Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 березня 2026 року Справа№200/10387/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої п. 4 Постанови № 153 від 11.02.2025 року «Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил»; зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбаченою п. 4 Постанови № 153 від 11.02.2025 року «Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 відомості щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, поранень, а також фактів непритягнення до адміністративної, кримінальної та дисциплінарної відповідальності за відповідні правопорушення.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 28.04.2021 року був призваний на строкову військову службу та з 14.07.2022 року уклав перший контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України до кінця особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію. Зазначив, що брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, більше 11 місяців, а також отримав поранення під час виконання зазначених бойових завдань у 2023 році. Зазначив, що звернувся до відповідача із рапортом щодо виплати одноразової грошової допомоги на підставі абз. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153, проте комісія з виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на період дії воєнного стану протоколом від 28.10.2025 року №3 відмовила йому у виплаті одноразової грошової винагороди, посилаючись на те, що строк безпосередньої участі у заходах із забезпечення оборони України становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153. Вказану відмову відповідача вважає протиправною, просив задовольнити позов.
Відповідач через канцелярію суду у встановлені судом строки, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 28.04.2021 року по теперішній час (строкова служба з 28.04.2021 по 14.07.2022 року з подальшим підписанням контракту з 14.07.2022 по теперішній час). Згідно довідки начальника відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_1 НГУ від 09.01.2026 року №25/35/10/1-21 безпосередня участь ОСОБА_1 у бойових діях становить 92 дні. Інформація про безпосередню участь позивача у бойових діях у районах ведення бойових дій сукупно не менше шести місяців у військовій частині НОМЕР_1 відсутня. Посилання позивача на довідку форми 6 від 19.08.2025 року №25/35/10/1-4917 вважає безпідставним, оскілька вказана довідка не відповідає формі, затвердженій дорученням Міністра оборони України №999/уд від 20 лютого 2025 року, та не підтверджує безпосередню участь позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій. Зазначив про відсутність підстав для задоволення рапорту позивача та подальшого нарахування і виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Оріхівським РС УДМС України в Запорізькій області 26 серпня 2016 року) та особою, що претендує на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2021 року №98 ОСОБА_1 , який прибув з військового комісаріату для комплектування військової частини за призовом, зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2022 року №195 ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом наказом командира військової частини по особовому складу від 13.07.2022 №73 о/с з укладенням контракту про проходження військової служби в Національній гвардії України з 14 липня 2022 року до кінця особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію.
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України №25/35/10/1, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у періоди з 24.02.2022 по 31.12.2022 року, з 24.01.2023 по 27.01.2023 року, з 23.02.2023 по 02.03.2023 року, з 08.05.2023 по 22.05.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Слов'янськ Краматорського району Донецької області, с. Василівка Друга Ізюмського району Харківської області, с. Кузьмине Сіверськодонецького району Луганської області. Підстава: журнал бойових дій роти охорони в/ч НОМЕР_1 № 227 від 24.02.2022 (період 24.02.2022 31.12.2022); журнал бойових дій роти охорони в/ч НОМЕР_1 № 33 від 01.01.2023 (період 01.01.2023 31.01.2023); журнал бойових дій патрульного батальйону в/ч НОМЕР_1 № 40 від 01.02.2023 (період 01.02.2023 - 28.02.2023); журнал бойових дій патрульного батальйону в/ч НОМЕР_1 № 50 від 01.03.2023 (період 01.03.2023 - 31.03.2023); журнал бойових дій патрульного батальйону в/ч НОМЕР_1 № 124 від 01.05.2023 (період 01.05.2023 - 31.05.2023); накази командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, зокрема: № 133 дск від 15.05.2022, № 88 дск від 05.04.2022, № 121 дск від 04.05.2022, № 152 дск від 02.06.2022, № 185 дск від 04.07.2022, № 223 дск від 10.08.2022, № 250 дск від 03.09.2022, № 285 дск від 04.10.2022, № 318 дск від 04.11.2022, № 349 дск від 04.12.2022, № 6 дск від 05.01.2023, № 36 дск від 04.02.2023, № 69 дск від 04.03.2023, № 104 дск від 05.04.2023, № 170 дск від 05.06.2023.
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 16.09.2025 року №25/35/11/5-1515, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 22.05.2023 року при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі БТГр НОМЕР_5 Слов'янського полку НГУ в районі населеного пункту Кремінна Луганської області, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу отримав поранення. Поранення не пов'язане із вчиненням військовослужбовцем адміністративного, кримінального праворушення. Не перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. На момент отримання поранення перебував у засобах індивідуального захисту. Підстава: бойове розпорядження командира НОМЕР_5 Слов'янського полку НГУ від 30.04.2023 №19 дск та «Рішення командира військової частини».
