79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" лютого 2026 р. Справа № 914/1868/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Фермерського господарства «Елітфрукт»
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.04.2025 (суддя Березяк Н.Є.) про залишення позовної заяви без розгляду
у справі № 914/1868/24
за позовом Фермерського господарства «Елітфрукт», м. Городок Львівської області,
до відповідача-1 Фірми «Лимон» Maciej Gadek, Brzostek Polska,
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛ Девелопмент Груп», м. Львів,
про стягнення грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн та 20 000,00 євро
Представники сторін не з'явились
Господарський суд Львівської області в ухвалі від 03.04.2025 постановив поновити провадження у справі № 914/1868/24, залишити без розгляду позов Фермерського господарства «Елітфрукт» до Фірми «Лимон» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛ Девелопмент Груп» про стягнення грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн та 20 000,00 євро.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням місцевого господарського суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.04.2025 у справі № 914/1868/24 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025, склад колегії з розгляду справи № 914/1868/24 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.
24.04.2025 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 914/186/24.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Елітфрукт» на рішення Господарського суду Львівської області від 25.03.2025 та призначено розгляд скарги; визначено строки для подання відзивів відповідачами; надано скаржнику строк для подання нотаріально засвідченого перекладу ухвали та апеляційної скарги на польську мову. Вказаною ухвалою суд також доручив Західному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції направити судове доручення до відповідного окружного суду Республіки Польща щодо вручення процесуальних документів відповідачу-1; провадження у справі № 914/1868/24 зупинено до надходження відповіді від іноземного органу на це судове доручення.
Листом від 02.07.2025 Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції інформувало Західний апеляційний господарський суд про надсилання для виконання судового доручення про вручення судових документів нерезиденту України у справі № 914/1868/24 (а.с.269). Жодної іншої інформації стосовно виконання доручення суду апеляційної інстанції не надходило.
Рекомендовані поштові відправлення, надіслані судом на адресу відповідача-1, повернуто до суду з відміткою оператора поштового зв'язку Республіки Польща про неотримання адресатом у встановлений строк (а.с.271-274).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не виконав процесуальні обов'язки, покладені на нього ухвалами від 29.08.2024 та 27.02.2025, а саме - не подав у встановлений строк нотаріально засвідчені переклади на польську мову процесуальних документів, необхідних для належного повідомлення відповідача-1 - нерезидента. Суд врахував, що подані 03.04.2025 переклади документів не були нотаріально засвідчені, попри неодноразові вказівки суду щодо необхідності їх подання саме у такій формі. Крім того, представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не подавав, а також не надав пояснень щодо невиконання вимог суду. Враховуючи наведене, з огляду на приписи Господарського процесуального кодексу України, місцевий суд дійшов висновку, що позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, що є підставою для залишення позову без розгляду.
Позивач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема зазначив, що:
- суд першої інстанції безпідставно поклав на позивача надмірний обов'язок щодо нотаріального засвідчення перекладів та ініціювання міжнародного вручення документів, не врахувавши умови укладеного між сторонами контракту, якими передбачено можливість здійснення судового документообігу з використанням визначених сторонами електронних адрес та визнання таких документів належними і юридично значимими. За твердженням апелянта, це давало підстави для альтернативного способу повідомлення відповідача без застосування складної процедури міжнародної правової допомоги;
- обраний місцевим господарським судом спосіб повідомлення відповідача - шляхом обов'язкового здійснення міжнародного вручення документів через компетентні органи Республіки Польща з попереднім поданням нотаріально засвідчених перекладів - є надмірно формалізованим та таким, що не враховує погоджені сторонами умови контракту. Зокрема, відповідно до п. 7.2 контракту (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 01/11-23 від 13.07.2023) спір підлягає вирішенню в судовому порядку із застосуванням судового документообігу з використанням електронних адрес, визначених сторонами у контракті. Документи, передані засобами факсимільного зв'язку або у вигляді сканкопій на електронні адреси сторін, мають юридичну силу та можуть використовуватися як письмові докази (п.9.5 контракту). За наявності таких договірних положень суд першої інстанції мав можливість врахувати погоджений сторонами порядок електронної комунікації, що унеможливлювало необхідність покладення на позивача обов'язку здійснювати нотаріальне засвідчення перекладів та ініціювати складну процедуру міжнародного вручення документів. Натомість застосований судом підхід призвів до затягування розгляду справи та покладення на позивача додаткових фінансових і процесуальних витрат.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
26.02.2025 через систему «Електронний суд» позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та перебуванням представника у медичному закладі, а також надання можливості виконати вимоги суду щодо пред'явлення документів які булт додані до позовної заяви.
Колегія суддів, порадившись на місці, відхилила заявлене апелянтом клопотання, з огляду на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого не є відсутність в судовому засіданні представника позивача та застосовується за наявності об'єктивних і поважних причин, які перешкоджають розгляду справи в призначеному судовому засіданні. До поданого клопотання не долучено жодних доказів на підтвердження тимчасової непрацездатності чи інших обставин, на які посилався апелянт.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності з апеляційною скаргою, судова колегія встановила наступне:
За змістом позовної заяви, відповідачем-1 у справі визначено Фірму «Лимон» Maciej Gadek (Polska, woj. PODKARPACKIE, pow. dкbicki, gm. Brzostek, miejsc. Brzostek, ul. Szkotnia, nr 26, 39-230; NIP 6852067245, REGON 180755687), що є резидентом Республіки Польща.
Згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, ЗУ "Про міжнародне приватне право", ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 ЗУ "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 38 ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Тобто, законодавство України допускає договірну підсудність.
Відповідно до ст. 365 ГПК України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 366 цього Кодексу визначено, що підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з ст. 367 ГПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Республіка Польща є учасником Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15 листопада 1965 року в м. Гаага, до якої приєдналась Україна згідно з ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах".
Статтею 1 вказаної Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується у цивільних або комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
Статтею 3 Конвенції визначено, що орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.
Відповідно до п.2.3 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.
Відповідно до ст. 7 Конвенції, формуляр обов'язково складається французькою чи англійською мовою чи мовою запитуваної держави, а в разі заповнення українською мовою - обов'язково супроводжується перекладом на одну із зазначених мов (п. 6.3 Інструкції). Заповнений формуляр доручення і документи, що підлягають врученню, надсилаються у двох примірниках (п. 6.5 Інструкції).
Згідно з ст. 79 ЗУ "Про нотаріат", нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, позивач серед іншого, посилається на пункти контракту (п. 7.2 та п. 9.5), які передбачають можливість електронного документообігу та визнання електронних копій документів юридично значущими.
Проте, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції діяв відповідно до вимог національного та міжнародного законодавства, що регулює участь іноземних юридичних осіб у господарському судочинстві, зокрема щодо повідомлення нерезидентів про судові провадження. Враховуючи, що відповідач-1 є нерезидентом Республіки Польща і не має зареєстрованого представництва або уповноваженого представника на території України, місцевий суд правильно застосував положення ГПК України та Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах. Такий підхід забезпечує належне повідомлення сторін і гарантує можливість їх участі у процесі, що є основним принципом господарського судочинства.
Покладення на позивача обов'язку забезпечити нотаріально засвідчений переклад документів не є надмірним формалізмом, а відповідає вимогам міжнародних процедур і гарантує дотримання процесуальних прав іноземного відповідача. Застосування електронного документообігу, передбаченого контрактом, не звільняє від обов'язку дотримуватися формальних вимог щодо повідомлення іноземного суб'єкта, встановлених законодавством та міжнародними договорами. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, апелянт не надав жодних належних доказів на підтвердження поважності причин невиконання ухвал суду першої інстанції та не з'явився до суду без поважних причин, що унеможливило розгляд справи за його відсутності.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про залишення позовної заяви Фермерського господарства «Елітфрукт» без розгляду. Доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування постановленої ухвали.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Фермерського господарства «Елітфрукт» відмовити.
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.04.2025 про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 914/1868/24 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови складено 09.03.2026
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік