Справа № 577/6868/25
Номер провадження 22-ц/816/1531/26
05 березня 2026 року м.Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді - доповідача): Петен Я.Л.,
суддів: Криворотенка В.І., Сидоренко А.П.,
з участю секретаря судового засідання: Назарової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 грудня 2025 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за участі Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2010 року ПАТ «ПроКредитБанк» звернулося до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просило стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договором №15.8317 від 13 червня 2008 року у розмірі 75498,31 грн, а також судові витрати.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2010 року справу за позовом ПАТ «ПроКредитБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд до Конотопського міськрайонного суду Сумської області.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 лютого 2011 року, в порядку забезпечення позову, накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , заборонивши його відчуження.
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 01 березня 2011 року позовні вимоги ПАТ «ПроКредитБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «ПроКредитБанк» 41204,66 грн боргу по капіталу, 10240,76 грн боргу по відсотках, 24052,89 грн пені, загалом 75498,31 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , з кожного окремо, на користь ПАТ «ПроКредитБанк» по 377,50 грн витрат по оплаті судового збору та 60 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
17 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Конотопського міськрайонного суду Сумської області із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, в якому просила скасувати арешт належної їй на праві власності 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , який накладений ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 21 лютого 2011 року.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 грудня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про задоволення її заяви.
Апеляційна скарга мотивована тим, що виконавчі листи № 2-289 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» заборгованості на виконання судового рішення від 01 березня 2011 року повернуті стягувачу. Строк пред'явлення виконавчого листа відносно ОСОБА_1 закінчився, а збереження арешту на належну їй на праві власності 1/2 частину житлового будинку понад 14 років, за відсутності відкритого виконавчого провадження та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння своїм майном.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року до участі у справі залучено ТОВ «Свеа Фінанс» як правонаступника АТ «ПроКредитБанк».
У судове засідання представник АТ «ПроКредитБанк» не прибув. Про дату, місце та час розгляду справи товариство було повідомлено належним чином. Від АТ «ПроКредитБанк» надійшла заява, в якій представник просить проводити слухання справи за його відсутності.
У судове засідання ОСОБА_1 не прибула, про дату, місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином. ЇЇ представник, ОСОБА_3 , направила до суду заяву, в якій просить проводити розгляд за відсутності її та ОСОБА_1 , доводи апеляційної скарги підтримує, просить ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені ОСОБА_1 вимоги. Додатково зазначає, що ТОВ «Свеа Фінанс» з 22 серпня 2016 року по теперішній час не вчинило жодних дій, передбачених законодавством України, щодо стягнення коштів за рішенням суду від 01 березня 2011 року.
У судове засідання представник ТОВ «Свеа Фінанс» не прибув. Про дату, місце та час розгляду справи товариство було повідомлено належним чином, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не прибули у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, у провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебувала цивільна справа за позовом ПАТ «ПроКредитБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №15.8317 від 13 червня 2008 року у розмірі 75498,31 грн.
Під час розгляду вказаної справи, ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 лютого 2011 року, в порядку забезпечення позову, накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , із забороною його відчуження, який, як зазначено в ухвалі, належить ОСОБА_2 (а.с. 59).
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 01 березня 2011 року позовні вимоги ПАТ «ПроКредитБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «ПроКредитБанк» 75498,31 грн заборгованості за кредитним договором, а також з кожного окремо по 377,50 грн витрат по сплаті судового збору і 60 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 64).
На виконання вказаного судового рішення Конотопським міськрайонним судом Сумської області у лютому 2012 року видано відповідні виконавчі листи (а.с. 80).
Відповідно до інформаційної довідки Конотопського відділу ДВС у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21 серпня 2025 року на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-289 від 03 лютого 2012 року, виданого Конотопським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» 75935,81 грн. боргу. Також на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-289 від 03 лютого 2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» 75935,81 грн боргу. На підставі пунктів 9, 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено відповідні постанови по вище вказаним виконавчим провадженням про повернення виконавчих документів стягувачу. Надати постанови про повернення виконавчого документа стягувачу відділ не має можливості у зв'язку з закінченням строку їх зберігання (три роки) та знищенням у 2016 році (а.с. 90).
У довідці КП «Конотопське МБТІ» від 18 серпня 2025 року зазначено, що станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за: ОСОБА_1 - 1/2 ч на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Конотопською держнотконторою від 13.10.2003 №1-4610; ОСОБА_4 - 1/2 ч на підставі договору міни, посвідченого Конотопською держнотконторою від 31.08.1999 №1-4518 (право власності перейшло від ОСОБА_5 - 1/2ч на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Конотопською держнотконторою від 27.01.1965 №1-181; свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Конотопською держнотконторою від 27.01.1965 №1-183; свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Конотопською держнотконторою від 02.06.1993 №1-2286; договору дарування, посвідченого Конотопською держнотконторою 21.08.1999 №1-4382) та записано в книгу №92 реєстровий номер 4135 (а.с. 94).
Згідно з інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 436293519 від 22.07.2025, будинок АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить: ОСОБА_4 - 1/2ч на підставі договору міни, АВВ №295250, 31.08.1999, Конотопська держнотконтора №1-4518; ОСОБА_1 - 1/2ч на підставі договору купівлі-продажу, ВАР №294046, 13.10.2003, Конотопська держнотконтора №1-4610. Міститься запис про обтяження: арешт нерухомого майна: зареєстровано 01.03.2011, за № 10892164 (заявник Конотопська ДНК) на підставі ухвали Конотопського міськрайонного суду від 21.02.2011, справа № 2-289/2011 р.; об'єкт обтяження: будинок, АДРЕСА_1 ; обтяжувач - ПАТ «ПроКредитБанк» (а.с.95).
Відповідно до довідки приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу Гавриленка Д.В., ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_6 на підставі довіреності, посвідченої нотаріусом Конотопського районного нотаріального округу Гавриленком Д.В. №1619, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що належить померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , оскільки при отриманні інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність чи відсутність арешту чи заборони, було встановлено наявність арешту нерухомого майна: власник - ОСОБА_2 , зареєстрований 01.03.2011, за №10892164 на підставі ухвали Конотопського міськрайонного суду від 21.02.2011 справа №2-289/2011. Об'єкт обтяження: будинок АДРЕСА_1 . Рекомендовано звернутися до відповідного відділу ДВС для зняття арешту, у випадку відмови - з позовом до суду (а.с.91).
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, в межах якої було в порядку забезпечення позову накладено арешт на будинок, не виконане, а повернення виконавчого документу стягувачу не є підставою для автоматичного зняття арешту з майна боржника.
Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи таке.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчих листів від 03 лютого 2012 року та пред'явлення їх до виконання були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.
За змістом статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року№ 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п'ята статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV).
Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Отже, з огляду на наведені норми Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.
Повернення виконавчого листа з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, не позбавляло стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.
Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий лист від 03 лютого 2012 року № 2-289, виданий Конотопським міськрайонним судом Сумської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» 75935,81 грн, був повернутий стягувачу. Постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 Конотопський відділ державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області надати не може у зв'язку зі знищенням у 2016 році за закінченням строку зберігання (строк зберігання три роки).
Зазначений виконавчий лист повторно до примусового виконання не пред'являвся, матеріали справи протилежного не містять. Строки його пред'явлення до виконання закінчилися.
Сплив строку пред'явлення виконавчого документа до виконання не є формальністю, а є самостійною підставою для припинення можливості примусового виконання судового рішення.
Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред'явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад установлений законом строк, що порушило б принцип правової визначеності як один з основоположних аспектів верховенства права.
Cплив строків пред'явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа.
Ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників.
Суд гарантує право на справедливий суд як стягувачу, так і боржнику, оскільки має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у такому випадку правомірно протягом тривалого періоду може розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення та притягнення до відповідальності за його невиконання.
Установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників спірних правовідносин та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій. Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в цивільно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Права вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_2 за кредитним договором № 15.8317, відповідно до наявних в матеріалах справи договору факторингу № КЕ/ПБ-2016 від 22.08.2016 та витягу від 24.11.2025 з Реєстру боржників - додатку № 1 до договору факторингу № КЕ/ПБ-2016 від 22.08.2016, відступлені АТ «ПроКредитБанк» на користь нового кредитора ТОВ «Свеа Фінанс» (ТОВ «Росвен Інвест Україна»).
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року до участі у справі залучено ТОВ «Свеа Фінанс» як правонаступника АТ «ПроКредитБанк». Проте ТОВ «Свеа Фінанс» своєї позиції з даного приводу не висловило, будь яких доводів на виявлення своєї майнової зацікавленості щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 не висловило.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Колегія суддів вважає, що збереження арешту близько 15 років, накладеного в порядку забезпечення позову ухвалою суду від 21 лютого 2011 року, з метою забезпечення виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, а також за відсутності майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_1 .
Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України, частинами першою, четвертою, дев'ятою якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - задоволенню.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити
Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 грудня 2025 про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, скасувати
Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову задовольнити
Скасувати арешт, накладений ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 лютого 2011 року у справі № 2-289/2011, на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , належної на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 10892164, зареєстровано 01 березня 2011, обтяжувач: ПАТ «ПроКредитБанк»)
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 09 березня 2026 року
Головуючий (суддя-доповідач): Я.Л. Петен
Судді: В.І. Криворотенко
А.П. Сидоренко