06 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/14314/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12.07.2024 №063550005424 про скасування рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 13.11.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте отримав рішення про відмову в задоволенні вимог заяви з підстав не підтвердження відповідними документами факту постійного проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. Вказане рішення відповідача слугувало підставою для звернення до суд з цим позовом.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
16.07.2025 до Житомирського окружного адміністративного суду за вх. №56932/25 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що до періодів проживання в зоні гарантованого добровільного відселення позивачу не зараховано період з 26.04.1986 по 26.06.1986, оскільки за результатами перевірки Управлінням контрольно-перевірочної роботи Головного управління згідно «Акта про результати перевірки достовірності довідки №1485 від 15.09.2023 про проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, які видані позивачу Лугинським ліцеєм Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області: код ЄДРПОУ 22067217» за №0600-1004-1/231 від 12.01.2024 факт проживання/роботи в зоні гарантованого добровільного відселення не підтверджено. Документами не підтверджено факт постійного проживання або роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року. Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є правомірним та вмотивованим, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.
Про зміст рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 23.07.2024 повідомлено позивачу (а.с.27).
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 16.11.2023, вважаючи, що має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до змісту статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням положення ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.74).
До заяви було додано усі необхідні, на думку позивача, документи для призначення пенсії, а саме: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; заяву про призначення/перерахунок пенсії; паспорт; військовий квиток; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000; довідку про зміну назви організації; документи про місце проживання (реєстрації) особи; документи, які засвідчують особливий статус особи; заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк), інший документ (довідка); пам'ятку пенсіонера; посвідчення постраждалого від ЧАЕС; трудову книжку (а.с.75).
ГУ ПФУ в Житомирській області за результатом розгляду вказаних документів прийнято рішення про призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку.
У 2024 році було проведено перевірку, за результатами якої складено акт "Про результати перевірки достовірності довідки №1485 від 15.09.2023 про проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, які видані ОСОБА_1 Лугинським ліцеєм Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області".
Згідно висновків перевірки, ГУ ПФУ в Житомирській області 12.07.2024 винесено рішення про скасування рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 (а.с.83).
У рішенні про скасування рішення про призначення пенсії зазначено, що ОСОБА_1 до періодів проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період з 26.04.1986 по 26.06.1986, оскільки за результатами перевірки Управлінням контрольно-перевірочної роботи Головного управління згідно «Акта про результати перевірки достовірності довідки №1485 від 15.09.2023 про проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, які видані позивачу Лугинським ліцеєм Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області: код ЄДРПОУ 22067217» за №0600-1004-1/231 від 12.01.2024 факт проживання/роботи в зоні гарантованого добровільного відселення не підтверджено.
Про прийняте рішення позивачу ГУ ПФУ в Житомирській області повідомлено листом від 23.07.2024 (а.с.27).
Позивач вважає таке рішення протиправним, та звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи по 31 грудня 2017 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. Зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсійний вік знижується на 3 роки (за проживання (роботу) з моменту аварії по 31.07.1986) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон №796-ХІІ).
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені ст.55 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до абзацу першого ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років, але не менше 15 років страхового стажу.
Зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу п'ятого п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 щонайменше 3 роки.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 по 31.07.1986.
Враховуючи вищевикладене, для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років (у разі підтвердження права на відповідне зниження) необхідний страховий стаж повинен становити не менше 25 років.
Статтею 55 Закону №796-ХІІ визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії призначають із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку.
Відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ із врахуванням положень статті 26 Закону №1058-ІV для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку необхідний страховий стаж в 2024 році повинен становити не менше 31 року (31-6).
Відповідно до положень статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Приписами п.п.5 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Частинами 3, 4 статті 15 Закону №796-ХІІ встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, за документ, що засвідчує особливий статус особи, подається посвідчення потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період (и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення; для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Відповідно до довідки, виданої Лугинським ліцеєм Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 15.09.2023 №1485 позивач дійсно навчався у Лугинській середній школі №1 та проживав в шкільному інтернаті для учнів, які проживають на віддалі більше трьох кілометрів за адресою смт.Лугини вул.М.Грушевського, 16 з 01.09.1985 по 26.06.1986 (наказ від 03.09.1985 №8) (а.с.22). Дана довідка підтверджується і записами зробленими у книзі протоколів педагогічної ради школи «Книга руху учнів» почата 01.09.1983, в якій на сторінці 68 зазначено - «Директор школи, наказ від 03.09.1985 №8 по Лугинській СШ, зарахувати на проживання в шкільному інтернаті учнів, які проживають на віддалі більше трьох кілометрів», далі іде запис учнів і клас в якому вони навчаються, під №50 - записаний ОСОБА_2 10 клас (а.с.23-25).
Згідно атестата про середню освіту, виданого 26.06.1986 серії ІІ №523103, позивач у 1986 році закінчив повний курс Лугинської СЗШ смт.Лугини, Лугинського району, Житомирської області (а.с.26).
Отже, суд вважає, що записами у книзі протоколів педагогічної ради школи «Книга руху учнів» та довідкою від 15.09.2023 №1485 й атестатом від 26.06.1986 серії ІІ №523103, підтверджується той факт, що ОСОБА_1 дійсно навчався у Лугинській СШ в смт.Лугини, у період з 01.09.1985 по 26.06.1986 і під час навчання проживав в інтернаті, бо народився у с.Літки, Лугинського району, Житомирської області, отже місце проживання позивача від школи складало більше трьох кілометрів, тому з урахуванням цього, і того, що його батьки не були матеріально забезпеченими, позивача було взято до інтернату для проживання у ньому під час навчання.
Стосовно того, що дані про зарахування позивача значаться у книзі протоколів педагогічної ради школи «Книга руху учнів», а даних про відрахування з інтернату немає, позивачем пояснено наступне.
01.09.1985 позивач зарахований до інтернату, як школяр, а 26.06.1986 він є таким, що закінчив школу та отримав атестат про закінчення середньої освіти, тому потреби у видачі наказу про відрахування позивача з інтернату не було.
На думку позивача, саме таким чином здійснювалися записи та видавалися накази, отже підтвердити будь-яким іншим чином період свого навчання та проживання у школі-інтернаті він не має можливості, оскільки не може нести відповідальність за те яким чином здійснювалися записи у книгах та як видавалися накази.
Згідно Постанови КМУ "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" №106 від 23.07.1991, смт.Лугини, Лугинського району, Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС.
Таким чином, відповідач протиправно не врахував довідку від 15.09.2023 №1485, виданої Лугинським ліцеєм Лугинської селищної ради Коростенського району, яка підтверджує період проживання (навчання) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення (смт.Лугини).
Відповідно до довідки виданої виконавчим комітетом Кремненського старостинського кругу Лугинської селищної радою Коростенського району Житомирської області від 15.09.2023 №677 позивач у періоди з 22.04.1987 по 08.12.1987, з 12.10.1990 по даний час дійсно зареєстрований та проживає у с.Кремне, Коростенського (Лугинського) району, Житомирської області (а.с.21).
Згідно Постанови КМУ "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" №106 від 23.07.1991, с.Кремне, Коростенського (Лугинського) району, Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС.
Крім того, позивач має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що відповідно до норм ст.65 Закону №796-ХІІ підтверджується відповідним посвідченням (а.с.20).
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Відповідно до п.п.5 п.6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян» затвердженого постановою КМУ №551 від 11.07.2018 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Пунктом 10 Порядку №551 передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 08.05.2018 у справі №708/1022/17, від 21.11.2019 у справі №572/47/17, від 06.04.2020 у справі №752/15346/17, від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 у справі №398/494/17 та в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при вирішенні даної справи.
Дійсність посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.20), що посвідчує статус ОСОБА_1 , як постраждалого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) не оспорювалась та воно не визнавалось недійсним у судовому порядку.
У підсумку станом на 01.01.1993 позивач прожив та відпрацював у зоні гарантованого добровільного відселення понад 3 роки.
Таким чином, наявне у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 підтверджує той факт, що станом на 01.01.1993 він проживав (працював) у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що надає йому право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Наявне у позивача посвідчення недійсним не визнавалось, його статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи не оспорювався, доказів фактичного проживання або реєстрації місця проживання позивача в с.Кремне, Коростенського (Лугинського) району, Житомирської області чи навчання в іншому місті, аніж смт.Лугини, Коростенського (Лугинського) району, Житомирської області відповідач, як суб'єкт владних повноважень не наводить.
Посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи АЕС є підтвердженням того, що позивач постійно проживав (навчався) чи працював на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше строку, необхідного для набуття особою такого статусу. Факт проживання (роботи) навчання позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 перевірявся відповідними комісіями при видачі йому посвідчення та зазначене посвідчення недійсним не визнавалось.
Таким чином, наявність посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання позивача станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.08.2022 у справі №357/6372/17.
Отже, станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, його наявний страховий стаж відповідав вимогам ст.26 Закону №1058-VІ, з урахуванням права, встановленого нормою статті 55 Закону №796-ХІІ, а висновки відповідача про не проживання позивача станом на 01.01.1993 не менше трьох років у зоні гарантованого добровільного відселення та відсутність у нього права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є безпідставними.
Таким чином, наявними документами підтверджено проживання (роботу) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення у с.Кремне, Коростенського (Лугинського) району, Житомирської області та навчання у смт.Лугини, (Коростенського) Лугинського району, Житомирської області станом на 01.01.1993 понад 3 роки, що згідно вимог ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, є достатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.
Отже, позивач має право на зниження пенсійного віку на 6 років.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, приймаючи рішення від 12.07.2024 №063550005424 про скасування рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ діяло протиправно, з огляду на що суд вважає за необхідне визнати протиправним вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та скасувати його.
Щодо вимоги про зобов'язання призначити та призначити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку, як способу відновлення прав позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 10 Закону №1788-ХІІ пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
За змістом статей 81, 82 Закону №1788-ХІІ призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Згідно зі статтею 83 Закону №1788-ХІІ пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності; б) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Таким чином, саме Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, безпосередньо органи Пенсійного фонду мають виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії, зокрема прийняття відповідного рішення, в тому числі щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки прийняттю такого рішення передує дослідження та аналіз відповідного стажу роботи особи, що звернулася за призначенням пенсії; перевірка та оцінка наданих доказів на предмет їх прийнятності та достатності.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.
За таких підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.11.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. З урахуванням положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне також зобов'язати відповідача зарахувати позивачу невраховані періоди проживання (роботи та навчання) у зоні гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд стягує понесені позивачем судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 9, 77, 139, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12.07.2024 №063550005424 про скасування рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 26.06.1986 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.11.2023 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 1211,20 грн на користь ОСОБА_1 судові на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
06.03.26