактуру за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.
Погоджувати з балансоутримувачем дизайн конструкції, яку буде встановлено на орендованому майні. Погоджувати всі зміни зовнішнього вигляду обладнання (конструкції), розміщеному на орендованому майні, протягом всього строку дії договору.
Щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з пунктом 1.1.3 договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акту. Датою отримання рахунку та акту вважається 15 (п'ятнадцяте) число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 (двадцятого) числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5 (п'яти) робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаний сторонами.
Акт підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акту орендарем є підтвердження відсутності претензій до якості наданих послуг (п.п. 3.2.5 - 3.2.6 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором, договором оренди та чинним законодавством.
Орендар зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором, включаючи день оплати (п. 5.5 договору).
Згідно п. 5.10 договору у разі застосування штрафних санкцій, сторона, яка допустила порушення зобов'язання за договором, повинна сплатити суму штрафних санкцій, у тому числі (але не обмежуючись), на підставі окремого виставленого у кожному випадку рахунку-фактури, протягом 10-ти (десяти) робочих днів з дати його отримання. Рахунки-фактури направляються стороні, яка допустила порушення зобов'язання за договором, факсимільним зв'язком або електронною поштою, оригінал із супровідним листом поштою (рекомендованим з повідомленням). Датою отримання рахунків-фактур стороною, яка допустила порушення зобов'язань за договором, вважається дата їх направлення іншою стороною факсимільним зв'язком або електронною поштою.
Відповідно до п. 6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, якщо воно виникло унаслідок обставин не переробної сили (далі - форс-мажорні обставини), за які сторони не відповідають і які заважають сторонам виконувати свої обов'язки за даним договором.
Під форс-мажорними обставинами у цьому договорі розумується надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідань і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Про виникнення форс-мажорних обставин сторона, для якої виникли такі обставини, зобов'язана повідомити про це іншу сторону рекомендованим листом з повідомленням протягом 5-х робочих днів з дати настання таких обставин. Порушення цієї умови договору позбавляє сторону права посилатися на виникнення для неї форс-мажорних обставин за цим договором (п. 6.2 договору).
Згідно п.п. 6.3 -6.5 договору сторони домовились про те, що початок і тривалість дії форс-мажорних обставин підтверджується сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною ТПП.
При підтвердженні вказаним сертифікатом дії форс-мажорних обставин, строк виконання обов'язків продовжується на строк дії цих обставин.
У випадку, коли форс-мажорні обставини, діють більше 3 (трьох) місяців, або коли при виникненні таких обставин стає очевидним, що такі обставини будуть діяти більше такого строку, будь-яка сторона має право розірвати цей договір в односторонньому порядку і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу сторону не пізніше 10 (десять) календарних днів до дати розірвання договору.
Умовами п. 7.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту укладання сторонами та діє до 20.01.2026 року. Датою укладання договору вважається пізніша дата, якщо договір підписувався сторонами окремо.
Відповідно до п. 7.5 договору, договір може бути достроково розірвано за взаємною згодою сторін. Розірвання договору в односторонньому порядку допускається у випадку, передбачених цим договором або чинним законодавством України.
Балансоутримувач має право на розірвання договору в односторонньому порядку за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі виникнення у орендаря 2-во місячної заборгованості (повної або часткової) за надані послуги (п. 7.6.1 договору); з дати введення в дію нової вартості надання послуг, якщо орендар не прийняв її до розрахунків у порядку, передбаченому п. 1.5 договору (п. 7.6.2 договору); з дати підписання між орендарем та суборендарем акту приймання-передачі орендованого майна відповідно до п. 7.7 договору (п. 7.6.3 договору); за ініціативою балансоутримувача при попередженні орендаря за два тижня до дати розірвання (п. 7.6.4 договору).
Згідно п. 9.10 договору останній укладено в двох оригінальних примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2021 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Логістик Систем» (орендар) була укладена додаткова угода №1 до договору №02.5-14/1-543 від 01.03.2021 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - додаткова угода № 1).
Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1, у зв'язку з тим, що 12.02.2021 року орендар розпочав господарську діяльність в орендованому майні (лист орендаря №1603-01 від 16.03.2021 року) з метою надання послуг з організації продажу продукції операторів мобільного стільникового зв'язку України (Vodafone, Lifecell, Київстар) та сервісного обслуговування пасажирів в аеропорту згідно з вимогами мобільного зв'язку України, сторони домовились таблицю №1 додатку №1, викласти в такій редакції: «Перелік послуг, що надаються (можуть надаватися) орендарю на (в) орендованому майні:
- постачання теплової енергії за 1 Гкал - вартість станом на 20.01.2021 року без ПДВ - 2350,00 грн - послуга надається з 10.02.2021 року;
- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника за місяць, вартість станом на 20.01.2021 року без ПДВ - 50,00 грн - послуга надається з 12.02.2021 року. У подальшому зміни відбуваються відповідно до пункту 2.9 договору;
- вода, використана для прибирання 1 кв. м приміщення самостійно - за місяць - вартість станом на 20.01.2021 року без ПДВ - 4,00 грн - послуга надається з 12.02.2021 року;
- прибирання та вивезення твердих побутових відходів за 1 куб. м - вартість станом на 20.01.2021 року без ПДВ - 145,00 грн - послуга надається з 12.02.2021 року. Кількість працівників може змінюватися відповідно до пункту 2.9 договору;
- водопостачання води гарячої - за куб. м - вартість станом на 20.01.2021 року без ПДВ - 210,00 грн - послуга надається з дати підключення орендаря до мереж балансоутримувача, яку буде визначено сторонами в додатковій угоді;
- водопостачання води холодної - за 1 куб.м - вартість станом на 20.01.2021 року без ПДВ - 27,00 грн - послуга надається з дати підключення орендаря до мереж балансоутримувача, яку буде визначено сторонами в додатковій угоді;
- водопостачання води стічної за 1 куб.м - вартість станом на 20.01.2021 без ПДВ - 30,00 грн - послуга надається з дати підключення орендаря до мереж балансоутримувача, яку буде визначено сторонами в додатковій угоді;
- створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» - послуга надається з 12.02.2021 року відповідно до правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 №01-35-16. Розмір плати залежить від фактичного використаного майна та дорівнює 5% від чистого доходу, але не менше 10000,00 грн (без ПДВ), отриманого від діяльності в орендованому майні, на підставі довідки про доходи за звітний місяць.
До матеріалів справи надано копію додаткової угоди №1, яка підписана уповноваженими представниками обох сторін та скріплена відбитками їх печаток.
18.06.2021 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Логістик Систем» (орендар) була укладена додаткова угода №2 до договору №02.5-14/1-543 від 01.03.2021 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - додаткова угода №2).
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №2, сторони домовились внести такі зміни в договір:
Викласти преамбулу Договору в частині балансоутримувача в новій редакції: «Державне підприємство «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» (скорочене найменування - ДП МА «Бориспіль»), далі - балансоутримувач, в особі директора з розвитку неавційної діяльності Тисячного Дмитра Васильвовича, який діє на підставі довіреності №01-22/7-18 від 04.01.2021 року, з однієї сторони, та …» (далі по тексту).
Пункт 1.1.2 договору викласти в новій редакції: « 1.1.2 Балансоутримувач забезпечує технічну можливість для під?єднання обладнання орендаря до електричних мереж балансоутримувача з метою передачі орендарю електричної енергії, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача за цінами (тарифами) наведеними у таблиці №2 додатку 1 до договору.».
Пункт 1.7 договору викласти в новій редакції: « 1.7 Якщо орендар не приймає нову вартість, про це він письмово повинен повідомити балансоутримувача не пізніше ніж за 5 (п?ять) календарних днів до дня введення нової вартості. В такому разі балансоутримувач має право припинити надання послуги (якщо припинення послуги є можливим) або розірвати договір в односторонньому порядку (якщо послуга централізовано для всієї будівлі пасажирського терміналу «D») з дати введення в дію нової вартості послуг. Балансоутримувач інформує орендаря про розірвання договору листом, який буде вважатися невід?ємною частиною договору. При цьому сторони визнають юридичну чинність такого листа та не здійснюють жодних додаткових дій щодо розірвання договору».
Доповнено договір пунктом 9.11 в такій редакції: « 9.11 сторони визначили місце виконання договору: 08300, Україна, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ДІ МА «БОРИСПЛЬ».
Таблицю №2 додатку №1 договору викладено в новій редакції: Відшкодування вартості спожитої електричної енергії - складові тарифу, передбачені діючим законодавством: Електрична енергія відповідно до цін (тарифів), придбаної електричної енергії ДП МА «Бориспіль»; Послуги передачі електричної енергії - за цінами (тарифами), встановленими уповноваженим органом державної влади (Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, далі - НКРЕКТІ); Розподіл електричної енергії за цінами (тарифами), встановленими уповноваженим органом державної влади (НКРЕКП). Послуга надається з 05.05.2021 року (дата зазначена в акті включення електроустановки до діючої електромережі аеропорту).
Листом 27.10.2021 року №25-22/1-255 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 15.11.2021 року а саме: виробництво, транспортування та постачання теплової енергії за 1 Гкал. 2 203,81 грн без ПДВ; забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника на місяць 99,68 грн без ПДВ; вода, використана для прибирання 1-го кв.м. приміщення самостійно за місяць 6,23 грн без ПДВ; централізоване водопостачання за 1 куб.м. 43,44 грн бех ПДВ; централізоване водовідведення за 1 куб.м. 59,03 без ПДВ; постачання гарячої води за 1 куб.м. 333,73 грн без ПДВ.
Листом 04.01.2022 року №19-22/1-131 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 15.01.2022 року а саме: виробництво, транспортування та постачання теплової енергії за 1 Гкал. 4 310,29 грн без ПДВ; постачання гарячої води за 1 куб.м. 553,86 грн без ПДВ; централізоване водопостачання за 1 куб.м. 44,08 грн без ПДВ; централізоване водовідведення за 1 куб.м. 60,04 без ПДВ; абезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника на місяць 140,46 грн без ПДВ; вода, використана для прибирання 1-го кв.м. приміщення самостійно за місяць 6,33 грн без ПДВ.
Листом 13.01.2022 року №19-22/1-478 позивач повідомив відповідача, що з 01.02.2022 року ДП МА «Бориспіль» запроваджує новий механізм надання/отримання такої послуги, як відшкодування витрат вартості послуги х проводження з побутовими відходами; утримання контейнерів для побутових відходів та контроль за вивозом побутових відходів з території ДП МА «Бориспіль»; побутові відходи та великогабаритні відходи за 1 куб.м. Так, відповідно до ціна та тарифів, встановлених сторонньою організацією, що надає послугу ДП МА «Бориспіль» становить 22,00 грн без ПДВ.
Листом 30.12.2022 року №37-22-339 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 01.01.2023 року а саме: виробництво, транспортування та постачання теплової енергії за 1 Гкал. 5 109,79 грн без ПДВ; забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника на місяць 151,05 грн без ПДВ; вода, використана для прибирання 1-го кв.м. приміщення самостійно за місяць 6,46 грн без ПДВ; централізоване водопостачання за 1 куб.м. 46,08 грн бех ПДВ; централізоване водовідведення за 1 куб.м. 60,16 без ПДВ; постачання гарячої води за 1 куб.м. 608,61 грн без ПДВ.
Листом 31.03.2023 року №25-22/1-216 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 12.04.2023 року а саме: виробництво, транспортування та постачання теплової енергії за 1 Гкал. 4 792,57 грн без ПДВ; забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника на місяць 149,07 грн без ПДВ; вода, використана для прибирання 1-го кв.м. приміщення самостійно за місяць 6,83 грн без ПДВ; централізоване водопостачання за 1 куб.м. 46,59 грн бех ПДВ; централізоване водовідведення за 1 куб.м. 65,70 без ПДВ; постачання гарячої води за 1 куб.м. 583,14 грн без ПДВ.
Так за твердженням позивача, ним надані послуги за договором у період травень - грудень 2022 року і січень - липень 2023 року, на підтвердження чого він надав такі акти, які не підписані відповідачем: від 31.05.2022 року, від 30.06.2022 року, від 31.07.2022 року, від 31.08.2022 року, від 12.09.2022 року, від 30.09.2022 року, від 31.10.2022 року, від 30.11.2022 року, від 31.12.2022 року, від 31.01.2023 року, від 28.02.2023 року, від 31.03.2023 року, від 30.04.2023 року, від 31.05.2023 року, від 30.06.2023 року, від 31.07.2023 року (наявні в матеріалах справи).
Для оплати вказаних послуг позивачем виставлені рахунки-фактури, а саме: №226/293 від 31.05.2022 року за травень 2022 року на суму 13049,29 грн; №226/354 від 30.06.2022 року за червень 2022 року на суму 13049,29 грн; №226/405 від 31.07.2022 року за липень 2022 року на суму 13049,29 грн; №226/448 від 31.08.2022 року за серпень 2022 року на суму 13049,29 грн; №226/489 від 12.09.2022 року на суму 0,26 грн; №226/537 від 30.09.2022 року за вересень 2022 року на суму 13049,29 грн; №226/582 від 31.10.2022 року за жовтень 2022 року на суму 13049,29 грн; №226/614 від 30.11.2022 року за листопад 2022 року на суму 13145,66 грн; №226/680 від 31.12.2022 року за грудень 2022 року на суму 13174,97 грн; №226/23 від 31.01.2023 року за січень 2023 року на суму 13289,26 грн; №226/101 від 28.02.2023 року за лютий 2023 року на суму 13271,87 грн; №226/127 від 31.03.2023 року за березень 2023 року на суму 13202,33 грн; №226/165 від 30.04.2023 року за квітень 2023 року на суму 13118,70 грн; №226/207 від 31.05.2023 року за травень 2023 року на суму 13114,28 грн; №226/278 від 30.06.2023 року за червень 2023 року на суму 13114,28 грн; №226/236 від 30.06.2023 року на суму 4,76 грн; №226/309 від 31.07.2023 року за липень 2023 року на суму 13114,28 грн.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги у встановлений договором строк, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 19.05.2023 року № 35-28/5-128, в якій вимагав від відповідача виконати належним чином свої зобов'язання та перерахувати на рахунок балансоутримувача заборгованість в розмірі 144380,09 грн за отримані у травні -грудні 2022 року і січні-березні 2023 року на умовах договору від 01.03.2021 року №02.5-14/1-543 послуги. Надіслання зазначеної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідача № 0830107163703 з описом вкладення, яке було отримано відповідачем 29.05.2023 року.
Крім того, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 16.09.2023 року № 35-28/5-212, в якій вимагав від відповідача виконати належним чином свої зобов'язання та перерахувати на рахунок балансоутримувача заборгованість в розмірі 196846,39 грн за отримані у травні -грудні 2022 року і січні-липні 2023 року на умовах договору від 01.03.2021 року №02.5-14/1-543 послуги. Надіслання зазначеної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідача № 0830107317891 з описом вкладення, яке було отримано відповідачем 15.09.2023 року.
Зазначені претензії, за твердженням позивача, залишилась без відповіді та задоволення відповідачем.
При цьому, за твердженням позивача, відповідач взяті на себе грошові зобов'язання за договором з оплати спірних послуг не виконав, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.
Відповідно до приписів ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Так, предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку за договором здійснити оплату послуг та відшкодувати витрати, а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору, за порушення відповідних зобов'язань.
Так, як правильно встановлено судом першої інстанції, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить як зобов'язання з надання послуг, так і зобов'язання із відшкодування витрат вартості послуг, які фактично надаються позивачу іншими особами (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, вода використана для прибирання, забезпечення санітарно - гігієнічних умов праці одного працівника на місяць, прибирання та вивезення твердих побутових відходів).
Вищевикладене спростовує твердження скаржника, що суд першої інстанції не з'ясував дійсну правову природу правовідносин між сторонами спору.
Зазначене не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, оскільки ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України (чинного, на час спірних правовідносин) визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Враховуючи вищевикладене, відповідач мав виконати свої грошові зобов'язання за договором з оплати наданих позивачем послуг та відшкодувати вартість послуг у строк, встановлений п. 3.2.6. договору: за травень 2022 року - до 20.06.2022 року, за червень 2022 року - до 20.07.2022 року, за липень 2022 року - до 20.08.2022 року, за серпень 2022 року - до 20.09.2022 року, за вересень 2022 року - до 20.10.2022 року, за жовтень 2022 року - до 20.11.2022 року, за листопад 2022 року - до 20.12.2022 року, за грудень 2022 року - до 20.01.2023 року, за січень 2023 року - до 20.02.2023 року, за лютий 2023 року - до 20.03.2023 року, за березень 2023 року - до 20.04.2023 року, за квітень 2023 року - до 20.05.2023 року, за травень 2023 року - до 20.06.2023 року, за червень 2023 року - до 20.07.2023 року, за липень 2023 року - до 20.08.2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що відповідач категорично заперечував проти самого факту йому надання послуг за спірний період (з травня 2022 року по липень 2023 року) та направляв позивачу відповідні мотивовані відмови від підписання відповідних актів, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до договору оренди нерухомого майна, з метою утримання якого між сторонами укладений спірний у справі договір, зокрема, згідно з пунктом 3.1., передбачено, що до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою; орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5. договору оренди.
При укладанні договору оренди, сторонами погоджені істотні умови договору, зокрема, визначені такими сторонами, зокрема, за пунктом 3.1.1 договору оренди передбачений обов'язок позивача як балансоутримувача надавати відповідачу спірні у цій справі послуги і за договором оренди цей обов'язок позивача не кореспондується з жодним зобов'язанням відповідача, у тому числі, безвідносно до факту їх фактичного споживання, відтак, позивач як балансоутримувач за договором оренди зобов'язаний надавати спірні у цій справі послуги, за відсутності укладання відповідачем окремих договорів щодо надання спірних послуг безпосередньо з постачальниками комунальних послуг.
Так, відповідачем не були надані докази укладання окремих договорів щодо надання спірних послуг безпосередньо з постачальниками комунальних послуг, водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем наданими до матеріалів справи доказами підтверджується не лише те, що спірні послуги вважаються прийнятими відповідачем за умовами договору, а й фактичне надання спірних послуг, зокрема, показники споживання теплової енергії субспоживачами за підписами головного енергетика позивача.
