25 лютого 2026року
м. Київ
справа № 761/26311/23
провадження № 61-13875св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Литвиненко І. В.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року під головуванням судді Романишеної І. П. та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Нежури В. А., Соколової В. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення суми аліментів та неустойки,
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила з урахуванням здійснених відповідачем платежів за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року, та враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог стягнути з ОСОБА_2 :
- заборгованість за договором від 15 травня 2018 року за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року у розмірі 1 200 297 грн;
- заборгованість з витрат на оздоровлення за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року у розмірі 389 400 грн;
- пеню за прострочення виплати аліментів за зазначений період у розмірі 8 887 927,55 грн.
2. Позов обґрунтовувала тим, що з 30 січня 1999 року по 21 жовтня 2019 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають двох дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
3. Після фактичного припинення сім'ї дочка проживає разом з матір'ю.
4. 15 травня 2018 року між сторонами був укладений договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О. П., зареєстрований в реєстрі за № 487, відповідно до пункту 1 цього договору сторони встановили розмір, строки та порядок виплати аліментів на утримання спільних дітей: сина ОСОБА_3 до закінчення ним навчання в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури та дочки ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття, а після досягнення повноліття до закінчення нею навчання.
5. Відповідно до пункту 3 цього договору, за домовленістю сторін аліменти сплачуються батьком щомісяця у розмірі, що обчислюється наступним чином: аліменти = аліментна ставка х коефіцієнт К1: де аліментна ставка дорівнює
31 500 грн, з яких 9 450 грн на утримання дитини-сина до закінчення ним навчання та 22 050 грн на утримання дитини-дочки до досягнення нею повноліття, а після досягнення нею повнолітнього віку до закінчення нею навчання.
6. Зазначає, що з моменту укладення вказаного договору відповідач виконує його не в повному обсязі та на власний розсуд сплачує кошти на утримання дітей. У зв'язку з зазначеним, позивач вимушена була звернутись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Т. А. з заявою про видачу виконавчого напису та нотаріусом видано виконавчий напис № 2486, згідно з яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором у загальній сумі 755 244 грн, з яких 377 622 грн - заборгованість зі сплати аліментів та 377 622 грн - сума неустойки за період
з 06 червня 2018 року по 05 травня 2019 року.
7. 14 вересня 2023 року відповідачем було подано зустрічну позовну заяву, мотивовану неврахуванням позивачем фактично проведених розрахунків. Обґрунтовуючи свої вимоги, відповідач зазначає, що між сторонами було досягнуто усної угоди щодо порядку використання спільного нерухомого майна та виконання грошових зобов'язань. Згідно з умовами вказаної домовленості, син сторін отримав право використовувати житлове приміщення (квартиру) для здійснення підприємницької діяльності. Натомість, у порядку виконання зобов'язань відповідача ( ОСОБА_2 ), син зобов'язався: здійснювати оплату житлово-комунальних послуг; щомісячно надавати грошову допомогу на утримання дитини-дочки у розмірі 300 доларів США (10 600 грн на місяць). Вказані платежі мали зараховуватися як належне виконання зобов'язань ОСОБА_2 за договором, проте були безпідставно не враховані позивачем при визначенні загальної суми заборгованості
8. Однак, ОСОБА_3 не виконував взяті на себе зобов'язання по оплаті житлово-комунальних послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку за погодженням з позивачем, сплачено відповідачем в рахунок аліментних зобов'язань. Також, внаслідок використання житлового приміщення, квартира зазнала пошкоджень, внаслідок чого ОСОБА_2 , за погодженням з ОСОБА_1 , провів ремонтні роботи в рахунок аліментних зобов'язань, а також ним здійснювались інші витрати, як залік за зобов'язаннями по сплаті аліментів.
9. Також зазначив, що має незадовільний стан здоров'я, неможливість через пандемію COVID-19 та військову агресію російської федерації проти України, здійснювати господарську діяльність.
10. У зв'язку з чим, просив зменшити суми аліментів та неустойки в порядку статей 192, 196, 197 СК України та просив звільнити його від сплати заборгованості по несплаті аліментів в сумі 221 494 грн за період з 05 травня 2019 року по 05 липня
2023 року, а також встановити новий розмір аліментів на одну дитину-дочку на рівні рекомендованих показників для дітей віком від 6 до 18 років у сумі 2 833 грн на місяць, починаючи з 06 липня 2023 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
11. Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 27 лютого 2024 року, з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 08 березня 2024 року про виправлення описки, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей задовольнив частково.
12. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів та додаткових витрат на оздоровлення за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей від 15 травня 2018 року за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року у розмірі 1 589 697 грн, з яких 1 200 297 грн - заборгованість по сплаті аліментів та 389 400 грн - заборгованість по сплаті додаткових витрат на оздоровлення дітей за договором.
13. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виплати аліментів за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей від 15 травня 2018 року за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року в розмірі 1 200 297 грн.
14. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовив.
15. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення суми аліментів та неустойки задовольнив частково.
16. Зменшив розмір аліментів, що сплачуються ОСОБА_2 на утримання дочки за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей від 15 травня 2018 року до 10 000 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття, а після досягнення повнолітнього віку до закінчення нею навчання.
17. В іншій частині зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив.
18. Вирішив питання розподілу судових витрат.
19. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не виконуються умови договору, оскільки відповідний письмовий правочин містить усі істотні умови, які необхідні для його укладення, умови надання коштів на утримання дітей, їх розмір, що відповідає частині першій статті 189 СК України, інтересам дітей та є обов'язковими для сторін договору.
20. Зменшуючи розмір аліментів, судами було враховано інтереси дитини, необхідність її сталого забезпечення повсякденних потреб, оскільки, запропонований ОСОБА_2 розмір аліментів 2 833 грн щомісячно буде мати негативні зміни у життєдіяльності дитини, а також вплине як на розвиток, так і на психологічний та фізичний стан.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
21. У жовтні 2024 року ОСОБА_2 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення зустрічної позовної заяви.
22. Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
23. Касаційна скарга мотивована тим, що у судовому засіданні представник позивача погоджувався з розрахунком, який зазначений у зустрічній позовній заяві, у розмірі 1 212 006 грн за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року, однак представник позивача зазначив суму заборгованості у розмірі, з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог, 1 200 207 грн без врахування суми, яка була перерахована на картку позивача та підтверджується випискою із ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 86 232 грн.
24. Також судами неправильно було застосовано поняття «додаткові витрати» на дитину, оскільки, такі витрати застосовуються лише тоді, коли не вистачає основної суми аліментів. Позивачем у справі не було взагалі обґрунтовано такі витрати та не надано ніяких доказів, які б підтверджували додаткові витрати, а тому визначений розмір 389 400 грн є необґрунтований та недоведений.
25. Судами не було враховано виплати в рахунок сплати аліментів у розмірі
990 512 грн, а також того факту, що позивач виділила у власність 1/2 частку квартири і повинна була самостійно сплачувати комунальні послуги за свою частину, однак сплачувалися ОСОБА_2 за домовленістю з ОСОБА_1 . Крім цього, між сторонами є усна домовленість, яка діє і на даний час, про надання частини квартири ОСОБА_2 під магазин одягу сина в рахунок сплати аліментів.
26. Арґументуючи касаційну скаргу ОСОБА_2 не погоджується із розміром заборгованості по аліментам, а також із пенею, оскільки позивачем повністю було проігноровано статтю 196 СК України та не застосовано при здійсненні розрахунку. Неправильно визначений розмір пені позивачем став підставою для прийняття ухвали про забезпечення позову.
27. При проголошенні вступної та резолютивної частини рішення було повідомлено, що рішення про забезпечення позову буде прописано в повному тексті рішення, однак отримавши повний текст рішення питання щодо скасування заходів забезпечення позову жодним чином не вирішено. Зазначена ухвала наносить шкоду не лише відповідачу, а й позивачу, оскільки унеможливлює продаж квартири. Про це було повідомлено при розгляді справи в апеляційному суді, однак апеляційний суд помилково повідомив, що скасування заходів забезпечення позову відбувається за заявою стягувача, але відповідно до статті 158 ЦПК України зазначено, що така ухвала скасовується судом.
28. Також судами не було взято до уваги той факт, що у ОСОБА_2 істотно змінилося матеріальне становище та стан здоров'я на підтвердження чого було надано докази, однак при розгляді справи не було взято до уваги і не надано належного обґрунтування.
29. Щодо зміни розміру аліментів, то цю вимогу у судових засіданнях було не розглянуто належним чином, а лише зазначено новий розмір аліментів у рішеннях як необхідний для дитини не беручи до уваги пояснення та надані докази відповідачем.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
30. Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Шевченківського районного суду міста Києва.
31. 28 листопада 2024 року цивільна справа № 761/26311/23 надійшла до Верховного Суду.
32. Верховний Суд ухвалою від 18 лютого 2026 року призначив справу до розгляду колегією у складі п'яти суддів.
Фактичні обставини справи
33. Судами встановлено, що з 30 січня 1999 року по 21 жовтня 2019 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
34. Сторони мають двох дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
35. 15 травня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про сплату аліментів на утримання дітей (договір тут і далі), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О. П.
36. Відповідно до договору від 15 травня 2018 року, за домовленістю сторін встановлено розмір, строки та порядок виплати аліментів на утримання їхніх дітей, а саме: повнолітнього сина ОСОБА_3 , до закінчення ним навчання у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, або в іншому вищому навчальному закладі у разі його зміни, неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , до досягнення нею повнолітнього віку, а після досягнення повнолітнього віку до закінчення нею навчання.
37. Пунктом 3 договору, сторони погодили, що аліменти сплачуються батьком щомісяця в розмірі, що обчислюється наступним чином: аліменти = аліментна
ставка х коефіцієнт К1: де аліментна ставка дорівнює 31 500 грн, з яких 9 450 грн на утримання дитини-сина до закінчення ним навчання та 22 050 грн на утримання дитини-дочки до досягнення нею повнолітнього віку, а після досягнення нею повнолітнього віку до закінчення нею навчання. Коефіцієнт К1, який дорівнює співвідношенню курсу продажу євро, встановленого ПАТ КБ «ПриватБанк» на момент настання строку платежу, до курсу продажу євро, встановленого ПАТ КБ «ПриватБанк» на момент підписання цього договору (1 євро - 31,50 грн).
38. Відповідно до пункту 4 договору, сплата аліментів здійснюється батьком щомісячно в розмірі, визначеному пунктом 3 цього договору, не пізніше 05 числа поточного місяця за поточний місяць у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний (картковий) рахунок матері: картка «ПриватБанк» «Універсальна» № НОМЕР_1 .
39. Згідно з пунктом 14 цього договору визначено, що в разі прострочення виплати аліментів батько сплачує неустойку (пеню) в розмірі 1 відсотка від несплаченої суми аліментів за кожний день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до їх повного погашення.
40. Пунктами 6, 7 договору визначено, що для забезпечення літнього відпочинку та оздоровлення дітей, батько не пізніше 05 (п'ятого) червня кожного поточного року, додатково сплачує матері грошові кошти в розмірі тримісячної аліментної виплати у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний (картковий) рахунок матері, зазначений в пункті 4 цього договору. Окрім сплати аліментів та додаткових витрат на навчання та оздоровлення дітей, зазначених в пунктах 3, 5, 6 цього договору, батько зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дітей, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дітей, обов'язковим оздоровленням дітей, їх хворобою, каліцтвом тощо).
