"24" лютого 2026 р. Справа №909/1101/25
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Копець Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прото
Фарм" від 25.11.2025 (вх. №ЗАГС 01-05/3464/25 від 25.11.2025)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2025 (повний текст рішення складено та підписано 05.11.2025, суддя У.І. Гула)
у справі № 909/1101/25
за позовом Комунального некомерційного підприємства "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради" (надалі - КНП "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради"), м. Івано-Франківськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прото Фарм" (надалі - ТОВ "Прото Фарм"), м. Івано-Франківськ
про стягнення заборгованості в сумі 501 933,40 грн
за участі представників:
від позивача: не з'явились;
від відповідача в режимі відеоконференції: Мельник М.Р.;
Комунальне некомерційне підприємство "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області поступила з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прото Фарм" про стягнення заборгованості в сумі 501 933,40 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 11.07.2025 Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області за наслідками проведених Управлянням на постійній основі комплексних заходів, спрямованих на контррозвідувальний захист об'єктів критичної інфраструктури, сфери охорони здоров'я від протиправних посягань, усунення передумов до порушення їх сталого функціонування, виникнення надзвичайних ситуацій та недопущення виснаження їх фінансових ресурсів в умовах воєнного стану, за наслідками такого відпрацювання було встановлено, що при укладанні договору №335/23 від 13.11.2023 позивача з ТОВ «Прото Фарм» не дотримано вимог постанови КМ України «Про затвердження переліків лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану» №1447 від 27.12.2022 та, як наслідок, проведено оплату за отримане обладнання з ПДВ, що відображено у листі від 11.07.2025 №60.1/60/5/2-227, отже, позивачем зайво сплачено на користь відповідача кошти ПДВ у загальному розмірі 501 933,40 грн. У зв'язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача 501933,40 грн на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2025 у справі № 909/1101/25 позовні вимог задоволено. Стягнуто з ТОВ «Прото Фарм» на користь КНП «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради» грошові кошти у розмірі 501 933,40 грн, як сума безпідставно сплаченого ПДВ, судовий збір у розмірі 7 529,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 900,00 грн.
При ухваленні рішення судом встановлено, що господарська операція з постачання відповідачем товару за договором №335/23 від 13.11.2023 станом на момент здійснення поставки не обкладалась ПДВ відповідно до чинного законодавства, а включення такої суми ПДВ є нікчемною умовою даного договору. Взявши до уваги правову позиція, викладену у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20), у яких зазначено, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Відтак, судом встановлено, що відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Врахувавши, що позивач звільнений від оподаткування ПДВ операції з постачання відповідачем товару за договором №335/23 від 13.11.2023, суд дійшов висновку що неповернення відповідачем позивачеві суми, перерахованої поза межами договірних платежів (суми ПДВ, яка не підлягала сплаті за встановлених обставин), мало наслідком збагачення відповідача на суму 501933,40 грн, тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, відповідно до чого позов задоволено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ «Прото Фарм» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Стягнути з КНП «Прикарпатський онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради» на користь ТОВ «Прото Фарм» судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Скаржник вважає, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та не правильним застосуванням норм матеріального, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що операція з постачання товару за договором №335/23 від 13.11.2023 безумовно звільняється від оподаткування ПДВ на підставі підп. 2 п.32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанови КМ України №1447. В тендерній документації та договорі №335/23 від 13.11.2023 позивач не визначив, що закупівля здійснюється для спеціальної мети, відповідно зауважує, що відповідач, як постачальник, не має права самостійно змінювати призначення товару та застосовувати пільгу на свій розсуд без підтверджуючих документів.
Також скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково кваліфікував сплачену суму ПДВ як безпідставно набуте майно (кошти) відповідно до ст. 1212 ЦК України, в обґрунтування чого зазначає, що правова підстава для отримання коштів (договір) існувала на момент оплати і існує досі. Вважає, що застосування ст. 1212 ЦК України як договірних відносин, які виконані є порушенням норм матеріального права.
На думку скаржника, суд не врахував, що ПДВ є непрямим податком, який лише транзитом проходить через рахунки постачальника. Вважає, що ТОВ «Прото Фарм» діяло добросовісно, адже, отримавши оплату з ПДВ, товариство зареєструвало податкову накладну та сплатило відповідну суму податку до Державного бюджету України. Відтак, стягнення цієї суми з нього на користь позивача призводить до того, що відповідач зазнає збитків, оскільки він вже сплати ці кошти державі. Не погоджується також з висновком суду про те, що включення ПДВ до ціни договору є нікчемною умовою, не відповідає нормам Податкового кодексу України, які ставлять пільгу в залежність від мети використання товару, а не лише від його коду УКТ ЗЕД. Оскільки позивач не зафіксував спеціальну мету використання, то вважає, що ним правомірно нараховано ПДВ, а відтак, і позивач правомірно його сплатив.
Позивач - КНП «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської області» у відзиві на апеляційну скаргу від 26.12.2025 заперечує проти доводів скаржника. Зазначає, що спільним наказом МО України та МОЗ України №49/180 від 07.02.2018 включено КНП «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради» до переліку закладів охорони здоров'я та державних установ НАМН, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям, які беруть участь в антитерористичній операції та здійсненні заходів із збереження національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану. Постановою КМ України №1447 від 27.12.2022 затверджено «Перелік лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану», в якому, зокрема, передбачений товар за договором поставки. Також позивач наводить судовому практику з даної категорії спорів, а саме: рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі №909/323/25, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025, а ухвалою Касаційного господарського суду від 17.12.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження. Просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2025 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що ним понесені судові витрати під час розгляду справи в Західному апеляційному господарського суді у справі № 909/1101/25 і орієнтовно такі становлять 5000,00 грн, докази будуть надані до суду в спосіб, встановлений ГПК України.
07.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача (скаржника) надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу від 07.01.2026, у якій зазначає, що твердження позивача про те, що скаржник не зазначив, які саме норми матеріального та процесуального права порушив суд першої інстанції є необґрунтованим. В апеляційній скарзі ним чітко вказано на неправильне застосування та порушення норм підп. 2 п.32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, ст. ст. 215,204, 927, 632, 638 1212 ЦК України, ст. ст. 86, 236 ГПК України. Звертає увагу, що ТОВ «Прото Фарм» придбало цей товар у імпортера за договором №200/2023 від 16.10.2023 з урахуванням ПДВ, відшкодувавши імпортеру сплачений ним податок. Продаючи цей товар, ТОВ «Прото Фарм» не мало законних підстав не сплачувати ПДВ та переривати ланцюг оподаткування, оскільки позивач не надав жодних документів (наприклад, сертифіката кінцевого споживача або наказу), які б підтверджували, що закупівля здійснюється для спеціальної мети «для надання допомоги особам, які зазнали поранення внаслідок збройної агресії». За відсутності такого підтвердження та враховуючи, що товар був ввезений в Україну з ПДВ, його подальша реалізація з нарахуванням ПДВ є єдиним законним варіантом поведінки платника податків. Просить задовольнити апеляційну скаргу.
13.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу від 13.01.2026, у яких зазначається, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 та у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/29 хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак, не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлювати (погоджуватися чи змінювати) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку. Наголошує на тому, що відповідач, як одна із сторін зобов'язання, набув кошти, що є предметом спору, за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, які є нікчемними в частині включення суми ПДВ до ціни товару, який звільняється від оподаткування ПДВ, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад ціну товару, який було поставлено. В частині орієнтовних витрат на правову допомогу, які позивачем понесені в суді апеляційної інстанції, то до даних заперечень долучено акт приймання виконаних робіт від 09.01.2026 додаток №4 до договору про надання правничої допомоги №03-10/25.
16.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника скаржника надійшли додаткові пояснення у справі у порядку ст. 42 ГПК України, які по суті перекликаються з апеляційною скаргою та відповіддю на відзив, попри це, скаржник повторно наголошує про ключове порушення норм матеріального та процесуального права, допущене судом першої інстанції, а саме задоволення позову, який ґрунтується на неналежному та неефективному способі захисту, а саме: стягнення коштів замість коригування ПДВ. Вважає, що суд першої інстанції помилково ухвалив рішення про стягнення коштів, кваліфікувавши їх як «безпідставно набуті», проігнорувавши податкову природу спірної суми. Спірна сума у розмірі 501 933,40 грн є сумою податку на додану вартість, яка була нарахована і надалі сплачено ТОВ «Прото Фарм» до Державного бюджету України. Вважає, що позивач мав би вимагати від відповідача складання та реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної (на зменшення суми податку) і лише після реєстрації такого коригування відповідач отримав би право повернути зайво сплачений податок з бюджету (або зменшити свої податкові зобов'язання) і, як наслідок, повернути різницю в ціні позивачу. Просить задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.
19.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання від 19.01.2026 про розгляд справи без участі позивача та його представника, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2025 у справі №909/1101/25 залишити без змін. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
В судове засідання 24.02.2026 в режимі відеоконференції з'явився представник відповідача, який надав пояснення по суті апеляційної скарги.
Вивчивши апеляційну скаргу, з відзивом та додатковими поясненнями учасників справи, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
13.11.2023 між КНП «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради» (покупець) та ТОВ «Прото Фарм» (постачальник) укладено договір №335/23 (а.с.10-15) згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору. Товар за даним договором є: ДК 021:2015:33160000-9 : устаткування для операційних блоків (система візуалізації лапораскопічна у комплекті, НК 024:2023:32617 - система лапораскопічна багаторазового використання) (п.1.2. договору).
Згідно з п.3.1. договору загальна вартість договору 7672410,57 грн, у тому числі ПДВ 501 933,40 грн , з них 3 836 205,57 грн, у тому числі ПДВ кошти обласного бюджету та 3 836 205,00 грн у тому числі ПДВ, кошти НСЗУ».
Пунктом 5.1. договору визначено, що строк (термін) поставки (передачі) товару - до 31.12.2023. Місце поставки (передачі) товарів: 76018, Україна, м. Івано-Франківськ, вул.. Медична, 17 (п.5.2. договору).
13.11.2023 КНП «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради» (замовник) та ТОВ «Прото Фарм» (постачальник), керуючись підп 3 п.19 особливостей, які затверджені постановою уряду №1178 від 12.10.2022 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, згідно з п.12.3. договору №335/23 від 13.11.2023 уклади додаткову угоду, згідно з якою п.4.1. виклали в наступній редакції: «п.4.1. розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України гривні у безготівковій формі за кошти обласного бюджету та коштів НСЗУ». Усі інші умови договору залишились незмінними (а.с.16).
14.11.2023 сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору №335/23 від 13.11.2023 , згідно з якою п.4.2.1., 4.2.2. викладено в новій редакції (а.с.17).
Видаткова накладна на суму 7672 410,57 грн у тому числі ПДВ 501 933,40 грн за товар (система візуалізації лапораскопічна у комплекті) підписана сторонами та скріплена печатками таких (а.с.18).
Відповідач поставив позивачу обумовлений в договорі №335/23 від 13.11.2023 товар в узгоджений строк, а позивач, в свою чергу, прийняв товар без заперечень та зауважень, здійснив повну оплату їх вартості з ПДВ.
За результатами перевірки Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області за наслідками, проведених Управлянням на постійній основі комплексних заходів спрямованих на контррозвідувальний захист об'єктів критичної інфраструктури, сфери охорони здоров'я від протиправних посягань, усунення передумов до порушення їх сталого функціонування, виникнення надзвичайних ситуацій та недопущення виснаження їх фінансових ресурсів в умовах воєнного стану, встановило, що сторонами за договором поставки №335/23 від 13.11.2023 не дотримано вимог постанови Кабінету Міністрів України №1447 від 27.12.2022, підпунктів 2, 3 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, статті 632 Цивільного кодексу України, внаслідок чого позивачем за отримане обладнання зайво сплачено на користь відповідача кошти ПДВ у загальному розмірі 501 933,40 грн, що відображено в листі №60.1/60/5/2-227 від 11.07.2025 (а.с.22).
22.07.2025 позивач звернувся до відповідача з листом вих. №01-16/691/1, в якому просив останнього повернути грошові кошти у розмірі 501 933,40 грн як безпідставно отримані (а.с.19-20).
Відповідач листом вих. №05/07 від 25.07.2025 відмовив позивачу у поверненні вищезазначених коштів (а.с.21).
Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.
При ухвалені постанови колегія суддів керувалася таким.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.
Як зазначалося вище, на виконання умов договору №335/23 від 13.11.2023 відповідачем поставлено устаткування для операційних блоків (система візуалізації лапораскопічна у комплекті, НК 024:2023:32617 - система лапораскопічна багаторазового використання), а позивачем сплачено вартість за вказане обладнання з врахуванням ПДВ. Договір виконано в повному обсязі
В свою чергу за результатами проведеної перевірки Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області встановлено, зокрема, що в 2023 році між КНП «ПКОЦ Івано-Франківської обласної ради» та ТОВ «Прото Фарм» укладено договір на постачання лапароскопічної системи вартістю 7 672 410,57 грн (з них ПДВ 501933,4 грн) за яким не дотримано вимог постанови Кабінету Міністрів України №1447 від 27.12.2022, підпунктів 2, 3 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем за отримане обладнання зайво сплачено на користь відповідача кошти ПДВ у загальному розмірі 501 933,4 грн.
Відповідно до підпункту 2 і 3 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України в редакції Закону України №3019-ІХ від 10.04.2023, тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України:
- лікарських засобів та медичних виробів відповідно до підпункту "в" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоров'я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;
- лікарських засобів та медичних виробів без державної реєстрації та дозвільних документів щодо можливості ввезення на митну територію України, що призначені для використання закладами охорони здоров'я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, за переліком та в обсягах, встановлених Кабінетом Міністрів України;
Постановою Кабінету Міністрів України №1447 від 27.12.2022 затверджено "Перелік лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану", в якому, зокрема передбачений товар за договорами поставки №328/23 від 13.11.2023, №326/24 від 02.05.2024.
