Справа № 947/9901/26
Провадження № 1-кп/947/835/26
09.03.2026 року Київський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши в залі суду у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162480001373 від 14.11.2025 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,
До Київського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років, ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв'язків, перебуває у стані самовільного залишення військової частини, неодружений,без дітей, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду. Також наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії спрямовані на спроби незаконного впливу на свідків. Застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 .
Захисник ОСОБА_4 , заперечувала проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , у зв'язку з необґрунтованістю ризиків, санкція статті не є тяжкою, була побутова ситуація, конфлікт з батьком, свідком чого була тільки мати обвинуваченого, тому ризик впливу на свідків є необґрунтованим. Крім того, обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце мешкання, є військовослужбовцем, тому необхідно відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Дослідивши обвинувальний акт, вислухавши думку учасників провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри є підставою для позбавлення свободи, і прокурор має навести всі підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_5 , його віку, стану здоров'я, майнового стану, міцності соціальних зв'язків, того факту, що ОСОБА_5 , що він раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_5 винним, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, уникнути від явки до суду, незаконно чинити тиск на свідків у цьому кримінальному провадженні, тому суд приходить до висновку про суспільний інтерес у триманні обвинуваченого під вартою, переважає над особистими інтересами обвинуваченого, і що жоден з більш м'яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченого та запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а тому вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177-178,181,183,184,194,196,197,331,369-372 КПК України, суд,
Задовольнити клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Продовжити відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «ОСІ» строком на 60 днів, тобто до 07.05.2026 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Суддя ОСОБА_1