Справа № 522/27272/25
Провадження № 2/522/4273/26
05 березня 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Ю.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя,-
На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи за позовною заявою передані для розгляду судді Бондар В.Я.
Згідно із розпорядженням № 2040/25 від 22.12.2025 та у відповідності до п. 2.3.22 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 522/27272/25 провадження № 2/522/11794/25.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи за позовною заявою передані для розгляду судді Науменко А.В.
Згідно із розпорядженням № 2067/25 від 25.12.2025 та у відповідності до п. 2.3.22 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 522/27272/25 провадження № 2/522/11794/25.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи за позовною заявою передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої позовної заяви без руху з огляду на наступне.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці дійшов висновку, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави (п. 53 рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", заява № 28249/95).
Стаття 187 ЦПК України регламентує дії суду перед відкриттям провадження у справі, а саме, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд встановив, що подана позовна заява не відповідає вимогам ЦПК України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлені позовні вимоги про:
визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 19.10.2011;
визнання недійсним додаткової угоди № 1 до договору пайової участі у будівництві об'єкта нерухомого майна № 11/409-8/3 від 25.01.2013 про заміну сторони на квартиру АДРЕСА_2 ;
визнання спільною власністю подружжя квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 ;
визнання права власності за позивачем на 1/2 квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 .
У постанові від 24.01.2018 р. у справі № 916/1220/17 Верховний Суд зазначив, що майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Такий правовий висновок викладений також у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21 (провадження № 61-5554сво23).
Таким чином, позовні вимоги про визнання майна спільною власністью та про визнання права власності на майно є майновими, оскільки за своєю правовою природою пов'язані з підтвердженням прав на майно.
Відповідно до п. п. 3, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з п. п. 2, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Згідно з п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Пунктом 16 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» передбачено, що «…..суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов'язок покладається на позивача…..».
Однак, позивач до позовної заяви не додав докази, з яким можливо встановити дійсну вартість майна на час розгляду спору.
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).
Судовий збір справляється, зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та Кодексом України з процедур банкрутства (абз. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закону України № 3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Окрім заявленої позивачем позовної вимоги майнового характеру про визнання права власності, позовна заява містить дві позовних вимоги немайнового характеру:
про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 19.10.2011;
про визнання недійсним додаткової угоди № 1 до договору пайової участі у будівництві об'єкта нерухомого майна № 11/409-8/3 від 25.01.2013 про заміну сторони на квартиру АДРЕСА_2 .
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України № 3674-VI).
Відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України № 3674-VI за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору встановлена у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб у відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня 2025 року становить 3028,00 гривень.
До матеріалів справи позивач долучив копію платіжної інструкції № 2.452864089.1 від 18.12.2025 про сплату позивачем суми судового збору у розмірі 15140,00 гривень, як за позовну вимогу майнового характеру.
Однак, суд роз'яснює, що оскільки позовна заява, окрім позовної вимоги майнового характеру, містить також дві вимоги немайнового характеру, за подання позовної заяви позивач мав сплатити також суму судового збору у розмірі 2422,40 гривень (3028,00 x 0,4 x 2) - за дві позовних вимоги немайнового характеру.
Таким чином, з урахуванням сплаченої суми судового збору у розмірі 15140,00 гривень, позивачу слід доплатити суму судового збору у розмірі 2422,40 гривень - за дві позовних вимоги немайнового характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків шляхом:
- визначення ринкової вартості кожного з об'єктів нерухомого майна, щодо якого заявлені позовні вимоги, на день подання позовної заяви до суду, з урахуванням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та надання суду відповідних документів;
- визначення ціну позову згідно з вимогами ст. 176 ЦПК України;
- доплати судового збору за дві позовних вимоги немайнового характеру у розмірі 2422,40 гривень та надання суду доказів такої доплати.
Доплату судового збору необхідно здійснити за наступними реквізитами:
Отримувач коштів ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526
Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.)
Рахунок отримувача UA268999980313111206000015758
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу 101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Приморський районний суд м. Одеси (назва суду, де розглядається справа)
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 175, 176, 177, 185, 258-261 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала окремо від рішення суду в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Юлія ЧОРНУХА