41. Згідно пункту 8 договору, зважаючи на те, що на день укладання цього договору діти залишаються проживати разом зі своєю матір'ю за місцем її проживання в квартирі АДРЕСА_1 , батько зобов'язується щомісячно окремо нести додаткові витрати на утримання цієї квартири (сплата необхідних податків та зборів) та сплату комунальних послуг (послуг тепло-, газо, електро-, водопостачання тощо) у розмірі відповідно до платіжних документів постачальників комунальних послуг та в строки, встановлені відповідними договорами з постачальниками таких послуг, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на відповідні рахунки постачальників комунальних послуг (з подальшим наданням матері копій квитанцій про сплату на картковий рахунок матері, зазначений в пункті 4 цього договору).
42. Пунктом 9 договору, передбачено, що розмір аліментів та/або розмір додаткових витрат на дітей, визначений в договорі, може бути змінено за рішенням суду за позовом батька до матері у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я когось з них та в інших випадках, передбачених законодавством.
43. Відповідно до пункту 15 договору, всі спори, що виникають в процесі виконання цього договору, та розбіжності тлумаченні окремих положень цього договору вирішуються сторонами шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.
44. За згодою сторін в період дії цього договору зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладання додаткового договору (договору про внесення змін доповнень), посвідченого нотаріально. Таким же шляхом цей договір може бути розірвано одностороння відмова від виконання договору або одностороння зміна його умов не допускається. При відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання цього договору вирішується в судовому порядку. За згодою сторін в період дії цього договору розмір аліментів та/або додаткових витрат на навчання та оздоровлення дітей може бути переглянуто сторонами у разі зміни сімейного та матеріального стану будь-кого зі сторін (пункт 16 договору).
45. В разі невиконання батьком обов'язку по сплаті аліментів та/або додаткових витрат на навчання та оздоровлення дітей вони можуть стягуватись на підставі виконавчого написа нотаріусу. Стягнення боргу здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або на підставі рішення суду. Для отримання виконавчого напису мати подає нотаріусові такі документи, що підтверджують безспірність заборгованості за цим зобов'язанням: заяву про невиконання умов цього договору, розрахунок заборгованості (пункт 17 договору).
46. Згідно пункту 18 цього договору, виплата аліментів починається з травня
2017 року, першим місяцем виплати аліментів є травень 2017 року. Мати підтверджує, що на дату укладання цього договору батько виконував зобов'язання щодо утримання дітей добровільно.
47. Аліменти та інші додаткові витрати, в тому числі на навчання та оздоровлення дітей, одержані на дітей, є власністю матері і мають використовуватися за цільовим призначенням (пункт 11 договору).
48. Судами встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т. А. видано виконавчий напис № 2486 від 26 липня 2019 року, згідно з яким було запропоновано стягнути заборгованість з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за вказаним договором за період 06 червня 2018 року
по 05 травня 2019 року у загальній сумі 755 244 грн, з яких 377 622 грн - заборгованість зі сплати аліментів та 377 622 грн - сума неустойки.
49. Вказаний виконавчий напис було пред'явлено до примусового виконання в рамках виконавчого провадження № 69513360. Відповідач в повному обсязі сплатив відповідну заборгованість, що вбачається з копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 20 вересня 2023 року, а також копії платіжної інструкції від 19 вересня 2023 року, що міститься в матеріалах справи.
50. З 22 червня 2020 року спільний син сторін припинив навчання у вищому навчальному закладі, у зв'язку з його відрахуванням. Тобто, з червня 2020 року, в силу положень статей 185, 199 СК України та умов договору, ОСОБА_2 не повинен сплачувати ОСОБА_1 аліменти та додаткові витрати на їх спільного сина.
51. Звертаючись із даним позовом до суду, ОСОБА_1 вказує, що наразі у відповідача існує заборгованість за договором за період з 05 травня 2019 року
по 05 липня 2023 року у розмірі 1 200 297 грн; заборгованість з витрат на оздоровлення за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року у розмірі
389 400 грн, а також заборгованість за прострочення виплати аліментів за зазначений період у розмірі8 887 927,55 грн.
52. Як зазначено вище за спірний період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року відповідач сплачував аліменти нерегулярно та взагалі не сплачував передбачені договором додаткові витрати на оздоровлення дітей, у зв'язку з чим має заборгованість згідно наданого представником позивача розрахунку, який перевірено судом, в загальній сумі 1 589 967 грн, з яких 1 200 297 грн заборгованість по сплаті аліментів та 389 400 грн заборгованість по сплаті додаткових витрат на оздоровлення дітей за договором.
Позиція Верховного Суду
53. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
54. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
55. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
56. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
57. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
58. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
59. Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
60. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
61. У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
62. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
63. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
64. Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають не повністю.
Щодо стягнення заборгованості за аліментами та додатковими витратами на оздоровлення за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей за первісним позовом та щодо звільнення від заборгованості по сплаті аліментів за зустрічним позовом
65. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України, якою на батьків покладено обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
66. Відповідно до частини першої статті 9 СК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.
67. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (стаття 141 СК України).
68. Згідно зі статтями 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
69. Статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
70. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
71. Частиною другою статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку
72. Відповідно до положень частини першої статті 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
73. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 192 СК України).
74. Статтею 8 СК України передбачено, що якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
75. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
76. Виконання зобов'язань за договором регулюється статтями 526, 527, 530, 625 ЦК України.
77. Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15 травня 2018 року уклали договір між батьками про сплату аліментів на утримання дітей, яким визначено розмір, строки та порядок виплати аліментів на утримання їх дітей.
78. Відповідно до пункту 3 цього договору встановлено, що за домовленістю сторін аліменти сплачуються батьком щомісяця в розмірі, що обчислюється наступним чином: аліменти = аліментна ставка x коефіцієнт К1, де: аліментна ставка дорівнює 31 500 грн, з яких 9 450 грн на утримання дитини-сина до закінчення ним навчання, та 22 050 грн на утримання дитини-дочки до досягнення нею повнолітнього віку, а після досягнення повнолітнього віку до закінчення навчання.
79. Коефіцієнт К1, який дорівнює співвідношенню курсу продажу євро, встановленого ПАТ КБ «ПриватБанк» на момент настання строку платежу, до курсу продажу євро встановленого ПАТ КБ «ПриватБанк» на момент підписання цього договору (1 євро = 31,50 грн).
80. Із наданого розрахунку заборгованості по сплаті аліментів та додаткових витрат, за спірний період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року відповідач сплачував аліменти нерегулярно та взагалі не сплачував передбачені договором додаткові витрати на оздоровлення дітей, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
81. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, надав оцінку розрахункам позивача, відповідно до якого загальний розмір заборгованості складає 1 589 967 грн, з яких 1 200 297 грн заборгованість по сплаті аліментів та 389 400 грн заборгованість по сплаті додаткових витрат на оздоровлення дітей за договором.
82. У касаційній скарзі заявник зазначає про те, що судами неправильно було застосовано поняття «додаткові витрати на дитину», такі витрати застосовуються лише тоді, коли не вистачає основної суми аліментів, крім того, позивач не обґрунтувала такі витрати та визначений нею розмір додаткових витрат, а також не надала доказів, які б підтверджували такі витрати у розмірі 389 400 грн.
83. Проте, колегія суддів не погоджується з твердженнями заявника, так як, відповідно до договору укладеного між батьками про сплату аліментів на утримання дітей від 15 травня 2018 року, відповідно до пункту 6 цього договору для забезпечення літнього відпочинку та оздоровлення дітей, батько не пізніше
05 (п'ятого) червня кожного поточного року, додатково сплачує матері грошові кошти в розмірі тримісячної аліментної виплати (далі - витрати на оздоровлення) у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний (картковий) рахунок матері, визначений в пункті 4 цього договору.
84. Окрім сплати аліментів та додаткових витрат на навчання та оздоровлення дітей, визначених у пунктах 3, 5, 6 цього договору, батько зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дітей, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дітей, обов'язковим оздоровленням дітей, їх хворобою, каліцтвом, тощо) (пункт 7 цього договору).
85. Тому з огляду на зазначене, колегія суддів не бере до уваги доводи заявника, так як пунктом 6 договору від 15 травня 2018 року сторони визначили додаткові витрати для літнього відпочинку та оздоровлення дитини без обов'язкової умови підтверджувати такі витрати.
86. Крім того, заявник не погоджується з визначеним розміром заборгованості та вказує на те, що ОСОБА_1 не було враховано суму у розмірі 86 232 грн, проте, судами першої та апеляційної інстанції було перевірено наявні в матеріалах справи докази, зокрема, виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 та розрахунок заборгованості, який суди визнали обґрунтованим, а наданий відповідачем розрахунок заборгованості не спростував розрахунок позивача, який відповідає умовам договору про сплату аліментів, є математично правильним та відповідає порядку розрахунку визначеному у пункті 3 цього договору.
87. Згідно з частиною другою статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
88. З аналізу даної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
89. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні аналогічних спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти сплачуються на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
90. При вирішенні позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та звільнення від такої сплати суд має виходити із періоду виникнення такої заборгованості (з 05 травня 2019 року по 05 травня 2023 року).
91. У поданому зустрічному позові, як на підставу для звільнення від заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_2 зазначив, що його матеріальний та фінансовий стан погіршився, внаслідок чого він позбавлений можливості сплачувати аліменти у розмірі, які визначено договором.
92. На підтвердження зазначених обставин ним було надано медичні документи, довідка із Печерської районної філії Київського міського центру зайнятості
від 23 грудня 2022 року про те, що він зареєстрований як безробітний з 14 грудня
2022 року, а також були допитані свідки, які надали пояснення щодо скрутного матеріального становища ОСОБА_2 .
93. Проте, суди правильно зробили висновок, що надані документи та пояснення свідків не дають підстав для повного звільнення його від сплати заборгованості за договором у спірний період її нарахування відповідно до частини другої статті 197 СК України.
94. Також суди взяли до уваги ту обставину, що з 17 січня 2024 року
ОСОБА_2 отримав статус пенсіонера, а також те, що з 19 грудня 2023 року він отримав статус особи з інвалідністю третьої групи з 27 листопада 2023 року та протипоказано роботу з зоровим навантаженням, що підтверджується відповідними документами, які містяться у матеріалах справи.
95. Однак, статус пенсіонера та особи з інвалідністю ОСОБА_2 отримав лише під час розгляду справи, відповідні протипоказання щодо трудової діяльності у спірний період не мав, а тому суди правильно виснували, що існуюча заборгованість підлягає сплаті ним у повному обсязі.
96. Колегія суддів погоджується із висновками судів стосовно того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження припинення діяльності ТОВ «Навігатор», а також не містять доказів того, що ОСОБА_2 , як учасник товариства, не отримує прибуток від його діяльності.
Щодо зменшення розміру аліментів за зустрічним позовом
97. Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
98. Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні (постанова Верховного Суду від 29 січня 2021 року в справі № 303/369/20, провадження № 61-17250св20).
99. Аналіз статті 192 СК України дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
100. Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
101. Згідно з частиною восьмою статті 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися із максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
102. Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 покликався на зміну матеріального стану та погіршення стану здоров'я, який унеможливлює сплату аліментів на дочку у визначеному розмірі у договорі від 15 травня 2018 року.
103. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
104. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
105. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
106. Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
107. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
108. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
109. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
110. Як встановлено судами, ОСОБА_2 з 27 листопада 2023 року встановлено III групу інвалідності по зору відповідно до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 262822 від 19 грудня 2023 року, а також відповідних протипоказань щодо роботи з зоровим навантаженням, що як наслідок виключає можливість виконання певних видів робіт.
111. Відповідно до пункту 9 договору передбачено, що розмір аліментів та/або розмір додаткових витрат на дітей, визначений в договорі, може бути змінено за рішенням суду за позовом батька до матері у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я когось з них та в інших випадках, передбачених законодавством.
112. Судами було надано оцінку доказам, які були долучені ОСОБА_2 на обґрунтування зустрічного позову, що вказують на погіршення його стану здоров'я під час розгляду даної справи, які відповідно призвели до зміни його матеріального стану, порівняно із майновим станом на час погодження умов договору, як наслідок негативно вплинуть на виконання з його боку умов договору.
113. Беручи до уваги обов'язок батьків утримувати неповнолітню дитину, матеріальне становище платника аліментів та наявність у нього майна, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про необхідність зменшити визначений договором від 15 травня 2018 року розмір аліментів на утримання дитини до 10 000 грн.
114. Зменшуючи розмір аліментів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовував це тим, що визначений розмір аліментів ОСОБА_2 на рівні 2 833 грн порівняно з розміром попередніх аліментів не буде відповідати принципу справедливості, добросовісності та розумності, а також буде суперечити найкращим інтересам дитини.
115. Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги стосовно того, що карантинні обмеження та воєнний стан в Україні вплинули також на можливість нормально працювати, оскільки законодавчий обов'язок батьків утримувати дітей та сплачувати аліменти залишається незмінним та жодних змін у цій частині не зазнавав.
116. З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог в частині зміни матеріального становища ОСОБА_2 .
Щодо стягнення пені за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року за первісним позовом та зменшення пені за зустрічним позовом
117. Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
118. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
119. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
120. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
121. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження № 61-12735сво23) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
122. Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
123. При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
124. У частині першій статті 196 СК України максимальну межу для пені, передбачивши, що розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується. Окрім цього в сфері судового розсуду перебуває вирішення питання про зменшення пені (частина друга статті 196 СК України).
125. Тобто алгоритм визначення розміру пені, який підлягає стягненню на користь одержувача аліментів, полягає в наступному: спочатку, з урахуванням максимальної межі, визначається пеня; після цього з'ясовується чи є підстави для її зменшення. При вирішенні питання про стягнення пені (стаття 196 СК України) законодавець надає суду право зменшувати розмір пені, а не звільняти платника аліментів від її сплати.
126. Тлумачення частини другої статті 196 СК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох підстав, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів.
127. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстав для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів.
128. Визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов'язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співмірним із розміром основного зобов'язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як «стимулу» для своєчасного виконання аліментних зобов'язань.
129. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 725/4115/21 (провадження № 61-7782св24), від 18 квітня 2025 року у справі № 932/541/23 (провадження № 61-185св25).
130. Крім того, судами було враховано умови договору, якими визначено, що в разі прострочення виплати аліментів батько сплачує неустойку (пеню) в розмірі 1 відсотка від несплаченої суми аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення. Сплата батьком неустойки не звільняє батька від виконання зобов'язань за даним договором (пункт 14 договору).
131. Враховуючи зазначене, суди виснували, що підстав для звільнення відповідача від сплати пені за несвоєчасну сплату аліментів немає, так як заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору від 15 травня
2018 року, а тому відповідно до вимог частини першої статті 196 СК України визначили пеню у розмірі 100 відсотків заборгованості, а саме - 1 200 297 грн. Оскільки заявлена позивачем пеня в розмірі 8 887 927,55 грн є непропорційною й значно перевищує 100 % заборгованості зі сплати аліментів (1 200 297 грн).
132. Разом з тим, колегія суддів частково погоджується з доводами касаційної скарги щодо визначення розміру пені за прострочення сплати аліментів з огляду на таке.
133. Наведені норми не вказують на те, що пеня за прострочення сплати аліментів підлягає обов'язковому стягненню у розмірі 100 % заборгованості. Це питання віднесено на розсуд суду у кожній конкретній справі. Його вирішення залежить від обставин кожної справи, наданих сторонами доказів і наведених аргументів.
134. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини другої статті 196 СК України.
135. При цьому, колегія суддів наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11 липня
2013 року № 7-рп/2013).
136. Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанови Верховного Суду
від 02 листопада 2022 року у справі № 910/14591/21, від 25 липня 2024 року у справі № 922/4750/23).
137. У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки, колегія суддів виходить з такого.
138. Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктом 6 частини першої цієї статті ЦК України, є справедливість, добросовісність та розумність.
139. Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
140. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на підтвердження скрутного матеріального становища надав виписку по рахунку із АТ КБ «ПриватБанк»
від 25 січня 2021 року за період з 01 травня 2021 року до 18 серпня 2022 року, з якої вбачається, що всього надходжень було у розмірі 40 389,11 грн; виписку по рахунку ФОП ОСОБА_2 із АТ «Правекс Банк» за період з 13 травня 2019 року до 04 листопада 2021 року та за період з 01 січня 2020 року до 06 червня 2022 року, з якої вбачається, що на рахунку 0,00 грн (а. с. 111-113, том I).
141. Також було надано довідку Печерської районної філії Київського міського центру зайнятості від 23 грудня 2022 року № 2821-1363/22 про те, що ОСОБА_2 зареєстрований як безробітний з 14 грудня 2022 року по теперішній час (а. с. 114, 115, том I).
142. Ураховуючи наведені обставини та положення закону, а також беручи до уваги, що законодавцем встановлено право суду визначення розміру пені за прострочення сплати аліментів у меншому розмірі ніж 100 % заборгованості по аліментам, колегія суддів приходить до висновку, що визначення судами пені у максимальному розмірі, а саме 1 200 297 грн, що становить 100 % розміру заборгованості, не відповідає принципу розумності, добросовісності та справедливості, а відтак підлягає зменшенню.
143. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що розмір пені необхідно зменшити до 500 000 грн.
144. Колегія суддів вважає, що з урахуванням матеріального стану відповідача та визначення розміру пені - 500 000 грн буде нести компенсаційний характер для позивачки, як одержувача аліментів, та виховний характер для відповідача, як платника аліментів, а також стимулюватиме останнього до належної поведінки під час виконання зобов'язання зі сплати аліментів.
145. Щодо арґументу касаційної скарги про те, що судом першої інстанції у рішенні суду не було вирішено питання про скасування заходів забезпечення позову, про що було наголошено при апеляційному перегляді справи, який у свою чергу повідомив, що скасування заходів забезпечення позову відбувається за заявою стягувача, проте, відповідно до статті 158 ЦПК України визначено, що така ухвала скасовується судом.
146. Такі доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу з огляду на таке.
147. Частинами сьомою-десятою статті 158 ЦПК України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
148. Оскільки, у даній справі суд першої інстанції частково задовольнив первісний позов, який було залишено без змін постановою апеляційного суду, тому з огляду на зазначені норми, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили. Умовою для продовження дії заходів забезпечення позову є те, якщо протягом цих 90 днів позивач подасть заяву і буде відкрито виконавче провадження, заходи забезпечення позову діятимуть до повного виконання судового рішення.
149. Таким чином, забезпечення позову є гарантією реального виконання задоволених судом вимог.
150. Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
151. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
152. Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
153. Верховний Суд касаційну скаргу задовольняє частково, змінює мотивувальну й резолютивну частину рішення Шевченківського районного суду міста Києва
від 27 лютого 2024 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року, в частині вирішення питання про стягнення пені за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року.
Щодо судових витрат
154. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
155. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
156. Враховуючи те, що Верховний Суд у мотивувальній частині цієї постанови зробив висновок про зменшення пені, яка підлягала стягненню з ОСОБА_2 , витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 рокузмінити в частині позовних вимог ОСОБА_2 про зменшення пені за прострочення виплати аліментів.
Зменшити розмір пені за прострочення виплати аліментів за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей від 15 серпня 2018 року за період з 05 травня 2019 року до 05 липня 2023 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з 1 200 297 (один мільйон двісті тисяч двісті дев'яносто сім) грн до 500 000 (п'ятсот тисяч) грн.
В решті рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Литвиненко
Судді: А. І. Грушицький
А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. В. Пророк