вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" березня 2026 р. Справа№ 911/679/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Колесника Р.М.
суддів: Сковородіної О.М.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання: Тимошенко Д.Ю.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Кондаратенко Я.І.
від відповідача-1: Юрчик М.В.
від відповідача-2: Рубля О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської обласної ради
на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.01.2026 про поворот виконання рішення (повний текст ухвали складено 29.01.2026)
у справі № 911/679/25 (суддя - Конюх О.В.)
за позовом Київської обласної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелекс»
та Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня»
про визнання тимчасового договору недійсним та виселення
І. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції:
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2026 задоволено заяву ТОВ «Інтелекс» (надалі також відповідач 1) про поворот виконання рішення Господарського суду Київської області по справі № 911/679/25 та постановлено вселити заявника у нежитлове приміщення.
Задовольняючи заяву ТОВ «Інтелекс» суд першої інстанції виходив з того, що скасоване судове рішення в частині виселення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, а тому ТОВ «Інтелекс» правомірно звернувся до суду із заявою про поворот виконання рішення з вимогою про вселення у спірне нежитлове приміщення.
ІІ. Короткий зміст доводів апеляційної скарги, пояснень та заперечень інших учасників справи:
Доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про поворот виконання відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним:
- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що скасування Верховним Судом рішення в частині виселення автоматично зумовлює необхідність вселення ТОВ «Інтелекс» у спірне нежитлове приміщення в порядку повороту виконання, адже такий підхід суперечить суті та призначенню інституту повороту виконання, визначеного статтею 333 ГПК України. Суд фактично ототожнив скасування судового примусу (виселення) із виникненням у відповідача 1 права на фактичне користування комунальним майном, що є методологічно і юридично помилковим;
- у даній справі встановлено та не заперечується, що: 1. основний договір оренди припинився 08.11.2020; 2. «тимчасовий» договір від 09.11.2020 визнано недійсним, що підтверджено судовими рішеннями, залишеними в цій частині без змін Верховним Судом;
- новий договір оренди не укладався, аукціон не проводився і не проводитиметься у зв'язку з використанням майна балансоутримувачем для власних потреб. Отже, ні на момент виконання рішення про виселення, ні на момент розгляду заяви про поворот виконання ТОВ «Інтелекс» не мало чинного правового титулу на користування спірним майном, а тому фактичне вселення ТОВ «Інтелекс» у приміщення не є поверненням отриманого, а є створенням нового правового стану, що прямо виходить за межі інституту повороту виконання;
- постановою Верховного Суду від 02.12.2025 хоча і скасовано рішення в частині виселення ТОВ «Інтелекс», але це означає лише усунення судового примусу, але не породжує автоматичного відновлення матеріального права, якого не існувало;
- Верховний Суд у даній справі не визнавав чинним жоден договір оренди; не встановлював обов'язку допустити ТОВ «Інтелекс» до комунального майна та не вирішував питання фактичного користування приміщенням;
- застосування пункту 151 Порядку (тут та надалі мається на увазі Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою КМ України від 03.06.2020 № 483) не може слугувати підставою для фактичного вселення особи в комунальне майно шляхом повороту виконання, оскільки пункт 151 Порядку не означає право користування, а є лише процедурна гарантія участі в аукціоні, який в цьому випадку не проведений і не може бути проведений;
- оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції позбавив власника, а саме, територіальних громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради можливості володіти та користуватися комунальним майном, нав'язав користувача комунального майна без договору, без аукціону та без компенсації, проігнорував публічний інтерес, оскільки приміщення використовується закладом охорони здоров'я, проігноровано подані докази проведення ремонтних робіт та фактичного використання приміщення балансоутримувачем;
- суд першої інстанції помилково застосував інститут повороту виконання, як механізм автоматичного вселення та фактичного створення нового права користування комунальним майном, що суперечить статті 333 ГПК України, ототожнив скасування судового примусу з виникненням матеріального права, вийшов за межі інституту повороту виконання, допустив непропорційне втручання у право комунальної власності, тому ухвала Господарського суду Київської області від 27.01.2026 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Інтелекс» про поворот виконання.
Доводи відповідача 1, що викладено у відзиві на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 проти задоволення скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Доводи відповідача 1, що викладено у письмових поясненнях
Не погоджуючись із оскаржуваною ухвалою відповідач 2 - надав пояснення, в яких виклав аргументи, що здебільшого є тотожними із аргументами скаржника.
ІІІ. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:
Київська обласна рада 24.02.2025 звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелекс», 2) Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня», в якому просила суд:
визнати недійсним Тимчасовий договір про передачу в оренду майна комунальної власності від 09.11.2020, укладений між КНП КОР «КОДЛ» та ТОВ «Інтелекс»;
виселити ТОВ «Інтелекс» з нежитлового приміщення, загальною площею 36 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Боярка, вул. Хрещатик, 83.
Рішенням Господарського суду Київської області від 26.05.2025 позов задоволено повністю, визнано недійсним Тимчасовий договір про передачу в оренду майна комунальної власності, укладений 09.11.2020 між КНП КОР «КОДЛ» та ТОВ «Інтелекс». Ухвалено також виселити ТОВ «Інтелекс» з нежитлового приміщення, загальною площею 36 кв.м, що знаходиться за адресою Київська обл., м. Боярка, вул. Хрещатик, буд. 83.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Інтелекс» на рішення від 26.05.2025 у справі №911/679/25 залишено без задоволення, рішення залишено без змін.
24.09.2025 видано накази на примусове виконання рішення від 26.05.2025, у тому числі щодо виселення ТОВ «Інтелекс» із займаного нежитлового приміщення.
17.10.2025 державним виконавцем Фастівського відділу ДВС у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управлення Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №79372201 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/679/25 від 24.09.2025 про виселення ТОВ «Інтелекс».
Відповідно до акту державного виконавця від 18.11.2025 рішення суду у справі № 911/679/25 виконано в повному обсязі, ТОВ «Інтелекс» виселено із спірного нежитлового приміщення.
20.11.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 79372201.
Постановою Верховного Суду від 02.12.2025 касаційну скаргу ТОВ «Інтелекс» задоволено частково, рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 скасовано в частині задоволення позову про виселення ТОВ «Інтелекс» з нежитлового приміщення. У цій частині прийнято нове рішення про відмову у виселенні ТОВ «Інтелекс» з нежитлового приміщення.
Постанова Верховного суду в частині скасування рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2025 року в частині задоволення позову Київської обласної ради до позивача та відповідача 1 про виселення позивача зі спірного приміщення в п.п.54-57 було обґрунтоване наступними чином:
« 54. За змістом положень частини дев'ятої статті 18 Закону України № 157-ІХ після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень: - про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; - про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.
55. За змістом пункту 144 Порядку № 483 після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених частиною дев'ятою статті 18 Закону.
Рішення про відмову в продовженні договору оренди може бути прийнято у випадках, передбачених статтею 19 Закону, а також у разі невідповідності орендаря вимогам, установленим статтею 4 Закону.
Таке рішення оприлюднюється орендодавцем в електронній торговій системі протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення.
У разі прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди на підставі необхідності майна для власних потреб балансоутримувача, здійснюються дії, передбачені пунктом 142 цього Порядку.
Якщо рішенням представницького органу місцевого самоврядування встановлено, що рішення про продовження договору оренди або про відмову у продовженні приймаються представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеним ним органом, відповідні рішення приймаються протягом 60 робочих днів з дати отримання заяви орендаря про продовження договору. Неприйняття протягом зазначеного строку одного із зазначених рішень представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеним ним органом вважається прийняттям ним рішення про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем.
Рішення про оголошення аукціону та оголошення про проведення аукціону на продовження договору оренди оприлюднюються орендодавцем в електронній торговій системі протягом десяти робочих днів з дати прийняття такого рішення.
56. Відповідно до пункту 151 Порядку № 483 у разі коли переможцем аукціону став чинний орендар, між орендодавцем, балансоутримувачем та чинним орендарем укладається додаткова угода про продовження договору оренди майна. Додаткова угода укладається шляхом викладення договору оренди в новій редакції згідно з примірним договором оренди. У разі відмови балансоутримувача від підписання додаткової угоди про продовження договору оренди така угода укладається між орендодавцем та чинним орендарем. Додаткова угода про продовження договору оренди майна оприлюднюється в порядку та строки, передбачені цим
Порядком для оприлюднення договорів оренди. Якщо переможцем став інший учасник аукціону, договір з чинним орендарем припиняється у зв'язку із закінченням строку, на який його укладено. При цьому якщо строк дії договору оренди з чинним орендарем закінчився, такий договір вважається продовженим до моменту укладення договору з переможцем аукціону або до моменту настання випадку, передбаченого пунктом 152 цього Порядку.
За змістом пункту 152 Порядку № 483 аукціон на продовження договору оренди визнається таким, за результатами якого об'єкт не було передано в оренду, в разі: відсутності учасників аукціону; ненадходження від жодного учасника аукціону цінової пропозиції, нездійснення жодним учасником кроку аукціону; закінчення аукціону без визначення переможця за умови настання випадку, передбаченого абзацом першим пункту 76 цього Порядку щодо чинного орендаря.
