Ухвала
05 березня 2026 року
м. Київ
справа № 303/6602/24
провадження № 61-2639ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Грівел», яка підписана представником Марухнич Тетяною Борисівною, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 січня 2025 року у складі судді: Курах Л. В., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2026 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Мацунича М. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Грівел» про встановлення земельного сервітуту,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Грівел» (далі - ТОВ «Грівел») про встановлення земельного сервітуту.
Позов мотивований тим, що згідно договору купівлі-продажу від 17 жовтня 1996 року та договору дарування приміщень від 01 жовтня 2004 року позивач є власником об'єкту нерухомого майна - комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ).
Зазначене нерухоме майно, розташовано на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Мукачева та передана йому в оренду. Практично вся вищезазначена земельна ділянка по периметру огороджена металевим парканом, за виключенням де по межі земельної ділянки розташовані будівлі, споруди суміжних землекористувачів. Під?їзд до орендованої ним земельної ділянки та до належних йому об?єктів нерухомого майна розміщених на цій земельній ділянці, здійснюється через влаштовані металеві ворота, які є частино паркану (огорожі), що була встановлена по периметру всього ВАТ «Мукачівприлад». І це єдиний можливий такий заїзд (під?їзд) до зазначеної земельної ділянки та його нерухомого майна, і тільки з вулиці Пряшівська . Між вулицею Пряшівська та орендованої ним земельною ділянкою з кадастровим номером 2110400000:01:006:0232 розташована земельна ділянка за кадровим номером 2110400000:01:006:0033. Тобто, частина межі земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:006:0033 проходять по межі орендованої ним земельної ділянки в частині, яка виходить на сторону вулиці Пряшівська, що унеможливлює безперешкодного проходу (проїзду) до земельної ділянки за кадастровим номером 2110400000:01:006:0232, в тому числі до нерухомого майна, яке позивачу належить на праві власності.
ОСОБА_1 зазначав, що власником земельної ділянки кадастровий номер 2110400000:01:006:0033 є відповідач - ТОВ «Грівел». Вказував, що мав безперешкодний доступ до своєї земельної ділянки, а саме через суміжну земельну ділянку кадастровий номер 2110400000:01:006:0033. Однак, з часом заїзд до орендованої ним ділянки заблоковано ТОВ «Грівел», чим створено йому перешкоди в доступі до належних йому приміщень та орендованої земельної ділянки. Внаслідок цього, він позбавлений можливості користуватися ними. Позивачем вчинялись дії з досудового врегулювання спору з відповідачем по справі, але його вимога була проігнорована та залишилась без задоволення, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Враховуючи вищенаведене, позивач просив суд встановити на його користь безособовий, безоплатний та безстроковий земельний сервітут на постійне безоплатне користування частиною земельної ділянки за адресою: у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110400000:01:006:0033, яка належить ТОВ «Грівел» на підставі договору купівлі продажу від 28 листопада 2014 року, для проходу та проїзду велосипедом, автомобілем, та іншими видами транспорту.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 січня 2025 року:
позов ОСОБА_1 задоволено:
встановлено на користь ОСОБА_1 , власника об'єкту нерухомого майна - комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 , безособовий, безоплатний та безстроковий земельний сервітут на постійне безоплатне користування частиною земельної ділянки за адресою: у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110400000:01:006:0033, яка належить ТОВ «Грівел» на підставі договору купівлі продажу від 28 листопада 2014 року, для проходу та проїзду велосипедом, автомобілем, та іншими видами транспорту, визначивши наступні істотні умови сервітуту:
площа частини земельної ділянки, що передається під сервітут 0,0150 га;
межі сервітуту визначити згідно з найменш обтяжливим варіантом, зазначеним у висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічного дослідження від 26 червня 2024 року № 1052-Е (варіант виконаний інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_2 ), а саме: встановлення сервітуту має умови та обмеження в частині ширини 5,39 м зі сторони АДРЕСА_1 вздовж південно-східного напрямку на відстані 24,84 м до меж воріт та з врахуванням відстані 2 метрів від будівлі та огорожі по всій довжині північної частини ділянки 2110400000:001:006:0232; довжини ліній між поворотними точками сервітуту становлять: 1,53 м, 3,86 м, 23,12 м, 11,62 м, 2,00 м, 2,20 м, 9,34 м, 3,42 м, 1,20 м, 24,84 м.
строк дії сервітуту безстроковий;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 січня 2025 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «Грівел» залишено без задоволення. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 січня 2025 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
02 березня 2026 року ТОВ «Грівел» через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу, яка підписана представником Марухнич Т. Б., на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 січня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2026 року (повне судове рішення складено 30 січня 2026 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у побідних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду;
передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленої особи щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо встановлення сервітуту. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла щодо встановлення сервітут за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/4106/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 484/690/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 686/18456/18, від 01 червня 2023 року у справі № 520/21041/18;
відповідачу не було відомо про звернення позивача до Мукачівської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, як органів досудового врегулювання питання. ТОВ «Грівел» не отримало досудову пропозицію укладання земельного сервітуту від Позивача. Мукачівський міськрайонний суд, обґрунтовуючи у рішенні підтвердження направлення пропозиції укладання договору сервітуту, посилається на наявність у справі тільки опису вкладення та копії супровідного листа позивача. Інші докази підтвердження направлення пропозиції укладання договору сервітуту, зокрема номер поштового відправлення на описі, та отримання їх відповідачем в справі відсутні. Судом першої інстанції не було встановлено наявність у справі повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення;
копія скріншоту з месенджера Viber було подано, представником позивача, до суду апеляційної інстанції, як новий доказ - додаток до відзиву на апеляційну скаргу від 31.03.2025 року. Подаючи до апеляційного суду додаткові докази, представник позивача не навів належних підстав неподання таких (або неможливості подання) до суду першої інстанції (або необґрунтованої відмови суду першої інстанції у їх прийнятті). Приймаючи копії скріншотів з месенджера Viber без належних обґрунтувань, як новий доказ, Закарпатський апеляційний суд порушив вимоги статей 78, 83, 367 ЦПК України, прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року (заява № 2343603) безпідставно, не мотивувавши, прийняв на стадії апеляційного перегляду справи нові докази, які вплинули на вирішення справи, а саме підтвердження законодавчої вимоги досудового врегулювання питання встановлення земельного сервітут між сторонами;
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що винятковим випадком, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - може бути наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 19 жовтня 2021 року у справі № 903/533/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 638/6852/18;
відсутність належних доказів досудового врегулювання, підтверджується діями представника позивача по справі - до суду апеляційної інстанції ним подано нові докази. Судом апеляційної інстанції не було обґрунтовано винятковість прийняття нових доказів, але саме додані докази стали мотивувальними для ухвалення постанови Закарпатським апеляційним судом 20 січня 2026 року.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про встановлення земельного сервітуту.
Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржене судове рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Грівел», яка підписана представником Марухнич Тетяною Борисівною, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 січня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Грівел» про встановлення земельного сервітуту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков