Справа №523/1798/26
Провадження №1-кс/523/2706/26
25 лютого 2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання органів досудового розслідування винесеного в рамках кримінального провадження за №22025160000000056 від 20.01.2025, про арешт майна,-
До Пересипського районного суду м. Одеси надійшло клопотання органів досудового розслідування про накладення арешту на майно.
Як вбачається з клопотання, в провадженні слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №22025160000000056 від 20.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів Одеською обласною прокуратурою.
Так, органами досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 , будучи достовірно обізнаною із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації про введення правого режиму воєнного стану на всій території України, а також введеної органами державної влади заборони розповсюдження інформації, розголошення якої може призвести до обізнаності противника про дії Збройних Сил України, інших складових сил оборони, негативно вплинути на хід виконання завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану, 15.03.2024, та перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи електронне обладнання свій мобільний телефон марки з сім-картою НОМЕР_1 , зі встановленим програмним забезпеченням, підключеним до мережі Інтернет-провайдера, авторизувавшись в Інтернет-месенджері «TELEGRAM», який прив'язаний до її абонентського номеру НОМЕР_1 з обліковим записом « ОСОБА_4 » (ім'я користувача « ОСОБА_5 »), здійснила збір відомостей військового характеру у невстановлений час та спосіб для подальшого несанкціонованого поширення шляхом надсилання о 14 год. 38 хв. 15.03.2024 громадянці України ОСОБА_6 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 з обліковим записом " ОСОБА_7 ", текстове повідомлення наступного змісту (мовою оригіналу): «46.365873,30.718867. Одесса. Крайним прилетом поражен район части ПэПэО либо 411 батареи. На территории части постоянно работали РЛС и РЭБ импортного производства. При тревогах спускались в подземные укрытия. Происходит массовый вывоз полудохлых» з відповідними позначеннями на електронній мапі « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_2 за вих. № 808/2597/6/дск від 02.07.2024 встановлено, що в період з 14.03.2024 по 15.08.2024 за відповідними географічними координатами 46.365873,30.718867 розташовувався пункт постійної дислокації окремих підрозділів військової частини НОМЕР_3 Збройних Сил України.
На підставі ухвали слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 17.02.2026, слідчим в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_8 , 25.02.2026 було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено наступне майно ОСОБА_3 , а саме:
-мобільний телефон марки «Xiaomi REDMI NOTE 11S», ІМЕІ (1) НОМЕР_4 , ІМЕІ (2) НОМЕР_5 , з сім-картою НОМЕР_1 ;
-мобільний телефон марки «REDMI NOTE 5A», ІМЕІ (1) НОМЕР_6 , ІМЕІ (2) НОМЕР_7 ;
-предмети зовні схожі на грошові кошти у сумі 13700 доларів США;
-предмети зовні схожі на грошові кошти у сумі 2600 євро;
-предмети зовні схожі на грошові кошти у сумі 61000 гривень.
В судове засідання прокурор не з'явився, на адресу суду надав заяву, просив слухати справу за його відсутності та підтримав клопотання слідчого, просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у ньому;
адвокат підозрюваної не з'явилась, на адресу суду надала заяву, просив слухати справу без її участі та просила залишити клопотання про арешот майна без задоволення.
Дослідивши надані матеріали, якими обґрунтовано доводи клопотання, заслухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до пп.1,2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно частини 2 вказаної статті, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Метою арешту вказаного майна є забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-виховного характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно до ч.4 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, щодо якого здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Тим самим, слід дійти до висновку, що перелік майна, зазначеного у клопотанні слідчого підпадає під критерії, передбачені ст.170 КПК України та на даний час є достатні підстави вважати, що в подальшому вказане майно може бути приховано, пошкоджено або знищено.
Окрім того, окремо слід зазначити, що у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
При цьому, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст.1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Також, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що вимога законності, яка випливає з «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.
Необхідно зазначити, що у Рішенні «Серявін проти України», ЄСПЛ розглянув справу у якій йшлося про втручання органів державної влади у володіння майном особи, тому слідчий суддя вважає, що вказане рішення певним чином відображає природу правовідносин, які склалися у цій справі.
Щодо дотримання принципу верховенства права, то відповідно до ч.1 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Також, відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку втручання у мирне володіння майном особи державними органами було законним та таким, що відповідає принципу верховенства права.
Щодо забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, то в даному випадку інтереси суспільства щодо здійснення досудового розслідування, де майно є речовим доказом, перевагає вимозі захисту основоположних прав конкретної особи в частині мирного володіння майном фізичної або юридичної особи.
З викладеного вбачається, що, в даному випадку, втручання органів влади у захищене право не суперечить загальній нормі, зазначеній у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».
Таким чином, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки існують потреби дослідження в ході проведення досудового розслідування, у тому числі експертного, можливо використовувались причетними особами в ході вчинення кримінального правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.170-173 КПК України,-
Клопотання органів досудового розслідування про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно із забороною володіння, користування та розпорядження, а саме:
мобільний телефон марки «Xiaomi REDMI NOTE 11S», ІМЕІ (1) НОМЕР_4 , ІМЕІ (2) НОМЕР_5 , з сім-картою НОМЕР_1 ;
мобільний телефон марки «REDMI NOTE 5A», ІМЕІ (1) НОМЕР_6 , ІМЕІ (2) НОМЕР_7 ;
предмети зовні схожі на грошові кошти у сумі 13700 доларів США;
предмети зовні схожі на грошові кошти у сумі 2600 євро;
предмети зовні схожі на грошові кошти у сумі 61000 гривень.
Роз'яснити, що ухвала про арешт майна може бути скасована за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1