Доводи скаржника, що надані позивачем акти та рахунки не підтверджують обсягів та якості послуг, спростовуються умовами договору, зокрема, відповідно до підпункту 3.1.4 пункту 3.1 договору позивач зобов'язується щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти відповідачу рахунок-фактуру за надані послуги за звітний місяць та складати Акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості, отже, належність цих документів на підтвердження, у тому числі, обсягу та якості послуг, погоджена сторонами.
Крім того, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні статей 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів, що послуги не надавались фактично або надавались не в обсягах, що вказані позивачем або неналежної якості.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідні відмови від підписання акту приймання-здачі виконаних послуг були направлені на адресу позивача з порушенням строку встановленого п. 3.2.6 п. 3.2 договору.
Так, згідно з погодженими сторонами умовами договору, доказами своєчасності та повноти надання послуг є акти приймання-здачі виконаних послуг, які складені позивачем, своєчасно надані відповідачу, а також надані суду до матеріалів справи, у позивача відсутній обов'язок доводити факти надання ним послуг за договором будь-яким іншим шляхом, при цьому, враховуючи позицію Верховного Суду щодо обов'язку не лише доведення стороною тієї чи іншої обставини справи, а й обов'язку її спростування іншою стороною, судом врахована відсутність належних доказів відповідача на спростування належності надання спірних послуг у вказаних в актах обсягах.
Як вбачається з матеріалів справи, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) згідно з спірним договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за період з травня 2022 року по липень 2023 року відповідачем не прийняті.
Як убачається із вказаних вище актів ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" надавались Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарт Логістик Систем" наступні послуги:
- створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, без пекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності;
- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника;
- вода, використана для прибирання 1кв. м приміщення самостійно;
- виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
При порушенні балансоутримувачем умов договору щодо ненадання або надання не в повному обсязі послуг, зниження їх якості, сторони протягом двох календарних днів після порушення складають та підписують акт-претензію, в якому зазначаються терміни, види відхилення показників у наданні послуг тощо. Балансоутримувач протягом десяти робочих днів після підписання акту-претензії вирішує питання про перерахунок платежів або видає орендарю обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій (п. 5.3. договору).
Так, матеріали справи не містять доказів складання та підписання актів-претензій щодо не надання вказаних у актах послуг.
Проте, як було встановлено вище, матеріали справи містять відмови Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Логістик Систем" від підписання актів, які полягали в тому, що у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до інформації на офіційній сторінці ДП МА "Бориспіль" роботу аеропорту призупинено, пасажирський термінал, де відповідач орендував приміщення, також припинив роботу саме як пасажирський термінал. Відповідач не може споживати послуги, тому що не знаходиться в пасажирському терміналі, а позивач не може її надати, оскільки знаходиться в простої.
Водночас, недотримання строків надсилання відповідних відмов не спростовує факту повідомлення відповідачем позивача про невикористання майна протягом спірного періоду та не споживання відповідних послуг, які пов'язані саме із безпосереднім доступом працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Логістик Систем" до орендованого приміщення.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, що виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 зазначеного Кодексу).
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Аналіз змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 року у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Крім того у пунктах 1-3 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Однак суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення лише, обмежився посиланням на Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Логістик Систем" обставин щодо неможливості використання ним орендованого майна, не надав належної оцінки всім доказам та доводам сторін в їх сукупності на підтвердження вимог ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" щодо фактичного надання передбачених договором послуг саме ТОВ "Смарт Логістик Систем", обсягу таких послуг з урахуванням їх необхідності та споживання послуг працівниками відповідача.
Схожа за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.07.2025 року № 911/426/24.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між учасниками виник, зокрема щодо відшкодування витрат балансоутримувача на надання тих послуг орендарю, обсяг та вартість яких обумовлена фактом користування орендованим приміщенням визначеною у договорі кількістю працівників.
Як вже зазначалось, відповідно до п. 1.3 договору розмір плати за послуги залежить від фактичного їх об'єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов'язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.
Проте, матеріали справи не містять, а позивачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що з 24.02.2022 року надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарт Логістик Систем" послуг для забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, що обліковуються в залежності від кількості працівників, а також кількості та можливості використання води для самостійного прибирання було можливим, та фактично здійснювалося, що свідчить про недоведеність та безпідставність позовних вимог позову ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" у частині стягнення їх вартості (16239,84 грн).
При цьому, колегія суддів зауважує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Логістик Систем" неодноразово повідомляло ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", що роботу балансоутримувача було призупинено, майно не використовується орендарем згідно договору оренди, у тому числі і протягом періоду, який є предметом розгляду позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з твердженнями скаржника, що відповідач не мав можливості фактичного використання майна та ведення господарської діяльності після 24.02.20202 року.
Водночас, колегія суддів відзначає, що інші послуги не пов'язані із безпосереднім доступом працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Логістик Систем" до орендованого приміщення.
Отже, загальний розмір основної заборгованості відповідача договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-543 від 01.03.2021 року становить 180606,55 грн (196846,39 грн (заявлена до стягнення позивачем основна заборгованість) - 16239,84 грн (нараховані послуги з забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника - за місяць та з використання води для прибирання 1 кв.м приміщення самостійно).
Твердження скаржника, як на відмову в задоволенні позовних вимог, що внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, введення воєнного стану на території України та призупинення роботи ДП «МА «Бориспіль» господарська діяльність відповідача зупинилась, у зв'язку із чим користування приміщенням, відповідач не здійснює, а отже споживання у ньому комунальних послуг повністю припинилося, відповідно нарахування таких послуг відносно відповідача є неправомірним, колегія суддів не визнає переконливими доводами, з огляду на наступне.
Так, загальновідомою є інформація про те, що Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX "Про затвердження указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено указ Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений.
24.02.2022 року ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на офіційному сайті оприлюднило інформацію про те, що у зв'язку із військовим вторгненням РФ згідно з вимогами Повітряного кодексу України та Положення про використання повітряного простору України органами ОЦВС та Державіаслужбою вжито заходів щодо закриття повітряного простору України, а також інформацію про те, що роботу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" призупинено, аеропорт не працює, всіх пасажирів аеропорту евакуйовано, злітно-посадкова смуга заблокована.
Згідно з пунктом 3.1. «Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії Торгово- промислової палати України 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент), форс - мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Форс-мажорними можуть бути визнані ті обставини, які не зазначені у вищенаведеному переліку, проте відповідають критеріям форс-мажорних згідно з положеннями пункту 6.9 цього Регламенту, не суперечать законодавству України і узгоджені сторонами у договорі, контракті, угоді як такі, що звільняють їх від цивільно-правової відповідальності.
Положення пункту 3.1 Регламенту узгоджуються з положеннями абзацу 1 ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 та ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України, чинного на час спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Отже, настання форс - мажорних обставин не звільняє від зобов'язань за договором, а стосується лише відповідальності за несвоєчасне їх виконання.
При цьому, при доведенні впливу форс - мажорних обставин на неможливість виконання спірних зобов'язань, не є достатнім посилання на загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, оскільки відповідач має довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання ним спірних зобов'язань за договором.
Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2022 року у справі № 922/854/21 викладено такі висновки.
«В статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Проторгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.».
Розділом 6 «Обставини непереборної сили (Форс-мажор)» договору між сторонами погоджено такий порядок засвідчення факту настання форс- мажорних обставин: за пунктом 6.1 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, якщо воно виникло унаслідок обставин непереборної сили (далі - форс-мажорні обставини), за які Сторони не відповідають і які заважають Сторонам виконувати свої обов'язки за даним Договором; згідно з пунктом 6.2 про виникнення форс-мажорних обставин Сторона, для якої виникли такі обставини, зобов'язана повідомити про це іншу сторону рекомендованим листом з повідомленням протягом 5-х робочих днів з дати настання таких обставин; порушення цієї умови Договору позбавляє Сторону права посилатися на виникнення для неї форс-мажорних обставин за цим Договором; відповідно до пункту 6.3 сторони домовилися про те, що початок і тривалість дії форс-мажорних обставин підтверджується Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною ТПП; за пунктом 6.4 при підтвердженні вказаним Сертифікатом дії форс-мажорних обставин, строк виконання обов'язків продовжується на строк дії цих обставин; відповідно до пункту 6.5 у випадку, коли форс-мажорні обставини, діють більше 3 (трьох) місяців, або коли при виникненні таких обставин стає очевидним, що такі обставини будуть діяти більше такого строку, будь-яка Сторона має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить по це іншу сторону не пізніше як за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання договору.
Так, відповідач не надав належних доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у встановлені пунктом 6.2 договору строки та порядку, що позбавляє його права посилатись на форс-мажорні обставини у спірних правовідносинах, до матеріалів справи також не надано сертифікату про форс-мажорні обставини у спірних зобов'язаннях, виданого Торгово-промисловою палатою України або регіональною ТПП, відповідно до пункту 6.3 договору.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.03.2023 року у справі № 920/505/22 викладено такі висновки: «Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорів (подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63 постанові Верховного Суду від 22.06.2022 року у справі № 904/5328/21). Таким чином, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).»
Щодо посилання скаржника на наказ генерального директора ДП МА «Бориспіль» № 01-07.10-1 від 24.02.2022 року про встановлений простій у всіх структурних підрозділах підприємства, колегія суддів відзначає наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, вищевказаним наказом передбачено встановлення простою з 24.02.2022 року в усіх структурних підрозділах підприємства (за виключенням працівників, зазначених у Додатку № 1 даного наказу), відтак, не всього підприємства в цілому, відповідачем не доведено припинення діяльності ДП МА «Бориспіль» та закриття доступу орендарям нерухомого майна на територію ДП МА «Бориспіль», при цьому, не зважаючи на припинення цивільної авіації з початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, позивач продовжує здійснювати інші види господарської діяльності, які можливі в умовах воєнного стану, в тому числі, забезпечення утримання майна, зокрема, спірного, що орендоване відповідачем, підтримання території аеропорту в придатному для відновлення систематичних польотів авіакомпаніями стані.
При цьому, колегія суддів зауважує, що станом на час спірних правовідносин, спірне майно за договором оренди № 2359 від 20.01.2021 року залишається у користуванні відповідача.
У зв'язку із введенням воєнного стану у країні відповідач відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 звільнений від сплати орендної плати, але не звільнений від зобов'язань зі сплати комунальних платежів та платежів, пов'язаних з утриманням орендованого майна, що передбачені умовами договору.
Відповідно до підпункту 3.2.16 пункту 3.2 договору орендар зобов'язується дотримуватись вимог та нести відповідальність за порушення Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 року № 01-35-16 (далі - Правила), які є обов'язковими для виконання усіма суб'єктами господарювання, що знаходяться та/або здійснюють свою діяльність в аеропорту «Бориспіль».
Розділом 2 Правил визначено, що вони впроваджуються для забезпечення рівних, прозорих організаційних, фінансових, конкурентних та правових умов здійснення на території аеропорту «Бориспіль» господарської діяльності всіма суб'єктами авіаційної та неавіаційної діяльності, постійного розвитку міжнародного аеропорту «Бориспіль» та сприяння збільшенню пасажиропотоку, підвищенню умов та стандартів обслуговування повітряних суден, пасажирів, багажу, вантажів та пошти, з використанням при цьому об'єктів інфраструктури аеропорту на взаємовигідних умовах платності, відповідальності та свободи договору: на умовах концесії, оренди, спільної діяльності або інших форм договірних відносин, передбачених чинним законодавством України, міжнародними договорами, чинними для України, стандартами та рекомендованою практикою Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO).
Розмір плати за право здійснювати свою діяльність в аеропорту «Бориспіль», за створення та підтримання позивачем відповідних майнових, інституційних, правових, організаційних та комерційних умов для здійснення господарської діяльності визначається або як відсоток від чистого доходу суб'єкту господарювання від здійснення ним неавіаційної господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» за відповідним договором з ДП МА «Бориспіль» або у вигляді фіксованої плати або комбіновано (фіксована плата плюс відсоток від чистого доходу, отриманого цим суб'єктом від здійснення ним неавіаційної діяльності). Розмір такої плати залежить від виду діяльності, яку здійснює суб'єкт господарювання на території аеропорту «Бориспіль», та визначається в договорі, що укладається між суб'єктом господарювання та ДП МА «Бориспіль» (підпункт 5.6.2 пункту 5.6 Правил).
Розділом 2 Правил визначено, що вони є складовою частиною будь-якого договору, угоди тощо, які укладаються ДП МА «Бориспіль» зі всіма суб'єктами господарювання, що здійснюють свою авіаційну та неавіаційну господарську діяльність на території аеропорту «Бориспіль» та є їх суттєвими умовами.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 року у справі № 911/1089/19 Правила здійснення господарської діяльності на території аеропорту від 11.03.2019 року № 01-35-16 є обов'язковими для усіх суб'єктів господарювання, що здійснюють авіаційну/неавіаційну діяльність на території аеропорту «Бориспіль».
Отже, кожен суб'єкт господарювання, який здійснює на території аеропорту "Бориспіль" неавіаційну господарську діяльність, має сплачувати ДП "МА "Бориспіль" плату за право здійснювати свою діяльність в аеропорту "Бориспіль" та за створення та підтримання відповідних майнових, інституційних, правових, організаційних та комерційних умов для здійснення такої діяльності.