Згідно з витягом з протоколу №3 засідання комісії з виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям частини на період дії воєнного стану, за наслідком розгляду рапорту ОСОБА_1 ухвалено рішення про відмову у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 у зв'язку з тим, що строк безпосередньої участі у заходах оборони за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності постанови - 88 діб.
Відповідно до довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 09.01.2026 року №21, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 в період з 01.04.2022 по 04.06.2022 року брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в м. Слов'янськ Краматорського району Донецької області, в період з 24.01.2023 по 27.01.2023, з 23.02.2023 по 02.03.2023 року - в с. Василівка Друга Ізюмського району Харківської області, з 08.05.2023 по 22.05.2023 - в с. Кузьмине Сіверськодонецького району Луганської області. Всього брав безпосередню участь в бойових діях 92 дні. Станом на 07.01.2026 року випадків притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності не обліковано, дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни не обліковано, у полоні не перебував. Має поранення (довідка №25/35/11/5-1515 від 16.09.2025 року).
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву, спірним питанням у справі є правомірність відмови відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до постанови КМУ № 153 від 11.02.2025 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За змістом частин 1, 2 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 ст. 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє станом на час розгляду адміністративної справи.
Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII).
За змістом ч. 1 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII).
Частиною 4 ст. 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
11.02.2025 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова №153).
Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби; 2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони; 3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до пункту 4 Постанови №153 установлено, що:
громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;
виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант»;
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.
Таким чином, відповідно до п.4 постанови КМУ №153, умовами виплати військовослужбовцю 1 млн. гривень є: 1) вік приєднання або призову на військову службу після оголошення воєнного стану до 25 років; 2) проходження військової служби на посадах рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України строком; 3) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень; 4) безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.
У зазначеному у п.4 постанови КМУ №153, яка вимагає умовою виплати зазначеної одноразової грошової винагороди те, щоб військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій. З урахуванням подальших змін до цієї постанови вимагається саме:
- безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора.
Аналогічне формулювання міститься у п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Військовослужбовці, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, мають право на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Крім цього, зазначеною постановою КМУ відрізняються військовослужбовці, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), а також військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Так, у розумінні ст.1 Закону України від 06.12.1991р. №1932-ХІІ «Про оборону України» бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Отже, за загальним правилом як особливості ведення бойових дій, так і специфіка здійснення Заходів знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із колом функцій та завдань відповідного державного органу, зокрема, конкретним видом Збройних Сил України, конкретним родом сил Збройних Сил України, функціональним призначенням конкретної військової частини Збройних Сил України (або інших військових формувань чи правоохоронних органів).
Відносно військовослужбовців Збройних Сил України конкретизація з приводу переліку та змісту як бойових дій, так і Заходів послідовно у часі відбувалась у спосіб видання Міністром оборони України телеграми від 07.03.2022р. №248/1217, телеграми від 25.03.2022р. №248/1298, Окремого доручення від 23.06.2022р. №912/з/29, наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44, наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023р. №566.
Зі змісту п. 1 телеграми Міністра оборони України від 07.03.2022р. №248/1217 вбачається можливість виплати додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у розмірі 100 000,00 грн за місяць у розрахунку пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районах ведення бойових дій (проведення заходів) та 30 000,00 грн пропорційно у розрахунку на місяць іншим військовослужбовцям Збройних Сил України.
Із змісту п.1 телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022р. №248/1298, п.1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022р. №912/з/29 (далі за текстом - Окреме доручення №912/з/29), п.2 Розділу ХХХІV Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44, п.2 Розділу ХХХІV Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023р. №566 випливає, що кваліфікаційна ознака “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» може бути застосована до заявника як військовослужбовця стрілецького підрозділу виключно за критерієм - ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.
З наведеного, у перелічених вище розпорядчих документах переліку бойових дій випливає, що за загальним правилом найнебезпечніші і найтяжчі умови несення військової служби в умовах запровадженого з 24.02.2022р. правового режиму воєнного стану припадають на випадок захисту Батьківщини військовослужбовцем стрілецького підрозділу, відносно якого кваліфікуючою умовою набуття права на отримання додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 визначено знаходження на лінії бойового зіткнення, тобто безпосередня участь у вогневих сутичках з ворогом або знаходження під вогнем ворога.
Суд зауважує, що у межах делегованих Урядом України повноважень Міністерством оборони України у наказі Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44 та у наказі Міністерства оборони України від 26.09.2023р. №566 було чітко та однозначно розмежовано правову категорію - “безпосередня участь у бойових діях» та правову категорію - “безпосередня участь у забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України» (далі за текстом - Заходи) від правової категорії - “виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями)».
При цьому, кваліфікуюча ознака - перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) кореспондує правовій категорії - «безпосередня участь у бойових діях» та правовій категорії - “безпосередня участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України», а кваліфікуюча ознака - у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави кореспондує правовій категорії - «виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями)».
Згідно з п. 3 Розділу XXXIV Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
За правилами п. 4 Розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Суд зауважує, що усі перелічені вище розпорядчі акти права Міністра оборони України містять однакові по суті правила підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а саме вказівки на те, що кола таких документів належать: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення, постова відомість; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Окремо суд звертає увагу, що на подальший розвиток положень постанови КМУ від 11.02.2025р. №153 Міністром оборони України як повноваженим та компетентним суб'єктом права було видано окреме доручення від 20.02.2025р. №999/уд (далі за текстом - Окреме доручення №999/уд).
Окремим дорученням №999/уд було визначено як документи, котрі підтверджують участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення бойових дій (а саме: бойовий наказ чи бойове розпорядження; журнал бойових дій, або журнал ведення оперативної обстановки, або бойове донесення; рапорт (донесення) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях в районах ведення бойових дій), так і обов'язкову кваліфікуючу умову для набуття права на одержання виплати у порядку п.4 постанови КМУ від 11.02.2025р. №153 (а саме: безпосередня участь у бойових діях в районах ведення бойових дій строком не менше 6 місяців.
Застосовуючи положення наведених норм права до підтверджених матеріалами справи обставин спірних правовідносин, суд доходить до переконання про те, що у контексті застосування п.4 постанови КМУ від 11.02.2025р. №153 слід акцентувати увагу на тому, що саме особиста та безпосередня участь конкретного військовослужбовця саме у веденні бойових дій в районах ведення бойових дій створює підстави для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку постанови КМУ від 11.02.2025р. №153.
Слід зазначити, що принцип соціальної справедливості та конституційний обов'язок держави щодо захисту своїх захисників вимагає однакового підходу до всіх осіб, які з ризиком для життя виконували військовий обов'язок.
Суд встановив, що згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2026 року №21 старший сержант ОСОБА_1 на посаді начальник 2 їдальні (солдатської) 2 господарчого взводу роти матеріального забезпечення батальону забезпечення в періоди з 01.04.2022 по 04.06.2022 року, з 24.01.2023 року по 27.01.2023 року, з 23.02.2023 по 02.03.2023 року та з 08.05.2023 по 22.05.2023 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій, Харківській та Луганській областях.
При цьому, відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) Військової частини НОМЕР_1 від 16.09.2025 року №25/35/11/5-1515 ОСОБА_1 22.05.2023 отримав акубаротравму, ВОП лівої лопатки при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі БТГр НОМЕР_5 Слов'янського полку НГУ в районі населеного пункту Кремінна Луганської області, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу отримав поранення. Поранення не пов'язане із вчиненням військовослужбовцем адміністративного, кримінального праворушення. Не перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. На момент отримання поранення перебував у засобах індивідуального захисту. Підстава: бойове розпорядження командира НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.04.2023 №19 дск та «Рішення командира військової частини».
Враховуючи викладені обставини, позивач у віці 21 рік підписав контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу під час воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій на посаді снайпер (другої категорії) та отримав травму, пов'язану із захистом Батьківщини.
За таких обставин, у позивача підтверджена безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, під час яких він отримав поранення (військову травму).
Відповідно до абзацу четвертого п.4 постанови КМУ №153, військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.
Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою №153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, оскільки: 1) прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; 2) проходив військову службу у Військової частини НОМЕР_1 ; 3) брав безпосередню участь у бойових діях (виконував бойові завдання безпосередньо на лінії бойового зіткнення у районах проведення бойових дій на території Донецької, Харківської та Луганської областей); 4) отримав травму, пов'язану із захистом Батьківщини; 5) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення.
Водночас, відповідач у спірному рішенні не надав оцінки тому, що позивач отримав поранення при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань.
Відтак, відмову відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн суд вважає протиправною.
Окрім того, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153», яка набула чинності 07.08.2025 року, внесені зміни до Постанови №153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацами такого змісту:
«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу».
Зважаючи на внесені Постановою № 942 зміни до Постанови №153, суд зауважує, що законодавець у такий спосіб усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.
Позаяк, інше тлумачення приписів Постанови №153, на переконання суду, не відповідало б меті прийняття Постанови №153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та мало б ознаки дискримінації.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою остаточного та ефективного вирішення цього спору буде зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач, ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях як позивач у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним рішення, оформлене протоколом від 28.10.2025 року №3 засідання комісії Військової частини НОМЕР_1 з виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям частини на період дії воєнного стану про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн (один мільйон гривень 00 копійок), передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Рішення прийнято, складено в повному обсязі 04 березня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Троянова