57. Таким чином, Верховний Суд вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині виселення Товариства з нежитлового приміщення, загальною площею 36 м2, розташованого за адресою: м. Боярка, вул. Хрещатик, 83, оскільки договір оренди з чинним орендарем вважається продовженим до моменту укладення договору з переможцем аукціону або до моменту настання випадку, передбаченого пунктом 152 цього Порядку.»
В п. 74 зазначеної постанови Верховним Судом було зроблено висновок про те, що оскільки ТОВ «Інтелекс» у встановлений законом строк та у встановленому законом порядку звернувся до відповідача 2 (орендодавця) про продовження чинного договору оренди, отже, договір оренди нерухомого майна № 61/08 від 24.11.2008 на підставі п.151 Порядку вважається продовженим до моменту укладення договору з переможцем аукціону або до моменту настання випадку, передбаченого пунктом 152 Порядку.
ТОВ «Інтелекс» подав заяву про поворот виконання рішення Господарського суду Київської області по справі № 911/679/25, в якій просило у поворот виконання рішення вселити його до нежитлового приміщення, загальною площею 36 кв.м, що знаходиться за адресою Київська обл., м. Боярка, вул. Хрещатик, буд. 83.
Оскаржуваною ухвалою заява ТОВ «Інтелекс» була задоволена.
VІ. Оцінка апеляційного суду:
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суть апеляційного провадження полягає у наданні оцінки висновкам суду першої інстанції щодо задоволення заяви ТОВ «Інтелекс» про поворот виконання рішення у цій справі у спосіб вселення до нежитлового приміщення внаслідок скасування Верховним Судом судових рішень у справі в частині виселення ТОВ «Інтелекс» з нежитлового приміщення.
Відповідно до частин 1, 5, 9 статті 333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він відмовляє в позові повністю. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 3-рп/2011 поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Поворот виконання рішення це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть полягає у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Інтелекс» повністю виконано рішення суду про виселення 18.11.2025.
В подальшому, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.12.2025 рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 скасовано в частині задоволення позову про виселення ТОВ «Інтелекс» з нежитлового приміщення. У цій частині прийнято нове рішення про відмову у виселенні ТОВ «Інтелекс» з нежитлового приміщення.
Тобто, судове рішення, на виконання якого ТОВ «Інтелекс» було виселено зі спірного нежитлового приміщення скасовано Верховним Судом.
Суд першої інстанції задовольняючи заяву ТОВ «Інтелекс» про поворот виконання виходив з того, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, а тому ТОВ «Інтелекс» правомірно звернувся до суду із заявою про поворот виконання рішення з вимогою про вселення у спірне нежитлове приміщення, що стало підставою для задоволення заяви.
Заперечення позивача та відповідача 2 судом було аргументовано відхилено, як такі, що не впливають на оцінку підставності вимог ТОВ «Інтелекс» про вселення його у спірне приміщення.
Колегія суддів в повній мірі погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення заяви ТОВ «Інтелекс» про поворот виконання у спосіб вселення його у спірне приміщення, адже визначальним для вирішення питання про поворот виконання є той факт, що рішення суду у виконаній частині було скасовано.
Оскільки скасоване судове рішення за будь-яких обставин не створює правових наслідків воно не може надавати позивачу, який не отримав задоволення позову у скасованій частині рішення, збереження того самого правового та майнового результату, який би він отримав якби таке рішення не було скасоване.
Усі заперечення позивача та відповідача 2 зводяться до того, що задовольняючи заяву про поворот виконання судом першої інстанції не було враховано, що вселення боржника до приміщення порушуватиме їх права, публічні інтереси, законодавчі приписи щодо порядку оренди державного та комунального майна.
Вказані скаржником та відповідачем 2 аргументи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, адже процедура повороту виконання має одну єдину мету - виправлення ситуації яка склалася внаслідок завершення процедури виконання судового рішення, яке в наступному було скасоване.
І тут є очевидним, що така процедура захищає саме інтереси боржника, що виконав скасоване рішення та метою застосування повороту виконання є відновлення становища боржника, що існувало до моменту виконання рішення суду.
В контексті викладеного судом першої інстанції виправдано та підставно відхилено усі заперечення позивача та відповідача 2, так само і колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає в аргументах наведених в обґрунтування апеляційної скарги та пояснень відповідача 2 достатніх підстав для висновків про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам матеріального та процесуального права.
Колегія суддів звертає увагу учасників справи на те, що скасовуючи постановлені по справі судові рішення в частині виселення ТОВ «Інтелекс» Верховний Суд виклав зрозумілі, послідовні та недвозначні висновки про те, що хоча спірний договір від 09.11.2020 і є недійсним та таким, що не може бути правовою підставою для користування орендованим майном, з огляду на що постановлені по справі судові рішення в частині визнання його недійсним залишив без змін, втім користування ТОВ «Інтелекс» орендованим майном здійснюється на іншій правовій підставі, яка станом на час прийняття судом рішення не припинена.
Так, Верховний Суд у п. 74 Постанови зазначив, що враховуючи те, що Товариство звернулося у встановлений законом строк та у встановленому законом порядку до орендодавця про продовження чинного договору оренди, отже, договір № 61/08 вважається продовженим до моменту укладення договору з переможцем аукціону або до моменту настання випадку, передбаченого пунктом 152 цього Порядку.
Як зазначає сам скаржник, позовні вимоги про виселення були похідними від вимог про визнання недійсним Тимчасового договору про передачу в оренду майна комунальної власності від 09.11.2020, проте Верховним Судом встановлено існування іншої правої підстави для такого користування, яка станом на час прийняття судового рішення не припинила свого існування.
За таких обставин, у разі визнання недійсним Тимчасового договору про передачу в оренду майна комунальної власності від 09.11.2020 ТОВ «Інтелекс» мало достатні підстави продовжувати користуватися орендованим майном на підставі іншого договору, який був чинний, а саме договору оренди нерухомого майна № 61/08 від 24.11.2008.
З огляду на це, єдиним способом відновлення порушених прав ТОВ «Інтелекс» на користування орендованим майном було законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції про задоволення заяви про поворот виконання у спосіб вселення ТОВ «Інтелекс» у нежитлове приміщення з якого його було примусово виселено за скасованим судовим актом.
Аргументи скаржника та відповідача 2 про неврахування обставин необхідності використання вказаного приміщення для власних цілей, безпідставність вселення через відсутність таких позовних вимог, вихід судом за межі позовних вимог, перебирання судом першої інстанції повноважень власника майна, свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційній інстанції не знайшли.
Колегія суддів не знаходить підстав для конкретизації відповіді щодо кожного аргументу апеляційної скарги, адже кожен із цих аргументів має бути відхилений виходячи із принципу, про який зазначено вище, та яким керувався суд першої інстанції, а саме, скасоване судове рішення не призводить до наслідків, обумовлених його змістом.
Інше трактування процедури повороту виконання нівелюватиме саму сутність судового процесу, його головних принципів, принципів верховенства права та їх елементів, адже призведе до того, що позивач отримає те, чого він вимагав за безпідставним позовом, за відсутності такого, що набрало законної сили судового рішення, а ТОВ «Інтелекс» буде позбавлене майнового права без належної для цього правової підстави, якою могло б бути рішення суду про виселення.
Колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу на ту обставину, що спірне приміщення в порядку примусового виконання рішення було повернуто, а ТОВ «Інтелекс» виселене 18.11.2025, а вже 02.12.2025 було прийняту згадану постанову Верховного Суду, яким судові рішення в частині виселення були скасовані.
Отже позивач та відповідач 2, зважаючи на презумпцію їх обізнаності із правовими наслідками ймовірного скасування судового рішення в частині виселення мали передбачити такі наслідки як вселення ТОВ «Інтелекс» у нежитлове приміщення з якого його було безпідставно виселено в порядку повороту виконання судового рішення за наслідками його скасування, а, отже прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали не могло негативним чином відбитися на інтересах позивача та відповідача 2, адже задоволення заяви про поворот виконання є цілком передбачуваним наслідком скасування касаційною інстанцією судових рішень, які станом на час такого скасування були виконані.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що під час розгляду заяви та застосування процедури повороту виконання рішення суд не здійснює переоцінку наявних доказів та не встановлює нових обставин справи, не досліджує можливість реалізації позивачем положень Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, зокрема тих, що призвели до висновків, що викладено у постанові Верховного Суду у цій справі.
Така оцінка не може здійснюватися після скасування рішення судів в частині виселення та завдання суду на цій стадії полягає в тому, щоб повернути сторони у стан, що передував виконанню рішення суду, яке згодом було скасоване.
Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що оскільки правова підстава, за якою ТОВ «Інтелекс» було виселено зі спірного нежитлового приміщення відпала, ТОВ «Інтелекс» звернулось до суду із заявою про поворот виконання рішення, яка відповідає усім вимогам статті 333 ГПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вселення ТОВ «Інтелекс» у спірне нежитлове приміщення призведе до відновлення прав боржника, а правовідносини між сторонами буде приведено у стан, який існував до виконання скасованої частини судового рішення.
Разом з тим статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладено, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Київської обласної ради залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 27.01.2026 у справі №911/679/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 09.03.2026.
Головуючий суддя Р.М. Колесник
Судді О.М. Сковородіна
А.І. Тищенко