Спільним наказом Міністерство оборони України та Міністерства охорони здоров'я України №49/180 від 07.02.2018 затверджено перелік закладів охорони здоров'я та державних установ НАМН, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військослужбовцям, які беруть участь в антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерацій та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного станку", в який включено Комунальне некомерційне підприємство "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради" (позивач), яке є спеціалізованим та єдиним високоспеціалізованим закладом в Івано-Франківській області щодо надання медичної допомоги з локалізаціями пухлинних процесів.
Отже, покликання скаржника на відсутність доказів надання позивачем медичних послуг військовим та постраждалим внаслідок військової агресії рф є необґрунтованими.
При цьому ведення позивачем обліку кількості поранених (хворих), а також виконання інших положень наказу Міністерства охорони здоров'я України від 07.02.2018 №49/180 "Про визначення механізму надання вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям, які беруть участь в антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану" не входить до предмету доказування у даній справі.
Щодо тверджень скаржника про те, що позивач відсутній у Переліку закладів охорони здоров'я та державних установ НАМН, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів, особам рядового і начальницького складу та поліцейським, які беруть участь в антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану, то суд апеляційної інстанції відповідно до даних з відкритих джерел зазначає, що Обласний клінічний онкологічний диспансер, м. Івано-Франківськ, який міститься у наведеному Переліку, було перейменовано в Комунальний заклад "Прикарпатський клінічний онкологічний центр", якому, в свою чергу, було змінено назву на Комунальне некомерційне підприємство "Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради".
Щодо доводів скаржника про те, що позивач не оформив сертифікат кінцевого споживача, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що використання лікарських засобів та медичних виробів закладами охорони здоров'я та використання лікарських засобів та медичних виробів для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я є двома різними умовами застосування пп.2 п.32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. Підп. 2 п.32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України не передбачено вимоги щодо отримання сертифіката кінцевого споживача.
Також безпідставним є покликання скаржника на відсутність у Переліку обладнання, саме з такою назвою, як те, що поставлялось за спірним договором, оскільки відмінності у вигляді додаткових літер у назві обладнання можуть свідчити про його додаткову комплектацію, проте, первісно це те саме обладнання, яке міститься у Переліку.
В контексті доводів скаржника про те, що обладнання ввозилося на територію України офіційним дистриб'ютором складовими не як лапороскопічна стійка, з дотриманням законодавства, в тому числі зі сплатою ПДВ, та, що відповідач як платник податку на додану вартість, виставивши рахунок із ПДВ, нарахував податкові зобов'язання та сплатив ПДВ до державного бюджету України, суд першої інстанції правомірно вказав, що предметом розгляду у даній справі є встановлення обставин набуття саме відповідачем, а не державним бюджетом України грошових коштів, сплачених йому як ПДВ за поставлений ним позивачу у листопаді 2023 року товар (система візуалізації лапороскопічна у комплекті) відповідно до договору №335/23 від 13.11.20253.
З огляду на викладене, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що господарські операції з постачання відповідачем товару за договором №335/23 від 13.11.2023 станом на момент здійснення поставки не обкладались ПДВ відповідно до чинного законодавства, а включення такої суми ПДВ в умови договору є нікчемною умовою договору.
Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. За змістом підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
При цьому судом першої інстанції правомірно враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 та постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/29, відповідно до якої хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлювати (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
Порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
Отже, відповідач, як одна із сторін зобов'язання, набув кошти, що є предметом спору, за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, які є нікчемними в частині включення суми ПДВ до ціни товару, який звільняється від оподаткування ПДВ, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад ціну товару, який було поставлено.
Зазначене відповідає також висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, №916/707/21 від 10.02.2022, від 04.05.2023 у справі №910/59/22.
З врахуванням наведеного, безпідставним є покликання скаржника на те, що включення ПДВ у вартість товару є істотною умовою договору.
Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч.3 ст.1212 ЦК України).
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).
Основна умова ч.1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Отже, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).
З огляду на встановлений факт безпідставного отримання відповідачем коштів у розмірі 501 933,40 грн, сплачених позивачем як ПДВ за товар, який не підлягав оподаткуванню ПДВ на підставі прямої вказівки закону, правомірним є висновок місцевого суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4900,00 грн, в цій частині, скаржником рішення не оскаржувалось.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відтак, за наслідками апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, судова колегія констатує, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2025 року у справі № 909/1101/25, а зводяться до різного трактування норм права та матеріалів справи.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ухвалив:
1. Апеляційну скаргу ТОВ «Прото Фарм» - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2025 у справі №909/1101/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук