Справа № 502/170/26
09 березня 2026 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Березнікова О.В.,
при секретарі - Нанєвої А.В.,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом у якому посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня мати ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їх батько ОСОБА_4 . Після смерті батьків залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку в АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_1 ), який належав померлим по частці кожному, та житлового будинку в АДРЕСА_2 (на теперішній час АДРЕСА_2 ), який належав батьку позивачів. За життя батьки позивачів склали заповіти, якими житловий будинок в АДРЕСА_1 , заповіли позивачу ОСОБА_2 .. Спадщину у вигляді житлового будинку в АДРЕСА_2 , прийняв за законом позивач ОСОБА_1 ..Позивачі спадщину після смерті батьків прийняли, проте оригінали правовстановлюючих документів відсутні. У зв'язку з цим звернулися до суду з вказаним позовом.
Просятьть суд визнати за ними право власності на вказане спадкове майно в порядку спадкування.
Позивачі в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, в якій вказали, що позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.
В судове засідання представник відповідача не з'явився.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивачів ОСОБА_3 , яка на день смерті проживала в АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_1 ), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 12.05.2006, свідоцтвами про народження позивачів та випискою з домової книги щодо реєстрації місця проживання.
Перед смертю ОСОБА_3 склала заповіт на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 , що підтверджується Заповітом від 18.03.2003 та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 04.06.2007.
Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, яке складається з 1/2 частини житлового будинку в АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_1 ), яка належала їй як власнику.
Інша 1/2 частина вказаного житлового будинку належала ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 збудували вказаний житловий будинок, були в ньому зареєстровані місцем проживання та фактично проживали, але належним чином право власності на житловий будинок оформлено не було, що підтверджується Договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 07.01.1965, Витягом з Рішення виконкому Вилківської міської ради №245 від 01.12.1964, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.01.2026.
Відповідно до технічного паспорта від 04.02.2026, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: літ. А - житловий будинок (загальною площею 61,9 кв. метра, житловою площею 42,8 кв. метра), літ. Б - літня кухня, літ. В- літня кухня, літ. Г-сарай, літ. Д - гараж, №1-2 - надвірні споруди.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивачів ОСОБА_4 , який на день смерті проживав в АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_1 ), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 01.06.2017, свідоцтвами про народження позивачів та випискою з домової книги щодо реєстрації місця проживання.
Перед смертю ОСОБА_4 склав заповіт на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 , що підтверджується Заповітом від 18.03.2003 та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 24.07.2007 року.
Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, яке складається з 1/2 частини житлового будинку в АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_1 ).
Також ОСОБА_4 належав житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2 (на теперішній час АДРЕСА_2 ), проте належним чином право власності на житловий будинок оформлено не було, що підтверджується Інформацією БТІ №71 від 15.01.2026 та Інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.01.2026.
Відповідно до технічного паспорта від 09.02.2026, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , складається з: літ. А - житловий будинок (загальною площею 59,2 кв. метра, житловою площею 47,4 кв. метра), літ. Б- вбиральня, №1-2 - надвірні споруди.
Встановлено, що після смерті батьків позивачів спадкові справи не заводилися, що підтверджується інформаційними довідками зі Спадкового реєстру.
Отже, позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті батьків, а позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 , після смерті батька.
Наведені докази є належними та допустимими, оскільки отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування, узгоджуються між собою, не заперечуються сторонами та не викликають сумніву щодо їх достовірності.
Підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з приводу спадкування, що врегульовано нижченаведеними нормами цивільного законодавства станом на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно ч.1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до частини першої статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
У відповідності до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права, одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.
Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.23 постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Також, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до п.3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року № 6-54цс12, постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.
До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення" (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.
Належним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
Слід зазначити, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.
Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з частиною третьою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Оцінюючи підстави виникнення права власності на новостворене майно суд враховує, що правовідносини щодо будівництва садових будинків і набуття прав на них до 05 серпня 1992 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року, а не нормами ЦК України від 16 січня 2003 року.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов'язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.
Документом, що засвідчував факт існування об'єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
Враховуючи зазначене, до предмету доказування у цій справі належать обставини щодо часу будівництва будинку садибного типу з господарськими спорудами.
З технічних паспортів на спірні будинки чітко встановлено, що вони побудовані до 1992 року.
У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи той факт, що позивачі спадщину після смерті батьків прийняли, є спадкоємцями за заповітом та законом першої черги, вищенаведене спадкове майно дійсно належало спадкодавцям, відтак право позивачів підлягає захисту в судовому порядку, шляхом визнання за ними права власності в порядку спадкування на вказане спадкове майно.
Обраний позивачами спосіб захисту невизнаного права відповідає вимогам закону та змісту правовідносин.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Встановити факт належності житлового будинку в АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_1 ) ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рівних частках по 1/2 частині кожному та факт належності житлового будинку в АДРЕСА_2 (на теперішній час АДРЕСА_2 ) ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з: літ. А - житловий будинок (загальною площею 59,2 кв. метра, житловою площею 47,4 кв. метра), літ. Б- вбиральня, №1-2 - надвірні споруди, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: літ. А - житловий будинок (загальною площею 61,9 кв. метра, житловою площею 42,8 кв. метра), літ. Б - літня кухня, літ. В- літня кухня, літ. Г-сарай, літ. Д - гараж, №1-2 - надвірні споруди, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В. Березніков