09 березня 2026 року
м. Київ
справа № 456/3122/24
провадження № 61-2748ск26
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Буського районного суду Львівської області від 15 січня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2024 року ТОВ «Діджи фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 55 920,00 грн.
Буський районний суд Львівської області рішенням від 15 січня 2025 року позов ТОВ «Діджи фінанс» задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним договором № 102495153 від 11 червня 2021 року у розмірі 55 920,00 грн.
Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Львівський апеляційний суд постановою від 15 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Буського районного суду Львівської області від 15 січня 2025 року змінив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 102495153 від 11 червня 2021 року у розмірі 54 120,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, а 42 120,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
14 січня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Фартушок Т. Б., подав касаційну скаргу, в якій просив рішення Буського районного суду Львівської області від 15 січня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ТОВ «Діджи фінанс».
Верховний Суд ухвалою від 03 лютого 2026 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Буського районного суду Львівської області від 15 січня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року у цій справі.
03 березня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Фартушок Т. Б., подав касаційну скаргу, в якій просив рішення Буського районного суду Львівської області від 15 січня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ТОВ «Діджи фінанс».
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з урахуванням такого.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
У силу вказаної імперативної норми процесуального права повторне касаційне оскарження судового рішення заборонено, а тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Таке процесуальне обмеження, передбачене пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення, є загальним для всіх суб'єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а відтак не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_1 вже звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Буського районного суду Львівської області від 15 січня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року і судом касаційної інстанції постановлено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження у цій справі, а тому відсутні правові підстави для розгляду повторно поданої касаційної скарги на вказані судові рішення.
У зв'язку з цим у відкритті касаційного провадження слід відмовити з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України.
Керуючись пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Буського районного суду Львівської області від 15 січня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров