Справа № 939/2601/25
Іменем України
06 березня 2026 рокуселище Бородянка
Бородянський районний суд Київської області в складі головуючого - судді Стасенка Г.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 07 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" і ОСОБА_1 укладено договір № 2311996, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 15000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ "Мілоан" умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у потрібному розмірі. Відповідач зі свого боку не виконав умов договору. 02 липня 2021 року між ТОВ "Мілоан" і ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладений договір відступлення прав вимоги №73-МЛ від 02 липня 2021 року, відповідно до якого ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 39987 грн 19 коп., з яких 8814 грн - заборгованість за сумою кредиту, 29673 грн 19 коп. - заборгованість за відсотками, 1500 грн - заборгованість за комісією.
Тому, оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує, просив стягнути з нього заборгованість за кредитним договором № 2311996 від 07 січня 2021 року у розмірі 39987 грн 19 коп. і відшкодувати судові витрати.
За ухвалою судді від 13 листопада 2025 року було відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Сторонам роз'яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання; у встановлені судом строки відповідач відзив на позов суду не подав.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що 07 червня 2021 року між ТОВ "Мілоан" і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 2311996, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 15000 грн, строком кредитування 30 днів, з 07 січня 2021 року до 06 лютого 2021 року; комісія за надання кредиту 1500 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом 5625 грн, які нараховуються за ставкою 1.25% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с. 8, 9-12, 13-15).
Відповідно до копії платіжного доручення № 37123761, 07 січня 2021 року ТОВ "Мілоан" здійснило переказ коштів ОСОБА_1 згідно з договором № 2311996 у розмірі 15000 гривень (а.с. 16).
З відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ "Мілоан" заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 24446 грн, з яких: 6186 грн - тіло кредиту, 12074 грн - проценти, 6186 грн - комісія за пролонгацію (а.с. 16-18).
02 липня 2021 року між ТОВ "Мілоан" і ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги № 73-МЛ, за умовами якого ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №73-МЛ від 02 липня 2021 року, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2311996 від 07 січня 2021 року у розмірі 39987 грн 19 коп., з яких 8814 грн - залишок по тілу кредиту, 29673 грн 19 коп. - залишок по відсотках, 1500 грн - залишок по комісії (а.с. 19-28).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Законом України "Про електронну комерцію" встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Встановлені судом фактичні обставини в справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору № 2311996 від 07 січня 2021 року, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
За положеннями ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановлені фактичні обставини в справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ "Мілоан" та відповідачем кредитного договору, ця фінансова установа надала позичальнику суму кредиту, яку він зобов'язувався повернути в повному обсязі у визначений договором строк кредитування - 30 днів, до 06 лютого 2021 року.
Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування - 30 днів, тобто до 06 лютого 2021 року, після закінчення строку дії договору в позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Досліджені судом розрахунки заборгованості свідчать про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитом включає період, який виходить за межі строку кредитування.
Нараховуючи відсотки за межами 30 днів кредитування, позивач вважає, що відбулася пролонгація договору.
При цьому позивач не звернув уваги, що неповернення кредиту у визначений кредитним договором № 2311996 від 07 січня 2021 року строк, в даному випадку після спливу 30 денного строку кредитування, свідчить не про продовження строку договору, як це зазначено в п. 2.3.1 договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань.
Як наслідок, у п. 2.3.1.1 договору визначено відповідні комісії, за управління та обслуговування кредиту, за період, що перевищує строк користування кредитом, а саме 3% за користування коштами протягом 3 днів, 5% за користування коштами протягом 7 днів та 10% за користування коштами протягом 15 днів.
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за №910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача відсотків, нарахованих поза межами строку кредитування, оскільки підставою до їх нарахування фактично є неналежне виконання позичальником умов договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений п. 1.4 договору строк, що має наслідком відповідальність, визначену ст. 625 ЦК України, а не право нараховувати відсотки у збільшеному розмірі на підставі ст. 1048 ЦК України.
За умовами укладеного між сторонами договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування тіла кредиту) складають 7125 гривень; з них проценти за користування кредитом 5625 грн, які нараховуються за ставкою 1.25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та комісія за надання кредиту 1500 грн, яка нараховується за ставкою 10.00% від суми кредиту одноразово.
З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач повинен був сплатити кредитору відсотки з вказаним кредитним договором у розмірі 5625 гривень (15000 грн х 30 днів х 1.25%), тіло кредиту у розмірі 15000 грн і 1500 грн комісії, а всього 22125 гривень.
ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ "Мілоан" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2311996 грошові кошти в загальному розмірі 24446 грн, які були зараховані в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення (а.с. 16-18).
Таким чином, оскільки відповідач мав сплатити заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 22125 грн, а сплатив 24446 грн і таким чином повністю виконав свої зобов'язання, то суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 06 березня 2026 року.
Головуючий - суддяГеннадій СТАСЕНКО