про призначення кримінального провадження
до судового розгляду та продовження дії запобіжного заходу
Справа № 621/667/26
Провадження 1-кп/621/199/26
06 березня 2026 року м. Зміїв Харківської області
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
учасники справи:
прокурор - ОСОБА_3 ,
потерпіла - ОСОБА_4
обвинувачений - ОСОБА_5 ,
захисник - адвокат ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальну справу №621/667/26 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України,
В провадження Зміївського районного суду Харківської області надійшла кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 04.03.2026 призначено підготовче судове засідання.
У підготовче судове засідання з'явилися прокурор, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 , потерпіла, доставлений обвинувачений.
В судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні, в яке викликати учасників справи.
Одночасно заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання вказав, що ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 20.02.2026 обвинуваченому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого спливає 13.02.2026. Підставою обрання вказаного запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке, в разі визнання винуватими обвинуваченим загрожує покарання у виді позбавлення волі від 7 до 10 років. На даний час судовий розгляд справи не розпочато, потерпілі та свідки не допитані, тому на даний час продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, зокрема ухилення від явки в судове засідання та переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків та потерпілого, перешкоджання провадженню іншим чином. Менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти вищевказаним ризикам. Враховуючи викладене, просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Потерпіла підтримала думку прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував проти призначення справи до судового розгляду.
Проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував та вказав, що не збирається нікуди тікати, й весь час досудового розслідування перебував на волі та постійно з'являвся за викликом до слідчого та прокурора. На даний час в нього діагностцували онкологічне захворювання, в умовах СІЗО він жодного лікування не отримує, тому просив обрати менш суворий запобіжний захід, який дозволить йому лікуватися.
Захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримав думку обвинуваченого, не заперечував проти призначення справи до судового розгляду по суті. Просив відмовити у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати менш суворий запобіжний захід, з огляду на відсутність ризиків, на які посилається прокурор, належну процесуальну поведінку під час досудового розслідування та стан здоров'я обвинуваченого.
Заслухавши думки учасників судового засідання, дослідивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч.3 статті 314 КПК України, в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:
- затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;
- закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;
- повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;
- направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;
- призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
- доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
За змістом ч.1 статті 315 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК України суд проводить підготовку до судового розгляду.
Кримінальне провадження надійшло до суду, в межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення, що відповідає положенням статті 32 КПК України.
Враховуючи, що учасниками судового засідання не заявлено клопотань про повернення обвинувального акту, закриття провадження з підстав, визначених статтею 284 КПК України, чи інших заяв, що перешкоджають призначенню справи до судового розгляду, угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468 - 475 КПК України не надходило, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом в судове засідання учасників справи.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч.3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно ч.1 статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 статті 177 Кримінального процесуального України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Судом під час судового засідання встановлено, що:
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який, у разі визнання його винуватим, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 20.02.2026 обвинуваченому було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави строком на 60 днів. Строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 13.03.2026.
На момент подання клопотання судовий розгляд кримінального провадження не розпочато, потерпіла та свідки не допитані, докази по справі не досліджувалися. Завершити судовий розгляд кримінального провадження до спливу строку дії запобіжного заходу не видається за можливе.
Наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, за яке, в разі визнання винуватості, передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років ані обвинуваченим, ані захисником не ставилася під сумнів.
При цьому, така обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
На думку суду, ризики переховування від органів досудового розслідування або суду, знищення чи спотворення будь-якого з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого чи свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Суд також приймає до уваги роз'яснення Верховного Суду, який у своєму Листі № 1/0/2-22 від 03.03.2022 року «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» вказав, що слідчим суддям (суду) необхідно зважати на обставини воєнного стану, що введений в Україні з 24.02.2022 року в зв'язку з агресією Російської Федерації, та вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів.
За таких обставин, продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є виправданим заходом, оскільки цього вимагає справжній інтерес суспільства, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини і положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до ч.4. статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів без визначення застави
На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 314-316, 372 КПК України, суд
Призначити кримінальне провадження №12025221260000573 від 01.12.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статтею 121 Кримінального кодексу України, - до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 11:00 годину 09 березня 2026 року.
У судове засідання викликати учасників судового провадження.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, в Державній установі "Харківській слідчий ізолятор" на шістдесят днів, тобто до 04 травня 2026 року, включно.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у цей же строк з моменту вручення йому копії судового рішення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_9