Справа № 521/200/26
Номер провадження:1-кс/521/1066/26
03 березня 2026 року м. Одеса
Хажибейський районний суду м. Одеси у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Хажибейського районного суду м. Одеси клопотання слідчого СВ ВП №1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Хаджибейської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_7 , по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162470000040 від 05.01.2026 року, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсон, громадянина України, неодружений, працевлаштований у ТОВ «Нова пошта», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.152 КК України, слідчий суддя
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.152 КК України.
З клопотання вбачається наступне.
05.01.2026 приблизно о 09:00 ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , де він тривалий час спільно проживав з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особою похилого віку, з якою перебував у фактичних сімейних відносинах та вів спільне господарство, на грунті раптово виниклого конфлікту, спричиненого отриманням останньою смс-повідомлення від сторонньої особи, що викликало у нього обурення та ревнощі, умисно завдав ОСОБА_8 декілька ударів руками по обличчю, внаслідок чого у потерпілої виникла носова кровотеча.
Після цього ОСОБА_5 , усвідомлюючи кримінально протиправний характер своїх дії та їх наслідки, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, застосовуючи фізичне насильство для пригнічення волі потерпілої та позбавлення її можливості чинити опір, насильно роздягнув ОСОБА_8 , обливав її холодною водою у ванній кімнаті, завдаючи їй фізичних та моральних страждань, після чого примусив вийти роздягнутою на балкон квартири, де температура повітря була значно нижчою за температуру у приміщенні.
Надалі ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що потерпіла внаслідок застосованого до неї фізичного насильства позбавлена можливості чинити активний опір його діям, продовжував завдавати ОСОБА_8 ударів по різних частинах тіла, зокрема руками по голові, обличчю, тулубу та кінцівкам, заподіюючи фізичний біль та тілесні ушкодження.
Після цього ОСОБА_5 , діючи умисно, передбачаючи та бажаючи вчинити дії сексуального характеру всупереч волі ОСОБА_8 , достовірно усвідомлюючи відсутність добровільної згоди потерпілої на вчинення таких дій, використовуючи те, що потерпіла внаслідок систематичного застосування до неї фізичного насильства була позбавлена можливості чинити опір, взяв пластиковий плафон від лампи та ввів його до піхви ОСОБА_8 , здійснивши таким чином вагінальне проникнення в тіло потерпілої з використанням вищевказаного предмета, чим зґвалтував її.
Прокурор у судовому засідання підтримав клопотання, оскільки вважав мету і підстави продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді на продовження найбільш суворого заходу, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти клопотання, просила застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку захисника.
Вивчивши клопотання з доданими матеріалами, а також вислухавши думку учасників, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч.1,ч.2 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так слідчим суддею встановлено, СВ ВП №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені внесеному до ЄРДР за №12026162470000040 від 05.01.2026 року, а Хаджибейською окружною прокуратурою м. Одеси здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні.
Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч.2 ст.152 КК України.
05.01.2026 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
06.01.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.152 КК України, в межах кримінального провадження №12026162470000040 від 05.01.2026 року.
07.01.2026 року ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м.Одеси обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без застави.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - рідна сестра та племінник потерпілої ОСОБА_11 , які приїхавши за місцем мешкання потерпілої, де виявили ОСОБА_8 та її співмешканця ОСОБА_5 , побачили ОСОБА_8 з численними тілесними ушкодженнями: набряк обличчя, кров у ділянці губ, відсутність зубів, загальний важкий стан. ОСОБА_9 викликала бригаду екстреної медичної допомоги та поліцію. Під час очікування ОСОБА_5 поводився агресивно, демонстрував неадекватну поведінку.
Після прибуття працівників поліції чинив опір. У лікарні ОСОБА_8 , зі слів повідомила про систематичне побиття протягом приблизно з 09:00 до 12:00 години, застосування фізичного насильства, удушення, примушування до статевих дій, а також вчинення дій сексуального характеру із застосуванням сторонніх предметів без її згоди.
Показаннями потерпілої ОСОБА_8 , яка під час допиту повідомила, що ОСОБА_5 застосував до неї фізичне насильство, а саме: наносив удари руками та ногами по різних частинах тіла, тягнув за волосся, бив головою об предмети меблів, стискав ніс і рот, у зв?язку з чим вона втрачала свідомість. Внаслідок зазначених дій їй спричинено тілесні ушкодження, зокрема носову кровотечу, набряк у лобній ділянці, значні синці на тілі та інші ушкодження. Крім того, потерпіла вказала, що підозрюваний примусово роздягнув її та без її згоди вчинив щодо неї дії сексуального характеру із застосуванням предметів, а також намагався примусити до інших дій сексуального характеру, на що вона не погоджувалась і чинила опір. Також ОСОБА_5 , зі слів потерпілої, висловлював на її адресу погрози позбавлення життя у разі звернення до правоохоронних органів. Освідуванням потерпілої ОСОБА_8 від 05.01.2025, під час якого виявлено тілесні ушкодження на тілі, обличчі та статевих органах потерпілої, що узгоджується з показаннями потерпілої та свідків, Оглядом місця події, під час якого виявлено та вилучено предмети, що можуть бути знаряддями вчинення кримінального правопорушення, а також зафіксовано обстановку та сліди, які відповідають показанням потерпілої та свідків.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання до 10 років позбавленням волі
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в клопотанні, на даному етапі досудового розслідування даного кримінального провадження слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Слідчий суддя погоджується із доводами органу досудового розслідування та вважає, що повідомлена ОСОБА_5 підозра станом на час розгляду даного клопотання, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Аналіз наданих доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з вказаними правопорушеннями на даному етапі, хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення.
Наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.
В судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуває у віці 36 років, з неповною середньою освітою, зі слів неофіційно працює в ТОВ «Нова пошта» різноробочим, є ВПО, зі слів має двох неповнолітніх дітей, зі слів перебуває у цивільному шлюбі, раніш не судимий.
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою виходячи із наступного:
Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України)
ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Усвідомлення підозрюваним тяжкості інкримінованого йому діяння та можливого суворого покарання створює реальний ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.
Після скоєння злочину підозрюваний перебував біля під'їзду будинку, де поводився зухвало та агресивно щодо працівників поліції, які прибули на виклик, що свідчить про відсутність у нього усвідомлення протиправності своїх дій та можливість повторення протиправної поведінки.
Підозрюваний офіційно не працевлаштований, зареєстрованого місця проживання на території Одеси та Одеської області немає, що свідчить про відсутність у нього постійних соціальних зв'язків, які б утримували його від переховування.
Ризик незаконного впливу на потерпілу або свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України)
Підозрюваний ОСОБА_5 тривалий час спільно проживав з потерпілою ОСОБА_8 , йому достовірно відомо місце її проживання, місце роботи, особисті дані та контактні дані її родичів.
Обставини скоєння злочину свідчать про зухвалий та неприродний характер насильства, яке підозрюваний застосовував до потерпілої, про його агресивну поведінку та схильність до застосування фізичної сили.
З показань потерпілої та свідка ОСОБА_9 вбачається, що підозрюваний позбавляв потерпілу можливості звернутися по допомогу, погрожував їй, що свідчить про його намір здійснювати тиск на потерпілу та можливих свідків.
У квітні 2025 року потерпіла вже повідомляла про застосування ОСОБА_5 жорстоких дій щодо тварини, про те, що він перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, поводився агресивно, застосовував до неї фізичну силу, намагався її задушити та відібрати мобільний телефон, після чого потерпіла до ранку боялася звертатися по допомогу. Це свідчить про системний характер насильницької поведінки підозрюваного та наявність у нього реальної можливості здійснювати незаконний вплив на потерпілу.
Звільнення підозрюваного з-під варти створить реальну загрозу безпеці потерпілій, а також створить умови для здійснення незаконного впливу на потерпілу та свідків з метою схилення їх до зміни показань або відмови від них.
Ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п.5
ч.1 ст.177 КПК України)
Обставини скоєного злочину свідчать про високий рівень агресивності підозрюваного, його схильність до застосування насильства, у тому числі сексуального характеру.
ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні злочину у стані алкогольного сп'яніння, що свідчить про можливість скоєння ним інших кримінальних правопорушень у такому стані.
Як встановлено показаннями потерпілої та свідка ОСОБА_9 , підозрюваний раніше вже застосовував насильство до потерпілої у квітні 2025 року, що свідчить про системний характер його насильницької поведінки.
Характер і тяжкість вчиненого злочину, особливості особистості підозрюваного, його агресивна поведінка та схильність до вживання алкогольних напоїв створюють реальний ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення у разі звільнення з-під варти.
Слідчий суддя приходить до висновку, що в даному випадку є виправданим продовження до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Викладене дає підстави вважати, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування, тому стосовно підозрюваного ОСОБА_5 необхідним є застосування найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи у судовому засіданні захисника та підозрюваного не спростовують висновків суду щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обмежень щодо застосування найбільш сурового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачених ч.2 ст.183 КПК України слідчим суддею під час судового розгляду не встановлено.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного
ОСОБА_5 , у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що цей запобіжний захід не забезпечить належної поведінки підозрюваного, враховуючи тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного
ОСОБА_5 , у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що він на даний час офіційно не працевлаштований, відсутність у нього міцних соціальних зав'язків, дозволяють йому залишити територію міста Одеси та безперешкодно переїхати до іншого населеного пункту з метою переховування від органу досудового розслідування та суду.
Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно практики Суду, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх судових засідань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Разом з цим, у справі «І.А. проти Франції» №1/1998/904/1116 від 23.09.1998 року Суд вказує, що національний суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, у справі «Лабіта проти Італії» №26772/95 від 06.04.2000 року Суд також нагадує, що існування розумної підозри, що заарештована особа вчинила правопорушення, є умовою sinequanon (те, без чого неможливо) для тривалого тримання під вартою, але через деякий час ця умова перестає бути достатньою. У таких випадках Суд повинен встановити, чи інші підстави, наведені судовими органами, виправдовують подальше позбавлення свободи. У разі «відповідності» і «достатності» таких підстав Суд має також з'ясувати, чи компетентні національні органи виявили «особливу ретельність» у здійсненні провадження.
Зокрема, в справі «Білуха проти України» №33949/02 від 09.11.2006 Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка підозрюваного та відповідних органів влади та ін. Також Суд зазначає, що тільки ті затримки, які сталися з вини держави (правоохоронних органів), можуть виправдати висновок стосовно недотримання вимоги «розумного строку» (п.п.61, 64).
Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що ОСОБА_5 , вчинив тяжкий злочин, вважаю за доцільне обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строків досудового розслідування.
Відповідно до положень ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи положення ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає не визначати підозрюваному ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, адже кримінальне правопорушення, яке йому інкримінується, вчинено із застосуванням насильства та направлене на заподіяння тілесних ушкоджень людині.
Керуючись ст.ст. 132,176,177,178,183,186,193,194,196,197,208, КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ ВП №1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Хаджибейської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_7 , по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162470000040 від 05.01.2026 року, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою становить 34 /тридцять чотири/ дні в межах строку досудового розслідування та обчислюється з моменту оголошення ухвали, тобто з 03.03.2026 року.
Ухвала судді про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 06.04.2026 року.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, не визначати розмір застави.
Копію ухвали направити для виконання співробітникам ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та іншим учасникам процесу.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1