Розмір такої плати визначається або як відсоток від чистого доходу суб'єкту господарювання від здійснення ним неавіаційної господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" за відповідним договором з ДП "МА "Бориспіль" або у вигляді фіксованої плати або комбіновано (фіксована плата плюс відсоток від чистого доходу, отриманого цим суб'єктом від здійснення ним неавіаційної діяльності). Розмір такої плати залежить від виду діяльності, яку здійснює суб'єкт господарювання на території аеропорту "Бориспіль", та визначається в договорі, що укладається між суб'єктом господарювання та ДП "МА "Бориспіль" (підпункт 5.6.2 пункту 5.6 Правил), відтак, плата за створення та підтримання відповідних майнових, інституційних, правових, організаційних та комерційних умов для здійснення господарської діяльності має бути внесена відповідачем незалежно від результатів його господарської діяльності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що суд першої інстанції помилково ототожнив плату за право із послугами.
Щодо посилання скаржника на постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 року у справі № 911/822/24, від 23.12.2024 року у справі № 911/883/24, від 03.06.2025 року у справі № 911/2906/24, від 06.08.2025 року у справі № 911/2861/24, колегія суддів суду зазначає, що посилання на постанови апеляційних судів не є належним правовим обґрунтуванням підстав апеляційного оскарження судових рішень, оскільки неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновків, викладених у постановах апеляційного господарського суду України, не визначено ст. 254 Господарського процесуального кодексу України як підстава апеляційного оскарження судових рішень. Згідно із ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Схожий за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2020 року у справі № 920/653/18 та від 07.10.2021 року у справі № 922/3447/20.
Постанови Північного апеляційного господарського суду - не є джерелом правозастосовчої практики для суддів відповідно до ст. 13 Закону України «Про судострій» та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 08.07.2025 року у cправі № 911/426/24 не спростовує вищевикладених висновків суду.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Матеріалами справи підтверджено, що договір №02.5-14/1-543 від 01.03.2021 року про надання комунальних послуг для орендованого приміщення у спірний період - із травня 2022 року по липень 2023 року був чинним.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 180606,55 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4748,19 грн - 3% річних, 6915,72 грн - інфляційних втрат та 73978,70 грн пені за період травень-грудень 2022 року і січень - липень 2023 року, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 року у справі №915/880/18, від 26.09.2019 року у справі №912/48/19, від 18.09.2019 року у справі №908/1379/17).
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020 року у справі №924/532/19.
Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 5.5 договору орендар зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором, включаючи день оплати.
Як було встановлено вище, розмір основного боргу становить 180606,55 грн. Відтак, штрафні санкції підлягають обчисленню саме з вказаної суми боргу, тому розрахунок штрафних санкцій позивача, виходячи із суми заборгованості у розмірі 196846,39 грн є неправомірним.
Колегія суддів, скориставшись калькулятором підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360», здійснила власний розрахунок та встановила, що правомірними й обґрунтованими є 3 % річних у розмірі 4360,84, інфляційні втрати у розмірі 6915,72 грн та 67947,98 грн пені.
При цьому, колегія суддів зауважує, що сума розрахунку заборгованості , зокрема, інфляційних нарахувань, не може перевищувати заявлену суму позову, оскільки господарський суд розглядає справу в межах позовних вимог (ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, колегія суддів зауважує, що скаржником контрозрахунок штрафних санкцій не надавався.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Так, зазначені в апеляційній скарзі доводи частково знайшли своє підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
При цьому, колегія суддів частково погоджується з твердженнями позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи відповідача, зокрема, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим оскаржене рішення суду підлягає зміні, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Логістик Систем" - частковому задоволенню.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Логістик Систем" на рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 року у справі №911/3649/23 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 року у справі №911/3649/23 змінити, викласти резолютивну частину в наступній редакції.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Логістик Систем" (14000, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Гетьмана Полуботка, будинок 6-А, офіс 3-А, код ЄДРПОУ 39398405) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 180606 (сто вісімдесят тисяч шістсот шість) грн 55 коп. основного боргу, 67947 (шістдесят сім тисяч дев'ятсот сорок сім) грн 98 коп. пені, 4360 (чотири тисячі триста шістдесят) грн 84 коп. 3% річних, 6915,72 грн. (шість тисяч дев'ятсот п'ятнадцять гривень сімдесят дві копійки) інфляційних втрат, 3897 (три тисячі вісімсот дев'яносто сім) грн 47 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
В іншій частині позову відмовити.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль -7, код ЄДРПОУ 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Логістик Систем" (14000, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Гетьмана Полуботка, будинок 6-А, офіс 3-А, код ЄДРПОУ 39398405) 407 (чотириста сім) грн 85 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
4. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.
5. Матеріали справи №911/3649/23 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядки та строки, передбачені ст. ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Гаврилюк
Б.О. Ткаченко
Дата підписання 06.03.2026 року