Справа № 932/3037/25
Провадження № 1-кп/932/400/25
02 березня 2026 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 (ВКЗ), ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 (ВКЗ), ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в місті Дніпро клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів обвинуваченим,
У провадженні Шевченківського районного суду м.Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
У судовому засіданні прокурор підтримав раніше подані ним клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 у зв'язку із наявністю раніше встановлених ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи тяжкість злочинів за якими вони обвинувачуються, обставини кримінального правопорушення, дані про їхні особи, а також ризики, передбачені ст.177 КПК України, без визначення розміру застави.
Разом із цим прокурором було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , у зв'язку із наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, прокурор заявив клопотання про продовження строку покладеного на ОСОБА_15 особистого зобов'язання, враховуючи ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , підтримала раніше подане до суду клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м'який, що передбачає і варіант альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
У мотивуванні свого клопотання захисник ОСОБА_7 , посилаючись на практику ЄСПЛ зазначила, що ОСОБА_11 будучи невинуватим тримається під вартою більше року без наведення прокурором нових обставин наявності ризиків або обґрунтованих доводів, що інший запобіжний захід не буде відповідати своїй меті, як належний спосіб забезпечення кримінального провадження, з огляду на закінчення досудового розслідування та належної поведінки підзахисного.
Стороною обвинувачення не надані докази, а відповідно не доведено того, що застосування щодо ОСОБА_11 домашнього арешту не виконає мети забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Це тим більш наглядно в порівнянні з обранням іншим обвинуваченим більш м'яких запобіжних заходів (домашнього арешту), що не відповідає вимогам рівності всіх перед законом і судом.
Тримання під вартою більше року не відповідає вимогам виключності запобіжного заходу, неприпустимо в умовах можливої заміни такого запобіжного заходу на більш м'який (що доведено такою дією стосовно інших обвинувачуваних) і свідчить про упередженість суду у вигляді ставлення суду до ОСОБА_11 як до винуватого, небажання суду забезпечувати його права та контролювати дії правоохоронних органів.
Окремо захисник зазначає, що ОСОБА_11 має на утриманні малолітню доньку, відсутність в житті батька якої погано впливає на її психоемоційний стан здоров'я. Разом із цим ОСОБА_11 вів активну волонтерську діяльність після початку повномасштабного воєнного вторгнення на територію України шляхом надання матеріально-технічної та організаційної допомоги вимушено переселеним особам, дітям-сиротам, пораненим, малозабезпеченим особам. Окрім цього ОСОБА_11 забезпечував Збройні Сили України продуктами харчування, спеціальним одягом, засобами особистого захисту, особистими аптечками, транспортом, генераторами, зарядними пристроями тощо.
Щодо інших ризиків наведених стороною обвинувачення захисник зазначає, що обвинувачений не може вдатися до дій, пов'язаних з незаконним впливом на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки орган обвинувачення не надав жодного доказу (факту) про наявність будь-яких погроз чи маніпулювань з боку ОСОБА_11 . Інкриміновані кримінальні правопорушення мають закінчений склад, потерпілі відсутні, свідки покази надали.
Оскільки ОСОБА_11 раніше не судимий, тому вчинення будь-якого іншого кримінального провадження є необґрунтованими.
Захисник ОСОБА_4 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_10 , зазначив, що протягом року відбувається розгляд кримінального провадження, прокурор не здатний забезпечити явку свідків, при цьому сторона обвинувачення посилається на ризик впливу на свідків, штучно створюючи підстави для тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_16 . Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу заперечував, просив суд змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з електронними засобами контролю, у разі задоволення клопотання прокурора - просив визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в мінімальному розмірі.
Щодо клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_15 заперечував, оскільки остання своєю процесуальної поведінкою спростувала необхідність застосування до неї запобіжного заходу.
Захисник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_13 , підтримала клопотання захисника ОСОБА_4 та не заперечувала проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , просив суд відмовити у задоволенні клопотань сторони обвинувачення, оскільки прокурор не довів ризики на які він посилається.
Обвинувачені підтримала позиції своїх захисників.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою вирішується на стадії судового розгляду, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у вказаному кримінальному провадженні. Тому, під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду вирішальним є з'ясування питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Щодо клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 .
Під час розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.
Кримінальні правопорушення, за якими обвинувачується ОСОБА_11 , згідно зі ст. 12 КК України, віднесено до особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та злочинів спрямованих проти громадської безпки, що загрожує обвинуваченому, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, позбавленням волі на строк від дев'яти до дванадцяти років та від п'яти до дванадцяти років позбавлення волі відповідно, без обрання іншої, альтернативної міри покарання.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінальних правопорушень, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення покарання, враховуючи його тяжкість, спроможний переховуватись від суду. Окрім того, існує ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки на сьогоднішній день вони не допитані безпосередньо у судовому засіданні.
Оскільки інкриміновані обвинуваченому злочини мали під собою матеріальну складову, що має на увазі особисте збагачення та покращення свого фінансового становища, з урахуванням того, що на момент затримання ОСОБА_11 не мав офіційного, постійного та стабільного джерела доходу, суд дійшов висновку, що ймовірність вчинення обвинуваченим іншого злочину або продовження тих, у яких він обвинувачується зберігається і на сьогоднішній день.
Щодо клопотання сторони захисту суд зазначає, що приводячи практику ЄСПЛ, яка лише побічно стосується кримінального провадження за обвинуваченням, зокрема ОСОБА_11 , оскільки містить у собі здебільшого загальне застосування прецедентів під час яких було розглянуто предмет доцільності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та прирівнювання до нього як альтернативи домашнього арешту, сторона захисту не наводить конкретних та суттєвих прикладів, чому з урахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів суд має змінити запобіжний захід на більш м'який, оскільки саме тягар можливого покарання є одним із реальних та суттєвих ризиків порушення процесуальної поведінки обвинуваченим, запобігти якому спроможний захід у виді тримання під вартою.
У своїх запереченнях сторона захисту неодноразово звертає увагу суду, що ОСОБА_11 безпідставно утримується під вартою, оскільки є невинуватим, проте вирішення такого питання є завданням процесу судового розгляду, остаточне рішення за результатами якого може бути прийнято лише під час перебування судді у нарадчій кімнаті.
Посилання сторони захисту на міцні соціальні зв'язки, які полягають в утриманні малолітньої дитини, наданні волонтерської допомоги різним верствам населення та Збройним Силам України суд не сприймає як самостійний безумовний важіль так і в сукупності з іншими аргументами наведеними стороною захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки обвинувачений ОСОБА_11 мав малолітню дитину й до затримання, проте це не стало стримуючим фактором від злочинів, які ставляться йому у провину згідно зі змісту обвинувального акта. З приводу волонтерської допомоги суд зазначає, що це є вільним волевиявленням та свідомим бажанням обвинуваченого, а не його прямим постійним обов'язком, що, з урахуванням інкримінованого йому злочину, який полягав згідно з обвинувального акта, крім іншого, у збуті наркотичних засобів, не переважує обов'язок суду враховувати під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу суспільний інтерес та сприяти безпечному та стабільному простору всередині країни, шляхом запобігання формуванню ймовірних криміногенних проявів, що посягають на життя та здоров'я оточуючих.
Щодо посилання сторони захисту на те, що обвинувачений ОСОБА_11 тривалий час перебуває під вартою, слід зазначити, що запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovich v. Ukraine, заява №28969/04), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
Щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 суд зазначає, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.
Кримінальні правопорушення, які ставляться у провину обвинуваченим, крім іншого, згідно зі ст. 12 КК України, віднесено до особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та злочинів спрямованих проти громадської безпеки, що загрожує обвинуваченим, за умови доведеності їхньої вини у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, позбавленням волі на строк від дев'яти до дванадцяти років та від п'яти до дванадцяти років позбавлення волі відповідно, без обрання іншої, альтернативної міри покарання.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінальних правопорушень, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачені з метою уникнення покарання, враховуючи його тяжкість, спроможні переховуватись від суду. Окрім того, існує ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки на сьогоднішній день вони не допитані безпосередньо у судовому засіданні.
Ризик вчинення іншого злочину або продовження здійснення тих, які ставляться обвинуваченим у провину, знаходить своє підтвердження, оскільки на момент затримання обвинувачені офіційно не були працевлаштовані, та не мали постійного, стабільного та достатнього джерела доходу, що, з урахуванням висунутого обвинувачення у збуті наркотичних засобів, корелюється із ймовірністю продовжити інкриміновані злочини для покращення свого матеріально-фінансового положення.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З огляду на викладене, на переконання суду, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених, є виправданим та відповідає виключності запобіжного заходу, задля досягнення завдань кримінального провадження , з урахуванням стадії судового розгляду.
Щодо клопотань сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_13 у виді домашнього арешту у певний період доби та обвинуваченій ОСОБА_15 у виді особистого зобов'язання, суд доходить висновку, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, знаходять своє підтвердження й на сьогоднішній день, та з урахуванням тяжкості злочинів інкримінованих обвинуваченим, а також обов'язку суду виважено дотримуватись балансу між охороною суспільного інтересу під час розгляду кримінального провадження та обов'язком недопущення безпідставного порушення та невиправданого обмеження прав та свобод обвинувачених під час вирішення питання щодо застосування до них запобіжних заходів.
Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає, що оскільки договір найму житлового приміщення №30/05/2025 щодо житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , діяв до 30 грудня 2025 року, а також те, що прокурор просить суд продовжити запобіжний захід за адресою, де обвинувачена фактично ніколи не мешкала, з урахуванням ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на момент постановлення ухвали збереглись та не зменшились, суд дійшов висновку про необхідність змінити запобіжний захід із домашнього арешту у певний період доби на особисте зобов'язання з покладенням на неї певних обов'язків.
Щодо клопотання захисника ОСОБА_4 про встановлення стороні обвинуваченого граничного строку для забезпечення явки свідків протягом наступних двох судових засідань.
Відповідно до ч. 1 ст. 327 КПК України якщо в судове засідання не прибув за викликом свідок, заслухавши думку учасників судового провадження, суд після допиту інших присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття. Суд також має право постановити ухвалу про привід свідка та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених главами 11 та 12 цього Кодексу.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 02 березня 2026 року було продовжено розгляд вищезазначеного кримінального провадження суддею ОСОБА_1 після заміни судді ОСОБА_17 .
Згідно з матеріалів кримінального провадження у судовому засіданні 22.09.2025 попередній склад суду встановив порядок дослідження письмових доказів, відповідно до якого було вирішено спочатку допитати свідків.
На наступне судове засідання 14.11.2025 свідки не з'явились та й попереднім складом суду не викликались. У судовому засіданні прокурор просив надати судові повістки про виклик свідків до суду на наступне судове засідання. І після цього, вже 27.11.2025 на адресу суду надійшло клопотання захисника про встановлення стороні обвинувачення граничного строку забезпечення явки свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Статтею 136 КПК визначено, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
З урахуванням вищенаведеного законодавства, суд не вважає, що в діях сторони обвинувачення є ознаки зловживання процесуальними правами та обов'язками й недотримання розумних строків для подачі доказів.
Керуючись ст. 376 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку дії запобіжних заходів - задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.311 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, до 30 квітня 2026 року включно з утриманням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченому за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч. 4 ст.28, ч.3 ст.311 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 30 квітня 2026 року включно з утриманням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Продовжити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченому за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, до 30 квітня 2026 року з утриманням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Продовжити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, до 30 квітня 2026 року включно з утриманням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Продовжити ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинуваченому за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, до 30 квітня 2026 року включно з утриманням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Продовжити ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обвинуваченій за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту на певний період доби на два місяці, до 02 травня 2026 року включно, заборонивши їй залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , з 22.00 год до 06.00 год наступної доби, за винятком необхідності отримання медичної допомоги та прямування до зони укриття у разі надзвичайних ситуацій техногенного, природного або воєнного характеру, та покласти на ОСОБА_13 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за кожним його викликом;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими, свідками, експертами у даному кримінальному провадженні з обставин кримінального провадження;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду;
- продовжити строк зберігання паспорту (паспортів) для виїзду за кордон, інших документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_13 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Виконання ухвали доручити відділенню поліції за місцем реєстрації та фактичного місця проживання обвинуваченої ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 .
Змінити запобіжний захід ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , обвинуваченій за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 311, ч. 1 ст. 263 КК України, на особисте зобов'язання з покладенням на неї на два місяці, до 02 травня 2026 року включно, наступні обов'язки:
- прибувати до суду за кожним його викликом;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими, свідками, експертами у даному кримінальному провадженні з обставин кримінального провадження;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду;
- продовжити строк зберігання паспорту (паспортів) для виїзду за кордон, інших документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Продовжити ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , обвинуваченій за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, на два місяці, до 02 травня 2026 року включно, строк дії покладених на неї в межах запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання обов'язків:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування із свідками, іншими обвинуваченими, експертами у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального провадження;
- продовжити строк зберігання паспорту (паспортів) для виїзду за кордон, інших документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 , діючого в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт або визначення застави у мінімальному розмірі - відмовити.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 , діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на альтернативний захід - відмовити.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про встановлення стороні обвинувачення граничний строк забезпечення явки свідків протягом наступних двох судових засідань - відмовити.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особами, які тримаються під вартою, з моменту отримання копії ухвали.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для виконання.
Контроль за виконанням ухвали суду та організацію виконання ухвали суду про продовження обвинуваченій ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний час доби покласти на прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 .
Суддя ОСОБА_1