04 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 475/78/24
провадження № 61-821св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Десна-Транс»,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року в складі колегії суддів Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Десна-Транс», про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Десна-Транс» (далі - ТОВ «Десна-Транс»), про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у 2019 році він за договором купівлі-продажу купив у відповідача зернозбиральний комбайн Лида-1300, 2011 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 (далі - комбайн, транспортний засіб), за який сплатив відповідачу 50 000,00 грн та 24 000,00 дол. США. Придбаний комбайн позивач оформив у встановленому законом порядку.
На час купівлі транспортного засобу позивачу не було відомо про те, що спірний комбайн перебував у заставі, відповідач не повідомляв про наявність будь-яких обтяжень та продав комбайн без згоди заставодержателя.
Позивач звертав увагу на те, що у 2022 році Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро») звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави, у тому числі на придбаний позивачем спірний комбайн.
З позовної заяви позивач дізнався, що комбайн разом з іншим майном відповідача перебуває у заставі банку за кредитним договором від 14 грудня 2018 року № 141218-А, укладеним між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем.
Рішенням від 14 квітня 2023 року, яке набрало законної сили, Господарський суд Миколаївської області позов АТ «Банк Кредит Дніпро» про звернення стягнення на предмет застави задовольнив та звернув стягнення на спірний транспортний засіб.
Постановою державного виконавця про арешт майна боржника від 22 грудня 2023 року накладено арешт на спірний комбайн та за вимогою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області від 21 грудня 2023 року позивач має надати доступ до комбайна для проведення виконавчих дій, а саме опису та арешту. Позивач вважає, що реєстрація комбайна, який позивач придбав за договором купівлі-продажу та на який звертається стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором є формальною та такою, що не має сенсу.
У зв'язку з чим ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 13 серпня 2019 року № 21-370;
- скасувати право власності на спірний комбайн;
- стягнути з відповідача кошти у сумі 973 817,60 грн за придбання транспортного засобу, який перебуває у заставі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Деснянський районний суд м. Чернігова рішенням від 13 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу спірного комбайну від 13 серпня 2019 року.
Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 973 817,60 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Стягнув із ОСОБА_2 на користь держави 10 949,38 грн судового збору.
Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, врахувавши те, що під час укладення ОСОБА_1 13 серпня 2019 року спірного договору купівлі-продажу комбайну йому не було відомо про те, що вказаний транспортний засіб перебуває у заставі за кредитним договором від 14 грудня 2018 року № 141218-А, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання спірного правочину недійсним та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, сплачених за спірне майно, у тому числі і на підставі розписки про отримання грошових коштів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування права власності на транспортний засіб, суд першої інстанції керувався тим, що визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним є самостійною підставою для скасування права власності позивача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду особа, яка не брала участі у справі, - АТ «Банк Кредит Дніпро», подало до суду апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням порушено його права та інтереси як кредитора та заставодержателя спірного рухомого майна.
Чернігівський апеляційний суд постановою від 11 грудня 2024 року апеляційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро» задовольнив.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 вересня 2024 року скасував.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» 12 160,57 грн на відшкодування судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції розглянув справу за позовом ОСОБА_1 без залучення до участі у справі всіх належних відповідачів, а апеляційний суд не має процесуальних повноважень залучати до участі у справі інших осіб як відповідачів.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
14 січня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року.
У касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Заявник вважає, що наявні підстави для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 липня 2020 року в справі № 670/23/18, на який посилається апеляційний суд та відповідно до якого у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як співвідповідачі мають залучатися всі сторони правочину, а тому належними співвідповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.
Зазначає, що предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, скасування права власності та стягнення коштів за придбання спірного рухомого майна, який перебував у заставі. Сторонами зазначеного договору є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та третя особа ТОВ «ДеснаТранс», які залучені до участі у справі. На час купівлі транспортного засобу позивачу не було відомо про те, що придбаний ним комбайн перебував у заставі. У зв'язку з чим заявник вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності залучення до участі у справі як співвідповідача АТ «Банк Кредит Дніпро», оскільки банк не є стороною спірного правочину та права банка жодним чином не порушені.
Також звертає увагу на те, що апеляційний суд порушив право позивача на участь у судовому засіданні як особи з інвалідністю першої групи з порушенням опорно-рухового апарату, який потребує стороннього догляду, та особи, яка відмовилася від ідентифікаційного коду з міркувань віросповідання та не має кваліфікованого електронного підпису. Суд апеляційної інстанції, незважаючи на клопотання представника позивача та прохання самого позивача взяти участь у судовому засіданні, яке було заявлено в режимі відеоконференції, порушив його законне право. Також апеляційний суд безпідставно відмовив у клопотанні представника позивача про відвід суддів, які викликали сумніви у неупередженості та об'єктивності.
Крім того, звертає увагу на те, що апеляційний суд безпідставно стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» судовий збір у розмірі 12 160,57 грн, не врахувавши те, що позивач звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю першої групи на підставі підпункту 9 пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2025 року АТ «Банк Кредит Дніпро» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою від 12 лютого 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Деснянського районного суду м. Чернігова.
Справа надійшла до Верховного Суду у березні 2025 року.
Ухвалою від 08 січня 2026 року Верховний Суд призначив справу до розгляду.
Фактичні обставини, з'ясовані судами
14 грудня 2018 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІМЕКС-АГРО» (далі - ТОВ «БІМЕКС-АГРО») укладено кредитний договір № 141218-А, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 1 000 000,00 грн на строк до 25 березня 2020 року включно, а позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити плату за користування кредитом, повернути кредит у повному обсязі у строки та в порядку, передбаченні договором, а також належно та у повному обсязі виконати усі інші умови, передбачені цим договором (а. с. 9-14, 51-56).
На забезпечення виконання зобов'язань позичальника за зазначеним кредитним договором 14 грудня 2018 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір застави рухомого майна № 141218-ЗАВ (далі - договір застави), відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав у заставу, зокрема, спірний комбайн (а. с. 15-20, 58-63).
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію машини від 25 липня 2017 року власником спірного комбайну був ОСОБА_2 (а. с. 25, 68).
13 серпня 2019 року між ТОВ «Десна-Транс» (комісіонер) та ОСОБА_2 (комітент) укладено договір комісії, за умовами якого ТОВ «Десна-Транс» зобов'язалося за дорученням та за винагороду здійснити від свого імені одну або декілька угод з продажу товару - спірного транспортного засобу за ціною 50 000,00 грн (а. с. 23, 66).
13 серпня 2019 року між ТОВ «Десна-Транс» (комісіонер) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір № 21-370 купівлі-продажу транспортного засобу / складової частини, що має ідентифікаційний номер, за умовами якого ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 спірний комбайн (а. с. 21, 64).
Згідно з актом приймання-передавання від 13 серпня 2019 року № 21-21-370 ТОВ «Десна-Транс» (комісіонер) передав, а ОСОБА_1 (покупець) прийняв транспортний засіб за 50 000,00 грн (а. с. 22, 65).
Відповідно до копії розписки від 16 серпня 2019 року ОСОБА_2 продав спірний комбайн ОСОБА_1 за 24 000,00 дол. США (а. с. 24, 67).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини від 22 серпня 2019 року власником зернозбирального комбайну є ОСОБА_1 (а. с. 26, 69).
У червні 2020 року АТ «Банк Кредит Дніпро» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Бімекс-Агро», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, зокрема за кредитним договором від 14 грудня 2018 року № 141218-А (справа № 927/508/20).
Постановою від 13 травня 2021 року Північний апеляційний господарський суд скасував частково рішення Господарського суду Чернігівської області від 03 грудня 2020 року про часткове задоволення позову АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «Бімекс-Агро», ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитними договорами, зокрема від 14 грудня 2018 року № 141218-А, та ухвалив у скасованій частині нове рішення. Позов АТ «Банк Кредит Дніпро» задовольнив частково. Стягнув солідарно з ТОВ «Бімекс-Агро» та ОСОБА_2 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість, зокрема за кредитним договором від 14 грудня 2018 року № 141218-А, а саме 740 793,06 грн за простроченим кредитом, 68 491,48 грн за простроченими відсотками, 40 227,15 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 2 239,74 грн пені за несвоєчасне погашення відсотків. Відмовив у задоволенні позову АТ «Банк Кредит Дніпро» у частині солідарного стягнення з ТОВ «Бімекс-Агро» та ОСОБА_2 50 000,00 грн заборгованості за простроченим кредитом від 14 грудня 2018 року № 141218-А. Вирішив питання розподілу судових витрат (а. с. 204-207).
10 лютого 2022 року АТ «Банк Кредит Дніпро» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ «БІМЕКС-АГРО», ТОВ «Десна-Транс», про звернення стягнення на предмет застави - спірний комбайн.
Рішенням від 14 квітня 2023 року у справі № 915/216/22 Господарський суд Миколаївської області, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18 липня 2023 року, позов АТ «Банк Кредит Дніпро» задовольнив та в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 14 грудня 2018 року № 141218-А у розмірі 851 751,43 грн звернув стягнення на предмет застави - спірний зернозбиральний комбайн (а. с. 158-164).
На виконання рішення суду було видано наказ від 03 серпня 2023 року № 915/216/22, який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича О. М., виконавче провадження № 72638304.
21 грудня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Химич О. М. надіслав на адресу ОСОБА_1 вимогу про надання приватному виконавцю доступ до спірного комбайну для проведення виконавчих дій, а саме опису та арешту майна, що належить боржнику (а. с. 28, 71).
Постановою від 22 грудня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Химич О. М. у виконавчому провадженні № 72638304 наклав арешт на спірний транспортний засіб (а. с. 27 зворот, 70 зворот).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення не повністю відповідає зазначеним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
У справі, яка переглядається, позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ «Десна-Транс», та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного транспортного засобу, скасувати державну реєстрацію та стягнути кошти за придбання спірного рухомого майна.
Суд першої інстанції, задовольнивши позов та визнавши оспорюваний правочин недійсним та стягнувши кошти за спірне майно, керувався тим, що позивачу під час укладення договору купівлі-продажу комбайна не було відомо про те, що спірний транспортний засіб перебуває у заставі за кредитним договором від 14 грудня 2018 року № 141218-А, у зв'язку з чим суд вважав обґрунтованими позовні вимоги про визнання спірного правочину недійсним та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, сплачених за спірне майно.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, керувався тим, що суд першої інстанції розглянув справу за позовом ОСОБА_1 без залучення до участі у справі всіх належних відповідачів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Позов може бути пред'явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов'язки; 2) права і обов'язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов'язки (стаття 50 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.
За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) та у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.
Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.
При цьому слід враховувати, що визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та мати на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову у зв'язку з неналежним суб'єктним складом сторін.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19.
Таким чином, на позивача покладено обов'язок визначити відповідача / відповідачів у справі. Залучення відповідача / співвідповідача у справі здійснюється лише судом першої інстанції за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання (у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження). У разі спливу зазначених строків та необхідності залучення відповідача до участі у справі на позивача покладається обов'язок довести факт своєї необізнаності щодо необхідності залучення належного відповідача / співвідповідача. Можливість залучення до участі у справі відповідача / співвідповідача в апеляційного суду відсутня. Суд під час розгляду справи повинен вирішувати спір, виходячи зі складу сторін, які визначені позивачем, і не вправі зі своєї ініціативи без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 925/440/18.
Колегія суддів звертає увагу на те, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них (постанови Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 670/23/18, від 10 вересня 2021 року у справі № 909/207/20, від 29 серпня 2023 року у справі № 912/1550/22).
Крім того, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, незалученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15 (провадження № 61-7479цс18).
У справі, що переглядається, предметом заявленого ОСОБА_1 позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 13 серпня 2019 року, укладеного між ТОВ «Десна-Транс», який діяв як комісіонер від імені ОСОБА_2 (комітент), та позивачем.
Отже, особами, які беруть участь у цій справі (відповідачами), повинні бути насамперед сторони правочину: ТОВ «Десна-Транс» та ОСОБА_2 .
Звертаючись до суду з зазначеним позовом, ОСОБА_1 відповідачем визначив лише ОСОБА_2 , клопотань про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.
З урахуванням зазначеного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача), що є обов'язком позивача (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України), має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах, а саме сторін оспорюваного правочину, та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу автомобіля було укладено ТОВ «Десна-Транс» в інтересах ОСОБА_2 , до участі у справі як відповідача слід було залучити ТОВ «Десна-Транс».
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову через неналежний склад відповідачів.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а зводяться до незгоди з висновком суду.
Однак Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги щодо помилкового стягнення судом апеляційної інстанції з позивача на користь банку судових витрат та неврахування судом того, що позивач звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю першої групи на підставі підпункту 9 пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_4 , відповідно до якого ОСОБА_1 з 26 червня 2013 року встановлено першу групу інвалідності довічно (а. с. 8).
У зв'язку з чим оскаржувана постанова апеляційного суду в частині стягнення з позивача на користь банку судового збору у сумі 12 160,57 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 12 160,57 грн - скасуванню.
В іншій частині оскаржувана постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» 12 160,57 грн на відшкодування судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції скасувати.
В іншій частині постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Є. В. Петров
Судді А. І. Грушицький
А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк