05 березня 2026 року
м. Київ
справа № 686/11560/24
провадження № 61-2535ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2026 року в справі за позовом керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Черевичник», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки,
встановив:
27 лютого 2026 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Керницька О. В. через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2026 року у вказаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення
від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте в порушення вказаної законодавчої норми до касаційної скарги не долучено документа на підтвердження сплати судового збору.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру становив
1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму
для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму
для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 3 028, 00 грн.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
З огляду на невизначення заявником вартості спірного нерухомого майна суд позбавлений можливості перевірити правильність сплаченого судового збору за подання касаційної скарги.
Касаційна скарга та рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну позову станом на дату подання позову до суду (вартість спірної земельної ділянки), у зв'язку з чим неможливо визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги.
Таким чином, заявнику необхідно надати суду інформацію про ціну позову (станом на дату подання позову до суду), а також самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги, підтвердивши його належними доказами (зокрема, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості спірного нерухомого майна станом на дату подання позову) та сплатити судовий збір у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості нерухомого майна заявника, витребувати яке з чужого незаконного володіння просив позивач.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перерахований або внесений до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.
Крім того, згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Касаційна скарга надіслана в електронній формі через підсистему «Електронний суд».
До скарги долучено докази надсилання її копії лише до зареєстрованого Електронних кабінетів Лісовогринівецькій сільській раді, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Хмельницької окружної прокуратури,
та ПП «Черевичник».
Проте заявником не надано доказу надсилання копії касаційної скарги та копій доданих до неї матеріалів третій особі у справі ОСОБА_2 .
Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої
статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої
статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої
статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Заявник у касаційній скарзі зазначає про те, що аналіз наявної та доступної судової практики, на його думку, свідчить про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: норми другого пункту розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», частини п'ятої статті 390 ЦК України
(в новій редакції), тобто щодо строків перебігу позовної давності і можливості позбавлення майна добросовісного набувача за позовом держави.
Поряд з цим ще однією підставою касаційного оскарження заявник вказує
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та посилається на певні постанови Верховного Суду. Проте зі змісту касаційної скарги неможливо однозначно зрозуміти, які саме з перелічених у скарзі постанов Верховного Суду, в яких викладено висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, не були враховані в оскаржуваних судових рішеннях.
Більш того, Верховний Суд зауважує, що заявнику слід визначитись з підставами касаційного оскарження судових рішень, оскільки текст касаційної скарги
є досить суперечливим, так як незрозуміло, чи скарга подається з підстав відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права
у подібних правовідносинах, чи з підстав застосування норм права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Таким чином, заявнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження та надати суду нову редакцію касаційної скарги з доказаминадсилання її копії
та копій доданих до неї матеріалів всім іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 ЦПК України (шляхом надсилання до електронних кабінетів інших учасників справи, а у разі відсутності в інших учасників справи електронних кабінетів чи відсутності відомостей про наявність в інших учасників справи електронних кабінетів - у паперовій формі листом з описом вкладення), оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали, із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї (цих) підстави (підстав),
а також надати суду інформацію про ціну позову та докази сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2026 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов