Справа № 331/1508/26
Провадження № 1-кс/331/479/2026
05 березня 2026 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши матеріали клопотання старшого слідчого 1-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області капітана юстиції ОСОБА_3 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22026080000000479 від 20.02.2026 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 436-2, ч.3 ст. 436-2 КК України, про арешт майна,
Старший слідчий 1-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області капітан юстиції ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим із прокурором, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22026080000000479 від 20.02.2026 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 436-2, ч.3 ст. 436-2 КК України, про арешт майна.
У вказаному клопотанні старший слідчий просить накласти арешт на майно, яке було вилучене 26.02.2026 під час проведення огляду ділянки місцевості за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на сім-карту із позначеннями: НОМЕР_1 (позначення не читається через надлом сім-карти) 21 F; сім-карту із позначеннями: НОМЕР_2 ; сім-карту із позначеннями: НОМЕР_3 ; сім-карту «Київстар», без позначень; залишки від поламаної сім-карти «Київстар» із позначеннями НОМЕР_4 (інші позначення не читаються через наявність надломів та слідів бруду); карту пам'яті SAMSUNG, об'ємом 32 Gb, розламану на дві частини; карту пам'яті МісroSD (позначення не читаються через те, що вона поламана) шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження ним.
Клопотання вмотивоване тим, що Слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22026080000000479 від 20.02.2026 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, ч.3 ст. 436-2 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що починаючи з 2023 року громадяни України із числа мешканців м. Запоріжжя та Запорізької області вчиняють умисні дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України в умовах воєнного стану шляхом надання представнику збройних формувань держави-агресора РФ інформації щодо діяльності підприємств оборонного комплексу України, місць дислокації та маршрутів руху підрозділів і військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань України, а також військової техніки та складів боєприпасів підрозділів ЗСУ.
Зокрема, встановлено, що 29.03.2024 о 01 год. 28 хв. громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у м. Запоріжжі, використовуючи власні електронні пристрої та доступ до Всесвітньої мережі Інтернет, за допомогою облікового запису (аккаунту) на ім'я « ОСОБА_5 » з ID: 5935225845 у системі для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram» здійснив виготовлення та поширення матеріалів шляхом особистого допису (коментаря) під публікаціями на інформаційних ресурсах, у яких міститься визнання правомірною, виправдовування та заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, з використанням засобів масової інформації.
Окрім того, встановлено, що у період часу з 02.04.2024 до 04.09.2024 громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у м. Запоріжжі, використовуючи власні електроні пристрої та доступ до Всесвітньої мережі Інтернет, за допомогою облікового запису (аккаунту) на ім'я « ОСОБА_5 » з ID: 5935225845 у системі для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram» повторно здійснив виготовлення та поширення матеріалів, шляхом особистих дописів (коментарів) під публікаціями на інформаційних ресурсах, у яких міститься визнання правомірною, виправдовування та заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, з використанням засобів масової інформації.
Враховуючи викладене, 26.02.2026 органом досудового розслідування було проведено огляд ділянки місцевості за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення якого було виявлено та вилучено сім-карту із позначеннями: НОМЕР_1 (позначення не читається через надлом сім-карти) 21 F; сім-карту із позначеннями: НОМЕР_2 ; сім-карту із позначеннями: НОМЕР_3 ; сім-карту «Київстар» без позначень; залишки від поламаної сім-карти «Київстар» із позначеннями 89383890 (інші позначення не читаються через наявність надломів та слідів бруду); карту пам'яті SAMSUNG, об'ємом 32 Gb, розламану на дві частини; карту пам'яті МісroSD (позначення не читаються через те, що вона поламана).
На теперішній час з метою проведення подальшого досудового розслідування, за твердженням старшого слідчого, виникла необхідність у накладенні арешту на вилучені в ході проведення огляду речі, які згідно зі ст. 98 КПК України є матеріальними об'єктами та містять відомості, які можуть бути використані як докази фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже, виступають речовими доказами по даному кримінальному провадженню.
26.02.2026 постановою слідчого всі вилучені за адресою: м. Запоріжжя, вул. Буковинська (Дегтярьова), буд. 6, речі та предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
У судове засідання старший слідчий не з'явився, але надав до суду заяву, у якій просив клопотання про арешт майна розглянути за його відсутності та задовольнити його.
Зважаючи на клопотання слідчого, власник майна та його захисник у судове засідання не викликалися. У зв'язку з цим розгляд клопотання проводиться за їх відсутності, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 172 КПК України
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та матеріали, долучені до нього, вважає клопотання обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.
Із долучених до клопотання матеріалів вбачається, що слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22026080000000479 від 20.02.2026 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Із копії протоколу огляду місця події від 26 лютого 2026 року вбачається, що під час проведення огляду ділянки місцевості за адресою: м. Запоріжжя, вул. Буковинська (Дегтярьова), буд.6, у присутності понятих було виявлено та вилучено сім-карту із позначеннями: НОМЕР_1 (позначення не читається через надлом сім-карти) 21 F; сім-карту із позначеннями: НОМЕР_2 ; сім-карту із позначеннями: НОМЕР_3 ; сім-карту «Київстар» без позначень; залишки від поламаної сім-карти «Київстар» із позначеннями 89383890 (інші позначення не читаються через наявність надломів та слідів бруду); карту пам'яті SAMSUNG, об'ємом 32 Gb, розламану на дві частини; карту пам'яті МісroSD (позначення не читаються через те, що вона поламана).
Слідчим суддею враховано, що згідно із ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно із ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
За змістом ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частина 3 ст.170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, за змістом вказаних положень закону арешт може бути накладено слідчим суддею на майно яке є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
При вирішенні питання про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення огляду місця події 26.02.2026, слідчий суддя враховує згідно із ч.2 ст. 173 КПК України: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Із матеріалів, долучених до клопотання, вбачається, що стороною кримінального провадження відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно, вилучене у ході проведення огляду ділянки місцевості за адресою: м. Запоріжжя, вул. Буковинська (Дегтярьова), буд. 6, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, оскільки вказані речі містять відомості, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Тому з метою забезпечення збереження даних речових доказів, недопущення їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, на них має бути накладений арешт. Розумність та співрозмірність обмеження права власності, яке матиме місце при накладенні арешту на дане майно, відповідає завданням кримінального провадження і не матиме негативних наслідків для його власника.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучене 26.02.2026 під час проведення огляду ділянки місцевості за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на
-сім-карту із позначеннями: НОМЕР_1 (позначення не читається через надлом сім-карти) 21 F;
- сім-карту із позначеннями: НОМЕР_2 ;
- сім-карту із позначеннями: НОМЕР_3 ;
- сім-карту «Київстар» без позначень;
- залишки від поламаної сім-карти «Київстар» із позначеннями 89383890 (інші позначення не читаються через наявність надломів та слідів бруду);
- карту пам'яті SAMSUNG, об'ємом 32 Gb, розламану на дві частини;
- карту пам'яті МісroSD (позначення не читаються через те, що вона поламана), шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження ним.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_6