Справа № 686/12721/25
Провадження № 2/686/1638/26
23 лютого 2026 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого судді Мазурок О.В.
при секретарі Колісник Л.В.
за участі: представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача- ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Просила стягнути на її користь з ОСОБА_2 грошову компенсації вартості ? частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 128095,00 грн.
ОСОБА_4 направила до суду заяву про зміну предмету позову, просить припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на квартиру
АДРЕСА_2 , загальною площею 35, 5 кв.м. Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку квартири
АДРЕСА_2 , загальною площею 35, 5 кв.м., іншу частку квартири залишити у власності ОСОБА_2 .
На обґрунтування свого позову вказала, що з 21.01.2018 року по 23.03.2024 року вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
У період шлюбу, а саме 30.10.2019 року ними за спільні кошти було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35, 5 кв.м, у якій вони спільно проживали.
Одруження з відповідачем виявилось невдалим. Незадовго до розірвання шлюбу між ними все частіше виникали постійні сварки та конфлікти, внаслідок чого спільне проживання в одній квартирі стало неможливим.
Після розірвання шлюбу вона не одноразово зверталась до чоловіка з пропозицією здійснити розподіл майна подружжя шляхом укладення відповідного договору.
Однак, відповідач категорично відмовився оформляти поділ майна шляхом укладення нотаріально посвідченого договору, зазначаючи, що це питання не на часі.
Станом на сьогодні між ними не досягнуто згоди щодо способу поділу спільно нажитого майна.
У зв'язку із цим, вважаю доцільним та справедливим провести поділ спільного сумісного майна подружжя в судовому порядку шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35, 5 кв.м, а іншу частку квартири залишити у власності відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Направив до суду відзив на позовну заяву, в якову вказав, що позов ОСОБА_4 він заперечує. Після одруження у січні 20218 року з ОСОБА_4 він здійснював пошук житла для своєї сім'ї через оголошення в ЗМІ та посередників. Для оплати майбутнього житла він використав кошти в сумі 20 000,00 доларів США, які надали йому батьки після продажі у серпні 2018 року своєї квартири у м.Чіта. В жовтні 2019 року він придбав для них однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , вартість якої склала в сумі 20 000,00 доларів США, що посвідчується договором купівлі-продажу квартири від 30.10.2019 року. Гроші за квартиру він передавав продавцю ( ОСОБА_5 ) у присутності приватного нотаріуса Оксанюк Н.М. та ріелтера, котра супроводжувала вказану угоду. Таким чином, оплачена ним квартира за кошти, отримані ним як позика від його батьків, що дає підстави просити суд відмовити ОСОБА_4 у задоволені позову з цих підстав. Вважає, що квартира АДРЕСА_2 придбана за кошти, які належали йому особисто як позика від його батьків, а позивач жодного відношення до цього майна не має. Окрім того, позов про стягнення з нього 1/2 частини вартості квартири не може бути задоволений і з тих підстав, що позивач добровільно покинула квартиру, вже тривалий час проживає у приватному будинку своїх батьків по АДРЕСА_3 . Тобто у позивача є житло, яким вона користується. Водночас, у нього іншого житла немає, заробітку теж не має, оскільки в даний час не працює за станом здоров'я, і живе на допомогу його батьків. Таким чином, сплатити позивачу суму коштів в розмірі вартості ? частки у квартирі, як зазначено у позові, він не має змоги, оскільки вказана вартість частки в квартирі є досить обтяжливою для нього. Крім того, як справедливо зазначає позивач, поділ майна технічно не можливий, оскільки квартира є однокімнатна.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав: судом об'єктивно встановлено, що з 21.01.2018 року по 23.03.2024 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 .
У період перебування у шлюбі ними було придбано квартира АДРЕСА_4 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 424409163, від 28.04.2025 року, власником квартири АДРЕСА_2 значиться ОСОБА_2 .
Згідно з ст. 60 СК України, вважається, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Відповідно до ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Згідно з ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем на спростування вимог позивача не надано до суду доказів, що спірна квартира придбана ним за його особисті кошти, а не за спільні кошти подружжя, тому суд вважає, що слід визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 35,5 кв.м., іншу частку квартири залишити у власності ОСОБА_2 .
Керуючись ст. ст..319, 321, 368 ЦК України, ст.ст. 60, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 4, 12, 76, 77, 81, 141, 258, 354 ЦПК України суд, -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 35,5 кв.м., іншу частку квартири залишити у власності ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 6287 гривень 25 копійок сплоченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.
Позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_3 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає в АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 06.03.2026 року.
Суддя: