про передачу адміністративної справи за підсудністю
05 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2730/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження питання про передачу адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення з 01 лютого 2023 року перерахунку та виплати пенсії на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08 грудня 2025 року №ХЛ-62135 про розмір грошового забезпечення із обов'язковим врахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії; зобов'язання провести з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08 грудня 2025 року №ХЛ-62135 про розмір грошового забезпечення із обов'язковим врахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Глава 2 КАС України визначає правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, а також розмежовує предметну, інстанційну юрисдикцію та територіальну підсудність адміністративних справ.
При цьому територіальна підсудність - це сукупність правил, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів одного рівня щодо розгляду адміністративних справ залежно від території, на яку поширюється їх діяльність.
Позовна заява подана з порушенням правил територіальної підсудності з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Отже, стаття 25 КАС України пов'язує підсудність справи за вибором позивача саме із зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача.
За змістом абзаців четвертого, п'ятого частини першої статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
В абзаці першому пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 (чинна до 14 березня 2022 року), встановлено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265, який набрав чинності 14 березня 2022 року, установлено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/ реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/ зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання (пункт 4).
У позовній заяві позивач вказав місце проживання: АДРЕСА_1 .
Натомість фактичне місце проживання позивача без реєстрації не може вважатися місцем проживання позивача “зареєстрованим у встановленому законом порядку» для цілей застосування статті 25 КАС України при визначені підсудності такої справи.
Суд наголошує, що положення частини першої статті 25 КАС України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
З огляду на викладене використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання позивача матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками у постанові Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі №554/7669/21, що враховується при вирішенні питання визначення територіальної юрисдикції (підсудності) цього позову.
З відомостей Єдиного державного демографічного реєстру від 05 березня 2026 року (№2423863) слідує, що з 04 квітня 2016 року зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .
Місцезнаходженням відповідача є місто Вінниця, Вінницька область.
Тобто, за матеріалами адміністративної справи ні позивач, ні відповідач не зареєстровані у встановленому законом порядку у Волинській області, а тому ця справа територіально не підсудна Волинському окружному адміністративному суду.
Як передбачено пунктом 2 частини першої статті 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до частин шостої та восьмої статті 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4 - 6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Таким чином, оскільки ця справа територіально не підсудна Волинському окружному адміністративному суду, то її необхідно передати за підсудністю на розгляд до іншого адміністративного суду - Вінницького окружного адміністративного суду, тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача та місцем знаходження відповідача.
Керуючись статтями 25, 29, 171, 248, 256 КАС України,
Адміністративну справу №140/2730/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії передати на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк