Справа №:755/2831/26
Провадження №: 1-кс/755/834/26
"25" лютого 2026 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному проваджені внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202610040000475 від 24 лютого 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 296 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, який має на утриманні 2 малолітніх дітей 2022 та 2025 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 11 липня 2022 року вироком Деснянського районного суду міста Києва за частиною другою статті 185 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, згідно статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; 13 вересня 2023 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за частиною другою статті 186 КК України, із застосуванням статті 70 КК України до 5 років позбавлення волі; 19 січня 2024 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за частиною першою статті 125 КК України, із застосуванням статтей 71, 72 КК України до 5 років 15 днів позбавлення волі,-
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
старший слідчий СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , звернувся до суду з письмовим клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202610040000475 від 24 лютого 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 296 КК України.
Клопотання страшого слідчого обгрунтовано тим, що органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 24 лютого 2026 року, приблизно о 00 год. 30 хв. перебували у громадському місці, а саме у приміщенні автозаправочної станції «WOG», що розташована за адресою: м. Київ, вул. Шухевича, 16.
В цей час, через відмову у продажі алкогольних напоїв під час дії комендантської години, у ОСОБА_5 та ОСОБА_8 виник словесний конфлікт із операторами автозаправочної станції, під час якого у ОСОБА_5 та ОСОБА_8 раптово виник злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, внаслідок чого останні почали висловлюватися на адресу працівників АЗС грубою нецензурною лайкою.
З метою припинення протиправної поведінки ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , оператор АЗС «WOG» натиснув тривожну кнопку для виклику охоронної фірми ТОВ «Венбест», на спрацювання якої прибув наряд «ГМР-703» у складі водія-охоронця ОСОБА_9 та охоронця ОСОБА_10 , які запропонували ОСОБА_5 та ОСОБА_8 залишити територію автозаправочної станції.
В подальшому, на цьому підґрунті ОСОБА_5 та ОСОБА_8 продовжили виконувати свій злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, у зневажливому ставленні до прав, свобод та законних інтересів громадян. Безпричинно, діючи з особливою зухвалістю, яка проявлялася у самоутвердженні за рахунок приниження інших людей, незважаючи на перебування в громадському місці, під час дії комендантської години, прагнучи показати свою зневагу до встановлених правил і норм поведінки, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у грубій та нецензурній формі відмовились виконати вимогу працівників охорони припинити свої хуліганські дії, та почали застосовувати фізичний вплив щодо працівників охорони, що виразилось у ривках за їх форменний одяг та елементи амуніції.
Після цього, з метою припинення протиправної поведінки, працівники охоронної фірми попередили ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , що до них може бути застосовано фізичну силу та спеціальні засоби, та після чого вони вийшли на вулицю.
Однак, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел на вчинення грубого порушення громадського порядку, вийшовши на вулицю, бажаючи самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству та державі, в ході вчинення хуліганських дій почали чинити фізичний опір представникам охорони, які припиняють хуліганські дії та фактично виконують обов'язки з охорони громадського порядку, при цьому ОСОБА_5 та ОСОБА_8 висловлювали нецензурну лайку та неодноразові погрози фізичною розправою, продовжували застосовувати фізичний вплив до працівників охорони, вчиняючи ривки за їх форменний одяг та елементи амуніції, а також демонстративно плювали в бік останніх, після чого, нанесли тілесні ушкодження охоронцю-водію ОСОБА_9 , що виразились у множинних забоях м'яких тканин голови та обличчя. Тим самим, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 вчинили активну протидію громадянам, які припиняли хуліганські дії, з метою позбавити даних осіб можливості виконати свій обов'язок з охорони громадського порядку.
Після цього, протиправні дії ОСОБА_5 та ОСОБА_8 були припинені та останні були затримані працівниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 296 КК України, а саме у вчиненні грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчиненого групою осіб, пов'язаного з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії.
24 лютого 2026 року ОСОБА_5 було затримано за підозрою у вчинення злочину на підставі статті 208 КПК України.
24 лютого 2026 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 296 КК України.
У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити мотивуючи тим, що підозрюваному ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінального правопорушення проти громадського порядку та моральності, яке за ступенем тяжкості відноситься до нетяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, а тому існують ризики, а саме: перебуваючи на свободі та будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; може незаконно впливати на свідків, потерпілого, експертів у даному кримінальному провадженні, а також осіб, які будуть допитанні у даному кримінальному провадженні, з метою уникнення кримінальної відповідальності; може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має стабільний матеріальний здобуток, є схильним до продовження злочинної діяльності, матеріальні блага на проживання задовольняє шляхом вчинення злочинів. Крім того, останній неодноразово судимий за вчинення майнових злочинів та на шлях виправлення не став, має непогашену судимість. Також зазначив, що вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 19 січня 2024 року, ОСОБА_5 засуджений за частиною першою статті 125 КК України до 5 років 15 днів позбавлення волі.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав письмові заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , які в судовому засіданні підтримав та просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого, посилаючись на те, що наведенні ризики передбаченні статтею 177 КПК України слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні є необґрунтованими. Крім того, послався на необґрунтованість підозри, зазначив про те, що наявна в матеріалах клопотання підозра від 24 лютого 2026 року не відповідає за формою та змістом відповідно до статті 278 КПК України, що доводить про відсутність обґрунтованої підозри. Посилання на начебто вчинення злочину за статтею 296 КК України не містить конкретних фактів, доказів чи обставин, які б підтверджували б ці події та причетність до них підозрюваного, текст підозри складається з загальних фраз без посилань на докази, що робить її формальною та беззмістовною. Щодо ризиків наведених в порядку статті 177 КПК України, захисник зазначає, що наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду не обґрунтована конкретними обставинами. Також захисник посилається на необґрунтованість ризику щодо здійснення впливу на свідків та потерпілого. При цьому, захисник просив врахувати суд, що підозрюваний ОСОБА_5 має на утриманні двох малолітніх дітей 2022 та 2025 року народження, постійне місце реєстрації та проживання в місті Києві.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника. При цьому, зазначив, що наміру ухилятись від слідства він немає та просив суд застосувати до нього цілодобовий домашній арешт.
До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розписки підозрюваного та адвоката щодо вручення їм копії клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 . Таким чином, слідчим виконані вимоги частини третьої статті 184 КПК України.
Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги статті 177 КПК України.
Чачтиною першою статті 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, що у даному випадку стороною обвинувачення дотримано, оскільки наявні, на цей час докази у провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного з цим злочином, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання вимог статті 2 КПК України.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 , необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
У судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 296 КК України, наявними у справі доказами, а саме даними, що містяться: у протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення або іншу подію від 24 лютого 2026 року; у рапорті складеному уповноваженою на те особою від 24 лютого 2026 року; у протоколі огляду місця події від 24 лютого 2026 року; у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_9 від 24 лютого 2026 року; у довідці виданій «Київською міською клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги» від 24 лютого 2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_9 діагнозовано множинні забої м'яких тканин голови та обличчя; у протоколах допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 від 24 лютого 2026 року; у роздруківці приладу «Драгер», відповідно до якої результат огляду на стан сп'яніння ОСОБА_5 становить 0,19%; у протоколах затримання підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_8 від 24 лютого 2026 року; у протоколах допиту підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_8 від 24 лютого 2026 року, іншими доказами в їх сукупності.
Вивчивши клопотання, долучені до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, вислухавши думку прокурора, який підтримав клопотання з мотивів викладених у клопотанні та вказав відповідні доводи у судовому засіданні, думку адвоката та підозрюваного, які заперечували щодо задоволення клопотання, слідчий суддя доходить наступного.
Розглядаючи клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу та визначення його виду, суд враховує вимоги кримінального процесуального законодавства України та висновки Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Водночас стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Як вбачається з повідомлення про підозру, ОСОБА_5 підозрюється, відповідно до вимог статті 12 КК України, у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років, не працює, раніше неодноразово судимий, має незняту не погашену судимість.
Відповідно до вимог частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до статті 178 КПК України, слідчий суддя враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, майновий стан підозрюваного, його вік, міцність його соціальних зв'язків.
Вказані вище обставини, а також суспільна небезпечність кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , на думку слідчого судді, дають підстави вважати, що з боку підозрюваного існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а саме: перебуваючи на свободі та будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; може незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, з метою схилити їх до дачі неправдивих показів у судовому засіданні; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме - не з'являтися за викликами до слідчого для проведення слідчих та процесуальних дій, чим буде затягувати строки досудового розслідування; може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний раніше судимий, що свідчить про схильність до вчинення кримінальних правопорушень.
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у статті 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, суд доходить висновку про задоволення клопотання слідчого та про необхідність обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 діб, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним, покладених процесуальних обов'язків.
Підстав для обрання стосовно підозрюваного інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, слідчим суддею не встановлено та сторонами не доведено.
Крім того, враховуючи підстави та обставини, передбачені вимогами статті 177 та статті 178 КПК України, з урахуванням вимог пункту 1 частини четвертої статті 183 КПК України, слідчий суддя не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог статті 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
На підставі наведеного та, керуючись, статтями 176 - 178, 182 - 184, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 296 КК України - запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у ДУ "Київський слідчий ізолятор" Міністерства Юстиції України строком на 60 (шістдесят) днів, без визначення розміру застави.
Ухвала діє 60 (шістдесят) днів, тобто до 24 квітня 2026 року (включно), та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислюється з моменту його фактичного затримання - з 24 лютого 2026 року.
Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використанні на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому кримінальному правопорушенні.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження та направити для виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Повний текст ухвали буде проголошено: 27 лютого 2026 року о 15 годині 10 хвилин.
Слідчий суддя
Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1