Справа №766/1919/26
н/п 1-кп/766/3303/26
про продовження запобіжного заходу
(повний текст)
04.03.2026
Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024080200000718 від 31.05.2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою ст. 407 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.01.2026 (справа №487/8657/25, н/п 1-кс/487/228/26) стосовно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09 березня 2026 року включно без визначення розміру застави.
30.01.2026 року у вказаному кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт та скеровано його до Херсонського міського суду Херсонської області для подальшого розгляду.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.02.2026 року у цьому кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання на 04.03.2026 року на 09 год. 30 хв.
04.03.2026 року у судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого на строк 60 днів з залишенням визначеного розміру застави, на підставі частини третьої ст. 315 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК)
І. Позиція сторони обвинувачення
Клопотання сторони обвинувачення обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років, а тому може умисно ухилятися від явки до суду або переховуватись від суду, чим може перешкоджати подальшому розгляду кримінального провадження.
На думку прокурора про вказані наміри обвинуваченого свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов'язки, що передбачені законодавством, яке регламенту порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх грубе порушення, вчинивши військовий злочин, а саме вчинивши самовільне залишення місця служби в умовах воєнного стану та не вживав жодних заходів для з'явлення у військову частину, не звертався до правоохоронних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
Крім того обвинувачений, перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, здійснювати вплив на інших військовослужбовців, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнанні свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході судового провадження з метою створення собі «алібі» щодо непричетності до вчинення інкримінованого йому злочину.
Також на думку прокурора дії обвинуваченого під час вчинення кримінального правопорушення, у скоєнні якого він обвинувачується, свідчать про наявність ризику продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, ухилятися від проходження військової служби, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор вважає, що наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої ст. 177 КПК України
Зазначені обставини свідчать про необхідність його ізоляції, задля припинення можливості переховуватися від суду і слідства та перешкоджати виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для обвинуваченого є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
ІІ. Позиція сторони захисту
Захисник заперечував проти цього клопотання прокурора, стверджуючи, що клопотання необґрунтоване.
Обвинувачений заперечував проти клопотання, зазначивши, що бажає продовжувати військову службу.
ІІІ. Мотиви Суду
Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
В Кримінальному процесуальному кодексі поняття «обґрунтована підозра» не розтлумачено, проте відповідно до частини шостої ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, в тому числі, застосовується принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК).
Отже, з огляду на практику Європейського суду з прав людини Суд бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» застосовується з метою уникнення порушення п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) і за узагальненим тлумаченням визначається, як наявність фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», від 21.04.2011, заява № 42310/04, пункт 175).
Під час судового провадження, за наявності обвинувального акта на розгляді суду, є обґрунтовані підстави вважати, що стандарт доведення «обґрунтована підозра» дотримано. Однак виконання цієї умови не звільняє сторону обвинувачення від доказування наявності ризиків щодо можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або/та створитимуть загрозу суспільству.
Отже, оцінюючи рівень доведеності сторонами провадження обставин, які б могли вплинути на мотиви Суду під час ухвалення рішення щодо зазначеного клопотання, Суд наголошує, що тягар доведення ризиків, передбачених ст. 177 КПК та необхідності застосування відповідного запобіжного заходу завжди залишається на стороні обвинувачення, оскільки на боці сторони захисту завжди діє презумпція «свободи», сформульована в ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції.
Водночас Суд також зауважує, що право на свободу, як і інше право особи (людини) не є абсолютним, відтак може бути обмеженим відповідно до закону. Крім того, з метою уникнення свавілля право на свободу має обмежуватись відповідними зобов'язаннями покладеними на особу, дотримання (виконання) яких унеможливило б порушення прав і інтересів інших осіб, суспільства та держави.
В цьому контексті Суд звертає увагу, що за змістом приписів ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Крім того, оцінюючи наявність ризику, як імовірнісну категорію, Суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому та на підставі цього Суд має ухвалити рішення, яке повинно забезпечити не тільки права учасників кримінального провадження, зокрема, обвинуваченого, його право на свободу, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З огляду на практику ЄСПЛ Суд наголошує, що продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, заява N 40107/02, пункт 79)
Проте, продовжуючи запобіжний захід на стадії судового провадження Суді вважає за доцільне звернути увагу на позицію Конституційного Суду України, яка полягає в такому.
«Конституційний Суд України зазначає, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов'язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.» (абзац 20 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 №1-р/2017 у справі №1-28/2017).
В названому контексті, вирішуючи клопотання прокурора, Суд бере до уваги, що частиною восьмою ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме - у вигляді тримання під вартою.
Суд також враховує і приписи абзацу восьмого частини четвертої ст. 183 КПК України, які вказують на те, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Отже, вирішуючи клопотання Суд також зважає на особисті якості обвинуваченого, зокрема щирість поведінки під час судового засідання і надання пояснень з приводу клопотання, а також матеріали, які були додані до клопотання.
Зокрема Суд дослідив обставину, пов'язану із засудженням обвинуваченого вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09.01.2023 року за частиною п'ятою ст. 407 КК України до покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні строком на 1 рік.
Тобто, обвинуваченого вже було засудженого за ст. 407 КК України, що виключає звільнення його від кримінальної відповідальності відповідно до частини п'ятої ст. 401 КК України, а тому твердження обвинуваченого у судовому засіданні про намір добровільно продовжувати службу і у зв'язку з цим просьба його про звільнення з під варти для пошуку військової частини для отримання письмової згоди, як однієї умови щодо звільнення від кримінальної відповідальності, Суд оцінює, як намагання ввести Суд в оману з метою подальшого уникнення від відповідальності, а тому підтримує позицію прокурора щодо необхідності в ізоляції обвинуваченого від суспільства.
Суд вважає, що прокурором дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», в тому числі доведено існування ризиків вчинення обвинуваченим дій, які можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження або ж створитимуть загрозу суспільству.
Відтак, за переконанням Суду тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення (у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років) є вагомою, хоча і не єдиною, підставою спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності поведінку обвинуваченого та припустити, що обставини, які перелічені в ст. 177 КПК можуть настати при обранні більш м'якого запобіжного заходу чи в разі його скасування.
Водночас Суд вважає, що аргументи сторони захисту не були переконливими в тому, що в разі звільнення обвинуваченого з під варти (отримання ним свободи) є умови, за яких останній дотримається (виконає) свої обов'язки щодо недопущення порушення прав та інтересів, як інших осіб, так і суспільства в цілому та держави і не допустить спроб вчинити дії, що передбачені приписами ст. 177КПК.
Виходячи з перелічених обставин у сукупності Суд зауважує, що в даному випадку (виходячи з позиції сторін і ступеню доведеності обставин) обґрунтована наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З цих підстав,
керуючись статтями 176-178, 183, 197, 199, 369-372, 392, 395 КПК України,
1. Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
2. Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.01.2026, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до «03» травня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
3. Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику, Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» (54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Лагерне поле, 5).
4. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
5. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
СуддяОСОБА_1