79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"25" лютого 2026 р. Справа №926/3225/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.І. Матущак
Н.М. Кравчук,
секретар судового засідання Постолатій В.Р.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці б/н від 05.01.2026 (вх. № 01-05/32/26 від 06.01.2026)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.12.2025 (повний текст рішення складено 23.12.2026, суддя Ярошенко В.П.)
у справі № 926/3225/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці
про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 540 677,25 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Кемінь В.В.
від відповідача: Сідлецький Д.Ю.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці про стягнення заборгованості за договором поставки природного газу № 23-8070/24-БО-Т в сумі 540 677, 25 грн, з яких: 476 315, 75 - сума основного боргу, пеня - 58 682,54 грн, та 3% річних - 5 678,96 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами 30.12.2024 укладено договір постачання природного газу № 23-8070/24-БО-Т з додатковими угодами № 1 від 30.12.2024 та № 2 від 10.02.2025. На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу природний газ в період з січня по квітень 2025 на суму 6 850 137,30 грн.
Однак, відповідач здійснив оплату за поставлений йому природний газ не в повному обсязі на загальну суму 6 373 821,55 грн.
Відтак, позивач зазначає, що заборгованість відповідача складає - 476 315,75 грн. Крім того, враховуючи строк прострочення сплати суми основного боргу позивач нарахував пеню в розмірі - 58682,54 грн та 3% річних в розмірі - 5678,96 грн.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19.12.2025 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» основний борг у сумі - 540 677,25 грн, з яких: 476 315,75 грн - сума основного боргу, пеня - 58 682,54 грн, 3% річних - 5 678,96 грн та 6 488,13 грн судового збору.
Суд першої інстанції дослідивши наявні в матеріалах справи докази дійшов висновку, що станом на час вирішення спору відповідач заборгував позивачу - 540 677,25 грн за поставлений природний газ, чим порушив взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим позовні вимоги є правомірними.
Разом з тим, місцевий суд зазначив, що твердження представника відповідача, про те, що нарахування пені та 3% річних є безпідставним враховуючи військову агресію Російської Федерації проти України оцінюються критично, оскільки сама наявність листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання за Договором.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Чернівецької області, відповідачем через систему «Електронний суд» було подану апеляційну скаргу б/н від 05.01.2026 (вх. № 01-05/32/26 від 06.01.2026), у якій скаржник просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.12.2025 року у справі 926/3225/25 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
На переконання апелянта, вини з боку відповідача нема щодо невчасного виконання грошового зобов'язання, оскільки оплата коштів може здійснюватися лише за наявними бюджетними фінансовими зобов'язаннями в межах договору. Інших коштів, призначень та юридичних підстав для сплати у відповідача не було.
Разом з тим, апелянт зазначає, що у зв'язку з форс-мажорними обставинами, спричиненими військовою агресією пеня, проценти річних та інфляційні не нараховуються.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Чернівецької області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
У судове засідання 24.02.2026 з?явився представник позивача, надав пояснення, проти задоволення апеляційної скарги заперечив.
У судове засідання 24.02.2026 з?явився представник відповідача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
30.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці був укладений договір № 23-8070/24-БО-Т постачання природного газу, за яким постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору (п.1.1. Договору).
Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з січня 2025 по 30 квітня 2025, в кількості 404,00000 тис. куб. метрів (п. 2.1. Договору).
Загальний обсяг природного газу, замовлений Споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених Споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору (п. 2.1.1.).
Підписанням цього Договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.3. Договору).
Відповідно до п. 3.5. Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором (ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1. Договору).
На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника (п. 3.5.2.).
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3.).
У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (п. 3.5.4.).
Відповідно до положень п. 4.1.1 ціна газу за 1000 куб. м газу без ПДВ становить - 6183,33 грн.
Крім того, податок на додану вартість за ставкою 20% за 1000 куб. м газуразом з ПДВ - 7420,00 грн (п. 4.1.1 Договору).
Загальна вартість цього Договору на дату укладення становить - 5311517,97 грн, крім того ПДВ складає - 1062303,59 грн, разом з ПДВ - 6373821,56 грн (п. 4.3. Договору).
Пунктом 5.1. Договору сторони визначили, що Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання- передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором (п. 7.1. Договору).
У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2.Договору).
На виконання умов Договору протягом січня-квітня 2025 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 6 850 137,30 грн згідно актів приймання передачі природного газу, а саме:
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2025, обсяг переданого газу: 11,71252 тис.м.куб., вартістю: 94 667,58 грн (власний природній газ);
- Акт приймання-передачі природного газу від 12.02.2025, обсяг переданого газу: 121,60478 тис.м.куб., вартістю: 2 073 677,23 грн (імпортований природній газ);
- Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2025, обсяг переданого газу: 12,49750 тис.м.куб., вартістю: 101 012,26 грн (власний природній газ);
- Акт приймання-передачі природного газу від 11.03.2025, обсяг переданого газу: 124,87346 тис.м.куб., вартістю: 2 129 416,70 грн (імпортований природній газ);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2025, обсяг переданого газу: 8,30012 тис.м.куб., вартістю: 67 086,52 грн (власний природній газ);
- Акт приймання-передачі природного газу від 11.04.2025, обсяг переданого газу: 92,70488 тис.м.куб., вартістю: 1 580 858,90грн (імпортований природній газ);
- Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2025, обсяг переданого газу: 3,36932 тис.м.куб., вартістю: 27 232,86 грн (власний природній газ);
- Акт приймання-передачі природного газу від 12.05.2025, обсяг переданого газу: 45,51713тис.м.куб., вартістю: 776 185,25 грн (імпортований природній газ).
Дані акти приймання-передачі підписані без претензій та зауважень Відповідачем щодо кількості та вартості поставки природного газу, крім акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2025, обсяг переданого газу: 8,30012 тис.м.куб., вартістю: 67 086,52 грн (власний природній газ). Такий акт з боку Відповідача залишився не підписаний.
Однак, відповідач здійснив оплату за поставлений йому природний газ не в повному обсязі на загальну суму 6373821,55 грн.
Згідно пункту 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором складає 476315,75 грн, що підтверджується розрахунком суми основного боргу для підприємства станом на 10.09.2025, який додано до матеріалів справи.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі - 58682,54 грн та 3% річних в розмірі - 5678,96 грн, відтак загальна сума заборгованості складає - 540677,25 грн.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Згідно з п.2 ч.2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, за укладеним між сторонами договором поставки природного газу, позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач прийняти і сплатити його вартість.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на час вирішення спору відповідач заборгував позивачу - 540677,25 грн за поставлений природний газ, чим порушив взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим позовні вимоги є правомірними.
Апеляційним суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та 3% річних встановлено, що вони здійснені арифметично та методологічно вірно.
Щодо доводів апелянта, про те, що нарахування пені та 3% річних є безпідставним враховуючи військову агресію Російської Федерації проти України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, Торговельно-промисловою палатою України листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року засвідчує форс мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, зазначений строк дії воєнного стану продовжений до цього часу.
Враховуючи це, Торговельно-промислова палато України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин. (Постанови КГС ВС від 01.06.2021р. № 910/9258/20; від 14.06.2022р. № 922/2394/21; від 31.08.2022р. № 910/15264/21; від 14.03.2023р. № 923/878/21; від 07.06.2023р. № 912/750/22; від 15.06.2023р. №910/8580/22; від 29.06.2023р. № 922/999/22; від 12.10.2023р. № 908/1620/22; від 04.09.2024р. № 910/5550/23).
У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно з п. 10.3 та п.10.4 укладеного сторонами Договору наявність форс-мажорних обставин підтверджується в порядку встановленому чинним законодавством України.
Судом встановлено, що відповідно до умов Договору сторони повинні негайно повідомити про наявність форс-мажорних обставин та протягом 14 днів підтвердити такі обставини відповідно до законодавства.
Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідач не надав до апеляційної скарги чи у суд першої інстанції передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, а також доказів їх надсилання позивачу, зокрема, сертифікату, виданого відповідною торговельною палатою або іншим компетентним органом стосовно невиконання відповідачем спірного договору. Посилання апелянта на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення його від відповідальності за договором, не узгоджується з умовами договору та законодавством. Тобто, апелянт не спростував доводів суду першої інстанції, а тільки не погоджується з рішенням суду першої інстанції без вказівки, які б свідчили про порушення судоми норм матеріального чи процесуально права.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що вини з боку відповідача нема щодо невчасного виконання грошового зобов'язання, оскільки оплата коштів може здійснюватися лише за наявними бюджетними фінансовими зобов'язаннями в межах договору. Інших коштів, призначень та юридичних підстав для сплати у відповідача не було.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У ст. 617 ЦК України вказано, що не вважається випадком для звільнення від відповідальності, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Положеннями п. 2.6 Договору передбачено, що Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природнього газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використовувати природній газ у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим Договором
У будь якому випадку обсяг, визначений в акті приймання передачі природнього газу, оформленого відповідно до п. 3.5 Договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом газу.
Згідно з підпункту 2, 4 п. 6.2. Договору споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу та своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу.
Таким чином, відсутність чи неналежне фінансування апелянта з бюджету не може бути підставою для звільнення від відповідальності.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.12.2025 у справі №926/3225/25.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці б/н від 05.01.2026 (вх. № 01-05/32/26 від 06.01.2026) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.12.2025 у справі №926/3225/25 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 06.03.2026
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак