Справа № 489/211/26
Провадження № 1-кс/489/740/26
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
06 березня 2026 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 , погоджене із прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.09.2025 під № 62025150010004842, за підозрою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Остролуччя Баришівського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, не маючого на утриманні дітей, не працевлаштованого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального Кодексу України,
Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що Першим слідчим відділом ТУ ДБР у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
23.08.2025 (зміна підозри 15.10.2025), ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - тобто у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
В клопотанні слідчого зазначено, що на даний час існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання просив його задовольнити, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Захисник вважає ризики зазначені у клопотанні надуманими та необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні клопотання.
Підозрюваний не заперечував проти обґрунтованості підозри. Водночас просив не застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що наміру ухилятись від слідства не має та буде являтись за кожним викликом слідчого. Підтвердив, що у жовтні 2025 року він прибув за викликом слідчого та відносно нього була направлено до суду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з продовженням військової служби. Проте, після повернення, перебуваючи у резервному підрозділі, він знову самовільно залишив військову частину після чого перебував вдома.
Також, на думку сторони захисту, захворювання спини підозрюваного унеможливлюють утримання його під вартою.
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Першим слідчим відділом ТУ ДБР у м. Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025150010004842 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
За версією органу досудового розслідування, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , 02.12.2022не повернувся у встановлений строк з лікувального закладу до місця дислокації підрозділу та незаконно перебував поза її межами, проводячи час на власний розсуд, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця.
23.08.2025 відносно ОСОБА_4 складено повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, яке було направлене підозрюваному засобами поштового зв'язку за вказаним у клопотанні та повідомленні про підозру місцем проживання, а також до військової частини, в якій він проходив службу.
Постановами слідчого ТУ ДБР у м. Миколаєві від 10.09.2025 ОСОБА_4 оголошено у розшук, кримінальне провадження зупинене.
Провадження відновлене слідчим 15.10.2025, повідомлення про підозру вручено ОСОБА_4 особисто.
04.11.2025 прокурор звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Ухвалою від 04.12.2025 Корабельний районний суд міста Миколаєва повернув прокурору клопотання.
09.12.2025 слідчий знов зупинив досудове розслідування у зв'язку з розшуком підозрюваного.
05.03.2026 ОСОБА_4 затримали на підставі ухвали слідчого судді від 27.11.2025.
Щодо обґрунтованості підозри.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, а саме: актом службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_4 з додатками; документами із закладів охорони здоров'я, згідно яких підозрюваний перебував на лікуванні з 07 до 08.12.2022, а також з 14.12.2022 по 19.12.2022.
Слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Надані суду матеріали кримінального провадження містять відомості, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині.
Щодо наявності ризиків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя вважає, що з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, і суспільну небезпечність самого кримінального правопорушення, слідчим та прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що на даний час існує ризик, передбачений пунктом 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Врахування тяжкості кримінального правопорушення також має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від органу досудового розслідування та суду, та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.
Зокрема ризик переховування підозрюваного від суду підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років та не передбачає можливості звільнення від відбування покарання. ОСОБА_4 не має тісних соціальних зв'язків, має достатню обізнаність, щоб розуміти суть пред'явленої підозри та покарання за інкриміноване діяння, що може бути достатньою підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
При встановленні вказаного ризику слідчим суддею також враховано, що після повернення ОСОБА_4 на військову службу у жовтні 2025 року прокурором відносно нього направлено клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. Проте, ОСОБА_4 до суду для розгляду клопотання не прибув, до військової частини не повернувся, натомість залишив резервний підрозділив військової частини, у якому перебував на той час, повернувся додому та до слідчого або до військової частини після цього не з'являвся.
Водночас прокурором не обґрунтовано та не доведено наявність ризику перешкоджання ОСОБА_4 кримінальному провадженню іншим чином та ризику впливу на свідків. Так, в клопотанні не вказані конкретні свідки, на яких може вплинути підозрюваний. Матеріали додані до клопотання не містять відомостей, що з часу вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , він намагався вплинути на свідків в даному провадженні.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Під час розгляду клопотання судом встановлено, що надані докази доводять обставини, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, тому слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість клопотання і наявність підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який здатен запобігти доведеним ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Слідчий суддя враховує дані про ОСОБА_4 , який має постійне місце проживання, раніше не судимий, його вік, стан здоров'я, відсутність тісних соціальних зав'язків,проте з урахуванням встановлених обставин, для запобігання вказаному ризику на даний час є недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому адекватним запобіжним заходом для підозрюваного буде тримання під вартою.
Крім того, згідно ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно абзацу 8 частини 4 статті 182 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-4421Кримінального кодексу України.
Таким чином право визначати чи не визначати розмір застави належить до повноважень слідчого судді, суду.
Розмір застави, у відповідності до ч. 5 ст.182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання переховуватися, перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення у якому він підозрюється.
Вирішуючи питання про визначення застави та її розміру, слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу, ризики, передбачені статтею 177 КПК України.
Висновки суду.
Слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити частково та з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, необхідно обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 40прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120,00 грн, якого буде достатнього для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України.
Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я суду не надано. Так, судом досліджені документи закладів охорони здоров'я, які свідчать про дійсну наявність у ОСОБА_4 захворювань, в тому числі хребта. Водночас слідчому судді не надано документів, з яких можна дійти висновку про неможливість тримання ОСОБА_4 під вартою внаслідок наявності у нього такої хвороби.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04 квітня 2026 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн 00 коп.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , обов'язки:
- не відлучатись із с. Дубова Бердичівського району Житомирської області без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, проходження служби;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (у випадку їх наявності).
Роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику, слідчому, прокурору.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1