06 березня 2026року
м. Київ
справа № 553/595/25
провадження № 61-2505ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Тарасенком Михайлом Валерійовичем, на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 січня 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди в порядку регресу,
У лютому 2025 року АТ «СГ «ТАС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача 89 260,20 грн майнової шкоди в порядку регресу.
Рішенням Подільського районного суду міста Полтави від 03 липня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 січня 2026 року рішення Подільського районного суду міста Полтави від 03 липня 2025 року скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СГ «ТАС» 89 260,20 грн майнової шкоди в порядку регресу.
26 лютого 2026 року через підсистему «Електронний Суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 січня 2026 року.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA G?MEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі
№ 10- р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Полтави від 17 лютого 2025 року цю справу визнано малозначною.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що справа оскаржується до Верховного Суду згідно з підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, зокрема, що справа має виняткове значення для відповідача, оскільки в рамках кримінального провадження (що встановлено у вироку суду, який апеляційний суд не взяв до уваги), ним повністю відшкодовано завдану потерпілим шкоду та в разі залишення в силі постанови апеляційного суду ОСОБА_1 понесе значні витрати та буде нести надмірний тягар подвійного відшкодування однієї і тієї ж шкоди. Справа є складною, відсутня єдина правозастосовча практика і не сформована відповідна правова позиція в питанні моменту фактичного отримання потерпілим виплат за спричинену шкоду та можливості застосування регресу при обставинах, коли потерпіла особа отримала страхову виплату і одночасно відшкодування від особи, відповідальної за заподіяну шкоду. В зв'язку з цим суд помилково визнав справу малозначною, внаслідок чого розглянув у спрощеному провадженні, тому сторона не могла повною мірою реалізувати свої процесуальні права.
Проте особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує, в чому проявляється виняткове значення саме цієї справи для відповідача. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для відповідача.
Доводи про те, що суд помилково визнав цю справу малозначною, необґрунтовані, оскільки ця справа не належить до тих, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, а ціна позову у справі не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 січня 2026 року у справі № 553/595/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко